Кожвен
.pdfскрикує від болючих відчуттів. Шкірна чутливість у зміненії• повністю збережена. На рентгенограмах видно темну смугу ><| > на межі між епіфізами та діафізами кісток.
1.Ваш попередній діагноз?
2.Терапевтична тактика.
12. ГОНОРЕЯ ІНЕГОНОРЕЙНІ УРЕТРИТИ
Гонорея — інфекційне венеричне захворювання, що виклин-н нококом Нейссера (Кеіззегіа допоггЬоеае). Гонорея є одним і їм поширених захворювань, що передаються статевим шляхом. Заіпп| ня реєструється в осіб обох статей у будь-якому віці. В даний ч.и рювання часто протікає майже безсимптомно, що приводить до мін виявлення патології і розвитку ускладнень.
Етіопатогенел. Збудник гонореї—гонокок—грамнегативний дим бобовидної форми, що зовні нагадує кавові зерна, розміри від 1,25 до в довжину і 0,7-0,9 мкм завширшки. Гонокок складається із зовнішні.! шарової стінки (функції якої—каркас і захист від антибіотиків); три 111
цитоплазматичної мембрани (функція — метаболічні процеси); дрібні нистої цитоплазми, що містить рибосоми, ядро, вакуоль. Гонокок м.ілі кий до зовнішніх дій — гине при висиханні, під впливом ультрафіолги променів, високої температури і антисептичних розчинів.
Інфікування відбувається при статевих контактах з хворим на гоїм>| Діти можуть інфікуватися при проходженні плоду через родові III матері, хворої на гонорею, і в побутових умовах при порушенні прв особистої гігієни і догляду за дітьми. Гонорейне запалення призводи до дегенерації і інфільтрації епітелію сечостатевих органів. Збудник | ташовується в основному всередині лейкоцитів, при хронічному прої гонокок виявляється позаклітинно. При тривалому перебіїу захворкниі ня в підслизовому шарі утворюється поверхневий, а потім і глибший їм фільтрат з лімфоїдних елементів.
Класифікація.
1.Свіжа (тривалість захворювання до 2 місяців):
•Гостра;
•Підгостра;
•Торпідна.
2.Хронічна (тривалість захворювання понад 2 місяці):
•Гостра
•Підгостра
•Торпідна
3.Латентна.
192
І».і Інкубаційний період триває від 1 дня до 2 - 3 тижнів і більше Іднміму 5-7 днів). Розрізняють неускладнену гонорею, під якою ІЙМІ. первинне ураження слизової оболонки сечостатевих шляхів м у чоловіків, цервікального каналу і уретри у жінок). При цьому Пред'являють скарги на болюче прискорене сечовипускання, виді- , ї й і іше гнійного характеру, з уретри і піхви.
Ьні у і к ладненій гонореї в запальний процес разом із сечостатевими ор- "и млучаються інші органи малого тазу, що супроводжується болями ип,і нмптомами інтоксикації, порушенням менструального циклу.
^іічічна картина гонорейної інфекції у чоловіків може включати 11 м м и уретриту, циститу, епідидиміту, орхіту, простатиту, баланопос-
уа 11 риту, купериту, везикуліту та пієлонефриту. Скарги залежать від
•гору і ступеня тяжкості запального процесу і пов'язані з дизурією, ними виділеннями з сечовипускального каналу, болями в промежині з діа цією в ділянку прямої кишки, порушеннями ерекції і оргазму.
Клінічні прояви гонореї у жінок можуть включати симптоми уретриту, нициту, вульвіту, вагініту, вульвовагініту, циститу, пієлонефриту, бартолініІкі «лмтінгіту, сальпін-гоофориту, ендометриту, метроендометриту, пельвіо11 иііту. Пацієнтки скаржаться на дизурію, вагінальні виділення гнійного Іцнт геру, свербіж, печіння, дискомфорт у ділянці зовнішніх статевих органів, |и»ю іість статевих актів, болі в животі, порушення менструального циклу, Шйищення температури. Гонорейне ураження інших органів може виявля-
)ІІ' »і акажу формі кон'юнктивіту, іридоцикліту, проктиту, фарингіту.
У* нладнення гонореї
Простатит — запальний процес у передміхуровій залозі. За характернм і ступенем ураження:
[ Катаральний простатит — ураження вивідних часточок передміхуро- «і її іалози, суб'єктивні розлади відсутні. Перебіг процесу безсимптомний. Діагноз ставиться на підставі знаходження лейкоцитозу в секреті передмііурової залози при масажі через задній прохід.
