На фото: біля пам′я-тника загиблим вої- нам 9 травня 1987р. Зліва направо: голо - ва сільради Ященко Федір Михайлович, голова колгоспу Корда Петро Михай- лович та парторг Коляда Микола Іванович.

через річку на Грибунівку та міст на Осовиківку в напрямі села Розльоти, але зверху не встигли покласти бетон. При Петру Михайловичу було побудоване велике сучасне приміщення на фермі, що під Оболонською, для відгодівлі 500 бичків. Воно було збудоване з великих бетонних блоків. Було розпочато будівництво автогаража, який теж будувався з великих бетонних блоків. Були

- 132 -

також збудовані і інші об’єкти. А найважливішим було те, що йому вдалося встигнути закінчити оформлення і затвердження в найви- щих інстанціях документів на будівництво газопроводів до нашого села та його газифікації. Це був найважливіший етап підготовки будівництва газопроводу.

Петро Михайлович відрізнявся від інших керівників своїм характером та інтелектом. Він ніколи не підвищував голос. Його всі слухали, дуже поважали і любили. Характер його був спокійний на відміну від його наступника. На засіданнях правління та нарядах він грамотно і швидко їх проводив. Його було цікаво слухати.

Але його життя трагічно обірвалось 3 серпня 1988 року в авто- мобільній катастрофі. Йому споруджено пам’ятник біля дороги на Великий Ліс на тому місці, де він загинув і для увічнення його пам’яті центральну вулицю нашого села названо імені Корди.

8 серпня 1988 року головою колгоспу був обраний молодий фахівець Рябко Василь Прокопович за фахом вчений ветеринар- ний лікар. Йому на той час виповнилось всього 30 років.

17 вересня 1988 року відбулися збори колгоспників на полі під час роботи, де Рябко оголосив, що колгосп буде проводити газифі- кацію села. І вже 11 серпня 1990 року в центрі села запалав перший голубий вогник. Закінчена газифікація в Радичеві, в основному, в 1992 році.

На фото: голова колгоспу Рябко Василь Прокопович, голова районної ради Пили- пець Іван Миколайович та глава райдержадміністрації району Савич Петро Івано- вич.

В 1993 році розпочато будівництво асфальтвої дороги в селі. В кінці 1994 року було закін- чено асфальтування центральної вулиці імені Корди. В наступному році були заасфальтовані і інші вулиці в селі. Через річку, яка протікає селом, було зроблено декілька мостів з металу.

- 133 -

Проводилось в селі і будівництво житлових будинків за типови-

ми проектами. Всі вони будувалися колгоспникам на пільгових умовах. Спочатку колгосп будував будинки для колгоспників за свій рахунок, а потім держава з бюджету компенсувала колгоспні витрати. Люди виплачували 20 % від загальної вартості.

За досягнуті успіхи в перебудові села Радичева Василя Проко- повича було нагороджено почесною грамотою обласної ради.

В колгоспі була налагоджена служба постачання. Це дало можливість забезпечити всім необхідним колгоспне виробництво і будівництво. Колгоспники мали можливість виписати будівельні матеріали, а також товари побутового призначення.

В 1992 році розпочато розпаювання колгоспу та його реформо- вано в колективне сільгосппідприємство (КСП). В 1996 році сільгосппідприємству «Іскра» було передано Покошицький цегель- ний завод. Згодом проводилась газифікація села Розлети.

Декілька слів треба сказати і за головних бухгалтерів, які працювали в колгоспі, бо від них залежало своєчасне і повне фінансування виробництва і будівництва, а також своєчасне нара- хування і видача зарплати, поки це було можливо.

У післявоєнні роки довго працював бухгалтером колгоспу Коро-

бейник Михайло Семенович. Він починав працювати в колгоспі «17

партз’їзд» і потім працював у колгоспі «Вільне Життя». З 1960 року і по 1963 рік головним бухгалтером колгоспу працював Дудко Дмитро Іванович. Потім він поступився поса -дою колишньому бухгалтеру Коробейнику М.С., який працював ще до 1970 року. Дмитро Іванович поїхав на Камчатку. Там він працював раніше старшим бухгалтером рибкоопа і знову працював на тій посаді до 1975 року. Повернувшись в Радичев, працював головним економістом колгоспу. Дмитро Іванович був учасником бойових дій. Він визволяв Варшаву, штурмував Кенігсберг і Берлін, за що мав бойові нагороди. Народився 18 вересня 1924 року і помер 1 березня 1998 року. Його фото справа. Дмитро Іванович був гарним організатором колективу в бухгалтерії. Він мав спокійний характер і приємний гумор. Його дуже поважали в колективі.

- 134 -

З 1971-го до початку 1974 року головним бухгалтером працювала Насіка Ганна Михайлівна родом з Шабалинова. Вона була першим головним бухгалтером з вищою освітою і працювала швидко та гарно. Потім її перевели головним бухгалтером Коропського управління сільського господарства.

Мені довелося працювати на цій посаді найдовше – з початку 1974 року до початку 1998 року. За період роботи головним бухгалтером довелося працювати з трьома головами колгоспів. Всього я працював у конторі 38 років при п’ятьох головах колго- спу. Я був другим головним бухгалтером з вищою освітою. За 24 роки на цій роботі доводилось впроваджувати нові методи ведення обліку. Сам вдосконалював свої знання і передавав свій досвід іншим. За викладання в економічній школі для спеціалістів колгоспу був нагороджений грамотою Коропського райкому партії, а також Коропського управління сільського господарства.

