Кожвен
.pdfІ ' І І Н И Д І Н Н І
•' 10 АМІН
АІ м|» пні.
НІ Дії н• ісл 1111ш і методи застосовуються для діагностики корости? ||нн> І» МІІ| •••• Пішім матеріалу з елементу висипки
І'мгмтний аналіз
Я ^ М І І І І Л І Н І'ІІІИЙ
м»І н'11.1 ховане вірно 4 Цм»пя|>а і и призначають при лікуванні корости у дітей?
імулі.і ію бензил-бензоату
^В к і мул 1.1 ію бензил-бензоату
• У м к і' під тяжкості перебігу захворювання ^ Н і #мульс1ю бензил-бензоату та антибіотикотерапію
| Щ і і і и IIІГ
Н | ї > ми ніачення демодикозу.
т і ' . їм і 111 не захворювання шкіри Н«|м ні і ,і|чіе захворювання шкіри і суглобів
Нфм їм і арне захворювання шкіри і нігтів М м і н у м м е захворювання
п.і|. ии гарне захворювання шкіри ^ А м » «Лудіїнком демодикозу людини?
^Нкні.і.І.к (оііісиїогит ІВ|і»НннІГХ ЬГЄУІЗ
»і|иін АІ Б
•р І «ті н ніг» саіі
^Н ф • и« |н раховане вірно
Щ т » «нн.ілізація висипань при демодикозі? А ІЬ і.», и кінцівки (ЦІННІИКИ і тулуб
І І Л І . І . н ділянки суглобів іШ іиі.» її шкіра лицьової частини голови
і.шкірний покрив
ІІ Імимн захворюваннями проводять диференційний діагноз демодикозу?
§В'< І уін'ркульозом шкіри
Іі 4 лі' НроЮ
ЙІ МІ І рмною віспою
ІІ • нфідісом
Нр 11 гінірейним дерматитом, фотодерматозами, вугревоюхворобою
37
'ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІтІІІІМ
28.Як можуть бути представлені висипання при демодикозі?
A. горбики і гуми
Б. тільки еритематозні плями
B.еритематозні плями, папули, папуловезикули, лущення
Г.лущення і ерозії
Д.тільки міхурці
29.В чому полягає діагностика демодикозу?
A.тільки візуальний огляд
Б.анамнез і лабораторна діагностика
B.анамнез, візуальний огляд, лабораторна діагностика
Г.бактеріологічний метод
Д.біопсія ураженої ділянки шкіри
30.Що включає в себе лікування демодикозу?
A.тільки дієту
Б.дієту, препарати метронідазолу, зовнішню терапіїо
B.дієту і зовнішню терапію
Г.антибіотикотерапію і зовнішню терапію
Д. антигістамінні препарати, вітаміни, зовнішню терапію
Ситуаційні задачі
1.На прийом до лікаря прийшов чоловік 25-ти років зі скаргами на помну поширених висипань, що супроводяться сильним нічним сверб» і . М
Занамнезу відомо, що в дитинстві страждав на дитячу екзему. До |<мнн часу вживання цитрусових у нього викликає свербіж і висипку в лік і мі вих згинах і підколінних ямках. Хворий за родом своєї професійної діилм ності (журналіст) часто буває у відрядженнях. Появу поширеного < игр , бежу хворий пов'язує з поганими санітарно-гігієнічними умовами в г о ї м за місцем останнього відрядження. При огляді: у міжпальцевих склад" Ч кистей, на згинальних поверхнях променезап'ясткових суглобів, лікі мм стегнах і животі є численні папуло-везикульозні елементи величиною до!
3- 4 мм в діаметрі, розташовані парами, а також точкові і лінійні екскорі ації, в ділянках ліктів — точкові геморагічні кірочки. Суб'єктивно: вирі жений нічний свербіж.
1.Ваш припустимий діагноз?
2.Призначте і обґрунтуйте лікування.
3.Чи потрібно проводити протиепідемічні заходи при цьому захворкн ванні? Якщо так, то які?
2.На прийомі у лікаря-дерматолога чоловік 23-х років, не працює, зі скаргЯ ми на появу висипань на шкірі статевого члена і живота, які супроводи і її- І ся сильним нічним свербежем. Своє захворювання пов'язує із стате»и*
38
1 м ' ммнайомою жінкою. Хворий зловживає алкоголем. При 1111 < і а ге ного члена і живота є численні везикули, величиною к м ім< грі, поодинокі папули, пустули, геморагічні і гнійні кі-
.. • міріації. На животі везикули розташовуються місцями ліній- М||омнні лімфатичні вузли не збільшені.
