Кожвен

30. РЕАКЦІЯ ЯРІША - ЛУКАШЕВИЧА - ГЕРКСГЕЙМЕРА

Реакція Яріша - Аукашевича - Герксгеймера, або реакція «загострої ня», розвивається при вторинному свіжому сифілісі. Після початку антибіотикотерапії сифілісу (частіше після другої - третьої ін'єкцій) у багатьох хворих підвищується температура тіла, інколи до 38-39°С, розеоли стають яскравішими, з'являється нова плямиста висипка. Реакція має діагностичне значення в сумнівних випадках при постановці діагнозу свіжого або рецидивного сифілісу. Реакція розвивається внаслідок загибелі в організмі великої кількості трепонем, викиду їх ендотоксину в кров, що викликає специфічну імунологічну клітинну реакцію, яка супроводжується загальними явищами. У крові хворого, узятій в цей період, відзначаються лейкоцитоз і збільшення ШОЕ. Тактика лікаря в разі розвитку цієї реакції, як правило вичікувальна, через кілька годин вище зазначені симптоми мимоволі регресують.

31. МЕТОДИКА ВЗЯТТЯ МАТЕРІАЛУ І ОБСТЕЖЕННЯ НАБЛІДУТРЕПОНЕМУ

Матеріалом для дослідження на бліду трепонему служить тканинна рідина (серум) з сифілітичних елементів або соку лімфатичної залози. Для добування серума існують кілька методів, з яких найбільш ефективними є такі:

1.Методика подразнення. Досліджуваний об'єкт (твердий шанкр, ерозивну папулу, широку кондилому тощо) ретельно очищають ваткою, змоченою стерильним фізіологічним розчином, і потім осушують марлевим або ватним тампоном. Платиновою петлею (у разі відсутності платинового дроту її можна з успіхом замінити вольфрамовою) виконують обережні (аби не викликати кровотечі) погладжуючі рухи по поверхні ерозії (виразки, папули). Через кілька секунд, через хвилину, рідко більше, поверхня ерозії стає блискучою в результаті просочування тканинної рідини. Остання є прозорою або злегка опалесцованою, безбарвною або жовтуватого кольору. Інколи корисно після подразнення недовго почекати, після чого виділення серума з поверхні ерозії стає ряснішим. У разі появи значної кровотечі з поверхні ерозії слід зупинити її (притиснути ватним тампоном), після чого продовжити обережні погладжування платиновою петлею. Невелика домішка крові до серуму припустима.

2.Метод стискання. Ерозію, виразку або папулу стискають з боків пальцями чи пінцетом, унаслідок чого на її поверхні з'являється серум. Цей метод частіше комбінується з методом подразнення.

Часто дослідження стає безуспішним, якщо досліджуваний елемент заздалегідь піддавався якій-небудь місцевій терапії або до нього приєдналася вторинна інфекція. У цих випадках рекомендується призначити

264

місцево примочки з фізіологічного розчину і через 1 - 2 дні повторити дослідження.

Пункцію регіонарного лімфатичного вузла доводиться проводити в тих випадках, коли при підозрілій клінічній картині описані методи дослідження не дали позитивного результату або коли шанкр прихований від дослідника, чи, нарешті, коли шанкр повністю епітелізувався. Пунктується зазвичай регіонарний (прилеглий до первинного склерозу) лімфатичний вузол, щільний, рухливий, без ознак гострого запалення. Для пункції обирається 2-5-грамовий шприц з добре притертим поршнем і гостра коротка голка. Місце проколу змащують йодом. Досліджуваний вузол фіксують двома пальцями лівої руки і правою рукою вколюють у нього голку. Прокол виконують в один з полюсів вузла і потім проштовхують голку по напрямку довгої вісі лімфатичного вузла через всю його товщу до протилежного полюсу. Потім голку повільно виводять з вузла, одночасно вилучаючи поршень зі шприца. Цим досягається здобуття матеріалу зі всіх шарів вузла, у тому числі і з кірочкового шару. Можна виконувати також пункцію із збагаченням, для чого в шприц заздалегідь набирають 0,1-0,2 мл стерильного фізіологічного розчину, який після виконання проколу випускають у вузол і, зробивши легке масажування, знову набирають у шприц. Після 3 - 4 таких аспіраційних рухів голка з шприцом виводиться з вузла. Вірність виконування пункції підтверджується наявністю в пунктаті лімфоцитів.

32. ДОСЛІДЖЕННЯ БЛІДОЇ ТРЕПОНЕМИ В ТЕМНОМУ ПОЛІ ЗОРУ

У живому стані є найбільш ефективним і простим за технікою виконання. Метод темного поля заснований на відомому фізичному феномені Тіндаля (порошинки, що світяться у косому промені сонця, проникаючому в темну кімнату через вузьку щілину). Необхідні умови для здійснення цього феномену штучно створюються шляхом заміни звичайного конденсора Аббе особливим конденсором, в якому центральна частина затемнена і проникнення світлих променів відбувається через вузьку бічну щілину. Завдяки боковому освітленню всі тверді частки, у тому числі і бліді спірохети, світяться, на темному тлі — картина, яку образно порівнюють із зоряним небом.