Фолікулярний простатит — уражаються часточки передміхурової залози з розвитком у них псевдоабсцесів, симптоми захворювання виразні (часті позиції на сечовипускання, болючість при сечовипусканні), при пальпації передмі- «)рова залоза збільшена, за рахунок мікроабсцесів поверхня залози нерівна.
Паренхіматозний простатит супроводжується дизуричними розладами, гострою затримкою сечовипускання, болями над лобком, промежинаю, симптомами інтоксикації, (підвищена температура, озноб, головний б.ль). При пальпації залоза дифузно збільшена, болюча, щільна.
Епідидиміт — запалення придатків яєчка. Орхіт — запалення яєчка.
193
Стриктура уретри — стійке звуження сечового каналу.
Куприт — запалення вивідних проток бульбоуретральнин цЯ лоз Купера).
Везикуліт — запалення насінного міхурця. Баланіт — запалення голівки статевого члена.
Баланопостит — запалення внутрішнього листка крайньої н ч | Н лівки статевого члена.
Деферентит — запалення сім'явивідної протоки. Фунікуліт — запалення сім'яного канатика.
Літрит — запалення залоз сечовипускального каналу (залози ЛііМ Морганіт — запалення лакун сечовипускального каналу (лакуни Мі і|Ч«В Парауретрит — запалення парауретральних каналів.
Тизоніт — запалення залоз крайньої плоті.
Діагностика гонореї заснована на даних анамнезу, клінічній м р В захворювання і результатах лабораторного обстеження (мікроскопів ж
парату забарвленого за Грамом або метиленовим синім, культуралмщ£| слідження).
Лікування. Передбачає лікування не лише хворого на гоноргмц ЩІ
івсіх його статевих партнерів. Використовують етіотропні патогепг і .м»
ісимптоматичні препарати. Антибактеріальні препарати — пеніцилін* макроліди, тетрацикліни, фторхінолони, цефалоспорини. Також він • >|>м товують імуномодулятори, біогенні стимулятори, ферменти, вітаміни фі зіопроцедури, місцеве лікування.
Хламідіоз — інфекційне захворювання сечостатевих органів, що «Я кликається СЬ1ату<Ііа ІгасЬотаїіх. На сьогодні — це один із найбільш
поширених збудників запальних захворювань, що передаються статгкіЩ шляхом.
Етіологія. СЬІатусІіа їгасЬотаїіз є грамнегативною бактерією а уиі кальним життєвим циклом, що не зустрічаються більше в природі. 1 |»я мікроорганізм займає проміжне положення між бактеріями і вірусами і поєднує в собі їх основні характеристики. Хламідія має унікальний цін розвитку, у процесі якого відбувається зміна однієї форми її і с н у в а т и елементарного тільця (ЕТ), іншою — ретикулярним тільцем (РТ). !)•< раження відбувається метаболічно неактивним ЕТ, яке в цитоплазмі млі тини перетворюється в метаболічно активне, але неінфекційне РТ, вони багато разів ділиться бінарним діленням, а потім трансформується в 11 нового покоління, здатне заражати чергові клітини. Життєвий циклрок витку 4 8 - 7 І години.
Патогенез. Хламідії мають тропізм до циліндрового епітелію. ЕТ ад сорбуються на поверхні клітин циліндрового епітелію, ф аго цитуються
194
(тиняються всередині клітин. Утворюються так звані включення, В і ї ядро клітини до периферії, а потім може статися і розрив ^Нііі і походом тілець хламідій у міжклітинний простір і подальшим за-
інших епітеліальних клітин.
Н| і'"'» її. Інкубаційний період триває в середньому 10-14 днів.
^В»н..пні прояви хвороби у чоловіків: мізерні слизово-гнійні ви- Н І І Н И і сечовипускального каналу, відчуття дискомфорту в уретрі В М П І Ф , інколи болючість при сечовипусканні), почервоніння губок •ц |.н І Іри ускладненнях (епідидиміт, простатит та ін.) виникає від-
НІдн і клінічна картина.
(ІІИОВНІ прояви хламідіозу у жінок: слизово-гнійні виділення з
• | т и ільного каналу; ектопія/ерозія шийки матки (фолікулярний ррніцит).