•ИИ клінічний діагноз? ^НрМіїрнні.ІННЯ слід виключити?
^ Н ^ м і |
план лікування і епідзаходів. |
• р м > о | |
• 11 олога звернулася жінка 29-ти років зі скаргами на висипан - |
Вр | і чи) пікірному покриву, за винятком обличчя, волосистої частини
^• І і л о ї і підошов, що супроводяться вечірнім і нічним свербежем.
Н н » і* її«а лося встановити, що 3 тижні тому лікувалася з приводу ко- ^ • Ц р . . . . . . . м «Спрегаль». Висип спочатку поступово регресував, а по- ^Вріинн. и і новою силою. У сім'ї проживає з чоловіком і дочкою, яким Н | І Н І М ЇМ проводили. Чоловіка в останній тиждень почав турбувати
іні ріп і. Дезінфекцію будинку не проводили. При огляді: на шкірі
Нр , (мі Ні,мі по на передньобокових поверхнях, животі, навколо сосків,
Ні І |
кінцівках є численні парні папуло-везикульозні елементи, |
Ні и н н , і еморагічні кірочки. Суб'єктивно: вечірній і нічний свербіж. Ш |1и рі і щінюєте дану клінічну ситуацію?
Н^ і ні 11, причини виникнення рецидиву захворювання.
Н}мі 11 іди лікування Ви можете запропонувати? І| Н**і і упити відносно чоловіка і доньки?
^Ьііпмі у дерматолога жінка 25-ти років зі скаргами на сверблячі виІніна її ділянці лобка, які з'явилися через декілька днів після статевого В§І • коїм партнером. При огляді: на шкірі в ділянці лобка і геніталій Міни сірувато-бурі точки біля кореня волосся, крім цього дрібні ЇЙ**. лу*с щільні ГНИДИ, а також сірувато-голубуваті плями, округлих В*|іім, діаметром до 1см.
• м * Клінічний діагноз?
І | МІ ІМ. II.І ЙОГО підтвердити?
Н««кі 11, «сі існуючі засоби для лікування захворювання.
Ьнн І |
ми років звернувся зі скаргами на свербіж шкіри в нічний час. |
| М | І І І Н |
днів. Захворювання почалось після перебування у відрядженні. |
Вряді и міжпальцевих складках кистей, на животі, внутрішніх поверх- а м и он відзначаються парні папуло-везикульозні елементи, екскоріа- I». р" то гнійні кірки.
Рвім діагноз?
Анф) ренційний діагноз. РАНіг лікування?
39
ЯЇТ?ТННННТШТ?ШТННИ?НМ І НННТТТІИШШТТ№ТТТТ!НІ"?1ШНШІНІПТТТПТТІППШН( ТИІ нттттттттттттштттттпттттттттштнттніїїшіінт! РГП
6.З психоневрологічного диспансеру поступив хворий 42-х років, «мм.п рен. Скаржиться на свербіж шкіри, особливо у вечірній і нічний ча. і тальних відомостей про початкові прояви дерматозу отримати не ПА«Д( ся. Судячи з непрямих даних, хворіє більше року. По медичну доннми) не звертався.
Об'єктивно: на волосистій частині голови є масивні нашарування у ш<> д«| сіруватих і темно-бурих сухих кірок, що досягають товщини від Л<КІЛ| кох міліметрів до 2-3 см і більш. Кірки досить щільні, легко криііиїм поверхня їх шорстка, поцяткована борозенками. Подібні ж кірко рування є на тулубі, стопах. Центральні ділянки долонь і підошон и» у|<* жені. При видаленні кірок виявляється волога червона поверхня І Ін | потовщені, нерівні, підведені, з нашаруваннями на нігтьових ложа»
1.Ваш припустимий діагноз?
2.Диференційний діагноз?
3.Лікарська тактика?
7.На прийом до лікаря прийшла мати з дитиною 12 років. З її слів ли«н« турбує сильний свербіж у скроневій і потиличній ділянках. Дитина < •*« дратівливою, вночі спить погано. З анамнезу з'ясовано, що захворюй ...ні розвивалося під час перебування в дитячому таборі.
