2.4. Диференціація навчальних вимог до учнів з різним рівнем засвоєння матеріалу

Як уже зазначалось, програма в цілому визначає оптимальний обсяг математичних знань, умінь і навичок, якими можуть оволодіти учні допоміжної школи. Але не слід забувати, що математика як на­вчальний предмет є однією з найважчих дисциплін даного закладу. Особливо важко вона дається учням з ускладненими формами пору­шення розумового розвитку. Ця група школярів буде постійно відставати від однокласників у засвоєнні знань, що зумовлює певні органiзацiйно-методичнi труднощі на уроці. Для оптимізації їхнього включення в роботу вчитель має постійно давати їм для вирішення прості приклади на закріплення, повторення матеріалу, завдання надписування з дошки тощо. При цьому на самостійну роботу дається завдання відповідно до їхніх можливостей. Для того, щоб сформува­ти у них систему нових математичних знань, умінь та навичок необхідно у процесі роботи використовувати значну кількість наочного, дидактичного, роздаткового матеріалу, постійно організувати вправи на повторення, узагальнення та систематизацію знань, збільшити кількість практичних завдань.

У програмі визначено необхідний мінімум математичних знань i вмінь, якими повинні оволодіти учні в кожному класі і на основі яких вони переводиться в наступний. Переведення школяра на індивідуальну, спрощену програму навчання можливе лише за умови, якщо вчитель використав весь наявний у нього набір спеціальних прийо­мів, а позитивного результату так і не отримав.

У допомiжнiй школі зустрічаються діти, якi не спроможні засвоїти навчальний матеріал з математики у зв'язку з ураженнями головного мозку, в більшості випадків в тiм'яно-потиличнiй області. Це діти з акалькулією (acalculatio - від гр. а - заперечення, calculatio - раху­нок). Розрізняють: 1) акалькулії первинні - пов’язані з розладами розуміння розрядного складу чисел, труднощами виконання самих рахункових операцій; 2) акалькулії вторинні - виникають при розладax інших психічних функцій (афазії, агнозії, амнезії) або при загальному порушенні цілеспрямованої інтелектуальної діяльності)^*, якi встигають з інших навчальних предметів, але не можуть засвоїти програму допоміжної школи з математики навіть при наявності дода­ткових індивідуальних занять, передбачається можливість навчання за індивідуальним планом, який складається вчителем i затверджу­ється адмiнiстрацiєю.

Контрольні запитання

1. Якi існують принципи побудови програми з математики для допоміжної школи?

2. Розкрийте сутність концентричного розташування навчального матеріалу з математики в програмі.

3. В чому полягають структурні особливості програми з математики для учнів загальноосвітньої спеціальної (корекцiйної) школи?

4. Якi вимоги ставляться у програмі до учнів з різним рівнем засвоєння матеріалу?

Рекомендована література

1. Совершенствование методики работы учителя математики / Грудёнов Я.И.. – М.: Просвещение, 1990.

2. Методичні рекомендації до розподілу програмного матеріалу з математики для учнів 1-4-х класів допоміжної школи / [Укл. К.Г.Заба­ра]. – К: РУМК, 1988.

3. Єременко І.Г. Диференційоване навчання у допомiжнiй школі / Єременко І.Г., Вавіна Л.С., Мерсiянова Г.M.. – К: Радянська школа, 1979.

4. Перова М.Н. Методика преподавания математике в специальной (коррекционной) школе VІІІ вида / Перова М.Н.. – М.: Владос, 1999.

5. Програми для допоміжної школи: Математика. 5-10 класи / [Укладачі: Н.I. Королько, В.В.Чекурдa]. – К.: Богдана, 2002.

6. Програмы вспомогательной школы / [Под ред. Т.С.Залялова, Э.И.Кучицкой]. – М.: Просвещение, 1977.

7. Програмы специальных общеобразовательных школ для умст­венно отсталых детей (вспомогательная школа) / [Под ред. Г.Н.Воскресенской]. – М.: Просвещение. 1986.