2006 Року працював водієм на вантажних автомобілях. Тепер Петро Миколайович весь час працює водієм автобуса від Коропського автопа– рку. Фото справа.

Останнім часом бригадиром був Фурмур Олексій Григорович. Йому довелося працювати в найтяжчий період, коли зарплати не отримували, а посилати на роботу потрібно. Але він з честю справився на цій посаді. Найкраще розбирався в усіх видах техніки і в електричних схемах на стані Осовик Микола Антонович.

Встигав з перевезенням вантажів і автопарк, яким керували: Кривець Валентин Кирилович, Макаренко Анатолій Васильович та Ющик Андрій Михайлович.

Тривалий час у тракторній бригаді був обліковцем Дудченко Ілля Олексійович. Він працював на цій роботі ще при МТС. Його фото на сторінці 120 вгорі. Потім обліковцем у тракторній бригаді був Мельник Олексій Васильович.

Наші механізатори на тракторному стані у 80- х роках.

- 138 -

Деякий час механіком колгоспу працював Коструб Василь Павлович. Фото справа. Він народився в 1930 році. Після служби в Прикарпатському війсь- ковому окрузі працював водієм у колгоспі. З 1962-го по 1968 рік працював бригадиром в тракторній бригаді. Потім до 1979 року був завмайстернею на тракторному стані. Далі працював помічником бригадира по меха- нізації, механіком на фермах. потім працював трактористом. Кожен рік під час збирання зернових він працював комбайне- ром на зерновому комбайні.

Серед активу села був інженер по техніці безпеки Коструб Павло Тихонович. Фото зліва. Він народився 16 лютого 1928 року. Коли йому виповнилось всього чотири роки, помер його батько. Про це я писав на сторінці 77. Ще молодим юнаком він працював у колгоспі, за що був нагороджений грамотою, яка показана на стор. 100. Після служби в армії він трохи працював у школі викладачем фізкульту- ри. Потім деякий час працював в Західній Україні на лісосплаві. З 1954 і до кінця 1955 року працював на вирубці лісу в Каховці, коли там йшли роботи по будівництву гідростанції. Після цього з 1955 року і по 1959 рік він працював на вирубці лісу в Архангельській області. Тривалий час Павло Тихонович працював комбайнером на збиранні зернових. Довго він працював інженером по техніці безпеки і одночасно очолював профком колгоспу. Перед пенсією був контролером по будівництву газопрово- дів. Скрізь, де він працював, його багато- разово нагороджували грамотами, яких у нього більше десятка. В зимовий період його запрошували на полювання. Помер 24 травня 2011 року.

Брат Павла Тихоновича по матері Ющик Андрій Микитович народився 28 серпня 1934 року в сім′ї майстра по лісосплаву Микити Пилиповича. Після закінчення школи, з 1949 року працю- вав у колгоспі «17 партз’їзд». Після служби в армії в танковому батальйоні, який дислокувався в Румунії, працював трактористом

- 139 -

Авдіївської МТС. В 1960 році працював бригадиром 4-ї рільничої бригади колгоспу. Далі весь час працював на тракторі в колгоспі. З 1984 року – механік ферми. Помер 8 грудня 1996 року. Його фото справа.

В нашому селі завжди охоронялися ліси. Ще колись тривалий час в колгоспі «17-й партз′їзд» лісником працював Сапон Микита Свиридович. В колгоспі «Вільне Життя» тривалий час лісниом працював Журба Петро Йосипович, а йому допомагав об’їжчик Тихоновський Пимон Кирилович. Після цього тривалий час лісником працював Супрун Михайло Максимович. Фото зліва внизу. Він народився 8 листо- пада 1933 року. Після закінчення школи працював у колгоспі «Вільне Життя». З 1952-го по 1955 рік служив у радянській армії. З 1966 року до пенсії працював лісником у нашому колгоспі. Помер 8 грудня 1997 року. Йому допомагав об′їзчик, який теж працював тривалий час – Коструб Андрій Костянтинович. У вісімдесятих роках колгоспні ліси за постановою райвиконкому були передані Коропському міжколгоспному лісництву. Деякий час тоді лісником працював Никипорець Іван Опанасович.