При огляді на волосистій частині голови, в ділянці потилиці і скроні.« жинні жовтувато-бурі кірки, одиничні фолікуліти. У потиличній ділимц( крім того, виявлені множинні гниди, прикріплені до волосся, трохи ИИМІ за його вихід зі шкіри.
1.Про яке захворювання слід думати?
2.Намітьте план лікування даного хворого і заходи в осередку.
8.До дерматолога звернулася жінка 32-х років зі скаргами на висипанії» м|
ШКІрІ о б л И Ч Ч Я . При ОГЛЯДІ На ШКІрІ ЩІК І П і д б о р і д д я Є ДІЛЯНКИ гіпср< м^
дрібні папульозні елементи, лущення. В аналізі зі шкіри щік виявленні І)етос1ех ГоІІісиІогит.
1.Ваш припустимий діагноз?
2.Складіть план лікування і профілактики.
9.Хвора С., 21 рік, звернулася до лікаря зі скаргами на висипання на шкірі
о б л И Ч Ч Я , леГКИЙ СВербІЖ І ДИСКОМфорТ ШКІрИ В ДІЛЯНЦІ брІВ І ВІЙ. ЗаЙМйЛф
ся самолікуванням — користувалася гормональною маззю. Об'єктний на шкірі обличчя множинні папули, ділянки лущення. У мікроскопічним) аналізі зі шкіри обличчя Бетосіех не виявлено.
1. Які додаткові методи лабораторної діагностики можна викориітві вувати^
2.Ваш припустимий діагноз?
3.Складіть план лікування і профілактики.
40
Ьр£ і ідділсння звернулася пацієнтка 18-ти років. Скаржить- В ш ь . мну шкіру обличчя, хворіє близько 1,5 років. При огляді — Ш нікі|.. лоба, щік, Підборіддя і шиї. є еритематозні плями, папули, Е Им|"|< ні елементи з гнійним вмістом, місцями гнійні жовто-
М|( |
|| аналізі зі шкіри, а також брів і вій виявлено Оетосіех |
ііиім... V і . ..м ерійному посіві зі шкіри виявлений 51. аигеиї. |
|
Мнніїїуі і нмий діагноз? |
|
ЦаІ |
і нл ні лікування і профілактики. |
ИІИ/И ҐМІІ
і поячкові захворювання шкіри є однією з найбільш по- Н р н . ній шкіри, які становлять 15 % і більше у загальній струк- ^ В * | ' м 111 .логічних захворювань.
•ЙМИ*"*' чммпики:
н.щфічної імунної системи.
^Н * II. і гм гуморального і клітинного імунітету,
^ ^ • н і . 11. Інфекції, недотримання правил особистої гігієни. НІІМІпу речовин, гіповітаміноз.
м.ріикостероїдіві антибіотиків. Нн Циіри (травми, пітливість).
»ииифікуються:
К#1 «ІІОМІГІЄЮ:
Я|Иіфіл. шокові
•ІІІІШОКОВІ
Ііміщвиі
іпі піною ураження:
В НІ»|П Р*НСІ1І
І мнОїШІ Ві Чиї і їм Існування уражень:
•.НІ Ірі
ІІІМІІІІЧНІ
^ ^ Н * ниреГіігом захворювання:
Ін. рШІІІНІ
ІЩ.ІрПІІІіІ
|
іьнІ |
тнаки стафілококових піодермій: |
^НрмПішс ураження, |
||
^ • ' н їїш :і додатками шкіри. |
||
И| |
|
11 пий морфологічний елемент — фолікулярна пустула. |
лі шонтагіозність.
ІК ні >р і н іть переважно чоловіки.
41
|РII|IIIШI||||||рIIIIІ!I1I1І11, |
НІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!'' |
Загальні ознаки стрептококових піодермій:
1.Поверхневе ураження.
2.Немає зв'язку з додатками шкіри.
3.Первинний морфологічний елемент — фліктена.
4.Висока контагіозність
5.Хворіють переважно жінки і діти.
Стафілококові піодермії:
• Остіофолікуліт (імпетиго Бокхарда).
• Фолікуліт.
• Сикоз.
• Фурункул
• Карбункул.
• Гідраденіт.
Стрептодермії:
•Стрептококове імпетиго.
