Кожвен

23.Що не характерно для простого контактного дерматиту?

A. чіткі межі

Б.локалізація в місцях контакту з подразником B. пухирі

Г. печіння Д.мокнення

24.Які клінічні прояви характерні для токсикодермії?

A. поліморфність висипань

Б.симетричність

B. дисемінація висипань Г. явища інтоксикації

Д.все перераховане вірно

25.Які ознаки характерні для токсикодермії?

A. виражена запальна реакція шкіри

Б.велика поширеність, аж до еритродермії B. порушення загального стану

Г.швидкий регрес після усунення контакту з алергеном Д. всі перераховані

26.Які речовини сенсибілізуючої дії є найбільш поширеними?

A. полімери

Б.солі важких металів

B. фосфорорганічні і хлорорганічні пестициди і інсектициди Г. медикаменти

Д.всі перераховані

27.Чоловік у віці 45 років звернувся в кабінет невідкладної допом ги з приводу напруженого набряку, що з'явився 6 годин тому і захопив обличчя, повіки, шию, язик і слизові оболонки. За

10 днів до цього він почав приймати нові ліки від гіперто Ваш діагноз?

A.алергічний дерматит Б. синдром Лайєлла

B.набряк Квінке

Г. макрохейліт

Д.багатоформна ексудативна еритема

28.Які заходи включає загальне лікування екземи?

A. гіпосенсибілізуючі препарати

Б. дезінтоксикаційна терапія

B.антигістамінні препарати

Г.антибіотики

Д. все перераховане вірно

106

порошку «Лотос», яким хвора користувалась протягом місяця. У лому шкірних захворювань не було.

1.Ваш припустимий діагноз, його обґрунтування?

2.Складіть план обстеження, лікування і вторинної профілактики і хворювання.

5.На прийом до лікаря прийшов хворий В., 28 років, працює пресува ком на меблевій фабриці. Скаржиться на висипання в ділянці кистсн,. супроводяться свербежем. Перші елементи з'явилися півтора року ї її» через 2 місяці після початку роботи пресувальником. Захворюв-нім пов'язує з контактом із сечовинформальдегідними смолами (на ви{«И ництві). Звертався до дерматолога, який лікував присипкою, гормоіи ними мазями, процес регресував. Рецидиви з кожним разом ставали і довшими. При огляді: вогнища ураження локалізуються на тильній СІ роні кистей, симетричні. На тлі еритеми з нечіткими межами є папу везикули, численні ерозії, лусочки, кірочки, тріщини. Мокнення за тшн «серозних колодязів».

1.Ваш припустимий діагноз? Що необхідно зробити для підтвердже* ня діагнозу?

2.Складіть план обстеження, лікування і профілактики.

6.До лікаря звернувся хворий Б., 29 років, інженер, зі скаргами на дратії

вість, безсоння, підвищення температури до 37,8°С, свербіж, печі напруженість і болючість уражених ділянок шкіри в ділянці живота, хворювання пов'язує із застосуванням сульфаніламідних препаратів, ям були призначені терапевтом з приводу ГРЗ. Висипання з'явилися рап після прийому препарату і супроводилися підвищенням темпера' У минулому (2 роки тому) після прийому сульфадиметоксину виникл такі ж плями (на тому ж місці), які після свого зникнення (через декі днів) залишили пігментацію. Супутні захворювання — харчова алері

на цитрусові. При огляді: на шкірі грудей, бокових поверхонь тулуба ви дно еритематозні вогнища з різкими межами, червонувато-бурого ко, ру з темним відтінком.

1.Ваш припустимий діагноз?

2.Складіть план обстеження, лікування, вторинної профілактики.

