Інвестиційна діяльність підприємства

Спрямована на внутрішній розвиток Спрямована на зовнішній розвиток

Придбання підприємств

Технічне переозброєння та модернізація

Придбання цінних паперів

Реконструкція

Збільшення виробничої потужності

Інтеграція

Створення нових видів продукції

Зменшення витрат виробництва та реалізації

Рисунок 2.2 – Напрямки інвестиційної діяльності підприємства

Основні особливості інвестиційної діяльності підприємства (ІДП):

1. ІДП є головною формою забезпечення зростання його виробничої (операційної) діяльності та має підлеглий характер по відношенню до його цілей та завдань. Вона сприяє зростанню його операційного прибутку за двома напрямками:

а) зростання операційних доходів за рахунок зростання обсягів виробничо-збутової діяльності;

б) зменшення питомих операційних витрат.

2. Форми та методи ІДП у меньшому ступені залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж виробнича діяльність (пояснюється зв'язком з фінансовим ринком, галузева сегментація якого практично відсутня на відміну від галузевих сегментів товарного ринку).

3. Обсяги ІДП характеризуються нерівномірністю за окремими періодами.

4. Прибуток підприємства (а також інші форми ефекту) в процесі ІДП формуються звичайно з «лагом затримання».

5. ІДП формує самостійний вид грошових потоків підприємства, які різняться у окремі періоди за своєю спрямованністю (наприклад, доходи за інвестиційним проектом, доход від ліквідації активів, інвестиційні витрати, витрати по ліквідації активів).

6. ІДП притаманні специфічні види ризиків, що об'єднуються поняттям «інвестиційний ризик».

Інвестиційна діяльність є необхідною умовою кругообігу засобів господарюючого суб'єкту. У свою чергу виробнича діяльність створює передпосилки для нових інвестицій. Тому будь-який вид підприємницької діяльності включає процеси інвестиційної та основної діяльності, які складають єдиний економічний процес (див. рис. 2.3)

Власно інвестиційна діяльність

Використання інвестицій

Результат інвестування

Перетворення ресурсів во вкладення

Підприємницька діяльність

Одержання доходу. Розподіл доходу на споживання та накопичення

Рисунок 2.3 – Взаємозв'язок інвестиційної та основної діяльності підприємства

Стратегічні цілі ІДП – це описані у формалізованому вигляді прогнозні параметри стану його інвестиційної діяльності, що дозволяють керувати нею у довгостроковій перспективі та оцінювати її результати.

Їх можна класифікувати:

1. За виглядом ефекту, що очикують:

• економічні цілі (одержання доходу або інших економічних результатів);

• неекономічні цілі (рішення соціальних завдань, екологічна безпека й таке інше).

2. За напрямками інвестиційної діяльності:

• цілі реального інвестування;

• цілі фінансового інвестування (формування портфелю фінансових інвестицій й т.і.);

• цілі формування інвестиційних ресурсів (темпи формування власних інвестиційних ресурсів, структура формуємих ресурсів та їх вартість).

3. За спрямованістю інвестиційної діяльності:

• внутрішні цілі – визначають напрямки розвитку внутрішніх інвестицій підприємства (розвиток виробничої діяльності, рішення соціальних проблем й т.д.);

• зовнішні цілі – спрямування та очикуванні результати зовнішніх інвестицій підприємства (вітчизнянних й іноземних).

4. За пріоритетним значенням:

• головна ціль – максимізація добробуту власників підприємства;

• основні цілі – забезпечують реалізацію головної;

• допоміжні (всі інші).

5. За спрямованістю відтворювального процесу:

• цілі розвитку (прирост активів або власного капіталу підприємства);

• реноваційні цілі (своєчасна заміна амортизуємих основних засобів та нематеріальних активів)

Існують також інші ознаки класифікації.

На основі системи цілей інвестиційної стратегії підприємства розробляють стратегічні напрямки його інвестиційної діяльності. При цьому вирішують завдання:

• визначення співвідношення різних форм інвестування;

• визначення галузевої та регіональної спрямованності інвестиційної діяльності.

