Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Кожвен

.pdf
Скачиваний:
733
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
2.31 Mб
Скачать
Р Р < І І І | Н

І ' І І Н И Д І Н Н І

' 10 АМІН

АІ м|» пні.

НІ Дії н• ісл 1111ш і методи застосовуються для діагностики корости? ||нн> І» МІІ| •••• Пішім матеріалу з елементу висипки

І'мгмтний аналіз

Я ^ М І І І І Л І Н І'ІІІИЙ

м»І н'11.1 ховане вірно 4 Цм»пя|>а і и призначають при лікуванні корости у дітей?

імулі.і ію бензил-бензоату

^В к і мул 1.1 ію бензил-бензоату

• У м к і' під тяжкості перебігу захворювання ^ Н і #мульс1ю бензил-бензоату та антибіотикотерапію

| Щ і і і и IIІГ

Н | ї > ми ніачення демодикозу.

т і ' . їм і 111 не захворювання шкіри Н«|м ні і ,і|чіе захворювання шкіри і суглобів

Нфм їм і арне захворювання шкіри і нігтів М м і н у м м е захворювання

п.і|. ии гарне захворювання шкіри ^ А м » «Лудіїнком демодикозу людини?

^Нкні.і.І.к (оііісиїогит ІВ|і»НннІГХ ЬГЄУІЗ

»і|иін АІ Б

р І «ті н ніг» саіі

^Н ф • и« |н раховане вірно

Щ т » «нн.ілізація висипань при демодикозі? А ІЬ і.», и кінцівки (ЦІННІИКИ і тулуб

І І Л І . І . н ділянки суглобів іШ іиі.» її шкіра лицьової частини голови

і.шкірний покрив

ІІ Імимн захворюваннями проводять диференційний діагноз демодикозу?

§В'< І уін'ркульозом шкіри

Іі 4 лі' НроЮ

ЙІ МІ І рмною віспою

ІІ • нфідісом

Нр 11 гінірейним дерматитом, фотодерматозами, вугревоюхворобою

37

'ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІтІІІІМ

28.Як можуть бути представлені висипання при демодикозі?

A. горбики і гуми

Б. тільки еритематозні плями

B.еритематозні плями, папули, папуловезикули, лущення

Г.лущення і ерозії

Д.тільки міхурці

29.В чому полягає діагностика демодикозу?

A.тільки візуальний огляд

Б.анамнез і лабораторна діагностика

B.анамнез, візуальний огляд, лабораторна діагностика

Г.бактеріологічний метод

Д.біопсія ураженої ділянки шкіри

30.Що включає в себе лікування демодикозу?

A.тільки дієту

Б.дієту, препарати метронідазолу, зовнішню терапіїо

B.дієту і зовнішню терапію

Г.антибіотикотерапію і зовнішню терапію

Д. антигістамінні препарати, вітаміни, зовнішню терапію

Ситуаційні задачі

1.На прийом до лікаря прийшов чоловік 25-ти років зі скаргами на помну поширених висипань, що супроводяться сильним нічним сверб» і . М

Занамнезу відомо, що в дитинстві страждав на дитячу екзему. До |<мнн часу вживання цитрусових у нього викликає свербіж і висипку в лік і мі вих згинах і підколінних ямках. Хворий за родом своєї професійної діилм ності (журналіст) часто буває у відрядженнях. Появу поширеного < игр , бежу хворий пов'язує з поганими санітарно-гігієнічними умовами в г о ї м за місцем останнього відрядження. При огляді: у міжпальцевих склад" Ч кистей, на згинальних поверхнях променезап'ясткових суглобів, лікі мм стегнах і животі є численні папуло-везикульозні елементи величиною до!

3- 4 мм в діаметрі, розташовані парами, а також точкові і лінійні екскорі ації, в ділянках ліктів — точкові геморагічні кірочки. Суб'єктивно: вирі жений нічний свербіж.

1.Ваш припустимий діагноз?

2.Призначте і обґрунтуйте лікування.

3.Чи потрібно проводити протиепідемічні заходи при цьому захворкн ванні? Якщо так, то які?