•Щілиноподібне імпетиго.
•Кільцеподібне імпетиго.
•Бульозне імпетиго.
•Інтертригінозна стрептодермія.
•Простий лишай.
•Ектима.
Змішані піодермії:
•Вульгарне імпетиго.
•Епідемічна пухирчатка новонароджених.
•Шанкриформна піодермія.
•Хронічна виразкова піодермія.
•Піогенна гранульома (батріомікома).
Поверхневий фолікуліт (остіофолікуліт)
Основне значення в розвитку захворювання має механічне подрл ж
ня шкіри, мацерація шкіри в результаті пітливості, розчісування ІН*І| при корості, вшивості.
В епітелії устя волосяного фолікула безпосередньо під роговим III ром утворюється невелика порожнина, заповнена масою нейтрофілі що розпадаються, і великою кількістю стафілококів. Спостерігап висипка невеликих пустул (величиною з голівку шпильки), розтаикіи НИХ В усті ВОЛОСЯНОГО фолікула, З ВОЛОСКОМ У центрі І З вузькою рожі III облямівкою по периферії. Можливо обмежене та поширене уражеи Окремі елементи можуть розростатися периферично, сягаючи розмі великої горошини (так зване стафілококове імпетиго — імпетиго їм харда).
42
і ули підсихають з утворенням кірочок і гояться, не залиЛі •• «ЛІ І . І Ц І Ч шкіра обличчя, шиї, передпліч, гомілок, стегон, фолікуліт. Починається з утворення довкола фолікула за-
|ш і у, що складається з нейтрофілів і лімфоцитів, який пе- н р ї ї » и фіілікула і призводить до його гнійного розплавлення.
М болючих вузликів червоного кольору розміром н а" пишні, на яких з часом з'являється пустула з волоском •ш »іли. і днів папули або розсмоктуються, або нагноюються м мі щ Д И К И Х абсцесів, які потім розкриваються. Локалізація «т ій щідосисту частину голови. Після загоєння утворюютьфнчкіїиі рубчики,
ч
Ці Причини (подразливого чинника). 1 « М Н И І ІК рсмих пустул.
"!#мм* ура «сних ділянок шкіри 1-2 96 розчином анілінових фарб-
,І після утворення кірочок — маззю з антибіотиком.
*мі» Іри довкола осередка ураження 2 % саліциловим спиртом.
-гостре гнійне запалення волосяного фолікула та най- І|ДІМ..І і а лози. До виникнення фурункула призводять забруд- и, ртчісувания, садна, підвищена секреція потових і сальних
ІІ І И І І І . Ц , цукровий діабет. Фурункул може розвинутися на
Цапині шкіри, де є волосся. Найбільш часта локалізація фурунЩня ииіісрхня шиї, передпліччя, тил кисті, стегно і обличчя, фурункула на обличчі є найбільш небезпечним, оскільки може
• мі М гнійним тромбофлебітом лицьових вен. При цьому запа- І А И Й І І К І вени може переходити на печеристий синус, призво-
Й М 4 І І М і» у гнійного менінгіту.
і мили» ться щільний запальний інфільтрат яскраво-червоного •«мім рим 0,5-1,5 см без чітких меж, виступаючий над рівнем мін у центрі інфільтрату з'являється ділянка розм'якшення, чеАілп. І І . , И Г Н І Й . Після виділення гною формується некротичний
• н и й відділяється разом з гноєм і кров'ю. У результаті, в зоні і у уіщірюється виразковий дефект, він швидко заповнюється >КІ і через 2-3 дні гоїться з утворенням рубця. Цикл розвитку * 11 «попить 8-10 днів. Зазвичай фурункул не супроводжується ним м сального стану хворого. Часте рецидивування фурункулів н|... 'І'урункульоз. Фурункульоз частіше розвивається в ослаблені, «порих з імунодефіцитом, з хворобами обміну речовин (цуАІнГн і), .інітамінозами, при тривалій фізичній перевтомі. Фурун- I іронічним захворюванням.
