2. Функції, інструменти, методи контролінгу та стратегія санації підприємств

Основна мета контролінгу - орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, які поставлені перед підприємством. Для цього контролінг забезпечує виконання наступних функцій:

• інформаційна;

• комунікаційна;

• контрольна;

• аналітична;

• прогнозна.

Існує кілька підходів до визначення місця контролінгу в організаційній структурі підприємства. Головна різниця між ними полягає в характері підпорядкованості служби контролінгу: безпосередньо директору підприємства чи фінансовому директору.

На підприємствах, які знаходяться у фінансовій кризі, діяльність служб контролінгу має зосереджуватися на розглянутих далі трьох напрямках.

1. упровадження (або підвищення ефективності функціонування) системи раннього попередження та реагування, що має на меті прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вживання адекватних заходів для їх подолання.

2. розробка ефективної санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватися в тісному співробітництві із зовнішніми експертами.

3. контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення відхилень, додаткових ризиків шансів з відповідним коригуванням плану.

Служба контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів - як загальнометодологічних і загальноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, тенденційний аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.

До головних специфічних методів контролінгу належать такі:

Опитування (анкетування): щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством.

Факторний аналіз відхилень: мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості).

Аналіз точки беззбитковості: зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді.

Бенчмаркінг - це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів. Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негативних відхилень значеннях порівнюваних показників і причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації.

Бенчмаркінг повинен знайти відповідь на запитання: чому інші працюють успішніше, ніж ми?

Вартісний аналіз - це метод контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляються, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. Вартісний аналіз розглядається як один з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали.

Портфельний аналіз — ефективний інструмент стратегічного контролінгу. Традиційно цей інструмент використовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора.

Під час аналізу використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці: портфель «зростання ринку — частка ринку» (матриця Бостонської консультативної групи); портфель «привабливість ринку — конкурентні переваги» (матриця Мак-Кінсі).

АВС- аналіз полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Ефективність АВС - аналізу сировини (матеріалів) можна істотно підвищити, скориставшись випробуваною в зарубіжній практиці класифікацією окремих її видів:

1. А-сировина — види сировини (матеріалів), на які припадає понад 50% витрат у загальній структурі закупок;

2. В-сировина— види сировини (матеріалів), відповідна частка яких перевищує 25%;

3. С-сировина — інші, незначні за внеском у собівартість види сировини (матеріалів).

Зрозуміло, що найбільші резерви зниження витрат за елементом «сировина (матеріали)» можуть бути виявлені під час аналізу А-сировини. Щоб розкрити такі резерви, складають перелік відповідних заходів:

• якомога точніше оцінювання втрат сировини (матеріалів) на кожній стадії виробництва;

• мінімізація втрат якості сировини (матеріалів);

• обчислення норм витрат за методом нуль-базис бюджетування;

• добір економічніших технологій:

• оптимізація запасів;

• переговори з постачальниками щодо зниження за купівельних цін;

• пошук альтернативних постачальників;

• посилений контроль за збереженням сировини (матеріалів).

XYZ-аналіз використовується з метою нормування оборотних коштів, для створення виробничих запасів. Під час XYZ - аналізу найчастіше застосовувані види сировини (матеріалів) залежно від рівня їх споживання поділяють на три класи.

1. X - сировина — рівномірно споживана у процесі виробництва без істотних коливань.

2. Y - сировина — споживана з відчутними коливаннями, залежними, наприклад, від виробничого циклу чи сезонності виробництва.

3. Z - сировина — споживана нерегулярно через значні коливання відповідної потреби.

Бюджетування – це основна форма оперативного планування бюджетування. Оскільки план санації можна розглядати як систему бюджетів, характерні ознаки бюджетування:

• коротко строковість;

• високий рівень конкретизації;

• внутрішня спрямованість;

• тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетування операційного бюджету та оперативного фінансового плану. Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. У разі необхідності бюджети можуть складатися з розбивкою по кварталах, місяцях, декадах і навіть днях.

Контролінг дозволяє здійснювати постійний контроль за досягненням як стратегічних, так і оперативних цілей діяльності підприємства. Відповідно, контролінг як система включає в себе два основні аспекти: стратегічний і оперативний

Загалом стратегія діяльності підприємства - це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій (зокрема розподілу ресурсів), необхідних для досягнення поставлених цілей.

В роботах О. Терещенко розглядаються чотири види стратегії санації підприємства в разі вирішення зазначеного конфлікту.

Таблиця 3.

Стратегії санації підприємства

Види стратегії	Зміст стратегії	Структура
Наступальна стратегія	Активне використання наявного потенціалу, розширення діяльності та ринків збуту продукції	Швидка зміна структури
Стратегія делегування (допомога)	Через неможливість вирішення конфлікту власними силами підприємство прагне отримати субвенції та іншу допомогу	Структура змінюється за потребою
Компроміс, консенсус	3 метою вирішення конфлікту підприємство прагне скооперуватися з іншим	Структура змінюється згідно з домовленістю між партнерами
Захисна стратегія (втеча)	Підприємство йде з ринку та згортає діяльність	Структура не змінюється