2.На прийомі у лікаря-дерматолога чоловік 23-х років, не працює, зі скаргЯ ми на появу висипань на шкірі статевого члена і живота, які супроводи і її- І ся сильним нічним свербежем. Своє захворювання пов'язує із стате»и*

38

1 м ' ммнайомою жінкою. Хворий зловживає алкоголем. При 1111 < і а ге ного члена і живота є численні везикули, величиною к м ім< грі, поодинокі папули, пустули, геморагічні і гнійні кі-

.. • міріації. На животі везикули розташовуються місцями ліній- М||омнні лімфатичні вузли не збільшені.

•ИИ клінічний діагноз? ^НрМіїрнні.ІННЯ слід виключити?

^ Н ^ м і

план лікування і епідзаходів.

• р м > о |

• 11 олога звернулася жінка 29-ти років зі скаргами на висипан -

Вр | і чи) пікірному покриву, за винятком обличчя, волосистої частини

^• І і л о ї і підошов, що супроводяться вечірнім і нічним свербежем.

Н н » і* її«а лося встановити, що 3 тижні тому лікувалася з приводу ко- ^ • Ц р . . . . . . . м «Спрегаль». Висип спочатку поступово регресував, а по- ^Вріинн. и і новою силою. У сім'ї проживає з чоловіком і дочкою, яким Н | І Н І М ЇМ проводили. Чоловіка в останній тиждень почав турбувати

іні ріп і. Дезінфекцію будинку не проводили. При огляді: на шкірі

Нр , (мі Ні,мі по на передньобокових поверхнях, животі, навколо сосків,

Ні І

кінцівках є численні парні папуло-везикульозні елементи,

Ні и н н , і еморагічні кірочки. Суб'єктивно: вечірній і нічний свербіж. Ш |1и рі і щінюєте дану клінічну ситуацію?

Н^ і ні 11, причини виникнення рецидиву захворювання.

Н}мі 11 іди лікування Ви можете запропонувати? І| Н**і і упити відносно чоловіка і доньки?

^Ьііпмі у дерматолога жінка 25-ти років зі скаргами на сверблячі виІніна її ділянці лобка, які з'явилися через декілька днів після статевого В§І • коїм партнером. При огляді: на шкірі в ділянці лобка і геніталій Міни сірувато-бурі точки біля кореня волосся, крім цього дрібні ЇЙ**. лу*с щільні ГНИДИ, а також сірувато-голубуваті плями, округлих В*|іім, діаметром до 1см.

• м * Клінічний діагноз?

І | МІ ІМ. II.І ЙОГО підтвердити?

Н««кі 11, «сі існуючі засоби для лікування захворювання.

Ьнн І

ми років звернувся зі скаргами на свербіж шкіри в нічний час.

| М | І І І Н

днів. Захворювання почалось після перебування у відрядженні.

Вряді и міжпальцевих складках кистей, на животі, внутрішніх поверх- а м и он відзначаються парні папуло-везикульозні елементи, екскоріа- I». р" то гнійні кірки.

Рвім діагноз?

Анф) ренційний діагноз. РАНіг лікування?

39

ЯЇТ?ТННННТШТ?ШТННИ?НМ І НННТТТІИШШТТ№ТТТТ!НІ"?1ШНШІНІПТТТПТТІППШН( ТИІ нттттттттттттштттттпттттттттштнттніїїшіінт! РГП

6.З психоневрологічного диспансеру поступив хворий 42-х років, «мм.п рен. Скаржиться на свербіж шкіри, особливо у вечірній і нічний ча. і тальних відомостей про початкові прояви дерматозу отримати не ПА«Д( ся. Судячи з непрямих даних, хворіє більше року. По медичну доннми) не звертався.

Об'єктивно: на волосистій частині голови є масивні нашарування у ш<> д«| сіруватих і темно-бурих сухих кірок, що досягають товщини від Л<КІЛ| кох міліметрів до 2-3 см і більш. Кірки досить щільні, легко криііиїм поверхня їх шорстка, поцяткована борозенками. Подібні ж кірко рування є на тулубі, стопах. Центральні ділянки долонь і підошон и» у|<* жені. При видаленні кірок виявляється волога червона поверхня І Ін | потовщені, нерівні, підведені, з нашаруваннями на нігтьових ложа»

1.Ваш припустимий діагноз?

2.Диференційний діагноз?

3.Лікарська тактика?