Препарат для темного поля зору готують у такий спосіб: на предметне скло наносять краплю фізіологічного розчину величиною з конопляне зерно. Поруч наносять таку ж кількість отриманого з досліджуваного елементу серума, після чого обидві краплі змішують і накривають покривним склом (стежити аби не було повітряного куполу під покривним склом). Сік лімфатичного вузла фізіологічним розчином не розводиться. На верх-

265

ню лінзу конденсора поміщають краплю водопровідної води або кедрового масла, після чого приготований препарат кладуть на столик мікроскопа. Таким чином між конденсатором і препаратом створюється однорідне середовище (вода, масло), що заважає відхиленню світлових променів.

При дослідженні в темному полі бліда спірохета виглядає дуже ніжною рухливою спіраллю, що слабо світиться сріблястим блиском, або у вигляді пунктиру, завдяки яскравішому освітленню опуклої частини завитків. Нейтрофіли мають вигляд круглих яскравих зернистих утворень. Лімфоцити — сірувато-темні клітини круглої форми, що тьмяно світяться. Епітеліальні клітини значно більші за лейкоцити, мають округлі і неправильні контури і яскраво світяться. Еритроцити мають вигляд темних елементів круглої форми, облямованих смужкою, що світиться. Крім вказаних великих клітин, все поле зору усіяне масою найдрібніших точок, що світяться і знаходяться в безперервному русі. Це — броуновський молекулярний рух твердих часток, за наявності якого і судять про вірну установку препарату.

33. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДВОСКЛЯНКОВОЇ ПРОБИ ТОМПСОНА

Двосклянкова проба дозволяє віддиференціювати передній і тотальний уретрити. Хворий після 6-8 годин затримки сечі послідовно випускає сечу у дві склянки, приблизно порівну. Макроскопічно досліджують зібрану сечу. Наявність помутніння, гнійних ниток і пластівців у першій склянці свідчить про ураження переднього відділу уретри (передній уретрит). При тотальному ураженні уретри сеча каламутна в першій і в другій склянках одночасно.

34. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТРИСКЛЯНКОВОЇ ПРОБИ

Трисклянкова проба — проводиться в разі в'ялого перебігу запального процесу в сечовипускальному каналі за наявності симптомів тотального уретриту і негативній двосклянковій пробі. Заздалегідь хворого просять затримати сечу в сечовому міхурі протягом 3-4 годин. Ізотонічним розчином натрію хлориду промивають передній відділ сечовипускального каналу, змивання поміщають у склянку (перша порція). Потім хворого просять виділити 50-100 мл сечі в другу склянку (друга порція) із заднього відділу сечовипускального каналу, а сечу, що залишилася,— у третю склянку (третя порція). Наявність змін (каламутність, пластівці, плаваючі нитки) у першій порції сечі свідчить про ураження переднього відділу сечовипускального каналу, у другій порції — заднього відділу; у третій порції — сечового міхура.

266

ВІДПОВІДІ

НА ТЕСТОВІ П И Т А Н Н Я МОДУЛІВ

268

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Збірник організаційно-методичних, лікувально-профілактичних і офіційних матеріалів по боротьбі із захворюваннями, що передаються статевим шляхом / за ред. Р. В. Богатирьової.— Київ-Харків: Факт, 1999.— 672 с.

2.Башура О. Г., Ткаченко С. Г Лікувальна косметика в аптеках і не тіль- ки...—Харків: Прапор, 2006.— 392 с.

3. Мавров І.І., Болотна А. А., Сербіна І.М. Основи діагностики й лікування в дерматології та венерології: Посібник для лікарів, інтернів і студентів.— Харків: Факт, 2007.— 792 с.

4.Методьі и методики обследования больньїх кожними и венерическими заболеваниями /ГольдиїтейнА. М., Ткач В. Е.—К: Здоров'я, 1987.— 112 с.

5.Проценко Т.В. Врожденньїй сифилис: Лекции для врачей.— Донецк: Мединфо, 1998.—28 с.

6.Раціональна діагностика та лікування в дерматології та венерології / за ред. І. І. Маврова// «Довідник лікаря Дерматолог-Венеролог».— К: ТОВ «Доктор-Медіа», 2007.— 344 с.

7.Родионов А. Н. Грибковьіе заболевания кояси: руководство для врачей (2-е изд.).— СПб: Издательство «Питер», 2000.— 288 с.

8.Родионов А.Н. Сифилис: руководство для врачей (2-е изд.).— СПб: Издательство «Питер», 2000.— 288 с.

9.Савчак В., Галникіна С. Хвороби шкіри, що передаються статевим шляхом: Підручник.— Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.— 508 с.

10.Скрипкин Ю.К., Машкиллейсон А.А., Шарапова Г.Я. Кожньїе и венерологические болезни: Учебник.— М.: Медицина, 1997.— 464 с.

11.Сосновский А.Т., Яговдик Н.З., Белугина И.Н. Дерматологический справочник / под общ. ред. Н.З. Яговдика.—2-е изд., доп. и перераб.— Минск: Вьіш. шк., 2001.— 734 с.

12Хзбиф Т.П. Кожньїе болезни: Диагностика и лечение. Пер с англ. / под общ.ред. акад. РАМН проф. Л. А. Кубановой.— М: МЕДпресс-информ, 2006.—672 с.

269