І І у чоловіків і у жінок більше ніж у 50 % випадків хламідійна інфекція |и> нмптомна, за наявності ускладнень спостерігаються відповідні кліМИІ прояви.
Діагностика. Лабораторні методи дослідження. Для дослідження беМні. і наліз клітини циліндрового епітелію або біологічних рідин.
ІІмунофлуоресцентні методи — метод прямої імунофлуоресценції (ПІФ), використовують моноклональні антитіла, здатні виявити позаклітинно розташовані хламідії.
І1 Імуноферментний аналіз (ІФА) — виявляють наявність антитіл до
СЬІатусІіа ІгасЬотаїії в крові або антиген у зішкребках.
1 Культуральні дослідження.
4. Методи Д НК-діагностики — полімеразна ланцюгова реакція (ПАР),
лігазна ланцюгова реакція (ЛЛР), ДНК-зонди.
Лікування. Етіотропна терапія — використання антибіотиків (тетрациклін, макроліди, фторхінолони). У зв'язку з тривалим життєвим циклом їламідії час дії антибіотика має бути не менше 7 діб. Також використовують препарати для симптоматичної і патогенетичної терапії, місцеве лікування. Пацієнтів інформують про обов'язкову необхідність обстеження
і лікування статевих партнерів.
Трихомоніаз — інфекційне (паразитарне) запальне захворювання, чке передається переважно статевим шляхом, збудник — ТгісЬотопа5 уа^іпаїії. Трихомоніаз — поширене захворювання, що однаково часто відзначається у чоловіків і жінок, за даними ВООЗ, щороку в світі заражаються близько 180-200 мли чоловік.
Етіологія. Збудник має овально-грушоподібну форму, розміри від 8 до 40 мкм. Ззовні вкритий оболонкою, тіло складається з тонкозернистої протоплазми з численними вакуолями, на тілі є джґутики, завдяки яким
195
трихомонада здатна пересуватися. Поза організмом людини трихомонаді швидко втрачає життєздатність, швидко гине при дії високих температур прямих сонячних променів, висушуванні, стійка до низьких температур Інфікування відбувається при статевому контакті з хворим на сечостаги вий трихомоніаз.
Клініка. Тривалість інкубаційного періоду в середньому станови іь 6-10 днів, але може збільшуватися до 30 діб. Зазвичай хворі скаржатм « на появу виділень, часто пінистих, наявність свербежу, печіння в ділянці зовнішніх статевих органів, дизурії, болів внизу живота або в промежині | іррадіацією в ділянку прямої кишки.
В осіб обох статей можливий розвиток цілого ряду ускладнень із лалу ченням до процесу органів сечостатевої системи.
Діагностика заснована на даних анамнезу, клінічної картини і лабо| ш торному обстеженні:
•Дослідження нативних (незабарвлених) препаратів — найпрої 11 ший, доступніший і достовірніший спосіб діагностики.
•Культуральна діагностика.
•Імуноферментна діагностика.
•ДНК-діагностика.
Лікування. Етіотропна терапія — призначення препаратів імідаяоли* ної групи (метранідазол, орнідазол). Також використовуються симтомо тична терапія, патогенетична, місцеве лікування. Обов'язкове обстежен ми і лікування статевих партнерів.
Мікоплазмоз, уреаплазмоз — інфекції сечостатевої системи, що ми кликаються Мусоріагта ^епііаііит, Іігеаріагта игеаІШсит.
Етіологія. Мікоплазми — прокаріотичні організми, що займанії» проміжне положення між вірусами і бактеріями. Мікоплазми не маюіь клітинної стіїпси і обмежені лише цитоплазматичною мембраною. Рої мір мікоплазм 0,3-0,8 мкм, розмножуються шляхом бінарного діленії», основним місцем перебування в організмі людини є епітеліальні клітини слизових оболонок. Мікоплазми здатні до внутрішньоклітинного П|"> никнення, що дозволяє їм захищатися від ушкоджувальної дії гуморальні і го імунітету і антибіотиків і сприяє встановленню латентних і хронічнії» форм мікоплазменної інфекції.
Клініка. Мікоплазменна інфекція сечостатевої системи в більшості випадків характеризується хронічним рецидивуючим перебігом без ни< ражених клінічних проявів і найчастіше виявляється при лабораторному обстеженні. Присутність мікоплазменної інфекції може викликати розмн ток запального процесу органів сечостатевої системи, а також порушу»* ти репродуктивну функцію людини.
