Тема 6 «Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Оцінка інвестиційного портфелю підприємства»
1. Визначення та види ефективності інвестиційного проекту. Загальна схема оцінки ефективності інвестиційного проекту.
2. Визначення ефективності інвестиційного проекту за комерційною, суспільною та іншими видами ефективності.
3. Поняття про інвестиційний портфель та принципи його формування. Особливості формування портфелю реальних інвестиційних проектів.
1. Визначення та види ефективності інвестиційного проекту. Загальна схема оцінки ефективності інвестиційного проекту.
Обмеженість інвестиційних ресурсів викликає необхідність їх ефективного використання. Економічна ефективність інвестиційного проекту — категорія, яка відображає відповідність інвестиційного проекту цілям й інтересам його учасників.
Рекомендовано оцінювати наступні види ефективності інвестиційного проекту.
1. Ефективність проекту в цілому. Вона звичайно оцінюється із суспільної й комерційної позицій, причому обидва види ефективності розглядаються з погляду єдиного учасника, що реалізує проект за рахунок власних коштів.
Цілі оцінки ефективності проекту в цілому:
- визначення потенційної привабливості проекту для можливих учасників;
- пошук джерел фінансування.
Види ефективності інвестиційного проекту в цілому:
- суспільна (соціально-економічна) ефективність проекту;
- комерційна ефективність проекту.
2. Ефективність участі в проекті. Учасниками проекту можуть бути підприємство, що реалізує проект, і його акціонери; банки, що здійснюють кредитування проекту; лізингова компанія, що надає устаткування для проекту, і т.д. Проект може зачіпати інтереси структур більш високого порядку (галузь, регіон і т.п.), які здатні досить суттєво вплинути на його реалізацію. Проект може бути суспільно значимим і вимагати підтримки регіонального або місцевого бюджетів.
Цілі визначення ефективності участі в проекті:
- перевірка можливості реалізації інвестиційного проекту;
- перевірка зацікавленості в реалізації проекту всіх його учасників.
Ефективність участі в проекті включає:
- ефективність участі підприємств у проекті (ефективність інвестиційного проекту окремо для кожного підприємства-учасника);
- ефективність інвестування в акції підприємства (ефективність для акціонерів — учасників інвестиційного проекту);
- ефективність участі в проекті структур більш високого рівня.
Усі види ефективності інвестиційного проекту базуються на зіставленні витрат і результатів (переваг) від проекту, але відрізняються підходом до їхньої оцінки й складом.
Оцінку ефективності інвестиційного проекту рекомендується проводити у два етапи.
1ЕТАП— розрахунки ефективності проекту в цілому.
Цілі етапу:
- інтегрована економічна оцінка проектних рішень;
- створення необхідних умов для пошуку інвесторів.
II ЕТАП — розрахунки ефективності участі в проекті (здійснюється після розробки схеми фінансування).
2. Визначення ефективності інвестиційного проекту за комерційною, суспільною та іншими видами ефективності.
Комерційна (фінансова) ефективність враховує фінансові наслідки реалізації інвестиційного проекту для його безпосередніх учасників, причому для кожного окремо. Розрахунки комерційної ефективності звичайно включає три етапи:
- побудова потоку реальних грошей і визначення на його основі необхідного обсягу фінансування проекту;
- розрахунки показників комерційної ефективності;
- оцінка стійкості проекту (аналіз чутливості).
У загальному випадку грошові потоки традиційного підприємницького проекту класифікуються по трьом категоріям:
а) первісні інвестиції (капітальні вкладення);
б) різні потоки в операційному (виробничому) періоді життя проекту, тобто операційні доходи (виторг від реалізації) і операційні витрати (поточні витрати);
в) завершальний грошовий потік ( залишкова вартість активів).
При здійсненні проекту виділяються три види діяльності:
- інвестиційна;
- операційна (виробнича);
- фінансова.
При оцінці комерційної ефективності проекту у якості ефекту на t-м кроці розрахунків виступає потік реальних грошей Фt , який визначається як сума потоків коштів від інвестиційної Фt1 й операційної Фt2 діяльності у кожному році здійснення інвестиційного проекту (потік коштів за кожним видом діяльності визначається як різниця притоків Пti і відтоків Оti коштів за видами діяльності). Якщо по закінченню реалізації інвестиційного проекту передбачається реалізувати устаткування або інший вид активу, його чиста ліквідаційна вартість ураховується як приток коштів на останньому кроці розрахункового періоду.
Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проекту з погляду комерційної ефективності є позитивне сальдо накопичених реальних грошей Вt на будь-якому кроці розрахунків t
Сальдо накопичених реальних грошей Вt визначається за формулою:
(6.1)
де bt — сальдо реальних грошей на кожному кроці розрахунків t, що розраховано за формулою:
bt = Фt1 + Фt2 + Фt3 (6.2)
де Фt3— потік реальних грошей від фінансової діяльності, розрахований за формулою:
Фt3 = Кс + КРК + КРд – 3 до - ДВ, (6.3)
де Кс — власний капітал, гр. од.;
КРК, КРД — кредити коротко- і довгострокові, гр. од.;
Зк — погашення заборгованостей по кредитах (основної суми), гр. од.;
ДВ — виплати дивідендів, гр. од.
Крім того, для порівняння інвестиційних проектів рекомендується розраховувати показники чистого дисконтованого доходу, індексу прибутковості, внутрішньої норми прибутковості, строку окупності інвестицій, ухвалюючи в якості Иt—> Фt1, а в якості Дt → Фt2.
Визначення суспільної ефективності обов'язково для великомасштабних проектів, що суттєво зачіпають економіку й населення країни. До таких проектів можна віднести будівництво металургійних і хімічних заводів, целюлозно-паперових комбінатів, агропромислових комплексів, розробку й освоєння великих родовищ корисних копалин (газу, нафти, золота й т.п.).
Для оцінки суспільної ефективності інвестиційного проекту враховується наступний склад витрат і результатів:
Витрати ( Иt ):
1. Поточні й одноразові витрати всіх українських учасників інвестиційного проекту
2. Непрямі витрати:на консервацію або ліквідацію виробничих потужностей; на втрати природних ресурсів і майна від можливих аварій і інших ЧС.
Результати (Дt ):
1. Кінцеві виробничі результати (виторг від реалізації продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках і позареалізаційні доходи — продаж майна й інтелектуальної власності)
2. Соціальні й екологічні результати
3. Прямі фінансові результати
4. Кредити й позики іноземних держав, банків і фірм; мита й т.п.
5. Непрямі фінансові результати (доходи суміжних підприємств, зміна ринкової вартості нерухомості, у тому числі землі)
Оцінки суспільної та комерційної ефективності мають схожість та відмінність. Наприклад, схема оцінки в обох випадках передбачає зіставлення переваг й витрат, при цьому формально використовують ті ж самі критерії: NPV, ВНД, ІД, термін окупності. Але показники суспільної ефективності відображують співвідношення переваг й витрат для суспільства у цілому, а комерційної – для фірми, що здійснює проект.
При розрахунках показників ефективності участі підприємства в проекті приймається, що можливості використання коштів не залежать від джерела фінансування (прибуток, кредит, власні, позикові). У цих розрахунках враховуються грошові потоки від усіх видів діяльності (інвестиційної, операційної й фінансової).
Розрахунки ефективності участі підприємства в проекті проводиться аналогічно тому, як визначалася комерційна ефективність, однак при цьому змінюється склад грошових потоків від інвестиційної діяльності. Позикові засоби вважаються грошовими припливами по інвестиційній діяльності, виплати відсотків — відтоками по операційній діяльності, виплати основної суми кредиту й дивідендів — відтоками по фінансовій діяльності.
Бюджетна ефективність відбиває фінансові результати здійснення інвестиційного проекту для регіонального або місцевого бюджетів. Основним показником бюджетної ефективності є бюджетний ефект.
Бюджетний ефект для t-го кроку здійснення проекту визначається як перевищення доходів відповідного бюджету над витратами у зв'язку зі здійсненням даного проекту.
3. Поняття про інвестиційний портфель та принципи його формування. Особливості формування портфелю реальних інвестиційних проектів.
Інвестиційний портфель — цілеспрямована сукупність об'єктів реального й фінансового інвестування, призначена для здійснення інвестиційної діяльності в середньостроковому періоді відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства й розглянута як цілісний об'єкт керування.
Основне завдання портфельного інвестування — створення оптимальних умов інвестування за рахунок забезпечення таких характеристик інвестиційного портфеля, які неможливо досягтися при розміщенні засобів в окремо взятий об'єкт.
Принципи формування інвестиційного портфеля підприємства:
— забезпечення реалізації інвестиційної стратегії — відповідність цілей формування інвестиційного портфеля цілям інвестиційної стратегії підприємства, спадкоємність планування й інвестиційної діяльності підприємства на середньострокову й довгострокову перспективу;
- забезпечення відповідності портфеля інвестиційним ресурсам — ув'язування загальної капіталомісткості інвестиційних проектів, що відбираються в портфель, з обсягом інвестиційних ресурсів підприємства;
- оптимізація співвідношення прибутковості й ризику — визначення пропорцій між цими показниками виходячи із цілей формування інвестиційного портфеля. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом диверсифікованості об'єктів інвестування;
- оптимізація співвідношення прибутковості й ліквідності — оптимізація по цьому принципу повинна враховувати забезпечення фінансової стійкості й поточної платоспроможності підприємства;
- забезпечення керованості портфелем — обмеження інвестиційних проектів, що відбираються, можливостями їх реалізації в рамках кадрового потенціалу підприємства, наявністю професійних менеджерів і аналітиків.
