Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Вивчити основні терміни, поняття, визначення та скласти термінологічний словник за темою.

2. На основі заданої організаційно-технічної структури підприємства обґрунтувати поділ праці, визначивши його вид, та кооперування.

3. Самостійно опрацювати наступні питання:

• “Організація робочого місця економіста (інженера, водія, лікаря-терапевта, викладача вузу, механіка, інше)”.

• “Теорія людського фактору і організація праці сьогодні”.

• “Фордизм як напрямок організації праці”.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття “організація праці”.

2. Назвіть основні напрями організації праці на підприємстві.

3. Охарактеризуйте поділ праці та основні його види.

4. Назвіть форми кооперації праці. Які передумови визначають її розвиток?

5. У чому полягає значення колективних форм організації праці та які їх характерні ознаки?

6. Що являє собою бригада і які передумови її створення? Назвіть види бригад.

7. Що являє собою робоче місце? За якими параметрами класифікуються робочі місця?

8. Визначте поняття “умови праці”.

9. Які фактори виробничого середовища впливають на працездатність людини?

Бібліографічний список

11, 15, 16, 22, 30, 32, 34, 41, 44, 47, 63

Тема 14. Раціоналізація трудових процесів

Мета: - визначити сутність раціоналізації трудових процесів;

- дослідити алгоритм раціоналізації трудових процесів на підприємстві;

- з’ясувати основні вимоги стандарту ISO 9001 щодо раціоналізації трудових процесів;

- опанувати аналіз трудових процесів за допомогою опису їх структури.

План вивчення теми:

1. Сутність раціоналізації трудових процесів, заснованої на процесному підході.

2. Основні вимоги стандарту ISO 9001 щодо раціоналізації трудових процесів. Реінжиніринг бізнес-процесів (РБП). Загальне управління якістю TQM.

3. Умови використання інструментів аналізу проблемних трудових процесів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Розпочинати вивчення теми необхідно з визначення необхідності раціоналізації трудових процесів. Безперервне вдосконалення в межах управління якістю сприяє формуванню конкурентних переваг організації на ринку через скорочення непродуктивних витрат, підвищення ступеня виконання вимог замовника та рівня відповідальності кожного учасника трудового процесу за створення кінцевої продукції. Раціоналізація трудових процесів досягається встановлення раціональних метод та прийомів праці, які характеризуються найменшими затратами часу, фізичними та психічними (нервовими) зусиллями та затратами енергії. Результатом застосування таких методів та прийомів є підвищення працездатності людей та продуктивності праці, якості праці, оптимальне використання обладнання, матеріалів, енергії.

Раціоналізація трудових процесів – безперервний процес, що має на меті комплексний аналіз складових трудових процесів, їх удосконалення та впровадження оптимального варіанта трудового процесу, за якого кожна операція ретельно аналізується з метою усунення зайвих операцій, рухів, дій та прийомів; проектується оптимальна послідовність виконання операцій з урахуванням поєднання в часі роботи різних органів тіла працівника.

Алгоритм раціоналізації трудових процесів має наступний вигляд:

1. Збір первинної інформації.

2. Проведення аналізу трудових процесів.

3. Проектування, оцінка альтернатив та вибір раціонального трудового процесу.

4. Упровадження раціонального трудового процесу.

Розкриваючи друге питання теми слід визначити, що TQM – загальна система управління якістю. Одним з основних елементів успіху стратегії якості є безперервне вдосконалення. Систему дрібних поліпшень, яка характерна для японського менеджменту, називають KAIZEN. Система великих поліпшень якості процесів називають KAYRO. Остання система потребує разової кардинальної реорганізації процесу із застосуванням принципово нових технологій, вона потребує великих інвестицій і для її впровадження залучаються лише окремі спеціалісти.

Відмінності між системами удосконалення наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Відмінності систем удосконалення

KAYRO	KAIZEN
Потрібно багато зусиль кожного працівника та невеликі інвестиції	Не потрібно багато зусиль працівників, а потрібні великі інвестиції
Усіх залучено в систему вдосконалення	Тільки деякі працівники залучені до системи вдосконалення
Необхідна більша кількість дрібних кроків	Необхідно використовувати лише обмежену кількість технологій
Система як філософський підхід

Останніми роками широкої популярності набув ще один метод удосконалення трудових процесів – реінжиніринг бізнес-процесів (РБП). Це інструмент, спеціально розроблений з метою використання в обставинах, що вимагають масштабних змін, які не можуть забезпечити використовувані раніше схеми поліпшення процесів. РБП стає невід’ємним інструментом підприємства в конкурентній боротьбі.

Під час вивчення останнього питання теми студенти повинні зрозуміти суть і значення нормування праці, яке визначають, як вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Нормування праці базується на таких ключових словах, як “норма часу”, “норма виробітку”, “норма обслуговування”. Необхідно визначити основні задачі, які вирішує нормування праці, а також напрямки удосконалення нормування праці.

Суттєво важливою є наукова обґрунтованість норм. Норма встановлює саме необхідні витрати та результати праці.

Універсальною мірою праці і найбільш поширеним об’єктом її нормування є робочий час. Класифікація видів витрат робочого часу здійснюється за такими напрямами: час роботи і час перерв у роботі; нормований та ненормований робочий час.

Час роботи– це час, витрачений на виконання виробничого завдання. Він, у свою чергу, поділяється на підготовчо-завершальний час, оперативний час, час допоміжної роботи та обслуговування робочого місця (рис.3.7).

Поряд з витратами часу на безпосередньо продуктивну роботу в процесі виконання виробничого завдання певна кількість часу витрачається на перерви і простої, які ведуть до зниження продуктивності праці (рис.2.8).

Студенти повинні знати методику проведення фотографій робочого часу і хронометражних спостережень для вивчення робочого часу.

Для визначення коефіцієнту використання робочого часу слід розрізняти фактичну і нормальну тривалість робочого дня. Фактична тривалість робочого дня характеризується часом роботи одного працюючого за день (зміну), включаючи понаднормові години і виключаючи години простоїв. Вона розраховується діленням відпрацьованих за певний період людино-годин на відпрацьовані людино-дні.

Нормальна тривалість робочого дня встановлена законодавством. Коефіцієнт використання робочого часу розраховується діленням фактичної тривалості робочого дня на нормальну. Чим ближчий він до 1, тим вищий рівень організації і дисципліни праці на даному підприємстві.

При вивченні теми необхідно звернути увагу на поняття норми та нормативу, визначити їхні класифікації та методи нормування трудових процесів.