196
Діагностика. Лабораторні методи дослідження. Для дослідження беруть аналіз клітин циліндрового епітелію або біологічних рідин.
1.Імунофлуоресцентні методи — метод прямої імунофлуоресценції (ПІФ), використовують моноклональні антитіла, здатні виявити позаклітинно розташовані мікоплазми і уреаплазми.
2.Імуноферментний аналіз (ІФА) — виявляють наявність антитіл до Мусоріагта депііаїшт, Іігеаріагта игеаіііісит в крові або антиген у мазках.
3.Культуральні дослідження.
4.Методи ДНК-діагностики — полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), лігазна ланцюгова реакція (ЛЛР), ДНК-зонди.
Лікування. На підставі скарг, клінічних симптомів, анамнезу і даних лабораторного обстеження призначають етіотропнутерапіїо (антибіоти- •огерапія — тетрациклін, макроліди, фторхінолони). Обов'язковим є об-
• геження і лікування статевих партнерів.
Контрольні тестові питання
І. Збудник гонореї — гонокок — належить до:
A.парних коків грамнегативних Б. парних коків грампозитивних
B.парних коків грамваріабельних
Г.кокобацил грамнегативних
Д.кокобацил грамваріабельних
І.Вкажіть вірну тактику лікування торпідних і хронічних форм гонорейної інфекції.
A.імунотерапевтичні, антигістамінні препарати, місцеве лікування
Б. імунотерапевтичні, антибактеріальні, антигістамінні препарати, місцеве лікування
B. антибактеріальні препарати, місцеве лікування
Г.імунотерапевтичні препарати, місцеве лікування Д. тільки місцеве лікування
1.Що з перерахованого не є показанням для обстеження на гоно-
рейно-хламі дійно -уреаплазменну інфекцію ? A. безплідний шлюб
Б. порушення функцій щитоподібної залози
B. патологія вагітності
Г.хронічні запальні захворювання органів малого тазу Д. порушення менструального циклу
197
Ш1ІІІІТІІТНІТІІТІ!ІІІІІІІІІІІІІТШТІІІІІІІІ!ІІІІІІІІІІІІ1!Н'НІІІІІІІІІІІТТІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ!І!
4. За якою ознакою не проводиться бактеріоскопічна ідентифік*ц||
ГОНОКОКІВів?
A. парність КОКІВ Б. грамнегативність
B. грампозитивність
Г. внутрішньоклітинне розташування Д. бобоподібність форми
5. Жінці встановлений діагноз: свіжий гострий уретрит, ендоцг|•«і цит гонорейної етіології. Яка тактика лікування?
A. антибіотикотерапія
Б. специфічна вакцинотерапія B. неспецифічна імунотерапія Г. місцеве лікування Д. усе перераховане
6. Що з перерахованого не є клінічним симптомом гонореї очей? A. набряк повік
Б. екзофтальм
B. світлобоязнь, гноєточивість Г. гіперемія кон'юнктиви
Д.виразки у роговій оболонці, що розпадається
7.Які препарати не застосовуються при лікуванні гонорейно
хламідійно-кандидозної інфекції?
A.антибактеріальні
Б.протигрибкові
B.препарати групи фторхінолонів
Г.протипротозойні препарати
Д.імунокоректори
8.Який з симптомів не є основним клінічним симптомом орофарин
геальної гонореї?
A.виразкові ураження слизової оболонки мигдаликів глотки Б. гіперемія слизової оболонки
B.набряк слизової оболонки
Г.гнійний нальот на мигдаликах
Д.регіонарний аденіт
9.Хворому з гонореєю для підтвердження діагнозу проводилося бактеріологічне дослідження. Які мікроорганізми з перерахованих викликають це захворювання?
A.палички
Б. коки B. прості
I спори
Д трепонеми Икі препарати застосовуються для лікування трихомоніазу? А пеніцилін
II гритроміцин
II мстронідазол І нітрат срібла
Дсульфаніламіди
ІЯким епітелієм вислані слизові оболонки, найбільш доступні для ураження гонококами?
Л.багатошаровим плоским неороговілим епітелієм
Б.перехідним епітелієм
II. циліндровим епітелієм
Г. багатошаровим плоским ороговілим епітелієм
Д.кубічним епітелієм
11.Яку з перерахованих нозологій не включено в класифікацію хвороб, що передаються статевим шляхом?