Потім в роки незалежності України при допомозі Рябка В.П. наші ліси перейшли до Мезинського національного парку. Тепер в охороні Радичівських лісів працює 8 душ: 4 лісники, бригадир і бухгалтер та 2 охоронці лісничої контори, що в Рябковій хаті.

Була в колгоспі складська служба. Першим комірником після війни в колгоспі довго працював Ященко Тихон Карпович (Єремин). Спочатку він працю- вав у колгоспі «17 партзїзд», а потім і в колгоспі «Вільне Життя». У «Вільному Житті» комірником після війни працював Осовик Іван Іванович (Бубаньок). Потім комірником був Кузьминський Андрій Григорович. Далі він працював головою сільпо, потім – бригадиром городньої бригади, далі – фуражиром на фермі. Тривалий час комірником працював Петренко Василь Леонтійович. Після нього на цій роботі працював Мельник Олексій

- 140 –

Васильович, який до того завідував запчастинами і Никипорець Григорій Михайлович. Всі гарно справлялися з роботою.

В колгоспі гарно працювала будівельна бригада. Відразу після війни будівельним бригадиром в когоспі «17 партз’їзд» працював досвідчений ветеран війни Романенко Григорій Юхимович. Він будував ферми і хати інвалідам війни і вдовам. У колгоспі «Вільне Життя» був будбригадиром Ященко Григорій Павлович (Кіт). При ньому будувалось велике приміщення контори колгоспу. Тоді на тому будівництві загинув Сикольчук Іван Васильович (Бусель). В той час будувалось багато хат, що погоріли на пожежі в 1949 році, коли згоріло 34 хати. Потім вже в об’єднаному колгоспі будбри- гадиром працював Ященко Іван Семенович (теж Кіт). Далі він працював завфермою, завідувачем колгоспного радіовузла, а також бригадиром дорожньої бригади. Після нього будбригадиром був тривалий час Огієно Яків Денисоич. При ньому були перенесені ферми, що знаходилися в селі. Був перенесений тракторний стан. Потім на цій посаді працював Макаренко Федір Якович. Після нього трохи працював молодий фахівець з вищою інженерною освітою Сикальчук Олексій Андрійович. Йому довелось закінчувати роботи на будівництві Понорницької лікарні. Потім будбригадиром працював Коляда Михайло Петрович. Він збудував гарне приміщення двоповерхової контори колгоспу. Далі цю роботу виконував теж фахівець з інженерною освітою Сологуб Володимир Миколайович. Йому довелося зосередитись на будівництві газопроводів по селу і під’єднаь до житлових будинків. Далі цю роботу виконував Осовик Федір Олексі- йович. В останні роки перед розвалом колгоспу будбригадиром працював Ющик Микола Сергійович, який потім перейшов на бригадира комплексної бригади, куди входи- ла і ферма. Він народився в 1954 році. Батько був ветеран війни і праці, який працював водієм. Тепер Микола працює в національному парку в охороні. Його фото зліва.

Була в нашому колгоспі садогородня бригада. Тривалий час бригадиром працював Кузьминський Андрій Григорович. Він насадив багато молодого саду, який вже плодоносив багато років.

– 141 –

Потім бригадиром працював Никипорець Сергцій Кіндратович

Він був молодий агроном, але очолив велику роботу по будівництву нового цеху по виробництву яблучного соку. Тоді збирали велику кількість яблук, які він сам з людьми своєї бригади переробляв на яблучний сік і розвозив спеціальною машиною по виноробних заводах. При ньому отримували великі врожаї капусти, огірків, помідорів, цибулі. Всю свою продукцію він реалізовував по різних магазинах і базарах. Народився Сергій Кіндратович 6 жовттня 1952 року. Після служби в армії, працював у колгоспі на тракторі, потім – на легковому автомобілі УАЗ-469 возив голову колгоспу. Його фото справа. Після закінчення технікуму, за фахом агроном, працював бригадиром садогородньої бригади. Потім був завідувачем комплексною бригадою і одночасно – секретарем парторганізації.