7.До лікаря звернувся хворий Д., 28 років, працює зварником, скаржитьсі на висипання і свербіж у ділянці правої гомілки. Тиждень тому на робот і отримав опік правої гомілки. До лікаря не звертався, лікувався сам синтоміциновою емульсією. На місці опіку через 5 днів з'явилося почервоніння, набряк, свербіж. Майже одночасно виникли мокнення, ерозії, кірки. При обстеженні: у середній третині правої гомілки на місці опіку є дні виразки з гнійним вмістом. Навколо них — еритема з чіткими межами,

108

ІІрпм ч. 18 см, міліарні папули, везикули, мокнення. По периферії іинн ураження — відсів пустул, •м* п|.пііусгимий діагноз?

Ір і л 111* план обстеження, лікування, вторинної профілактики.

НМ І О Н І икоз в першій половині вагітності, страждає на бронхіальну

^ВМУ, А І ЇЇ арську токсикодермію. При обстеженні: шкіра щік еритематоз- ^В м< і і.а набрякла. Межі еритеми нерізкі, є множинні дрібні папули, веНн і.Імн, ерозії, з яких на поверхню виступають невеликі краплі серозного Нрн і > • ту; на правій щоці — кірочки і лусочки.

Вр |її ппчаційне відділення дитячої клінічної лікарні поступила дитина 11 ро- |іи і шн ішаннями по всьому шкірному покриву. Стан важкий. Захворювання ^Вм'ї.і лося через декілька днів після прийому лікарських препаратів — антибі-

•§ їм, саліцилатів, призначених з приводу ГРВІ. Процес розвивався гостро,

Іі ні і нищенням температури тіла до 39-40°С Лихоманці передували продро-

•» • п ні ипищау вигляді нездужання, сонливості, блювання, проносу, головних І і», чи 1 Іотім на шкірі з'явилися плями, пузирі, що супроводяться свербежем, | (ЬІАЮЧІСТЮ. Об'єктивно: процес носить поширений характер, вражаючи

•ми и* весь шкірний покрив. На тлі еритеми розташовується велика кількість

Кинміх пузирів, площа яких збільшується при натисканні, безліч об шир них,

К(Ьілючих легко кровоточивих ерозій неправильних контурів, зливного харак-

• пру, обривки епідермісу. Вміст пузирів серозний. Позитивні: симптом Ніні ільї ького, красвий симптом Нікольського, симптом мокрої білизни.

I Каш припустимий діагноз?

І).. ('кладіть план обстеження, лікування і вторинної профілактики.

III/V і лікаря звернувся хворий Д., 43 років, інженер-електронщик, зі скаргами на

ІІІЛІ., печіння, набряк шкіри обличчя, свербіж. Захворювання виникло через А ш години після закапування в очі розчину альбуциду, так як у хворого загоII рився кон'юнктивіт. Раніше подібної реакції на застосування альбуциду не ро питалося. При обстеженні: шкірний процес локалізується на обличчі, но-

іить обмежений характер, нечіткі межі. На тлі яскравої еритеми, набряку шкіри обличчя, особливо повік, є численні дрібні папуло-везикульозні висипання. І, Ваш припустимий діагноз?

. Складіть план обстеження, лікування і вторинної профілактики.

109

11. Після вживання свіжої копченої риби через 2 години з'явилися сил» свербіж, висипання, шлунково-кишкові розлади, лихоманка, попрі загальне самопочуття, підвищилася температура до 38°С. Об'єкті на шкірі тулуба є висипання у вигляді плям, пухирів, папул ро червоного кольору, округлої форми, місцями висипання зливами Суб'єктивно — помірний свербіж.

1. Ваш припустимий діагноз?

2, Складіть план обстеження, лікування і вторинної профілакти 12. Хворий С., 68 років, скаржиться на висипку на лівій гомілці, яка суі

водиться свербежем. Хворіє півроку. Об'єктивно: у нижній і сертретині лівої гомілки спостерігається вогнище запалення, в якому їм* має синюшно-червоний колір, щільну консистенцію. На поверхні ш видно численні папули, мікровезикули, гнійні кірки, гнійне відок ване, мокнення. Суб'єктивно: помірний свербіж.

