2.3. Структурні особливості програми з математики

Особливості навчання математики дітей зі стійкими інтелектуальними відхиленнями як в теоретичному, так i в практичному плані розкриваються в працях В.I.Басюри, Р.А.Icенбаєвої, Н.Ф.Кузьмiної-­Сиромятникової, М.I.Кузьмицької, М.М.Перової, С.М.Поповича, П.Г.Тишина, А.О.Хiлько, В.В.Ек та інших. У своїх дослідженнях во­ни вказують, що стійкі порушення вищих психічних функцій, якi спостерігаються при розумовій відсталості, не дозволяють дітям опа­нувати програмний матеріал з математики в об’ємі загальноосвітньої школи. Для даної категорії школярів притаманними є тaкi риси психічної діяльності, як інертність утворених зв’язків, уповільненість, фрагментарність, недостатня диференційованість під час сприймання матеріалу тощо. Bci ці особливості психічної діяльності розумово відсталих вpaxoвaнi при складанні програми. Виділимо найбільш характерні з них:

1. Учням допоміжної школи притаманна уповільненість протікання таких психічних процесів, як сприймання, запам'ятовування, відтворення тощо. Цим пояснюється занадто повільний темп їхнього навчання. Тому програмою передбачено зменшення щільності навчального навантаження, матеріал дається у порівняно невеликому обсязі.

2. Основне завдання цієї школи - підготовка дітей до життя в суспільному середовищі. Враховуючи це програма націлює вчителя на необxiднiсть формування у школярів бази теоретичних знань, необхідних для адаптації у соціальному середовищі.

3. У програмі матеріал, яким повинні оволодіти учні, дається у двох варіантах враховуючи різний рівень розвитку у них пізнавальної діяльності. Це передбачає диференціацію навчальних вимог до учнів з неоднаковими можливостями у засвоєнні математики.

4. Оскільки розумово відсталі характеризуються конкретністю мислення їхнє навчання будується на предметно-практичнiй основі, з широким використанням наочності. Наочність виступає тим джере­лом, що забезпечує створення конкретних образів, утворення певних узагальнень. Враховуючи це програма орієнтує педагога на широке використання наочності та дидактичного матеріалу на уроках.

5. Учні, якi приходять на навчання в підготовчий i в 1-й класи допоміжної школи мають різний рівень готовності до засвоєння математичного матеріалу. Тому з метою вирівнювання їхніх знань i визначення оптимальних шляхів організації навчально-виховного процесу вводиться пропедевтичний період. Його тривалість - від 2 тижнів до 1,5-2 місяців залежно від рівня розвитку дітей.

6. Оскільки, для розумово відсталих школярів характерною є уповільненість запам'ятовування навчального (i особливо математичного) матеріалу, швидке його забування, програма передбачає значну кількість годин на повторення, закріплення, узагальнення та система­тизацію знань.

7. Весь процес оволодіння матеріалом носить корекцiйно-розви­вальний характер. Тому навчання математики повинно спрямовува­тись на підвищення не лише загального розвитку, а й на корекцію психофізичних відхилень. Враховуючи це у програмі чітко визначені основні знання, вміння та навички, якими повинні оволодіти учні за період їхнього навчання в школі.

Після закінчення пропедевтичного періоду учні приступають до вивчення систематичного курсу математики за такими розділами: 1) нумерація; 2) арифметичні дії; 3) величини, мiри; 4) дроби; 5) еле­менти наочної геометрії.

При вивченні нумерації школярі знайомляться з кількістю, числом i цифрою, нумерацією чисел, рахунком простими i розрядними одиницями, рівними числовими групами, навчаються читати і записува­ти числа, в них формується поняття про десятковий склад, розряди i класи.

Одним з основних елементів математики є арифметичні дії. Уч­ням необхідно розкрити їх зміст на конкретній основі, у процесі виконання операцій над множинами, сформувати у них вмінням додавати i віднімати усно числа в межах 100, вивчити таблицю множення i ділення. Вони повинні познайомитись зi знаками арифметичних дій, усвідомити, що додавання - це об'єднання множин, віднімання - виділення частини з множини, множення - додавання суми однакових доданків, ділення - поділ множини на еквівалентні підмножини. Програмою передбачено ознайомлення учнів з величинами та одиницями їх вимірювання: довжини - мм, см, дм, км; маси - г, кг, ц, т; вapтocтi - коп., гривня; часу - сек.., год., доби, тиждень, місяць, piк тощо.

Учні вивчають звичайні та десяткові дроби, виконують обчислення з ними, знайомляться з таким математичним поняттям, як відсоток, знаходять відсоток за числом і число за відсотком.

На протязі всього періоду навчання на уроках математики школярі вчаться розв'язувати прості задачі, якi розкривають суть кожної арифметичної дії, складені задачі, для розв'язання яких необхідно використати знання залежностей між даними i шуканим. У дітей формуються уявлення про величини, якими вони користуються. У по­всякденному житті: вартості, довжини, об'єму, маси, часу, площі. Школярі повинні знати таблицю співвідношення цих величин, вміти користуватися вимірювальними інструментами: лінійкою, циркулем, рулеткою, чашковими i циферблатними терезами, мірним кухлем, літровими або півлітровими посудинами (банками, пляшками), годин­ником тощо.

При вивченні геометричного матеріалу повинні знати назви i впізнавати основні геометричні фігури, вміти їх креслити, оволодіти вимірювальними навичками, використовувати їх у своїй практичний діяльності, усвідомити формули для обчислення периметру, площі геометричних фігур та об'єму паралелепіпеда i куба тощо.