В саду була пасіка. Тривалий час пасічником успішно працював Макаренко Василь Апатійович. Трохи помічником у нього був мій дядько Осовик Олексій Тимофійович. У його батька, а мого діда, була своя пасіка. Його називали Тиміх Бережни.

Тепер на території саду розташоапні двоповерхові будинки, які побудував Бородюк Володимир Миколайович. Тут вже другий рік працює будинок туриста «Хотинський». В наступному році буде працювати санаторій «Десна». Фото внизу. Чит. наступну сторінку

– 142 –.

Санаторій в Радичеві

Адвентисти відкрили на Чернігівщині християнський пансіонат

На Чернігівщині 5 жовтня відбулася церемонія посвячення нового христианського пансіонату «Десна», побудованого біля села Радичеа на території Мезинського національного природного парку, повідомляє  "Релігія в Украині" з посиланням на сайт Адвентистів сьомого дня.

Почесними гостями свята стали керівники Церкви адвентистів сьомого дня в Україні: Віктор Алексєєнко, Дмитро Зубков, Вадим Ковтюк, Сергій Луцький; керівники Центральної конференції: Михайло Джержд, Станіслав Носов, Михаило Скрипкар, а також директор пансіонату «Наш Дім» Ганна. Сліпенчук. Пансіонат «Десна» по-сучасному облаштований. П’ять років тому він був мрією пресвітера адвентистської церкви в Понорниці Володимира Бородюка, яка з’явилася у нього після відвідин центру здоров’я «Новая Жизнь» в селищі Кир’яковка. В досягненні мрії з’явились однодумці — Віталій Шпитальний з дружиною Мариною. Величезною підтримкою для пресвітера були його дружина Валентина і троє синів. Пройшли роки наполегливої праці, вирішення різних проблем, і сьогодні пансіонат готовий до роботи. 

За сприяння Центральної конференції Церкви АСД і, як впевнені автори проекту, з Божою допомогою, сформувалася команда лікарів та інструкторів, які будуть працювати на благо майбутніх пацієнтів. Володимир Бородюк розповів про те, що повинно бути головним в роботі адвентистських пансіонатів і санаторії: "Моєю відповіддю будуть слова Е. Уайт, однієї з засновниць адвентистської Церкви: «Хай наші санаторії засновуються з единою метою — для проголошення справж- ньої істини. І вся робота в них хай направляеться так, щоб розум і свідомість людей, які звертаються до нас за лікуванням, отримали сильне враження на користь істини. Поведінка наших співпрацівників, починаючи від завідувача і закінчуючи простими працівниками, що займають скромне положення, повинно свідчити про істину. По всій установі повинна панувати духовна атмосфера»". Протягом року на території пансіонату планують побудувати басейн, а також з часом посадити сад.

– 143 –

Мезинський національний природний парк

Його було створено згідно з Указом Президента України Ющенка від 10 лютого 2006 року № 122. Площа парку 31035,2 га. Загалом на теренах парку "Мезинський" знаходяться 17 населених пунктів: Криски, Великий Ліс, Іваньків, Вишеньки, Бужанка, Черешеньки, Чорнявка, Радичів, Свердловка, Мезин, Курилівка, Розльоти, Рихли, Городище, Придеснянське, Будище, Сміле. Загальна кількість населення, яке в них проживає, становить трохи більше 4000 осіб.

На території парку протікає річка Десна із невеликими правобереж- ними притоками:  річок Студінка, Криста, Голове- сня, Хвостинка. В заплаві Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь площею 50 га. Болота займають незначні площі.