А.трихомоноз
ІБ. крауроз Б. хламідіоз
Г уреаплазмоз
Д.бактерійний вагіноз
11. Який препарат протипоказаний при лікуванні гонореї
увагітних?
A. бензилпеніцилін Б. еритроміцин
B.левоміцетин Г. тетрациклін Д. Цефтріаксон
14.Яким шляхом гонококи можуть поширюватися в організмі хворих?
A.лімфогенний
Б. гематогенний
B. по поверхні слизових оболонок геніталій Г. трансканалікулярний
Д.усіма перерахованими шляхами.
15.Що включає в себе повний і вірний діагноз гонорейної інфекції?
А.форму запального процесу і локалізацію осередків ураження
Б.форму запального процесу, топічний діагноз, характер ускладнень
інаявність інших патогенних збудників
199
і В. локалізацію осередків ураження, характер ускладнень, наявність ш ших патогенних збудників
Г. форму запалення, характер ускладнень Д. локалізацію осередків запалення, характер ускладнень, наявнії її
інших патогенних збудників
16.Якої форми простатиту не існує? A. катаральний
Б. фолікулярний B. грануляційний Г. паренхіматозний
Д.абсцес передміхурової залози
17.Якої клінічної форми гонореї не існує? A. свіжої гострої
Б. свіжої підгострої
B.свіжої торпідної Г. свіжої латентної Д. хронічної
18.Що включає в себе комплексна терапія хронічної гонорей інфекції?
A.імунотерапію
Б.етіологічне лікування
B.симптоматичне лікування Г. місцеве лікування Д. усе перераховане
19.Яка середня тривалість інкубаційного періоду при гонореї?
A.1-2 дні
Б.3 - 4 дні
B.5 - 7 днів
Г. 8-10 днів
Д.10-14 днів
20.В якому випадку застосовується місцева терапія при гонореї им нього відділу сечостатевого тракту?
A.при непереносимості антибіотиків
Б. при рецидиві
B. при свіжій торпідній формі Г. при хронічній формі
Д.при всьому перерахованому
21.Які скарги і симптоми гострої гонореї характерні у дівчинки?
А.прискорене болюче сечовипускання
Б. свербіж у ділянці статевих органів
№
В. гнійні виділення із статевої щілини
Г.гіперемія зовнішніх статевих органів Д. усе перераховане
12.Що з наведеного найчастіше залучається до запального процесу при гонококовій інфекції жінок?
A.вульва Б. піхва
B.уретра і цервікальний канал
Г.бартолінієві залози
Д.парауретральні ходи
23.Який лабораторний метод не використовується для підтвердженя діагнозу сечостатевого трихомоніазу?
A.фарбування мазків за РомановськимГімзе
Б. фарбування мазків за Грамом
B.фарбування мазків метиленовим синім Г. культуральне дослідження Д. мікроскопія нативного препарату
14.Яка ознака не характерна для свіжого гострого переднього уретриту гонорейної етіології?
A.рясні гнійні виділення
Б.болючість при сечовипусканні
B.гіперемія губок зовнішнього отвору уретри
Г. наявність гнійних ниток у 1-ій і 2-ій порціях сечі
Д.наявність гнійних ниток у 1-ій порції сечі
25.Яка терапія показана при гострій і підгострій формах неускладненої гонореї?
A. гоновакциною
Б.місцевим лікуванням B. антибіотиками
Г. трихополом
Д.пірогеналом
16.Яка ознака не характерна для хронічного тотального уретриту гонорейної етіології у чоловіків?
A.застійно-гіперемійований колір слизової оболонки зовнішнього
отвору уретри Б. мізерні гнійні виділення
B. болючість у кінці акту сечовипускання |
І |
Г. наявність незначної кількості гнійних ниток у 1-ій і 2-ій порціях сечі |
|
Д. наявність гнійних н иток у 1-ій порції сечі |
|
201 |
27. Що не включається до комплексного лікування при гострій і під гострій ускладненій гонореї у чоловіків і жінок?
A.антибіотики Б. гоновакцини
B.антигістамінні препарати Г. препарати кальцію Д. спазмолітики
28.Що не належить до екстрагенітальної гонореї?
A.літрит Б. артрит B.проктит Г. фарингіт
Д.кон'юнктивіт
29.На результатах якого дослідження не ґрунтується діагностика і <> строго простатиту?
A.мазків
Б. уретроскопії
B. аналізу 3 порцій сечі
Г. пальпації передміхурової залози
Д.УЗД передміхурової залози
30.Який розчин закапують новонародженим на слизову оболонку очей з метою профілактики гонобленореї?