Основні етапи формування портфеля реальних інвестиційних проектів:
1. Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційний портфель (перевага віддається показнику NPV, іноді ВНД).
2. Диференціація кількісного значення головного критерію за типами інвестиційних проектів.
3. Пошук можливих варіантів реальних інвестиційних проектів
4. Розгляд і оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів
5. Первинний відбір інвестиційних проектів для більш поглибленого наступного аналізу
6. Побудова системи обмежень відбору проектів в інвестиційний портфель
7. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності (прибутковості):
8. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ризику
9. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ліквідності
10. Остаточний відбір інвестиційних проектів в інвестиційний портфель із урахуванням оптимізації й забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної діяльності
11. Оцінка сформованого інвестиційного портфеля по прибутковості, ризику й ліквідності
Тому що будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування, то виникає завдання оптимізації інвестиційного портфеля, тобто оптимізації розподілу інвестицій по декільком проектам.
Розвиток підприємства в умовах обмеженого обсягу доступних інвестицій, коли доводиться відкидати навіть ті інвестиційні проекти, у яких NPV > 0, має назву політики раціонування (лімітування) капіталу.
З безлічі інвестиційних проектів, що мають позитивний чистий дисконтований дохід (NPV > 0), потрібно сформувати інвестиційний портфель із обліком двох критеріїв:
- максимізації сумарного чистого дисконтованого доходу портфеля ( ∑NPV портфеля —> max);
- рівності загального обсягу інвестицій портфеля обсягу інвестицій підприємства даного року (∑ И портфеля = lim И підприємства даного року).
Розрізняють просторову й тимчасову оптимізації інвестиційного процесу.
I. Просторова оптимізація (оптимізація інвестиційного портфелю на 1 рік) — це рішення завдання, спрямованого на одержання максимального сумарного приросту капіталу, при реалізації декількох незалежних інвестиційних проектів загальний обсяг інвестицій яких перевищує інвестиційні ресурси підприємства.
При цьому можливі два варіанти
1. Розглянуті проекти піддаються дробленню, тобто інвестиційні проекти можна реалізовувати не тільки цілком, але й у будь-якій його частині: при цьому до розгляду приймається відповідна частка інвестицій й чистого дисконтованого доходу. Порядок розрахунків:
а) для кожного інвестиційного проекту портфеля розраховується індекс прибутковості РI,
б) проекти впорядковуються по убуванню значення індекса прибутковості;
в) в інвестиційний портфель включаються перші k проектів, які можуть бути профінансовані підприємством у повному обсязі;
г) залишок засобів вкладається в черговий проект у тій частині, у якій він може бути профінансований (залишковий принцип), при цьому величина чистого дисконтованого доходу береться пропорційно обсягу інвестицій.
2. Розглянуті проекти не піддаються дробленню, тобто інвестиційний проект може бути прийнятий і реалізований тільки в повному обсязі.
Для пошуку оптимального варіанту інвестиційного портфелю розглядаються всі можливі комбінації проектів, сумарний обсяг інвестицій по яких не перевищує фінансові можливості підприємства. Комбінація проектів, що забезпечує максимальне значення сумарного чистого дисконтованого доходу, буде оптимальною.
При просторовій оптимізації вважається, що будь-які інвестиційні можливості, що не використано у плановому періоді, назавжди втрачаються підприємством.
ІІ. Тимчасова оптимізація припускає наступну ситуацію:
- загальна сума фінансових ресурсів у планованому році обмежена;
- є кілька незалежних проектів, які через обмеженість фінансових ресурсів не можуть бути реалізовані в плановому році, однак у наступному році нереалізовані проекти можуть бути реалізовані.
Рішення зводиться до оптимального розподілу інвестиційних проектів по двом рокам.
Порядок розрахунків:
а) по кожному інвестиційному проекту розраховується спеціальний індекс - індекс можливих втрат, що характеризує величину відносних втрат чистого дисконтованого доходу, якщо проект буде відстрочений до виконання на 1 рік, тобто його реалізація почнеться не в плановому році, а в наступному. Індекс визначається за формулою (показує величину відносних втрат при перенесенні початку реалізації проекту на 1 рік):
(6.4)
де NPVn, NPVс - NPV проекту, якщо його реалізація почнеться в плановому році та у наступному році відповідно, гр. од.;
И — величина інвестицій за проектом, гр. од.
(6.5)
б) реалізація проектів (або їх частин), що мають мінімальний індекс можливих втрат, переноситься на наступний рік.
Література: /2/, с. 180-197, с. 213-228.