1.Ваш припустимий діагноз?

2.Складіть план обстеження, лікування і вторинної профілактики.

7.ВІРУСНІ ІБУЛЬОЗНІ ДЕРМАТОЗИ

Простий герпес шкіри — це інфекційне захворювання, що ви кається вірусом простого герпесу (ВПГ), характеризується ураженні шкірних покривів, слизових оболонок і внутрішніх органів, розглядам як загальне системне захворювання.

Етіологія і патогенез. Встановлена наявність 2 серотипів вірусу п" стого герпесу, що позначаються як ВПГ-1 і ВПГ-2. Як правило, ВПГ викликає клінічні прояви у ділянці рота і губ, а ВПГ-2 — у ділянці ген: лій. У епідеміологічному плані найбільшу небезпеку становлять хворі г час рецидивів захворювання у період міхурцевої висипки, а також ві соносії. До організму людини вірус проникає через шкірні покриви а слизові оболонки, потрапляє в чутливі спінальні або церебральні ганг. викликає дегенеративні зміни макроорганізму, сприяє зниженню їх фун ціональної активності, що зрештою призводить до стану імунодефі В організмі вірус зберігається впродовж усього життя і може періо викликати рецидиви захворювання.

Клінічна картина. Інкубаційний період — 5-7 днів. Суб'єктивні від чуття (свербіж, печіння, болючість) можуть передувати і супровод ти висипку. Типова локалізація — на шкірних покривах — ділянки рот"

носа, долонь, сідниць. Можливе порушення загального стану. Шкірні п криви і слизові оболонки — гіперемовані, набряклі. На поверхні є мно жинні міхурці розміром 2-4 мм у діаметрі, згруповані і болючі, з серозни вмістом. Через 2-3 дні міхурці підсихають з утворенням1 жовтих кірочок

110

|чім і •< я і з'являються дрібні ерозії. Захворювання може набу-

уперебігу під впливом ряду провокуючих чинників (пе-

•. •• ки, грип, авітаміноз, ГРВІ, імунодефіцит),

•н тика:

Лїиміиі

Н І І Н І Щ І СИМПТОМИ.

•«"'І' ч.ірна діагностика: культуральне дослідження, серодіагносМн»полімеразна ланцюгова реакція.

Ш|і<і|і<ми терапії. Лікувальна тактика залежить від форми захворю-

• м * їй »сті перебігу, частоти рецидивів, не • |'-цидиви мають місце 1 раз на півроку і рідше та відсутні загаль-

н і м і '.ми, то лікування проводиться за такою схемою:

•іМі' н' її.» терапія противірусними препаратами — ацикловір («За- I II ран »), 2 - 4 96 «Герпевір», у період висипки і протягом кількох і м ф пін після їх загоєння. Так само використовують анілінові фарб- I ніш и і епітелізуючі засоби (вінілін, кератолан). Уразі болів — місце-

ві анестетики.

|і їм і грферони й індуктори інтерферону («Неовір», «Циклоферон», «І Іротефлазид»).

І I Ігі мецифічні імуномодулятори.

•Інц" рецидиви виникають 1 раз на 3 місяці і частіше, або захворю- І Н І І І И м .и постійний характер, а також при тяжкому перебігу проводять

•ц і н » лікування:

І»і .«її (у гострому періоді):

Iі п альна терапія: «Ацикловір» усередину по 0,2-0,4 г 5 разів на день протягом 7-10 днів.

і* Іоннішня терапія.

іІ І ітогенетична терапія (парентеральне введення інтерферонів, індукторів інтерферону),

і(Симптоматична терапія (анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби).

II етап (терапія в міжрецидивний період):

ІПрофілактичні курси противірусних засобів («Ацикловір» 0,2 г 3-5 разів на день).

1Індуктори інтерферону («Циклоферон» внутрішньом'язовий).

І.Неспецифічні імуномодулятори («Тимолін», «Тимоген»).

