Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод мат-ки 1.doc
Скачиваний:
347
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.19 Mб
Скачать

4. Принцип індивідуального та диференційованого підходу.

Своєю метою він ставить, перш за все, врахування індивідуальних особливостей та можливостей розумово відсталих школярів. Індивідуальний підхід – необхідна умова організації процесу навчання математики: краще встигаючі школярі потребують додаткових завдань, більш складніших, а для учнів, якi, з тих або інших причин, відстають з математики програмою передбачено індивідуальні, полегшені завдання. В ній відведено спеціальний розділ, в якому визначено мінімальний рівень знань, засвоєння яких дозволяє переводити учнів з од­ного класу в наступний.

З огляду на неоднорідність складу учнів класу, різні можливості під час засвоєння математичного матеріалу програма вказує на необхідність диференціації навчальних вимог. В цілому вона визначає оптимальний обсяг знань, вмінь i навичок, якi доступні більшості школярів. Але практика i спеціальні дослідження свідчать, що майже в кожному класі є учні, якi постійно відстають від своїх однокласни­ків у засвоєнні математичних знань. „Диференційований підхід озна­чає роздільне навчання учнів в залежності від тих чи інших притаманних їм відмінностей. Диференційоване навчання відбувається як паралельне навчання груп учнів, - пише І.Г.Єременко, - якi відрізняються за рівнем розвитку пізнавальних можливостей: кожна група навчається у своєму темпі за окремою програмою”*.

Враховуючи це положення програма з математики складена для І i ІІ відділень: учні з більшими пізнавальними можливостями займа­ються за програмою першого, а школярі з меншими - за програмою другого відділення. Програма другого відділення містить у собі знач­но менше матеріалу. Він є дещо спрощеним, але при цьому без порушення логіки дисципліни. Для школярів, якi відстають у вивченні математики, програма передбачає спрощення по розділах у кожному класі i дозволяє вчителю варіювати вимоги до них залежно від їхніх індивідуальних можливостей.

5. Принцип практичного спрямування навчання.

Знання, якi учні отримують в школі на уроках математики, не повинні бути відірваними від дійсності. Школярі мають навчитись їх використовувати в процесі трудової діяльності. Тому програма вклю­чає в себе велику кількість практичних робіт з різних тем, якi дозво­ляють їм навчитись використовувати математичні знання, вміння та навички в житті. Програмний матеріал, який вивчається, носить заве­ршений характер. Крім того, в кожному класі він розбитий за чвертя­ми, що значно спрощує роботу вчителя по його плануванню. Складаючи тематичний, а потім i поурочний план педагог враховує особливості учнів, їхні знання з даного предмету, можливості у засво­єнні математичних знань, умінь та навичок. Для кожного класу в програмі визначено основні математичні поняття, якi вони мають вивчити за один рік навчання, уміння та навички, якими повинні оволодіти. Крім практичних вмінь програмою передбачений i певний те­оретичний матеріал, яким мають оволодіти школярі для того, щоб їхні знання носили завершений, цілісний характер.

6. Принцип наочності навчання.

Він є одним з головних чинників, за допомогою яких у розумово відсталих учнів формується система математичних знань, тому про­грама націлює вчителя на широке використання наочності, дидактич­ного та роздаткового матеріалу. Шлях до абстрактно-логiчних узагальнень, на яких базується ма­тематика як наука, починається з чуттєвого пізнання дійсності. Оскільки розумово відсталі учні мають значні порушення вищих психічних функцій, i в першу чергу мисленнєвих процесів, педагогу потрібно підібрати такі наочні посібники, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання, таблиці, плакати, малюнки, креслення тощо, якi б сприяли формуванню у них математичних уявлень. При цьому потрібно мати на увазі, що учні не можуть самостійно виділити сут­тєве в предметах або явищах, об'єднати їх між собою. Тому тi реальні наочні посібники, якi використовує вчитель на уроках, caмi по собі не можуть служити основою для розвитку мисленнєвих функцій. Для їх розвитку потрібно, щоб крім наочності у свідомості школяра існували i мовленнєві терміни, слова, фрази, якi б відображали сутність наочно сприйнятих форм, образів, предметів, дій з ними. Отже, програма націлює вчителя на використання словесних пояснень для формування математичних знань.