- •Курс лекцій
- •Методи навчання математики I шляхи їх реалiзацiї
- •Організація роботи з вивчення геометричного матеріалу в молодших класах допоміжної школи
- •1. Методика викладання математики в системі спеціальних дисциплін
- •1.1. Мета та завдання навчання математики у допомiжнiй школі
- •1.2. Зв'язок математики з іншими навчальними дисциплінами
- •2. Навчальна програма з математики для допоміжної школи
- •2.1. Принципи побудови навчальної програми з математики
- •1. Принцип цiлiсностi та завершеності навчання математиці.
- •2. Принцип корекцiйно-розвиваючої спрямованості навчання.
- •4. Принцип індивідуального та диференційованого підходу.
- •5. Принцип практичного спрямування навчання.
- •6. Принцип наочності навчання.
- •7. Принцип міцності отриманих знань.
- •8. Принцип науковості і системності навчання..
- •2.2. Концентричність розташування матеріалу у програмі
- •2.3. Структурні особливості програми з математики
- •2.4. Диференціація навчальних вимог до учнів з різним рівнем засвоєння матеріалу
- •3. Методи навчання математики I шляхи їх реалiзацiї
- •3.1. Вибір методів навчання математики
- •3.2. Особливості використання методів навчання на уроках математики
- •3.3. Контроль та облік знань, умінь і навичок учнів з математики
- •4. Урок математики у допоміжній школі
- •4.1. Основні вимоги до уроку математики
- •4.2. Характеристика структурних елементів уроку математики
- •4.3. Типи уроків математики
- •1. Пропедевтичні уроки.
- •2. Уроки на подачу нового матеріалу.
- •3. Уроки удосконалення знань та вмінь.
- •4. Уроки систематизації та узагальнення знань.
- •5. Уроки корекції знань, умінь і навичок.
- •6. Практичні уроки.
- •7. Урок перевірки знань, умінь та навичок.
- •8. Комбіновані уроки.
- •9. Уроки-екскурсії.
- •4.4. Аналіз уроку з математики
- •5. Позакласна робота з математики
- •5.1. Особливості позакласної роботи з математики
- •5.2. Форми позакласної роботи з математики
- •5.2.1. Гурткова робота з математики
- •5.2.2. Математичні ігри
- •5.2.3. Хвилинки цікавої математики
- •5.2.4. Математична газета
- •5.2.5. Математичний куточок
- •5.2.6. Математична вікторина
- •5.3. Домашні завдання та форми їх перевірки
- •6. Організація роботи на уроках математики у пропедевтичний період
- •6.1. Основні завдання пропедевтичного періоду вивчення математики
- •6.2. Основні методи роботи, які використовує вчитель у пропедевтичний період
- •6.3. Організація роботи у пропедевтичний період
- •1. Поняття про розміри предметів.
- •2. Поняття про масу предметів.
- •3. Просторове орієнтування.
- •4. Кількісні поняття.
- •5. Поняття про часові уявлення.
- •6. Ознайомлення з простими геометричними фігурами.
- •7. Роль і місце геометричного матеріалу в системі навчання учнів допоміжної школи
- •7.1. Предмет геометрії. Завдання й зміст вивчення геометричного матеріалу в допоміжній школі
- •7.2. Особливості оволодіння розумово відсталими учнями основами геометричних знань.
- •7.3. Організація вивчення геометричного матеріалу на уроках
- •8. Організація роботи з вивчення геометричного матеріалу в молодших класах допоміжної школи
- •8.1. Точка. Лінія. Кути
- •8.2. Круг і коло
- •8.3. Трикутник
- •8.4. Квадрат. Прямокутник
- •8.5. Геометричні тіла
- •Література
6.3. Організація роботи у пропедевтичний період
На початку вивчення математики вчитель повинен ретельно підібрати наочність, яку він буде пропонувати дітям, продумати послідовність, у якій будуть використовуватись ті чи інші матеріали. М.М.Перова у своїх дослідженнях вказує, що на першому місці завжди мають стояти предмети найближчого оточення. За ними йдуть іграшки і лише після цього вчитель може застосовувати спеціальні навчальні посібники, роздаткові дидактичні матеріали, частина яких виготовляється самими школярами на уроках ручної праці, предмети з природного середовища тощо.
Вона зауважує, що на початку організації роботи з формування того чи іншого поняття потрібно підібрати дидактичний матеріал, предмети, які б відрізнялися один від одного лише однією ознакою, що має чітко проявлятися. Наприклад, при формуванні поняття "довжини предметів" варто підбирати стрічки, смужки паперу, тасьму, нитки тощо різної довжини, а всі інші ознаки (ширина, матеріал, колір) були б однакові. Це попереджує змішування суттєвих і несуттєвих ознак. На наступних уроках підбираються предмети, які відрізняються один від одного двома, а потім і трьома ознаками. Наприклад, одна стрічка довга і вузька, інша - коротка і широка. Це ставить перед учнями складніше завдання - з ряду ознак виділити ту, яку вимагає вчитель. Характеризуючи предмет кількома уже відомими учням ознаками можна домогтися від них їх диференціації*.
Наочні посібники широко використовуються на всіх уроках у пропедевтичний період: і під час організації фронтальної роботи з класом, і в процесі самостійної діяльності учнів. Одночасно із застосуванням наочності використовується робота з пластиліном, картоном, конструктором, систематично проводяться заняття з малювання, які служать засобом ілюстрації кількості, форми, величини предметів тощо.
Потрібно зазначити, що використання ілюстрованих посібників (картин, таблиць тощо) на уроках у допоміжній школі, яке набуло значного поширення, не завжди доцільне. Зараз вони практично витіснили посібники-предмети і ту ручну діяльність, без якої неможливе навчання рахунку, вимірювання, розв'язання задач, особливо на перших етапах навчання математики.
При визначенні стану знань з математики у розумово відсталих учнів ми пропонуємо дотримуватись тієї послідовності, яка подана у таблиці 6.1. Це дозволить поступово ускладнювати матеріал і такими чином дотримуватись відомого положення Л.С.Виготського про організацію навчального процесу з розумово відсталими від простого до складного, від конкретного до абстрактного.
Величина - це одне з основних математичних понять, яке виникло досить давно. Звернемось до історії. У процесі розвитку люди порівнювали різні однорідні величини визначаючи, перш за все те, яка з них більша, а яка - менша. Ці порівняння ще не були вимірюванням. У подальшому процедура порівняння величин удосконалюється. Одна будь-яка величина приймалась за еталон, інші величини такого ж роду (довжини, площі, об'єму і т.д.) порівнювались з еталоном. Коли ж люди оволоділи знаннями про числа і їхні властивості величині-еталону приписали число 1 і цей еталон став називатись одиницею вимірювання (у допоміжній школі ми використовуємо слово "міра". Це робиться тому, що розумово відсталі учні одиниці вимірювання можуть змішувати зі словами "одиниця" (тобто числом 1) і "розрядні одиниці"). Мета вимірювання стала більш визначеною - оцінити, скільки одиниць є у вимірюваній величині. Результат вимірювання став виражатись числом.
Розкриємо основні поняття, з якими знайомляться учні у пропедевтичний період.