A.ЗО % розчин сульфацилу натрію відразу після народження
Б. ЗО % розчин сульфацилу натрію через 2 години після народження B. 2 % розчин резорцину негайно після народження
Г. 2 % розчин резорцину негайно і через 3 години після народження Д. ЗО % розчин сульфацилу натрію відразу після народження та черг і
2 години
Ситуаційні задачі
1.До Вас на прийом прийшов пацієнт 26 років зі скаргами на гнійні виділенії *
зуретри, що супроводжуються різями під час сечовипускання і з'явилиі» через 6 днів після випадкового статевого контакту. При мікроскопічно му дослідженні мазка з уретри із фарбуванням за Грамом і метиленовим синім, на тлі значної кількості лейкоцитів виявлені внутрішньоклітинні грамнегативні диплококи і джгутикові прості.
1.Про який діагноз можна думати?
2.З якими захворюваннями треба проводити диференційиу діагностику?
3.Тактика і лікування.
202
ІДо дерматовенеролога звернувся хворий ШІ. 19-ти років зі скаргами на свербіж і печіння в ділянці сечовипускального каналу, гнійні виділення, ріжучі, пекучі болі при сечовипусканні по всіій уретрі, дизурію. У кінці сечовипускання біль посилюється і в сечі З'ЯВУЛЯЄТЬСЯ домішка крові. Тиждень тому хворий мав статевий контакт з малознайомою жінкою. При огляді губки уретри набряклі, гіперемійоваїні, при натисканні з уретри виділяється гній. При проведенні двосклянікової проби Томпсона сеча в обох порціях каламутна.
1.Ваш попередній діагноз?
2.Складіть план обстеження, лікування і втгоринної профілактики.
І.До лікаря звернувся хворий П. 25-ти років зі (скаргами на мізерні слизисті виділення з уретри вранці, болючість у коліінних суглобах і почервоніння очей. Хворіє протягом тижня. П. неодружений, веде безладне статеве життя. При обстеженні: губки уретри злегк;а гіперемійовані, при натисканні з уретри виділяється крапля слизу. Прій проведенні ПЛР і ПІФ виявлені ретикулярні тільця.
1.Ваш діагноз?
2.Складіть план лікування і вторинної профілактики.
іЧерез тиждень після статевого акту з незнайомою жінкою хворий Р., 28 років, відчув біль і печіння при сечовипусканіні, гнійні виділення з уретри.
ІІри огляді: губки уретри гіперемійовані, на(бряклі. З сечовипускального каналу стікають рясні гнійні виділення. Прм проведенні двосклянкової проби Томпсона — помутніння сечі першоїі порції. При мікроскопічному дослідженні мазка з уретри із фарбуваншям за Грамом і метиленовим синім на тлі значної кількості лейкоцитів виявлені внутрішньоклітинні грамнегативні диплококи і джґутикові простгі.
1.Ваш діагноз?
2.Складіть план лікування і вторинної профілактики.
І, До гінеколога звернулася жінка 27-ми років зіі скаргами на однорідні, кремоподібні, сірувато-білуваті виділення з піхіви, неприємний запах «тухлої риби» із статевих шляхів. При обстежешні: стінки піхви помірно гіперемійовані, покриті сірувато-білуватими віиділеннями. РЬ піхви — 4,0, аміновий тест позитивний, у мазках виявлешо «ключові» клітини.
І. Ваш попередній діагноз?
1. Складіть план обстеження, лікування і вт'оринної профілактики.
До дерматовенеролога звернувся С., 38 років,;, зі скаргами на свербіж і печіння в ділянці голівки статевого члена. Прій огляді: шкіра голівки статевого члена, вінцевої борозни і внутрішнього листка крайньої плоті набрякла, гіперемійована. Роговий шар епіт<елію мацерований, вологий,
203
видно білястий наліт, після видалення якого з'являється ерозія черін кольору. При мікроскопії виявлені дріжджеподібні гриби.
_ _ » • • Ж
1. Ваш діагноз?
2. Призначте хворому лікування.
3. Які чинники можуть сприяти розвитку захворювання?