43
Лікування. У першій стадіі' призначають УВЧ терапію з метою роїм тування інфільтрату. У другій стадії' до мимовільного руйнування <|>уц кула лікування полягає в обробці шкіри навкола вогнища 70 % етилні спиртом, аніліновими фарбниками. Волосся в ділянці вогнища голиі1) На інфільтрат накладають іхтіол. У третій стадії після виділення гноїв стосовують пов'язки з антисептичними мазями, гіпертонічним розчнЦ протеолітичними ферментами (трипсин, хімотрипсин). Після ВІДГСрІII ня некротичного стрижня накладають мазьові пов'язки. Після загосніш и яка показане ультрафіолетове опромінення. Якщо фурункул ускладни >• І лімфангіїтом і лімфаденітом, показано антибіотикотерапію.
Хворі з фурункулом обличчя потребують госпіталізації. Обов»нн| введення гепарину для профілактики тромбоутворення.
Лікування фурункульозу включає антибіотикотерапію, аутогемш« пію (внутрішньом'язові введення хворому 5 - 10 мл власної крові —«І разів за курс), введення стафілококового анатоксину і вакцини, вії .ім|| групи А, В, С.
Карбункул — гостре гнійно-некротичне запалення кількох волої м фолікулів і сальних залоз з переходом запального процесу на підпік І|| клітковину. Карбункул найчастіше розвивається на задній поверхні м| потилиці, спині, попереку, на верхнш і нижній губі. Для карбункула хирі терні виражені загальні симптоми: підвищення температури тіла, о:ні| нездужання, слабкість, втрата апетиту, головний біль. Місцево визнач** ся щільний, різко болючий запальний інфільтрат або кілька інфільтрі що пізніше зливаються. Характерні сильні болі. Навкола вогнища пні чається виражений набряк, припухлість. Шкіра над інфільтратом н.ні жена, нерівномірно забарвлена: найбільш інтенсивний синьо-багрщ колір — у центрі з поступовим зблідненням до периферії.
Поступово шкіра над інфільтратом некротизується, стоншується і н ривається в кількох місцях (симптом «сита»). Процес супроводжує! ьсД тенсивним відходженням гною та відторгненням некротизованих ткані після чого утворюється велика порожнина. Спостерігається регіоп.ірні лімфаденіт, рідше лімфангіїт. Найбільш небезпечними є карбункули О(>А| чя і волосистої частини голови. Це пов'язано з тим, що в цій ділянці є аімй мозн поверхневих вен обличчя і голови з венозними синусами твердих м кових оболонок, по яких інфекція може легко поширитися в мозкові сипу і призвести до розвитку гнійного менінгіту з летальним результатом.
Лікування. У зв'язку з небезпекою розвитку ускладнень обов'язки госпіталізація хворих у хірургічні відділення. Консервативна тс-рлі передбачає обробку карбункула 70 % етанолом з накладенням асент ної пов'язки, введення знеболюючих засобів, антибіотикотерапію, УІ
44
|
фіііотсрапевтичні процедури. Якщо протягом 2-3-х діб |
Цші |
М< П І Д И виявляються малоефективними (спостерігається |
ню-р" іу, Інтоксикації, погіршення загального стану хворого), |
|
|
Т И | > И ПІНІЄ лікування. |
ні і |
і ніПие запалення апокринних потових залоз, схильне до |
« |
|
ни |
кірігається в місцях розташування апокринних пото- |
) й»И'і.н і Іше у пахвовій ділянці, рідше у пахвинній ділянці, у ді- |
|
у, у |
у ділянці ареол молочних залоз. Гідраденіт виникає |
МІ» »« '" ріоду статевого дозрівання. |
|
Цни* |
оминається гостро з появи невеликого болючого вуз- |
3 ійілі.шуі ться в діаметрі до 1-2 см, різко виступає над поверх- |
і Мі * мікіри. Шкіра набуває багрово-червоного кольору. При дн Іірі ці-ссу кількох потових залоз вузли зливаються в щільний
• ямні може займати всю пахвову западину. Через 10-15 днів Цінінуплості з'являється розм'якшення, визначається симптом ))|| І інфільтрату, що розкрився, починає виділятися сливкопо- Р* І їм АИ відходження гною починається загоєння, що заверфмрмуианням рубця. Захворювання може супроводжуватися Щ|іАП мон (поширення процесу на підшкірну клітковину) і лім-
(іі|<н іалученні до процесу лімфатичних вузлів).
