Будинок Василя Прокопо- вича в Радичеві

І все-таки, треба належне віддати Василю Прокоповичу. Звичайно у нього були недоліки. Та він залишив багато добрих справ. Тепер люди повинні дякувати Василю Прокоповичу, що взи-мку в хатах тепло, по воду люди не ходять. По селу і по вуличках асфальт. Вздовж села через річку зроблено чимало металічних мостів, і люди набрали землі, скільки хто хотів. Багато сучасних будинків для людей зроблено на пільгових умовах. А ще заслуга Василя Прокоповича в тому, що нас приєднали до Мезінського національного парку. Деякі наші люди отримали роботу.

Тепер у наших людей є 32 одиниці техніки. З них 2 зернові комбайни. Є 3 вантажні автомобілі. Вся земля, яку люди отримали, обробляється не гір- ше, ніж при колгос- пу, але і своєчасно.

Майже в кожній хаті є кольоровий телевізор, більше сотні супутникових антен і багато людей мають по дві антенні тарілки.

175-

Багато людей придбали компютери. Збільшується їх кількість та їх підключень до інтернету.

На території села є 4 магазини. З них – один працює не постій- но. В магазинах завжди достатньо різних продуктів. Регулярно завозиться хліб. Практично завжди є риба, м’ясні і ковбасні вироби, цитрусові і фрукти та багато інших продуктів. Крім цього, кожен тиждень в село приїздять магазини з Коропа та інші. На попередній сторінці внизу фотографія магазину в Бистрику.

Є проблеми у людей з роботою. В селі налічується 299 душ працездатних людей. З них безробітних 125 душ.

На 1 січня 2013 року в селі налічувалось 406 дворів, з них жилих було 279 і пустих 127 дворів. Все наявне населення села становило 604 душі, в тому числі чоловіків – 273 і жінок – 331. Після війни населення села досягало майже двох тисяч.

Для того, щоб краще можна уявити можливості наших людей, я

подаю табличку про їхнє домашнє господарство по роках.

Роки 1955 1960 2012

Було дворів в Радичеві 485 495 406

В тому числі жилих 485 495 279

Люди мали корів і телят 656 368 169

В тому числі корів 318 301 150

Люди мали свиней 964 690 341

В т. ч. свиноматок 297 215 56

Овець 9 7 -

Кози 61 19 28

Люди мали коней - - 39

Трошки зупинюсь на недоліках колгоспної системи, яка в нас існувала. Перш за все, ми часто стикалися зі зловживанням владою. Візьму приклади, які були при Василю Прокоповичу. До бригадира підходить одинока жінка, яка вже беззахисна вдова. Вона тихо і несміливо просить дати їй коня. Бригадир їй у відповідь кричить матом: «Де я візьму тобі коня». Жінка заплакала й пішла. Ще приклад. Під час жнив колгоспники просять у голови колгоспу і головного агронома комбайна для збирання пшениці зі своєї ниви. Голова доручає головному агроному вирішувати ці питання. А головний агроном відповідає, що можна взяти комбайна після шостої години вечора, а інколи після восьмої години. А тоді каже, що нема солярки. Люди несуть на поле каністри своєї солярки. Але

- 176 -

потім агроном може послати комбайна, а може й відмовити. Були випадки, коли старий пенсіонер цілий день носив солярку по полю і довелось нести її додому. Назавтра він на наряді плакав. Він був вимушений виїхати з села до дочки і там незабаром помер.

Хочу окремо зупинитись на деяких методах соціалістичного господарювання в нашій країні. Я сам бачив і багато чув, як при мені протягом багатьох десятків років в колгоспах робили припис- ки в звітностях до району і вище. Наприклад, щоб зробити більшу врожайність зернових, з настанням літа з райуправління с/г дають пораду, щоб колгосп списав площі посівів, які вимокли або вимерзли. А колгоспи оформляли списання загиблих посівів так: замість трьох гектар списують 50 . У звітності залишається посівна площа менша. І тим самим значно збільшується врожайність на папері. Крім того, у звітності показували, що частину зернових посіяно на випас і зелену підкормку, а потім все збирали на зерно. Під час жнив потрібно було звітуватись в управління статистики у письмових звітах щотижня, а також і перед сільгоспуправлінням щодня по телефону. Часто у звітах показували більше зібраних гектарів, ніж це було на той час.

Для збільшення надою молока на корову тримали більше корів, ніж показували у звітності, а частину корів показували в звітах як телиці. Коли я вже був на пенсії, мені розповіли працівники ферми, як десятки загиблих телят, які тільки народилися, вивозилися на скотомогильник. А в звітах завферми цього не показували. Просто показували менше телят, що народилися. А коли у звітах були приховані корови, то вихід телят на 100 корів був нормальним. Падіж поросят теж не показували. Про ці приписки знало районне начальство і стимулювало їх, тому що показники по району теж ставали кращі. Бували випадки, що перевірки ЦСУ знаходили приписки і декого карали згідно статті про приписки, але таке бувало дуже рідко. І такі приписки були не тільки в застійний період. Пам’ятаю фільм, випущений в 1955 році «Доброе утро», в якому показано, як робили приписки на будівництві дороги.