III етап — використання протигерпетичної вакцини. IV етап — диспансерне спостереження.

Оперізуючий лишай (Ьегрея хозіег) — вірусне захворювання, що мр іктеризується ураженням чутливих гангліїв і проявляється міхурце-

111

вою висипкою на шкірі по ходу залучених у патологічний процес чутлиі нервів, часто супроводжується больовим синдромом.

Етіологія і патогенез. Збудник — вірус Уігих Уагісеїіа 2о$іег (V При першій зустрічі з вірусом розвивається вітряна віспа, після чого в ганізмі утворюються антитіла до V-2, які оберігають його від рецидиші Вірус зберігається в організмі, переметуючи в нейронах чутливих ганглії міжреберних нервів, трійчастого та лицьового нерва. Оперізуючий шай виникає переважно у дорослих людей, коли відбувається поступні зниження імунітету, збільшується кількість соматичних захворювань, щ| підвищує вірогідність активації вірусу. Провокуючими чинниками такі Є Переохолодження, ІНТОКСИКаЦІІ', Променеві ВПЛИВИ. При ЦЬОМу ВІруС ІнІ ходить з нейронів гангліїв, по аксонах проникає в шкіру та слизові 0<іі| лонки, розвивається оперізуючий лишай.

Епідеміологія. Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну еггу або оперізуючий лишай. Шлях передачі — повітряно-краплині або контактний. Хворий заразний з останніх днів інкубаційного перії і в період висипки.

Клінічна картина. Продромальний період короткий (1-2 дні), х< рактеризується нездужанням, загальною слабкістю, зниженням апе підвищенням температури. Потім можлива поява сильних невралгг болів по ходу нервових стволів (трійчастого, лицьового), ЩО ПОСИЛЮ] СЯ при переохолодженні, русі. Герпетичні ВИСИПКИ з'являються ПО ХО/ ураженого чутливого нерва (на тулубі в зоні міжреберних нервів, по хо, трійчастого нерва, на кінцівках). Спочатку вони мають вигляд набр плям, потім утворюються везикули, пустули, а після їх загоєння — ерозії та кірочки. Процес закінчується через 2-3 тижні, після чого на шкірі, я» правило, залишається гіперпігментована пляма. Можливе ураження очей із зниженням гостроти зору, ураження слизової оболонки порожнини рота, слухового нерва з порушенням слуху, ураженням трійчастого, ли цьового нерва, вузлів блукаючого і язикоглоткового нерва, симпатичнім гангліїв із розвитком відповідної неврологічної симптоматики.

Захворювання частіше не рецидивує. Факт рецидиву повинен насторожити лікаря щодо імунодефіциту.

Лікування подібне до лікування простого герпесу.

Контагіозний молюск — локалізована вірусна інфекція шкіри, збудник — ДНК-вірус з сімейства поксвірусів. Передається при контакті зі шкірою хворої людини. Захворювання може зустрічатися в будь-якому віці, часто хворіють діти. Висипка може локалізуватися на будь-якій ділянці тулуба і кінцівок. Це тверді кулясті блискучі папули розміром 2-5 мм, білого або тілесного кольору, у центрі папули невелике западання, з часом

112

Н * « «т«і м'якою, колір міняється на рзжевий, центральне западання ^В|номІІНІШИМ.

І| При хронічному поширеному процгсі можливе вживання системнії « противірусних та імуномодулювчих препаратів.

ИПуанрчатка — злоякісне аутоіммуннезахворювання, що виявляється ^ • • і р і пмим на незапальній шкірі і слиз о в їх оболонках пузирів, що розви-

ну . м и н результаті акантолізу і поширюються без адекватного лікування

і.шкірний покрив. Захворювання належить до групи пузирних дерНп її», основним висипним елементом ши яких є пузир.

•Міілілмють кілька видів пухирчатки:

і1 иулі.гарна;

•шгетуюча;

' дні гоподібна;

І• і гборейна.