V стадії інфільтрації лікування консервативне: спокій, сухе |И|м«фм ілегове опромінення, УВЧ, рентгенотерапія в малих дозах, )ІМни иоіііища антибіотиками. У пахвовій западині голять волос- ! Н|м 11 крають спиртом, розчинами анілінових фарбників і іншими ІІкими У стадії абсцедування необхідне оперативне лікування
|||ні н.іполегливому рецидивуючому перебігу показано імуноте- •«філіжоковий анатоксин, стафілококові вакцини, аутовакцина)
мім, 11 іагальнозміцнюючими засобами.
4 иилг кить до хронічних стафілококових уражень шкіри. Зустрі- ц«і 11 ніс* у чоловіків. У патогенезі основне значення мають:
|И|іуміі-ііня нормальної функції сально-волосяного апарату під ЦІАНІН>м функціональних змін з боку нервової і ендокринної сис- »»ин
«АЙ активність імунологічних реакцій організму, алергічні стани, ЦІМІІПАІ'НІ наявністю фокальних інфекцій.
• югенних чинників: подразнення шкіри обличчя, тривале за- (•Vлнгніїя шкіри.
1чни картина. Локалізація: шкіра обличчя в ділянці вусів і бороди, Мит поверхня крил носа, рідше — ділянка брів, пахвових западин.
45
ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМШМ
Захворювання характеризується рецидивуючою висипкою остіофі лярних пустул на обмежених ділянках шкірного покриву. Навколі і м утворюється запальний інфільтрат. Поступово шкіра ураженої а І за рахунок запального інфільтрату навколо фолікулів ущільнюо мЧ| буває синюшного забарвлення. Пустули, що розкриваються, піл< н» з утворенням гнійних кірочок. Суб'єктивні відчуття: відсутні або свербіж.
Диференційна діагностика. Стафілококовий сикоз слід ди|<<|і ювати з паразитарним сикозом — інфільтративно-нагноювальїичи хофітією ділянки бороди і вусів. При цьому мають значення такі о* паразитарного сикозу:
1.Пухлиноподібний характер інфільтрату.
2.Чітка окресленість інфільтрату.
3.Більш глибоке гнійне розплавлення.
4.Схильність до мимовільного загоєння.
5.Відсутність рецидивів.
6.Збір анамнезу — контакт із тваринами (гризуни, велика рог.і і .і« ба). Інфільтративно-нагноювальна трихофітія є зоонозним м рюванням.
7.У сумнівних випадках проводять мікроскопію гною або воло< »
виявлення спор грибів яавколо волоска (ектотрикс).
Принципи лікування:
1.Етіологічне лікування:
2.Загальна терапія (призначається в гострому періоді):
3.Антибіотики (бажано з урахуванням чутливості збудника);
4.Специфічні імунобіолоі'ічні препарати (стафілококовий анатом стафілококовий антифагін).
5.Місцева (зовнішня) терапія — дезінфікуючі мазі та креми, прц ділянки обробляють 2 96 саліциловим спиртом.
6.Патогенетична терапія:
7.Усунення екзогенних подразнюючих чинників.
8.Лікування ендокринних захворювань.
9.Застосування при необхідності седативних засобів для впливу їм
рвову систему. ІО.Імуностимулююча терапія. 11. Санація осередків інфекції-
Частіше збудником імпетиго є стрептокок (стрептококове ІМПС І м уряді випадків і стрептокок, і стафілокок (стрептостафілококове імпетип Вульгарне імпетиго (стрептостафілококове). Висипка на гіпер йованому тлі невеликих поверхневих пузирів — фліктен, оточених V
46
|
»імм |
|
і І Іісля руйнування фліктен утворюються кірочки |
|
|
"І" поступово збільшуьться в результаті периферич- |
|
ІІ * |
|
|
1 Іри приєднанні вторинної стафілококової інфекції |
« к и ї |
іглснувато-жовтого, » при розтісуванні кров'яного |
• р * МИДйЛ) ння кірочок утворюються вологі ерозії, оточені ^Нн|"<м ілуїцуваного рогового шару. Суб'єктивно відчувається ^ • « і нині ш к і р а обличчя, у чолзвіків — д»ілянка бороди і вусів,
|
частина голови. Часго зустрічається у дітей, в яких |
'"ЙЙИ** |
і акож ураження слиювої оболлзнки носа, порожни- |
|км Він» і мпи. |
|
№... |
Імпетиго починається з гострої висипки невеликих |
МИ, м пішінених мутнуватим вмістом. Пузирі швидко збіль- (Ір.мі! •. і іа рахунок периферичного росту. У центральній часин М у і норенням коричневої кірочки, навколо якої фліктена
. і я у формі кільця (звідси назва).
