Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
15
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
403.46 Кб
Скачать

Питання до самоконтролю

  1. В якому нормативному документі наведено види виплат, що включаються до фонду оплати праці?

  2. З яких складових формується фонд оплати праці?

  3. Які виплати не включаються до фонду оплати праці?

  4. Назвіть типові первинні документи з обліку праці .

  5. Назвіть документи з обліку заробітної плати.

  6. В чому полягає необхідність формування забезпечення на відпустки?

  7. Які з методик формування забезпечення на відпустки ви знаєте?

  1. Яких вимог слід дотримуватись при обліку забезпечення на відпустки?

  2. Складіть кореспонденцію бухгалтерських рахунків з обліку формування і використання забезпечення на відпустки.

Бібліографічний список до теми: [1, 8, 9, 25, 26, 32, 34, 44, 45, 48, 49,51, 53, 57]

Тема 11: Облік витрат діяльності підприємства

Мета: придбати знання з організації та методології обліку витрат діяльності та калькулювання собівартості продукції.

План вивчення теми

  1. Непрямі (загальновиробничі) витрати, їх склад, способи розподілу.

  2. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

  3. Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, їх облік.

  4. Відображення витрат у фінансовій звітності.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Облік витрат діяльності підприємства є одним з найтрудомісткіших ділянок роботи бухгалтерської служби. Вони являються основним об’єктом управління на будь-якому підприємстві

і тому придбання знань з організації і методології формування інформації про витрати в обліку і звітності є дуже актуальним.

Після вивченні першого питання студенти повинні засвоїти принципи визнання витрат, зміст і склад виробничих витрат, які формують виробничу собівартість готової продукції (робіт, послуг). і являються непрямими. Методологічні засади формування інформації в обліку і звітності про витрати викладені у П(с)БО 16 "Витрати".

Важливою ланкою формування такої інформації є облік виробничих витрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг). Студенти повинні знати. що виробничі витрати складаються із:

  • основних (прямих і непрямих) витрат;

  • накладних витрат (непрямих) загальновиробничих витрат

Разом вони складають виробничі витрати на виготовлення продукції (робіт, послуг) - виробничу собівартість.

Прямі виробничі витрати - це витрати, які безпосередньо на підставі первинних документів можна віднести до конкретного об'єкту обліку (виду продукції, робіт, послуг). До них відносяться:

  • прямі матеріальні витрати;

  • прямі витрати на оплату праці;

  • інші прямі витрати;

Непрямі виробничі витрати - витрати, які безпосередньо на підставі первинних документів не можна віднести до конкретного об'єкту обліку і вони потребують попереднього розподілу між об'єктами.

Непрямі витрати бувають двох видів:

- непрямі витрати, які є основними і складають основу готової продукції (основні). В цьому випадку вони розподіляються між видами продукції пропорційно базі розподілу. Наприклад, якщо на підставі одного первинного документу була отримана та використана тканина для виробництва кількох видів виробів, то собівартість цієї тканини повинна розподілитись між видами продукції пропорційно базі розподілу (наприклад, нормі витрат тканини на одиницю кожного виду виробу). Прямі виробничі витрати і основні непрямі витрати обліковуються на рахунку 23 “Виробництво”.

  • непрямі витрати, які є накладними виробничими витратами (загальновиробничі витрати), які здійснюються з метою обслуговування і управління виробництвом. Такі витрати поділяються на постійні і змінні. Згідно П(с)БО 16 перелік, склад і розмір змінних і постійних витрат підприємство встановлює самостійно виходячи з нормальної потужності. Накладні виробничі витрати обліковуються на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

Загальновиробничі витрати діляться на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні об’єму діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілення (годин праці, заробітної плати, тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. (Дт 23 Кт 91).

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілення (годин праці, заробітної плати, тощо) при нормальній потужності.

До них відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні об’єму діяльності.

Розподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) проводкою: (Дт 23 Кт 91).

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення (Дт 901 Кт 91).

Студенти повинні знати сутність поняття “нормальна потужність” , на який період вона повинна встановлюватись та у яких показниках вимірюватись, які із загальновиробничих витрат відносять до змінних, а які - до постійних. У П(с)БО 16 "Витрати " наведено порядок розподілу загальновиробничих витрат між видами продукції. Студенти повинні ознайомитись із порядком визначення норми розподілу постійних і змінних загальновиробничих витрат, також із порядком їх списання в кінці кожного місяця.

При вивченні другого питання студенти повинні ознайомитись із методами обліку витрат. Вони залежать від багатьох факторів: виду діяльності , видів продукції, особливостей технологічного процесу тощо. Попередільний метод – це певна сукупність технологічних операцій внаслідок яких отримують готовий продукт праці. Він має два варіанти:

- однопередільний (простий), коли технологічний процес не поділяється на окремі етапи (наприклад, випікання хлібу);

- багатопередільний – коли процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). Наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

При позамовному методі аналітичний облік витрат здійснюється в розрізі окремих замовлень. Окремому замовленню присвоюють номер, який вказується на кожному первинному документі, у якому фіксуються витрати на виконання замовлення та за яким відкривається окрема відомість для збирання прямих витрат. Підсумок прямих витрат у відомості після виконання замовлення становить суму прямих витрат на виконання замовлення. Вони збираються по Дт рахунку 23 в кореспонденції з іншими рахунками. Загальновиробничі витрати розподіляються щомісяця між окремими замовленнями. Собівартість одиниці продукції визначається шляхом ділення всіх витрат на замовлення зібраних у картці обліку витрат по замовленню, що накопичується від моменту її відкриття до моменту завершення роботи, на кількість виготовленої продукції (робіт, послуг).

Змішаний – використовується в серійних автоматизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних і індивідуальних характеристик (виготовлення на одній лінії декількох марок телевізорів, холодильників тощо).

Однією із задач бухгалтерського обліку є визначення фактичної суми витрат на виробництво за елементами і статтями витрат. Такий облік здійснюється різними методами і завершальним етапом кожного методу являється калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

Калькулювання – це визначення собівартості усього випуску і одиниці окремих видів готової продукції (робіт, послуг).

Калькулювання собівартості – це обраний спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість виробленого продукту (робіт, послуг), тобто обчислення у грошовому виразі витрат на виробництво і реалізації продукції (робіт, послуг) за встановленими статтями витрат.

Об’єктом калькулювання собівартості являються окремі вироби (роботи, послуги) підприємства його підрозділів, переділів тощо.

Сума витрат на виробництво визначається шляхом їх обліку за елементами витрат: сировина і матеріали, паливо, запасні частини, заробітна плата, амортизація і т.д.

Фактичну собівартість готової продукції переданої на склад визначають за формулою:

= = + - - -

Таблиця 2.7