7.На прийом до лікаря прийшла мати з дитиною 12 років. З її слів ли«н« турбує сильний свербіж у скроневій і потиличній ділянках. Дитина < •*« дратівливою, вночі спить погано. З анамнезу з'ясовано, що захворюй ...ні розвивалося під час перебування в дитячому таборі.

При огляді на волосистій частині голови, в ділянці потилиці і скроні.« жинні жовтувато-бурі кірки, одиничні фолікуліти. У потиличній ділимц( крім того, виявлені множинні гниди, прикріплені до волосся, трохи ИИМІ за його вихід зі шкіри.

1.Про яке захворювання слід думати?

2.Намітьте план лікування даного хворого і заходи в осередку.

8.До дерматолога звернулася жінка 32-х років зі скаргами на висипанії» м|

ШКІрІ о б л И Ч Ч Я . При ОГЛЯДІ На ШКІрІ ЩІК І П і д б о р і д д я Є ДІЛЯНКИ гіпср< м^

дрібні папульозні елементи, лущення. В аналізі зі шкіри щік виявленні І)етос1ех ГоІІісиІогит.

1.Ваш припустимий діагноз?

2.Складіть план лікування і профілактики.

9.Хвора С., 21 рік, звернулася до лікаря зі скаргами на висипання на шкірі

о б л И Ч Ч Я , леГКИЙ СВербІЖ І ДИСКОМфорТ ШКІрИ В ДІЛЯНЦІ брІВ І ВІЙ. ЗаЙМйЛф

ся самолікуванням — користувалася гормональною маззю. Об'єктний на шкірі обличчя множинні папули, ділянки лущення. У мікроскопічним) аналізі зі шкіри обличчя Бетосіех не виявлено.

1. Які додаткові методи лабораторної діагностики можна викориітві вувати^

2.Ваш припустимий діагноз?

3.Складіть план лікування і профілактики.

40

Ьр£ і ідділсння звернулася пацієнтка 18-ти років. Скаржить- В ш ь . мну шкіру обличчя, хворіє близько 1,5 років. При огляді — Ш нікі|.. лоба, щік, Підборіддя і шиї. є еритематозні плями, папули, Е Им|"|< ні елементи з гнійним вмістом, місцями гнійні жовто-

М|(

|| аналізі зі шкіри, а також брів і вій виявлено Оетосіех

ііиім... V і . ..м ерійному посіві зі шкіри виявлений 51. аигеиї.

Мнніїїуі і нмий діагноз?

ЦаІ

і нл ні лікування і профілактики.

ИІИ/И ҐМІІ

і поячкові захворювання шкіри є однією з найбільш по- Н р н . ній шкіри, які становлять 15 % і більше у загальній струк- ^ В * | ' м 111 .логічних захворювань.

•ЙМИ*"*' чммпики:

н.щфічної імунної системи.

^Н * II. і гм гуморального і клітинного імунітету,

^ ^ • н і . 11. Інфекції, недотримання правил особистої гігієни. НІІМІпу речовин, гіповітаміноз.

м.ріикостероїдіві антибіотиків. Нн Циіри (травми, пітливість).

»ииифікуються:

К#1 «ІІОМІГІЄЮ:

Я|Иіфіл. шокові

ІІІІШОКОВІ

Ііміщвиі

іпі піною ураження:

В НІ»|П Р*НСІ1І

І мнОїШІ Ві Чиї і їм Існування уражень:

.НІ Ірі

ІІІМІІІІЧНІ

^ ^ Н * ниреГіігом захворювання:

Ін. рШІІІНІ

ІЩ.ІрПІІІіІ

 

іьнІ

тнаки стафілококових піодермій:

^НрмПішс ураження,

^ • ' н їїш :і додатками шкіри.

И|

 

11 пий морфологічний елемент — фолікулярна пустула.

лі шонтагіозність.

ІК ні >р і н іть переважно чоловіки.

41

|РII|IIIШI||||||рIIIIІ!I1I1І11,

НІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!''

Загальні ознаки стрептококових піодермій:

1.Поверхневе ураження.

2.Немає зв'язку з додатками шкіри.

3.Первинний морфологічний елемент — фліктена.

4.Висока контагіозність

5.Хворіють переважно жінки і діти.

Стафілококові піодермії:

• Остіофолікуліт (імпетиго Бокхарда).

• Фолікуліт.

• Сикоз.