їм», і нго — спостерігається висипка пузирів, що поступоіі... 11 >і і лють інколи розміру лісового горіха. Пузир наповненім і.митом. Після руйнування пузирів утворюються ерозії, и іПиі.шуються за рахунок периферичного росту, ндііміг імпетиго (заїда) — частіше спостерігається у дітей із
{Неука і и кути рота і в літніх людей, що носять зубні протези, В МЄ|І.ІІ|ІІ кута рота слиною. Проявляється невеликими ерозіями, ] Мн к им роговим валиком, що залишився від покришки флікте-
кку і к у рота можуть спостерігатися жовтуваті кірочки.
•і|« пюкокова. Захворювання починається з появи на тлі |н.|,ім,трату пузиря або глибокої епідермальної пустули велиммнпіу і більше. На 2-3 добу пустула підсихає і утворюється
•І |
і кірочка, після видалення якої оголюється виразка. Ви- |
|
икруїлу або овальну форму, прямовисні краї, покрите брудно- |
||
ім мм дно, яке легко кровоточить. Через 2-3 тижні виразка |
||
НДІІІІІІПІ .чи після себе поверхневій рубець, |
оточений зоною піг- |
|
ПІїоиа локалізація: шкіра гоміл<ж, стегон, |
сідниць, попереку. |
|
. |
і...на попрілість розвивається на дотичних поверхнях шкір- |
|
•Ці . і сіііово-мошонковій, міжсідничній, пахвовій западині, під |
||
млі. і іми, за вушними раковинами, у складках живота (в огряд- |
||
) |
Цхиорювання характеризується утворенням суцільної ерозо- |
н у 'н м 11. іверхні, яскраво-рожевого кольору, різко відмежованої від •а. 'і •• тої шкіри, з фестончастими контурами. У глибині шкірних
Вилий (іолючі тріщини, що кровоточать. Суб'єктивно — відчуття іниіния, болю. Характерний тривалий перебіг.
47
Хронічна поверхнева дифузна стрептодермія є хронічним за* тії ванням, що характеризується дифузним ураженням значної ділянки піц ного покриву, найчастіше — шкіри гомілки.
Сприяючі чинники:
1.Тривале місцеве порушення кровообігу з розвитком гіпоксії, ІЮ шенням обмінних процесів у шкірі. Може мати місце при:
•варикозному розширенні вен.
•облітеруючих захворюваннях нижніх кінцівок.
•тривалому охолоджуванні нижніх кінцівок.
•тривалому перебуванні на ногах.
2.«Паратравматична стрептодермія» розвивається навколо ран, тривало не гояться, і виразок.
Клініка. Уражена ділянка різко відмежована від здорової шкіри < лямівкою рогового шару. Шкіра в ділянці ураження різко гіперемоп.т інколи застійно-синюшна, покрита великою кількістю крупних кіроі коричнево-жовтого або зеленуватого кольору. Після видалення кіро«| оголюється суцільна мокнуча поверхня з густим серозним або сером) гнійним відокремлюваним. Уражена ділянка має схильність до перш ричного росту Зі стиханням запалення мокнення і утворення кіро< припиняється, шкіра покривається великими лусочками. Перебіг за»» рювання хронічний, рецидивуючий. При тривалому існуванні вогні ураження можливий поступовий перехід до екзематизації — пояш еритематозному тлі мікроерозій з виділенням крапель серозної рідини,
Принципи лікування піодермій. При лікуванні будь-якої піодермії (д дотримуватися трьох основних принципів:
1.Усунення сприяючих чинників:
•місцеві порушення кровообігу;
•ендокринні порушення;
•гіпо- і авітамінози;
•імунодефіцитні стани;
•вогнища фокальної інфекції;
•підвищена пітливість, недостатня гігієна шкіри;
•механічні подразнення.
2.Вплив на осередок:
•антибактеріальні препарати, бажано з урахуванням чутливості | кроорганізмів;
•специфічні імунобіологічні препарати (стафілококовий анатоксин стафілококовий антифагін);
•місцева терапія — дезінфікуючі, антибактеріальні, протизапал засоби.
48