Факторами, що визначають співвідношення форм інвестування є:

1. Функціональна спрямованість діяльності підприємства (інстітуціональні інвестори здійснюють ІД на ринках цінних паперів, виробничі підприємства здійснюють в основному капітальні вкладення).

2. Стадія життєвого циклу підприємства.

3. Розміри підприємства.

4. Характер стратегічних змін виробничої діяльності. Поступові стратегічні зміни пов'язані з відносно незначними обсягами змін виробничої діяльності за періодами. Преривчасті зміни характеризуються стрибкоподібними значними відхиленнями обсягів виробничої діяльності, що дає тимчасово не використовувані інвестиційні ресурси, що можна використовувати на фінансове інвестування.

5. Прогнозована ставка відсотку на фінансовому ринку.

6. Темп інфляції, що прогнозується.

3. Форми планових документів та їх відмінності. Інвестиційні проекти та їх класифікація.

Економічна оцінка інвестицій необхідна в наступних видах планових документів:

• стратегічний план;

• бізнес-план;

• техніко-економічне обгрунтування (ТЕО);

• інвестиційний проект.

Бізнес-план у найбільшому ступені з планів фірми має зовнішю спрямованність. На відміну від традиційного плану він враховує не тільки внутрішні цілі підприємницької організації, але й зовнішні, корисні новій справі. Розробка бізнес-плану підприємства дозволяє йому визначити свої кінцеві та локальні цілі, аналізувати загальний стан справ, визначати методи впливу на ситуацію (його розробка розуміє комплексне дослідження усіх аспектів діяльності підприємства).

Найбільш близький до бізнес-плану такий роповсюджений раніше документ як ТЕО. Його відмінність полягає у тому, що це специфічний плановий документ для створення й розвитку промислових об'єктів. Тому особливий акцент зроблено на виробничо-технічні аспекти проекту. Техніко-економічне обгрунтування проекту (ТЕО) являє собою документально оформлені результати маркетингових та техніко-економічних досліджень, що обгрунтовують доцільність та можливості реалізації інвестиційного проекту. ТЕО, як правило, складається для проектів впровадження нових технологій, обладнання на вже існуючому підприємстві, тому аналіз ринку, маркетингова стратегія, опис кампанії та продукту в ньому можуть бути відсутні. (наприклад, маркетингова частина буде в ТЕО лише у випадку, якщо впровадження іновацій може істотно вплинути на маркетингову стратегію підприємства). В ТЕО наводять інформацію про причини вибору технологій та рішень, прийнятих у проекті, результати від їх впровадження та економічні розрахунки ефективності. Тобто ТЕО складають, якщо треба довести необхідність вибору саме запропонованого варіанта обладнання, технології, процесу і таке інше.

Бізнес-план, як і стратегічний план, охвачує достатньо тривалий період, зазвичай 3-5 років, інколи більше. Але між бізнес-планом та стратегічним планом є наступні відмінності:

• на відміну від стратегічного плану бізнес-план включає не цілий комплекс загальних цілей фірми, а лише одну з них, яка пов'язана із створенням й розвитком визначенного нового бізнесу. Бізнес-план орієнтован лише на розвиток, а стратегічний може включати й інші типи стратегії організації;

• стратегічні плани – зазвичай плани із зростаючим горизонтом часу (із виконанням наступного річного плана його результат аналізується, що відображується у коректировці стратегічного плану. Досить часто до стратегічного плану додається наступний річний період). Бізнес-план має чіткі часові границі, у межах яких він повинен бути виконан (тобто бізнес-план ближчий до проекту ніж до стратегічного плану);

• в бізнес-плані функціональні складові (план виробництва, план маркетингу і т.д.) є рівноважними частинами його структури.

В умовах ринкової економіки функції ТЕО все найчастіше виконують інвестиційні проекти, які найбільш близьки до бізнес-плану за структурою та викладенням матеріалу.

З точки зору концепції Project Managment (управління проектами) проект – це зміна вихідного стану системи (наприклад, підприємства), пов'язана із витратами часу та коштів.