• Фурункул

• Карбункул.

• Гідраденіт.

Стрептодермії:

Стрептококове імпетиго.

Щілиноподібне імпетиго.

Кільцеподібне імпетиго.

Бульозне імпетиго.

Інтертригінозна стрептодермія.

Простий лишай.

Ектима.

Змішані піодермії:

Вульгарне імпетиго.

Епідемічна пухирчатка новонароджених.

Шанкриформна піодермія.

Хронічна виразкова піодермія.

Піогенна гранульома (батріомікома).

Поверхневий фолікуліт (остіофолікуліт)

Основне значення в розвитку захворювання має механічне подрл ж

ня шкіри, мацерація шкіри в результаті пітливості, розчісування ІН*І| при корості, вшивості.

В епітелії устя волосяного фолікула безпосередньо під роговим III ром утворюється невелика порожнина, заповнена масою нейтрофілі що розпадаються, і великою кількістю стафілококів. Спостерігап висипка невеликих пустул (величиною з голівку шпильки), розтаикіи НИХ В усті ВОЛОСЯНОГО фолікула, З ВОЛОСКОМ У центрі І З вузькою рожі III облямівкою по периферії. Можливо обмежене та поширене уражеи Окремі елементи можуть розростатися периферично, сягаючи розмі великої горошини (так зване стафілококове імпетиго — імпетиго їм харда).

42

і ули підсихають з утворенням кірочок і гояться, не залиЛі •• «ЛІ І . І Ц І Ч шкіра обличчя, шиї, передпліч, гомілок, стегон, фолікуліт. Починається з утворення довкола фолікула за-

|ш і у, що складається з нейтрофілів і лімфоцитів, який пе- н р ї ї » и фіілікула і призводить до його гнійного розплавлення.

М болючих вузликів червоного кольору розміром н а" пишні, на яких з часом з'являється пустула з волоском •ш »іли. і днів папули або розсмоктуються, або нагноюються м мі щ Д И К И Х абсцесів, які потім розкриваються. Локалізація «т ій щідосисту частину голови. Після загоєння утворюютьфнчкіїиі рубчики,

ч

Ці Причини (подразливого чинника). 1 « М Н И І ІК рсмих пустул.

"!#мм* ура «сних ділянок шкіри 1-2 96 розчином анілінових фарб-

,І після утворення кірочок — маззю з антибіотиком.

*мі» Іри довкола осередка ураження 2 % саліциловим спиртом.

-гостре гнійне запалення волосяного фолікула та най- І|ДІМ..І і а лози. До виникнення фурункула призводять забруд- и, ртчісувания, садна, підвищена секреція потових і сальних

ІІ І И І І І . Ц , цукровий діабет. Фурункул може розвинутися на

Цапині шкіри, де є волосся. Найбільш часта локалізація фурунЩня ииіісрхня шиї, передпліччя, тил кисті, стегно і обличчя, фурункула на обличчі є найбільш небезпечним, оскільки може

• мі М гнійним тромбофлебітом лицьових вен. При цьому запа- І А И Й І І К І вени може переходити на печеристий синус, призво-

Й М 4 І І М і» у гнійного менінгіту.

і мили» ться щільний запальний інфільтрат яскраво-червоного •«мім рим 0,5-1,5 см без чітких меж, виступаючий над рівнем мін у центрі інфільтрату з'являється ділянка розм'якшення, чеАілп. І І . , И Г Н І Й . Після виділення гною формується некротичний

• н и й відділяється разом з гноєм і кров'ю. У результаті, в зоні і у уіщірюється виразковий дефект, він швидко заповнюється >КІ і через 2-3 дні гоїться з утворенням рубця. Цикл розвитку * 11 «попить 8-10 днів. Зазвичай фурункул не супроводжується ним м сального стану хворого. Часте рецидивування фурункулів н|... 'І'урункульоз. Фурункульоз частіше розвивається в ослаблені, «порих з імунодефіцитом, з хворобами обміну речовин (цуАІнГн і), .інітамінозами, при тривалій фізичній перевтомі. Фурун- I іронічним захворюванням.

