Бібліографічний список

[ 2, 17,19,23,25,29,39,43,53-57,59,67, 85, 99, 101,110]

Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємства

Мета	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. План санації та його розділи.

2. Стратегія санації та оперативна програма.

3. План санаційних заходів.

4. Ефективність санації та заходи для реалізації Плану.

Завдання та рекомендації до вивчення теми

Розробка плану фінансового оздоровлення підприємства здійснюється фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами.

План санації розробляється у відповідності з принципами завершеності, плановості, правильності, ясності та об’єктивності.

План санації складається зі вступу та чотирьох розділів. У вступі відображається загадьна характеристика підприємства:

• правова форма організації бізнесу та форма власності;

• організаційна структура;

• сфера діяльності;

• історична довідка;

У першому розділі анлізуються вихідні дані:

• оцінка навколишнього середовища;

• фактичний фінансовий стан підприємства;

• аналіз причин кризової ситуації;

• характеристика ринків збуту продукції;

• кадровий потенціал та інші вихідні параметри;

• обґрунтування доцільності санації.

У другому розділі формулюються стратегічні цілі санації (дерево цілей) та оперативна програма (каталог оперативних заходів із відновленням ліквідності).

У третьому розділі обґрунтовується план санаційних заходів:

• План маркетингу та оцінка ринків збуту;

• План виробництва та капіталовкладень;

• Організаційний План;

• Фінансовий План.

У четвертому розділі представлені заходи реалізації плану санації та прогнозуються результати проведення фінансового оздоровлення підприємства, тобто ефективність санації:

• організація реалізації Плану;

• критерії оцінювання ефективності;

• оперативний санаційний контроль;

• імовірні ризики у процесі виконання;

• суми можливих збитків;

• можливі позитиви і додаткові прибутки.

Крім того, формулюються стратегічні цілі санації і стислий прогноз результатів проведення фінансового оздоровлення підприємства.

2. Стратегія санації та оперативна программа

Стратегія діяльності підприємства повинна відповідати основним його довгостроковим цілям та завдання. Процес санації підприємства відображає суть вирішення конфлікту між підприємством та навколишнім середовищем. При розгляді даного конфлікту слід розрізняти чотири види стратегії санації.

Наступальна стратегія передбачає активні дії – модернізацію обладнання, впровадження прогресивних технологій, ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, впровадження стратегічного контролінгу.

Стратегія делегування повноважень – делегування проблем підприємства третім особам: власникам, кредиторам, державі. Це дає можливість отримати додаткові фінансові ресурси шляхом збільшення статутного фонду, отримання державних гарантій, протекціонізму, прийняття участі кредиторів в санації підприємства.

Стратегія компромісів та консенсусів базується на двох принципах: стратегії компромісу та стратегії консенсусу. При компромісі виникає альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дії сильного конкурента. Стратегія консенсусу пов’язана із злиттям двох підприємств в один з метою використання більш високої дії синергізму при піднесенні сильних і гальмування слабких сторін партнерів.

Захисна стратегія (втеча) передбачає різке зростання витрат, закриття, розпродаж окремих підрозділів підприємства, консервацію та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, звуження ринку, зниження цін, скорочення обсягів реалізації.

Оперативна програма відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. До санаційних заходів в рамках оперативної програми входять:

• рефінансування дебіторської заборгованості;

• мобілізація прихованих резервів;

• зменшення та збільшення статутного капіталу;

• реструктуризація кредиторської заборгованості;

• заморожування інвестицій;

• зворотний лізинг;

• розпродаж за зниженими цінами товарів з низьким попитом.