Я показав тільки два приклади, але приписки йшли скрізь різними способами. Були приписки, які робила сама держава. Наприклад, щоб виконати план хлібозаготівлі, колгоспи примушу- вали вивозити зерно, не залишаючи майже зовсім для годівлі худоби. А тоді давали рознарядки на купівлю зерна у держави.

- 177 -

Для виконання плану продажі картоплі, оформляли фіктивні документи на продаж картоплі в заготівельну організацію «Сорт-насіннеовоч». А ця організація оформляє документи на продаж цієї картоплі іншому колгоспу. Перераховуються колгоспу гроші за картоплю, яка начебто продана. Потім ці гроші потрібно було повернути вже вже в більшому розмірі з урахуванням націнки.

Колгоспам доводили плани по здачі металобрухту (металоло- му). Коли в колгоспах не вистачало такого брухту для здачі, тоді заставляли купляти метал і здавати в металобрухт. Бували випадки, що для виконання державних планів продажу трохи не вистачало вовни або яєць. Тоді нам рекомендували з райкому, щоб купили в тому колгоспі, де були лишки. Але купляти доводилося дорожче, ніж продавали. На таких методах виконання планів продажі, колгоспи несли чималі збитки.

Наведу ще приклад, як в колгоспах району впроваджували науково-технічний прогрес. Району потрібно було звітувати, що колгоспи переходять на машинну обробку документів. Тоді застав- ляли підписувати договори з машино-лічильною станцією. Для колгоспів вони обробляли дорожні листи та інші документи. За це вони брали чималі гроші, але це не давало ніякої користі. Бо в колгоспах обліковий персонал був той самий. Облік не робився швидше, а роботи додавалось і було більше помилок. І так вони мучили наш колгосп і інших. Тоді я написав заяву про відмову. Район не прийняв її. Я повіз заяву в Чернігів. Через декілька днів приїхали до нас з Чернігова умовляти мене забрати заяву і мені погрожували. Але я не здався і через деякий час районну лічильну станцію закрили. Добре, що це було в часи Горбачова. В часи Брєжнєва чи раніше, мене звільнили б за це з роботи.

Ще наведу один приклад, який був найбільш характерний і типовий для радянського періоду керівництва. Починалися жнива. З райкому партії була вказівка, щоб зернові культури комбайни скошували без обмолоту, щоб вони досихали в покосах. Але тривалий час йшли дощі. В нашому колгоспі в урочищі «Качан» дозрівав озимий ячмінь. Його трохи скосили, а далі через дощі припинили. Комбайни весь час стояли в очікуванні погоди. Ячмінь був дуже гарний і в покосах почав проростати. Приїхав другий секретар райкому партії Долженко Г.П. Пізніше він був головою райвиконкому. Він побачив, що комбайни стоять і сказав Михієнку

- 178 -

прибути в райком. Того дня на бюро райкому Михієнку винесли догану з записом в особисту справу і зобов’язали негайно косити зернові, не дивлячись на дощ. Михієнко був вимушений підкори- тись і з сльозами на очах дав команду косити зернові в дощ.

А тепер народжуються нові методи. Наприклад, в Радичеві і в Розльотах був один колгосп. В ньому було в добрі часи три десятки душ управлінського персоналу. Тепер колгосп збанкрутував. Про це суд прийняв рішення. Всім колгоспникам була вирахувана їхня доля в грошовому виразі і ці, так звані, майнові паї колгоспників викупив Понорницький підприємець Бородюк Володимир Микола- йович. Він заключив договори з колишніми колгоспниками на оренду землі і тепер господарює. Люди ходять до нього на роботу і отримують зарплату у декілька разів більшу, ніж отримували в колгоспі за таку роботу та й зарплата видається набагато швидше. А адмінперсоналу тепер у нього майже в десять разів менше, тобто всього чотири душі і дисципліна краща за колгоспної. Коли в колгоспі на роботу ходили деякі люди напідпитку, то тепер таких людей на роботу не беруть.

Але нова система має деякі недоліки. Головні з них – це держава не фінансує таких великих витрат, як було при соціалізмі. Тоді велика частина бюджету виділялась для суспільних фондів спожи- вання, за рахунок яких радянські люди безкоштовно навчалися в усіх навчальних закладах, безкоштовно лікувалися, практично безкоштовно відпочивали в санаторіях. Всього 14 карбованців коштувала путівка до будинку відпочинку на два тижні та й ці гроші доплачував місцевий профкомітет. Люди отримували допо- могу по тимчасовій непрацездатності і інші допомоги. В середньо- му розмір цих виплат складав до однієї третини понад заробіток.