43

Лікування. У першій стадіі' призначають УВЧ терапію з метою роїм тування інфільтрату. У другій стадії' до мимовільного руйнування <|>уц кула лікування полягає в обробці шкіри навкола вогнища 70 % етилні спиртом, аніліновими фарбниками. Волосся в ділянці вогнища голиі1) На інфільтрат накладають іхтіол. У третій стадії після виділення гноїв стосовують пов'язки з антисептичними мазями, гіпертонічним розчнЦ протеолітичними ферментами (трипсин, хімотрипсин). Після ВІДГСрІII ня некротичного стрижня накладають мазьові пов'язки. Після загосніш и яка показане ультрафіолетове опромінення. Якщо фурункул ускладни >• І лімфангіїтом і лімфаденітом, показано антибіотикотерапію.

Хворі з фурункулом обличчя потребують госпіталізації. Обов»нн| введення гепарину для профілактики тромбоутворення.

Лікування фурункульозу включає антибіотикотерапію, аутогемш« пію (внутрішньом'язові введення хворому 5 - 10 мл власної крові —«І разів за курс), введення стафілококового анатоксину і вакцини, вії .ім|| групи А, В, С.

Карбункул — гостре гнійно-некротичне запалення кількох волої м фолікулів і сальних залоз з переходом запального процесу на підпік І|| клітковину. Карбункул найчастіше розвивається на задній поверхні м| потилиці, спині, попереку, на верхнш і нижній губі. Для карбункула хирі терні виражені загальні симптоми: підвищення температури тіла, о:ні| нездужання, слабкість, втрата апетиту, головний біль. Місцево визнач** ся щільний, різко болючий запальний інфільтрат або кілька інфільтрі що пізніше зливаються. Характерні сильні болі. Навкола вогнища пні чається виражений набряк, припухлість. Шкіра над інфільтратом н.ні жена, нерівномірно забарвлена: найбільш інтенсивний синьо-багрщ колір — у центрі з поступовим зблідненням до периферії.

Поступово шкіра над інфільтратом некротизується, стоншується і н ривається в кількох місцях (симптом «сита»). Процес супроводжує! ьсД тенсивним відходженням гною та відторгненням некротизованих ткані після чого утворюється велика порожнина. Спостерігається регіоп.ірні лімфаденіт, рідше лімфангіїт. Найбільш небезпечними є карбункули О(>А| чя і волосистої частини голови. Це пов'язано з тим, що в цій ділянці є аімй мозн поверхневих вен обличчя і голови з венозними синусами твердих м кових оболонок, по яких інфекція може легко поширитися в мозкові сипу і призвести до розвитку гнійного менінгіту з летальним результатом.

Лікування. У зв'язку з небезпекою розвитку ускладнень обов'язки госпіталізація хворих у хірургічні відділення. Консервативна тс-рлі передбачає обробку карбункула 70 % етанолом з накладенням асент ної пов'язки, введення знеболюючих засобів, антибіотикотерапію, УІ

44

 

фіііотсрапевтичні процедури. Якщо протягом 2-3-х діб

Цші

М< П І Д И виявляються малоефективними (спостерігається

ню-р" іу, Інтоксикації, погіршення загального стану хворого),

 

Т И | > И ПІНІЄ лікування.

ні і

і ніПие запалення апокринних потових залоз, схильне до

«

 

ни

кірігається в місцях розташування апокринних пото-

) й»И'і.н і Іше у пахвовій ділянці, рідше у пахвинній ділянці, у ді-

у, у

у ділянці ареол молочних залоз. Гідраденіт виникає

МІ» »« '" ріоду статевого дозрівання.

Цни*

оминається гостро з появи невеликого болючого вуз-

3 ійілі.шуі ться в діаметрі до 1-2 см, різко виступає над поверх-

і Мі * мікіри. Шкіра набуває багрово-червоного кольору. При дн Іірі ці-ссу кількох потових залоз вузли зливаються в щільний

• ямні може займати всю пахвову западину. Через 10-15 днів Цінінуплості з'являється розм'якшення, визначається симптом ))|| І інфільтрату, що розкрився, починає виділятися сливкопо- Р* І їм АИ відходження гною починається загоєння, що заверфмрмуианням рубця. Захворювання може супроводжуватися Щ|іАП мон (поширення процесу на підшкірну клітковину) і лім-

(іі|<н іалученні до процесу лімфатичних вузлів).