В цей час в бухгалтерії працювали гарні спеціалісти. Заступни-

ком у мене тривалий час працювала Никипорець Ганна Андріївна. Вона добре знала бухоблік і швидко встигала виконати роботу у встановлені терміни. Бухгалтером по розрахунках з організаціями гарно працювала Ющик Тетяна Валентинівна, по будівництву – Кузьминська Люба Іванівна, по розрахунках з колгоспниками – Коляда Катерина Григорівна. Довго працювала у бухгалтерії Никипорець Марія Дем’янівна. Спочатку – касиром, а потім оформ- ляла пенсійні справи. Касиром працювали ще: Мержа Галя Григо- рівна, Ворожбит Надія Андріївна, Сємченко Антоніна Степанівна та Никипорець Валентина Олександрівна. Вона також оформляла пенсійні справи. А до цього тривалий час гарно працювала зоотехніком колгоспу, а потім завфермою. Гарно працювали економісти: Бацура Ганна Михайлівна та Коляда Надія Олексіївна. Багато в конторі змінилося секретарів. Найдовше і найкраще працювала секретарем правління Богданович Рая Степанівна.

З 1998 року і до повного розвалу КСП «Іскра» головним бухга- лтером працював молодий спеціаліст Скорий Віктор Григорович. Він має вищу освіту, гарний характер, але йому не повезло працю- вати довго, тому що колгосп став занепадати і збанкрутував.

Потрібно згадати і про тих працівників контори, які працювали давно і вже відійшли у інший світ. Найдовше працював головним бухгалтером колгоспу Коробейник Михайло Семенович. Про нього

- 135 -

вже було сказано. Він починав працювати в конторі колгоспу «17 партз’їзд» обліковцем. Потім працював бухгалтером у цьому колгоспі. Після об’єднання колгоспів у 1950 році Михайло Семенович працював бухгалтером у колгоспі «Вільне Життя» до 1970 року з перервою в три роки з 1961 по 1963 рік, коли бухгалтером працював Дудка Дмитро Іванович.

Помічниками бухгалтера були: Макаренко Василь Сергійович (Пантюх), який потім виїхав із села, Терещук Іван Федорович, Огієнко Микола Дмитрович та інші. Працювали в конторі тоді: Карпенко Ілля Іванович, його дружина Палажка Сергіївна, Ященко Григорій Григорович, Клименко Євдокія Кузьмівна та інші.

Треба згадати і за інші служби, які мали важливе значення для колгоспного виробництва.

Велику увагу приділяла держава агрономічним кадрам. Ще в 1944 році в Радичів прислали агронома, який був поранений в ногу і перший в Радичеві їздив на велосипеді. Він стояв на квартирі у Сапона Микити Свиридовича та його дочки Паші (Пашуні). Потім його хату купив Старчик Олексій Пантелійович.

В п’ятдесятих роках в наш колгосп прислали на агронома молоду дівчину Білоножко Ганну Яківну, яка вийшла заміж за Бичка Миколу Климовича в Розльоти. Потім агрономом працював Никипорець Тимофій Карпович, поки його не обрали головою колгоспу. З 1962 року тривалий час аж до 1985 року працював головним агрономом Никипорець Олексій Гаврилович. Далі голов- ними агрономами працювали молоді хлопці Коструб Сергій Васильович та Смашний Анатолій Сергійович. Тривалий час працювала агрономом по захисту рослин Никипорець Ольга Миха- йлівна. Вона дуже сумлінно відносилась до роботи і була ввічлива до людей. Деякий час вона працювала в бухгалтерії колгоспу.

Важливе місце в колгоспі займала тракторна бригада. Тривалий час бригадиром тракторної працював Никипорець Прокіп Олексан- дрович (прозивали його Гицель). Він довго працював водієм на різних вантажних автомобілях. Першим працював на автомобілі ЗИС - 5, що колгосп «Вільне Життя» придбав після війни. Народи- вся Прокіп Олександрович 4 березня 1921 року. Почав працювати шофером у 1937 році. До Червоної армії пішов ще до війни. А воювати довелось з першого дня війни і до останнього. Багато фронтових доріг проїхав Прокіп Олександрович за кермом

- 136 -

військового автомобіля. Він брав участь у боях за Кенігсберг, визволяв Варшаву та штурмував Берлін, за що мав бойові нагороди. За гарну організацію праці в тракторній бригаді був нагороджений туристичною путівкою до Німеччини. Помер 26 січня 1993 року. Фото зліва. Його зять Іван Миколайович тривалий час працював у колгоспі головою ревізійної комісії і на будівництві газопроводу та газопостачанні села.

Крім Прокопа Олександровича і деяких інших працівників, на тракторному стані тривалий час працював Старчик Олексій Пантелійович. Фото справа. Він народився 17 березня 1931 року. Батько Пантелій Олексійович працював у колгоспі. Мати Анюта Григорівна була дочкою Сохового Григорія Федотовича. Вона теж працювала в колгоспі. Олексій Пантелійович спочатку працював на тракторі ХТЗ – НАТІ, потім на ДТ-54 від МТС. Далі працював колгоспним трактористом, потім був помічником бригадира, а далі бригадиром тракторної бригади. І нарешті – інженером-механіком. Помер 4 липня 2009 р.

Помічником бригадира тракторної бригади, потім бригадиром працював Никипорець Петро Миколайович. Він народився 7 жовт- ня 1960 року. Закінчивши школу у 1977 році, він навчався на курсах трактористів в Авдіївській школі механізації. З 1977-го до 1980 року працював трактористом. Далі три роки служив в армії в Середньоазіат- ському військовому окрузі в місті Алма-Ата. Потім знову робота на тракторі. В 1985 році - курси брига- дирів в Ніжинському технікумі меха- нізації. В тому ж році став працювати помічником бригадира тракторної бригади. З 1986-го по 1992 рік працював бригадиром тракторної

- 137 -

бригади. Потім до