А тепер, хоч в конституції записано, що медицина безкоштовна, але в лікарні за ліки та операції треба платити. Деякі аналізи коштують 400 гривень. Деякі дослідження 1600-2000 гр. А операції з заміною частини органів на штучні коштують десятки тисяч.

А також і половина студентів платять за навчання замість того, щоб отримувати стипендію. Після закінчення навчального закладу навіть деякі кращі студенти не можуть знайти роботу і дехто змушений ставати до центру зайнятості. А через рік ці фахівці стають безробітними без допомоги.

Але ми всі маємо надію, що з кожним роком бюджет нашої

- 179 -

країни буде ставати більш соціально орієнтованим і життя простого

народу з кожним роком буде покращуватися.

Наша країна при цій владі вже має певні досягнення в соціальній

сфері. Так наприклад, при народженні дитини і по її догляду тепер виплачуються допомоги у багато разів більші, ніж матері отриму- вали при радянській владі. Пенсії тепер виплачуються всім людям, які досягли пенсійного віку. Хто не має достатнього стажу для нарахування пенсії, тепер призначають соціальні пенсії. При радян- ській владі пенсій не отримували ті люди, які не мали необхідного стажу роботи.

Тепер влада намагається велику увагу приділяти покращенню медичного обслуговування населення. Призначаються субсидії біднішим людям, соціальні працівники надають допомогу людям похилого віку. А колись цього всього не було.

На фото справа наліво: глава райдержадміністрації Савич Петро Іванович, голова районної ради Пилипець Іван Миколайович, голова колгоспу Рябко Василь Прокопович, бригадир Никипорець Сергій Кіндратович, начальник пожежно-сторожової охорони Коструб Андрій Костянтинович та бригадир Ющик Микола Сергійович. 11 серпня 1990 р.

- 180

Зміст

До читачів 2

Радичів 4

Вступ 6

Наше життя і сучасний світ 7

Хто стояв за розвалом СРСР ………………….........................17

Хто організував вибух в Чорнобилі………………………… 19

Ворожі дії США і НАТО проти людства…………………… 20

Нові повідомлення про страшну діяльність світового уряду,

яким керують Сполучені Штати Америки………………….. 25

Про НАТО………………………………………………………29

Козаков. Давньоруське місто Радичев 33

В.Є.Куриленко. З історії Радичева 39

В.Коструб. Радичев від козацької доби 42

Наші козаки – захисники свого краю 44

Поселення німецьких колоністів в Радичеві 47

Про деяких наших людей в старовину 49

Кріпацька доба 52

Життя наших людей до революції 54

Село до революції 58

Природа Радичева в давні часи 59

Будівництво школи та інше будівництво 61

Радичев в революційний період 66

Деякі визначні люди революційго періоду 75

Встановлення радянської влади в селі 78

Історія школи від революції до війни 86

Радичев в роки війни 88

Лісосплав 98

Відбудова Радичева після війни 100

Школа після війни 108

Післявоєнна відлига 112

Розвиток колгоспу і благоустрою села 122

Санаторій в Радичеві…………………………………………143

Мезинський національний природний парк………………..144

Про Україну………………………………………………….. 145

Промисловість Радичева 146

Фельдшерсько-акушерський пункт 147

– 181 –

Авдіївська МТС 148

Парторганізація 149

Радичевська сільрада 151

Радичевська церква 153

Школа в другій половині ХХ і на початку ХХ1 століття 157

Визначні земляки сучасності 162

Довгожителі 172

Про пошту 173

Припинення існування колгоспу 174

При написанні історії були використані першоджерела:

М.І. Костомаров «Мазепа» ;

А.Л. Козаков - директор Чернігівського археологічного

центру: «Давньоруське місто Радичев» ;

В.Є. Куриленко «З історії Радичева» ;

«Історія міст і сіл України» – Чернігівська область;

Матеріали Коропського історико-археологічного музею;

Археологічних експедицій Академії наук України;

Статистичних звітів сільської ради;

Статистичних звітів колгоспу «Вільне Життя» та колгоспу

«Іскра», до якого входили с.Радичів та с.Розлети.

Михайленко Валентина - письменниця;

Жданов Володимир Георгійович – професор;

Офіційні публікації періодичної преси;

Матеріали краєзнавців:

Коструба Юхима Теренгтійовича, 1897 року народження;

Білого Якова Фоковича, 1896 року народження;

Скорого Григорія Гавриловича, 1912 року народження ;

Сикальчука Василя Леонтійовича – учителя;

Никипорця Федіра Григоровича - директора школи.

– 182 –