V стадії інфільтрації лікування консервативне: спокій, сухе |И|м«фм ілегове опромінення, УВЧ, рентгенотерапія в малих дозах, )ІМни иоіііища антибіотиками. У пахвовій западині голять волос- ! Н|м 11 крають спиртом, розчинами анілінових фарбників і іншими ІІкими У стадії абсцедування необхідне оперативне лікування

|||ні н.іполегливому рецидивуючому перебігу показано імуноте- •«філіжоковий анатоксин, стафілококові вакцини, аутовакцина)

мім, 11 іагальнозміцнюючими засобами.

4 иилг кить до хронічних стафілококових уражень шкіри. Зустрі- ц«і 11 ніс* у чоловіків. У патогенезі основне значення мають:

|И|іуміі-ііня нормальної функції сально-волосяного апарату під ЦІАНІН>м функціональних змін з боку нервової і ендокринної сис- »»ин

«АЙ активність імунологічних реакцій організму, алергічні стани, ЦІМІІПАІ'НІ наявністю фокальних інфекцій.

• югенних чинників: подразнення шкіри обличчя, тривале за- (•Vлнгніїя шкіри.

1чни картина. Локалізація: шкіра обличчя в ділянці вусів і бороди, Мит поверхня крил носа, рідше — ділянка брів, пахвових западин.

45

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМШМ

Захворювання характеризується рецидивуючою висипкою остіофі лярних пустул на обмежених ділянках шкірного покриву. Навколі і м утворюється запальний інфільтрат. Поступово шкіра ураженої а І за рахунок запального інфільтрату навколо фолікулів ущільнюо мЧ| буває синюшного забарвлення. Пустули, що розкриваються, піл< н» з утворенням гнійних кірочок. Суб'єктивні відчуття: відсутні або свербіж.

Диференційна діагностика. Стафілококовий сикоз слід ди|<<|і ювати з паразитарним сикозом — інфільтративно-нагноювальїичи хофітією ділянки бороди і вусів. При цьому мають значення такі о* паразитарного сикозу:

1.Пухлиноподібний характер інфільтрату.

2.Чітка окресленість інфільтрату.

3.Більш глибоке гнійне розплавлення.

4.Схильність до мимовільного загоєння.

5.Відсутність рецидивів.

6.Збір анамнезу — контакт із тваринами (гризуни, велика рог.і і .і« ба). Інфільтративно-нагноювальна трихофітія є зоонозним м рюванням.

7.У сумнівних випадках проводять мікроскопію гною або воло< »

виявлення спор грибів яавколо волоска (ектотрикс).

Принципи лікування:

1.Етіологічне лікування:

2.Загальна терапія (призначається в гострому періоді):

3.Антибіотики (бажано з урахуванням чутливості збудника);

4.Специфічні імунобіолоі'ічні препарати (стафілококовий анатом стафілококовий антифагін).

5.Місцева (зовнішня) терапія — дезінфікуючі мазі та креми, прц ділянки обробляють 2 96 саліциловим спиртом.

6.Патогенетична терапія:

7.Усунення екзогенних подразнюючих чинників.

8.Лікування ендокринних захворювань.

9.Застосування при необхідності седативних засобів для впливу їм

рвову систему. ІО.Імуностимулююча терапія. 11. Санація осередків інфекції-

Частіше збудником імпетиго є стрептокок (стрептококове ІМПС І м уряді випадків і стрептокок, і стафілокок (стрептостафілококове імпетип Вульгарне імпетиго (стрептостафілококове). Висипка на гіпер йованому тлі невеликих поверхневих пузирів — фліктен, оточених V

46

 

»імм

 

і І Іісля руйнування фліктен утворюються кірочки

 

 

"І" поступово збільшуьться в результаті периферич-

ІІ *

 

 

1 Іри приєднанні вторинної стафілококової інфекції

« к и ї

іглснувато-жовтого, » при розтісуванні кров'яного

• р * МИДйЛ) ння кірочок утворюються вологі ерозії, оточені ^Нн|"<м ілуїцуваного рогового шару. Суб'єктивно відчувається ^ • « і нині ш к і р а обличчя, у чолзвіків — д»ілянка бороди і вусів,

 

частина голови. Часго зустрічається у дітей, в яких

'"ЙЙИ**

і акож ураження слиювої оболлзнки носа, порожни-

|км Він» і мпи.

№...