Проект включає три основні елементи: задум (замысел – русск.), засоби реалізації (рішення), цілі реалізації (результати рішення). Будь-який проект характеризується 4 основними факторами (ознаками):

- спрямованністю на досягнення конкретних цілей;

- масштабом (розміром) проекту;

- обмеженою протяжністю у часі (терміни реалізації);

- обмеженістю ресурсів.

У більшості проектів один або декілька з факторів домінує. Так, інвестиційний проект характеризується значними (більше року) термінами реалізації та обмеженістю ресурсів.

Інвестиційний проект – це програма рішення економічної проблеми, вкладення засобів у яку приводить до їх віддачі (одержання доходу, прибутку, соціальних ефектів) після проходження визначенного терміну з початку здійснення проекта.

Проміжок часу між початком інвестування та моментом одержання віддачі від вкладення засобів має назву часового лагу. Тобто інвестиційні проекти мають дві визначальні ознаки – необхідність великих вкладень у проект та наявність часового лагу між вкладеннями та одержанням віддачі від них

Поняття «інвестиційний проект» можна розглядати у двох аспектах:

як діяльність, що передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення поставленої мети – інвестиційний процес (близько за змістом справа, заход);

як систему організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, що необхідні для здійснення яких-небудь дій або для опису цих дій – інвестиційний бізнес-план.

Інвестиційний проект як вид господарської діяльності здійснюється протягом усього інвестиційного циклу. Тому більш доцільно розглядати його у другому аспекті.

Інвестиційний проект (як документ) складається з:

- обґрунтування інвестицій у вигляді інвестиційної пропозиції й техніко-економічного обґрунтування доцільності інвестицій;

- техніко-економічного обґрунтування проекту;

- проектно-кошторисної документації;

- дозвільно-контрактної й іншої документації, що забезпечують реалізацію інвестиційного проекту.

Бізнес-план іноді виступає по відношенню до інвестиційного проекту як документ, що являє собою план розробки й реалізації відповідної частини інвестиційного проекту. У цьому випадку вже здійснено предпроектний аналіз й є необхідність в ітоговому документі, який дозволяє не тільки прийняти рішення, но й указати, що та коли необхідно зробити. Такий бізнес-план є головним документом для кредиторів та самого підприємця.

Таким чином, інвестиційний проект та бізнес-план можуть бути близькими за структурою. Особливо близька структура бізнес-плану до проекту у той частині, де викладається обгрунтування інвестиційного задуму.

У залежності від цілей інвестування можна виділити наступні види інвестиційних проектів, що забезпечують:

• приріст обсягу випуску продукції;

• оновлення асортименту продукції;

• підвищення якості продукції;

• зменшення собівартості продукції;

• рішення соціальних, екологічних та інших завдань.

Іншими класифікаційними ознаками можуть бути:

• сфера діяльності проекта: технічний, організаційний, економічний, соціальний типи проекта;

• склад та структура проекту: моно-, мульти-, мегапроект (цільові програми розвитку регіонів, галузей й таке інше);

• тривалість проекту: короткостроковий (до 3-х років); середньостроковий (3-5 років), довгостроковий;

• ступінь залежності проекту: альтернативні; незалежні; взаємопов'язані проекти;

• за об'єктом інвестиційної діяльності: фінансовий; реальний;

• за характером цілі проекту: антикризовий; маркетинговий, освітній; іноваційний; надзвичайний; реструктурізаційний

Робота над інвестиційним проектом передбачає проведення серії взаємоузгоджених видів аналізу – технічного, комерційного, інституціонального, фінансового, економічного, екологічного, соціального. Принципову відповідь на питання о цінності проекту надають фінансовий та економічний напрямок аналізу. Різниця їх складається у тому, що фінансовий аналіз – це розрахунок з точки зору інвестора та (або) фірми-організатора проекту, а економічний – розрахунок з точки зору національних інтересів.

Оцінка фінансової спроможностіі проекту базується на 3 основних прогнозних формах, або базових формах фінансової оцінки, іменованих «Звіт про прибуток», «Звіт про рух грошових коштів», «Балансовий звіт (баланс)».

Література: /2/, с. 59-80, с.87-93; /3/, с. 42-60