Завдяки нашому колишньому керівництву наше село приєднали до Мезинського національного природного парку. Туди увійшло більше 1600 га радичівського лісу. До входження до парку наші ліси охороняв один лісник. Тепер на охорону нашого лісу працює контора (колишня Рябкова хата) і вісім душ персоналу: – бригадир, бухгалтер, 2 охоронці контори і 4 лісники. До входження в парк наші люди ходили в ліс по дрова або заготовити будматеріали для ремонту чи огорожі. Тепер дрова можна виписати за гроші і самому заготовити із сухостою. На стовпці для огорожі тепер рубати дубки чи акацію заборонено. За самовільний поруб можуть присудити велику суму штрафу. Крім того дикі свині знищують на наших городах посіви картоплі, пшениці та інших культур. Полювання на всі види звірів заборонено. Колись за вбитого вовка мисливцям давали премію, а тепер за вбитого вовка чи лисицю можуть присудити великий штраф. Поскаржитись нікуди не можна. Нікому ще не відшкодували втрат за знищені посіви.

- 144 –

Про Україну

Вип’ємо, друзі, за щастя майбутнєє,

Щоб краще було в нас життя.

За Україну щасливу й багатую,

За щасливе її майбуття.

Згадаємо, друзі, про нашу історію,

Що в нас була Київська Русь –

Колиска трьох братніх народів,

Що це ми забули чомусь.

Народи зі схожими мовами,

Й однаково звати людей.

Та й віра одна в нас св’ященная,

Й співаємо схожих пісень.

По світу багато живе українців,

Але більшість із них на Русі.

То чому вони стали не нашими

І чому це забули усі?

Ми проти тих, що убили Ватутіна,

Який визволив нашу столицю святу.

За православний народ наш великий,

Що вигнав всю нечисть оту.

А в світі тепер вже проблеми з ресурсами –

Це треба нам бачить здалік,

А тільки. що дружба з Росією

Й природні багатства навік.

А скільки там газу, і нафти, і лісу

І скільки там інших багатств на Русі.

І при дружніх відносинах з братнім народом

Вони не відмовлять багатством усім.

Хай сонце нам мирнеє світить

Й ніколи не буде війни,

Щоб тільки єдина була Україна

І буде сильніша завжди.

Довідка. Генерал Ватутін керував безпосередньо бойовими операціями при визволенні нашої столиці Києва. Відразу після визволення Києва бандерівські вояки вбили Ватутіна. Вони не хотіли нашої перемоги і вбивали наших командирів, розвілників та інших наших людей.

- 145 -

Промисловість Радичева

В 1937 році була організована промислова артіль імені Комін- терна по виробництву будівельних матеріалів: вапна, цегли, а пізніше черепиці та інших матеріалів. Артіль була розташована там, де збудував собі будинок Рябко Василь Прокопович. Перші дев’ять років головою промартілі був Білий Яків Фокович, а після війни, після Білого працював Тихоновський Олександр Трохимович. Потім тривалий час там працював Скорий Григорій Гаврилович. (прозивали його Єресей). Далі артіль передали колгоспу.

Скорий Григорій Гаврилович

Народився 19 серпня 1912 року в Радичеві. Після закінчення школи вступив до Глухівського учительського інституту. Після його закінчення працював завучем у школі в селі Великий Ліс до війни. У вересні 1943 року, коли радянські війська з боями підійшли до Десни, щоб її форсувати, Григорій Гаврилович при допомозі наших солдат, таємно переплив через Десну і зустрівся з командуванням 65-ї армії. В штабі він показав розташу- вання німецьких гармат, що стояли біля Радичева. Після цього наші гармати вистрілами з бору швидко подавили всі німецькі гармати. Це допомогло врятувати багато наших солдат, які могли б загинути при форсувані Десни. 18 вересня на розширеному засіданні сільської ради Григорія Гавриловича призначили секретарем. В грудні 1943 року його обрали головою сільради. Потім, після навчання на курсах бухгалтерів, він став працювати бухгал- тером промартілі імені Комінтерна. Далі до самої пенсії працював керівником цієї артілі. Помер Григорій Гаврилович 9 квітня 1986 року. Його фото справа. де він на відпочинку в Ялті.