Імпетиго починається з гострої висипки невеликих

МИ, м пішінених мутнуватим вмістом. Пузирі швидко збіль- (Ір.мі! •. і іа рахунок периферичного росту. У центральній часин М у і норенням коричневої кірочки, навколо якої фліктена

. і я у формі кільця (звідси назва).

їм», і нго — спостерігається висипка пузирів, що поступоіі... 11 >і і лють інколи розміру лісового горіха. Пузир наповненім і.митом. Після руйнування пузирів утворюються ерозії, и іПиі.шуються за рахунок периферичного росту, ндііміг імпетиго (заїда) — частіше спостерігається у дітей із

{Неука і и кути рота і в літніх людей, що носять зубні протези, В МЄ|І.ІІ|ІІ кута рота слиною. Проявляється невеликими ерозіями, ] Мн к им роговим валиком, що залишився від покришки флікте-

кку і к у рота можуть спостерігатися жовтуваті кірочки.

і|« пюкокова. Захворювання починається з появи на тлі |н.|,ім,трату пузиря або глибокої епідермальної пустули велиммнпіу і більше. На 2-3 добу пустула підсихає і утворюється

•І

і кірочка, після видалення якої оголюється виразка. Ви-

икруїлу або овальну форму, прямовисні краї, покрите брудно-

ім мм дно, яке легко кровоточить. Через 2-3 тижні виразка

НДІІІІІІПІ .чи після себе поверхневій рубець,

оточений зоною піг-

ПІїоиа локалізація: шкіра гоміл<ж, стегон,

сідниць, попереку.

.

і...на попрілість розвивається на дотичних поверхнях шкір-

•Ці . і сіііово-мошонковій, міжсідничній, пахвовій западині, під

млі. і іми, за вушними раковинами, у складках живота (в огряд-

)

Цхиорювання характеризується утворенням суцільної ерозо-

н у 'н м 11. іверхні, яскраво-рожевого кольору, різко відмежованої від •а. 'і •• тої шкіри, з фестончастими контурами. У глибині шкірних

Вилий (іолючі тріщини, що кровоточать. Суб'єктивно — відчуття іниіния, болю. Характерний тривалий перебіг.

47

Хронічна поверхнева дифузна стрептодермія є хронічним за* тії ванням, що характеризується дифузним ураженням значної ділянки піц ного покриву, найчастіше — шкіри гомілки.

Сприяючі чинники:

1.Тривале місцеве порушення кровообігу з розвитком гіпоксії, ІЮ шенням обмінних процесів у шкірі. Може мати місце при:

варикозному розширенні вен.

облітеруючих захворюваннях нижніх кінцівок.

тривалому охолоджуванні нижніх кінцівок.

тривалому перебуванні на ногах.

2.«Паратравматична стрептодермія» розвивається навколо ран, тривало не гояться, і виразок.

Клініка. Уражена ділянка різко відмежована від здорової шкіри < лямівкою рогового шару. Шкіра в ділянці ураження різко гіперемоп.т інколи застійно-синюшна, покрита великою кількістю крупних кіроі коричнево-жовтого або зеленуватого кольору. Після видалення кіро«| оголюється суцільна мокнуча поверхня з густим серозним або сером) гнійним відокремлюваним. Уражена ділянка має схильність до перш ричного росту Зі стиханням запалення мокнення і утворення кіро< припиняється, шкіра покривається великими лусочками. Перебіг за»» рювання хронічний, рецидивуючий. При тривалому існуванні вогні ураження можливий поступовий перехід до екзематизації — пояш еритематозному тлі мікроерозій з виділенням крапель серозної рідини,

Принципи лікування піодермій. При лікуванні будь-якої піодермії (д дотримуватися трьох основних принципів:

1.Усунення сприяючих чинників:

місцеві порушення кровообігу;

ендокринні порушення;

гіпо- і авітамінози;

імунодефіцитні стани;

вогнища фокальної інфекції;

підвищена пітливість, недостатня гігієна шкіри;

механічні подразнення.

2.Вплив на осередок:

антибактеріальні препарати, бажано з урахуванням чутливості | кроорганізмів;

специфічні імунобіологічні препарати (стафілококовий анатоксин стафілококовий антифагін);

місцева терапія — дезінфікуючі, антибактеріальні, протизапал засоби.

48