7. Хворий Б., 36 років, звернувся до лікаря зі скаргами на гнійні виділенні з уретри, відчуття печіння, болючість на початку сечовипускання <• хворів через 5 днів після статевого контакту з незнайомою жінкою. 1Ірії огляді у хворого явища гострого уретриту. При проведенні двоскляниивої проби Томпсона — перша порція сечі каламутна. У мазку з урс іря лейкоцити — густо; грамнегативні диплококи, трихомонади та дріжд ФІ не виявлені; мікрофлора відсутня.
1. Про яке захворювання можна подумати?
2.Складіть план обстеження і лікування хворого.
8.У хворого С., 31 року, що звернувся до шкірно-венерологічного диспаш • рудля обстеження на венеричні захворювання, в мазку з уретри виявлені гонококи і трихомонади. Реакція Вассермана виявилася різко пози ти
ною (4+). |
\ |
1.Яка має бути тактика лікаря в цьому випадку?
2.Призначте лікування.
9.До лікаря дерматовенеролога звернулися батьки з хлопчиком 6 років н скаргами на болючість при сечовипусканні у дитини, наявність виділені із сечостатевого каналу. Хворіє близько тижня. Подібні зміни відзнач
усебе і батько дитини. Із слів матері — вона здорова. Об'єктивно: губі, н уретри гіперемійовані, набряклі, склеєні. Шкіра голівки статевого член» гіперемійована, наявність одиничних ерозій. Виділення з уретри брудни жовтого кольору з неприємним запахом. Сеча дифузно-каламутна пр>< 2-склянковій пробі.
1.Про який діагноз можна думати?
2.Яку лабораторну діагностику необхідно провести для підтверджен ня діагнозу?
3.З якими захворюваннями треба проводити диференційпу діагностику?
4.Ваша тактика і лікування.
10.На прийом до лікаря венеролога з'явився хворий зі скаргами на болі при сечовипусканні та дефекації, іррадіюючі в сечовипускальний канал; при скорене сечовипускання ночами; мізерні виділення з уретри вранці,
уминулому лікувався з приводу гонореї, але контроль на вилікуваністі гонореї повністю не пройшов. Об'єктивно: губки уретри злегка гіпере мійовані, гнійно-слизисті виділення з уретри в незначній кількості після
масажу. Уретра при пальпації неболюча. Передміхурова залоза збільшена, болюча. У другій порції сечі — нитки слизу.
1.Про який діагноз можна думати?
2.Яку лабораторну діагностику необхідно провести для підтверджен-
ня діагнозу?
I3.3 якими захворюваннями треба проводити диференційну діагностику?
4.Ваша тактика і лікування.
II До лікаря-венеролога звернувся хворий 25 років, неодружений, зі скаргами на виділення з уретри, незначні болі при сечовипусканні і виражений свербіж в уретрі. Об'єктивно: губки уретри злегка гіперемійовані, при натисканні з уретри виділяються, піняві, рідкі, жовтувато-білого кольору виділення. В анамнезі статевий зв'язок 3 тижні тому, виділення помітив тиждень тому, раніше на гонорею не хворів.
1.Про який діагноз можна думати?
2.Яку лабораторну діагностику необхідно провести для підтверджен-
ня діагнозу?
3.3 якими захворюваннями треба проводити диференційну діагностику?
4. Ваша тактика і лікування.
11 На прийом до лікаря-окуліста звернувся чоловік 24 років зі скаргами на різкі болі, світлобоязнь, гнійні виділення вранці з очних щілин. При огляді: склери різко гіперемійовані, помірна сльозотеча. Хворий направлений на стаціонарне лікування в очне відділення. Після 3-денного лікування стан не покращився. При додатковій бесіді з'ясувалося, що за тиждень до появи вищеописаних скарг, хворого турбували слизово-гнійні виділення з уретри. За порадою товаришів застосовував доксициклін і виділення припинилися.
1.Про який діагноз можна думати?
2.Яку лабораторну діагностику необхідно провести для підтверджен-
ня діагнозу?
3.З якими захворюваннями треба проводити диференційну діагностику?
4.Ваша тактика і лікування.
13.ДЕРМАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ
Епідемія ВІЛ-інфекції стала однією з найактуальніших проблем охорони здоров'я у зв'язку зі значним поширенням хвороби, тяжким її перебігом, аж до смертельного результату, відсутністю надійних способів лікування. За офіційними даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, НІЛ/СНІД-інфекція зареєстрована в 150 країнах світу, при цьому загальна кількість ВІЛ-інфікованих осіб продовжує неухильно зростати і вже становить більше ЗО млн. чоловік.
205