- 146 -

Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП)

Я вже писав, що до революції фельдшер був один на Радичев і Розльоти. Ще до війни і до 1950 року в Розльотах працював лікарем Чудеса Микола Маркович. Він мав великий досвід. До війни в Радичеві працювала фельдшером Косинська Софія Григорівна. Потім вона мешкала в Понорниці, а працювала медиком у Вербі і в Осьмаках. У неї був прийомний син Тітов Владлен Іванович. Він працював у Понорниці секретарем райкому комсомолу, потім – другим секретарем райкому партії. Після відновлення району в Коропі, знову працював на цій посаді. Далі працював у Чернігові. Після війни тривалий час медиком у нас працювала Русанова Марія Михайлівна. Акушеркою – Карась Феня Яківна. Це була дружина голови сільради Мельника. Вона працювала до пенсії.

У 1954 році до нас прибула Козьминська Люба Федорівна, яка працювала фельдшером до 1982 року. Її фото справа. Вона приїхала в Радичев з двома дітьми. Її чоловік Поздняков Іван Ісайович працював ветеринарним лікарем в Хлоп’яниках. Потім його даром звинуватили у хворобі коней і посадили в тюрму. Тим часом Любу Федорівну направили в Радичев і вона тут вийшла заміж за Сурая Петра Тимофійовича, який працював завклубом. У них народилася дочка Віра, яка вийшла заміж за Шаврицького, який працював головою сільради. Любина дочка Надя виїхала до Архангельської області, а син Юрій працював учителем у Понорниці.

В 1980 році до нас прибула Никипо- рець Галя Олексіївна. Вона народилася 13 лютого 1959 року в Авдіївці. Закінчи- вши школу в 1976 році, вступила до Боровицькго медучилища Новгородської області, яке закінчила в 1980 році і стала працювати в нас. Вона уважно відноси- лась до людей. В листопаді 2006 р. звіль- нилася за станом здоров’я. Її фото зліва.

З 1988 року на медпункті працює Коструб Лариса Михайлівна. Вона намагається допомогти людям, які потребують медичної допомоги.

- 147 -

Авдіївська МТС

Велике значення для зміцнення колгоспного ладу мала меха- нізація польових робіт. Ще Ленін мріяв про той час, коли на колгоспних полях будуть працювати сто тисяч тракторів.

Але ще й через 13 років після війни в нашій країні залишались великі проблеми в сільському господарстві. Були дуже низькі врожаї на колгоспних полях. Наприклад, врожайність зернових становила всього в середньому десять центнерів з гектара.

Основними причинами були: дуже мало вносилося органічних добрив, тому що після війни колгоспи не змогли швидко наростити поголів’я худоби, щоб мати достатню кількість гною. В колгоспах не було ніякої механізації для своєчасного вивозу і внесення органічних добрив, а також майже не було мінеральних добрив. Основна технічна база тоді знаходилася в МТС. До 1958 року в нашому колгоспі не було своїх тракторів. Всі трактори тоді були власністю держави і знаходились вони по машино - тракторних станціях (МТС). Наша МТС була в селі Авдіївка, колись нашого Понорницького району.

В нашому колгоспі від МТС працювали постійно декілька тракторів. На них працювали наші трактористи. Вони отримували зарплату в МТС. У них зарплата була вищою, ніж у колгоспників, і вони були державними працівниками. Їм могли нараховувати державні пенсії, в той час, як колгоспники пенсій не отримували.