Патогенез. У патогенезі основне значеіня мають аутоімунні механізми.

Вііл> рмісу, мембранних антигенів шипопо\ібних епітеліоцитів. У результаті дії антитіл відбувається розчинення МІЖЇЛІТИННОЇ субстанції, руйнування мої ом, тобто втрата зв'язку між епідернальними клітинами (акантоліз).

Щ рі іультаті акантолізу в епідермісі утворюються акантолітичні пузирі, ха- (Ьщі ігри! для істинної пухирчатки (на відмну від пемфіго'їду).

К іінічна картина. Вульгарна пухиріатка зустрічається найчастіше 'ф іюріїїнянні з іншими видами пухирчатки Починається захворювання, як ирінніло, з ураження слизових оболонок порожнини рота і зіву, яке може •нуімти ізольовано впродовж кількох міоців. Пузирі, швидко розкриваючім ь, перетворюються на болючі яскраво-іервоні або покриті білястим на-

ерозії, облямовані уривками епітелію (залишки покришки пузиря). І Іотім пузирі з'являються (в невеликії кількості) переважно на шкірі і руді й і спини. Пузирі розташовуються ка зовні не зміненій шкірі, напо-

юй ні прозорим серозним вмістом. Проіснувавши кілька днів, вони розгинаються, залишаючи ерозії яскраво-червоного кольору. Інколи вміст ну іирів стає каламутним або гнійним.

Загальний стан хворих спочатку нормальний, але поступово погіршуII і.і я. З'являється слабкість, субфебрильна температура. Ерозії епітелізуються повільно.

113

Для пухирчатки характерний ряд симптомів (детальний їх опис г но у практичній частині посібника), пов'язаних з акантолізом (механі симптоми):

1.Симптом Нікольського на зовні не зміненій шкірі: при ле терті пальцем здорової на вигляд шкіри поблизу пузирів, а іи*і і на віддаленні від них, відбувається відшарування поверхневії» рів епітелію з утворенням ерозій.

2.Краєвий симптом Нікольського: при потягуванні за обривки кришки пузиря виявляється відшарування епітелію далеко за м« видимої ерозії.

3.Симптом Асбо-Хансена: натискання на пузир викликає збільшеИ його площі.

Діагностика.

1.Механічні симптоми.

2.Цитологічне дослідження (метод Тцанка): у мазках-відбитках, її отримують з дна ерозії, виявляють акантолітичні клітини.

3.Гістологічне дослідження дозволяє виявити порожнину в епідерЦ сі і визначити її топографію і механізм утворення.

4.Імунологічні методи:

•Пряма реакція імунофлуоресценції (РІФ). Спрямована на виявл«<

ня відкладення І§С в ділянці міжклітинної речовини і оболон клітин шилоподібного шару епідермісу.

• Непряма РІФ. Спрямована на виявлення антитіл типу І§С до мі клітинної речовини шилоподібного шару епідермісу в сирова крові хворого.

Себорейна пухирчатка з'являється на себорейних ділянках шкір (обличчя, волосиста частина голови, шия, спина). Характеризується по явою плям і в'ялих поверхневих пузирів з тонкою покришкою, що швид трансформуються в луско-кірочки. Після видалення кірочок відкриває ся волога ерозована поверхня. Утворення пузирів може відбуватися не помітно, унаслідок чого створюється враження, що кірочки з'являют первинно, нагадуючи себорейну екзему.

На відміну від вульгарної пухирчатки перебіг захворювання тривалий, порівняно доброякісний. Загальний стан хворих погіршується лише при значній поширеності процесу.

Вегетуюча пухирчатка — помітною особливістю її є те, що на дні пузирів і ерозій є розростання у вигляді вегетацій, які виступають над при леглою поверхнею, типові місця локалізації висипки — зовнішні статеві органи, великі складки шкіри, внутрішня поверхня стегон, слизова оболонка порожнини рота.

114