На колгоспних полях тоді працювали колісні трактори ХТЗ– «Універсал» На колісних тракторах тоді не було гуми на колесах, а

були стальні колеса менші за діаметром, але з металічними зубами,

а потім були і гусеничні трактори ДТ–54. За виконані роботи тракторами колгосп платив своїм врожаєм.

З Радичева працювали трактористами: Сапошко Григорій Семе- нович, Мержа Іван Харитонович, Старчик Олексій Пантелійович, Дудченко Григорій Харитонович, Никипорець Микита Герасимо- вич, Коляда Сергій Павлович, Никипорець Василь Миколайович та

Ющик Андрій Микитович.

В 1958 році Хрущов вирішив продати трактори колгоспам. Для цього був наданий довгостроковий кредит. Далі трактори колгоспи купляли самі. А зарплата трактористів залишалась вищою і вони мали право отримувати державні пенсії. Потім МТС були перейме-

- 148

новані в ремонтно-технічні станції (РТС). Далі перейменували в «Сільгосптехніку»

Пізніше з «Сільгосптехнік» виділились в окремі структури «Сільгоспхімії». Вони продавали колгоспам міндобрива, хімічні засоби захисту рослин і мали свої транспортні загони для викона- ння робіт у колгоспах по вапнуванні полів і інші роботи.

«Сільгосптехніка» займалася торгівлею різною технікою і запчастинами, а також забезпечувала колгоспи пальним та мастилами.

Парторганізація

До війни парторганізація в Радичеві була невелика. Під час війни тих комуністів, які не встигли виїхати з села, всіх розстрі- ляли. На фронтах Великої Вітчизняної війни деякі наші бійці вступили до комуністичної партії. А також повернулися з війни деякі комуністи, які вступали в партію перед війною.

Хотілося написати за всіх секретарів партійної організації, які працювали в Радичеві. Пам’ятаю, що після війни секретарем парті- йної організації в Радичеві був Ященко Іван Семенович (Кіт). Він працював головою сільради, завфермою, радистом, бригадиром дорожньої бригади. Далі секретарями партійної організації були Никипорець Олексій Гаврилович (агроном), Карасюк Федір Аникійович (завхоз), Кочубей Микола Кузьмич (заступник голови колгоспу), Колотуша Ганна Василівна, Ященко Федір Михайлович, Коляда Микола Іванович і Ященко Марія Василівна (голова профкому). В об’єднаному колгоспі «Іскра» секретарів партор- ганізації стали називати секретар парткому. Всім парторгам за роботу не платили, а це було їм додаткове навантаження. Тільки Ганна Василівна, Федір Михайлович та Микола Іванович працювали звільненими.

Останнім часом в парторганізації колгоспу «Іскра» було 95 членів. Під час організованої заміни партквитків у Коропі наших комуністів сфотографували. Групова фотографія показано на наступній сторінці. Там були наші комуністи і керівники Коропського райкому партії.

– 149 –

– 150 ––– - 147 -

Радичевська сільрада

Ще трохи хочу розповісти за Радичевську сільську раду. З 1969-го і до початку 1974 року головою сільради працював Никипорець Тимофій Карпович. Потім його змінив Новицький Андрій Григо- рович і працював до кінця 1980 року. Він раніше був завфермою і був нагороджений орденом Леніна.

В кінці 1980 року головою сільради обрали Шаврицького Петра Петровича, учителя за фахом. Він працював до квітня 1985 року, а потім став теж учитель за фахом Ященко Федір Михайлович. Він працював найдовше, аж поки його змінив у 2006 році Коляда Микола Іванович. Тимчасово два роки працював головою сільради Никипорець Михайло Миколайович, в той час, коли Федір Михай- лович був парторгом. За час керівництва Федора Михайловича було зроблено багато добрих справ. Всі роботи по газифікації села і водопостачанню, прокладання асфальтових доріг в селі не робилися без участі сільського голови Ященка.