Група наших доярок

- 124-

Подивимось на таблицю по надою молока за багато років.

Роки на корову Роки на корову

1965. 1691 1984 2815

1966. 2161 1985 2752

1967. 2052 1986 2687

1968. 2161 1987 2687

1969. 2052 1988 2649

1970. 2009 1989 3615

1971. 2212 1990 3387

1972. 2420 1991 2568

1973. 2558 1992 2731

1974. 2419 1993 2970

1975. 2800 1994 2954

1976. 2689 1995 2546

1977. 2878 1996 2342

1981. 2552 1997 1474

1982. 2798 1998 1297

1983. 2836 Далі корови були продані

Під керівництвом Михієнка в колгоспі зростали доходи:

Грошові надходження Оплата люд.дня В т,ч. на трудодень

Роки в тис. крб в крб і коп. всього грошима

1958 184,4 0,68 0,27 0,20

1959 249,9 0,70 0,40 0.30

1960 131,9 0,44 0,15 0,12

1961 227,5 0,86 0,46 0,35

1962 273,9 0,99 0,53 0,30

1963 325,4 1,69 1,06 0,70

1964 317,3 1,73 0,97 0,60

1965 419,9 1,85 1,05 0,70

1966 450,5 2,46 1,35 0,70

1967 460,3 1,92

1968 540,6 2,07 В 1967 році наш колгосп

1969 597,6 2,02 перейшов на грошову оплату

1970 645,4 2,00

1971 773,0 2,66

1972 908,3 2,74

1973 875,3 2,96

1974 954,4 3,19

- 125 -

Я трошки поясню оцю таблицю. Наприклад в 1958 році на трудодень було видано 20 копійок грошима, а решта, що включено у вартість трудодня – це зерно, картопля та сіно. Це все разом склало 27 копійок. А колгоспники заробили більше 2–х трудоднів за день і тому всього заробіток за день в перерахунку на гроші склав 68 копійок. Тоді головою був Никипорець Олексій Гаврило- вич. Для порівняння, в 1974 році був головою Іван Макарович. При ньому оплата робочого дня склала 3 карб. 19 копійок.

В першому році роботи Макаровича були перенесені свинофер- ми під Оболонську. Одна – та, що була в Новому Мості, а друга – та, що була в Астринишній. Потім там були побудовані нові будівлі: свинарники, телятники, вівчарня і пташник. Для покраще- ння постачання населення необхідними товарами був побудований магазин у Бистрику. Тракторний стан, який знаходився над Рогов- цовим біля городної бригади, перенесено на другу сторону села. Він побудував багато приміщень на фермі, яка зручно розташована за станом. При допомозі Івана Макаровича була встановлена телефонна станція в селі. Було побудоване нове двоповерхове приміщення контори. Для початку будівництва асфальтових доріг до села був зроблений земляний насип в сторону Іванькова. Такий же насип був зроблений і до села Розлети. Але зробити асфальтове покриття він не встиг. Крім грунтових доріг в селі і за селом, залишалися ще в селі два важливих мости, які були старі дерев’яні і небезпечні для проїзду важких машин. Михієнко не щадив своїх сил і здоров’я для зміцнення колгоспу. В зв’язку з погіршен- ням здоров’я, він подав заяву на звільнен- ня. За досягнуті успіхи в сільськогоспо- дарському виробництві Івана Макаровича було нагороджено орденом «Трудового Червоного прапора» та орденом «Знак Пошани». Він народився 26 червня 1923 року в селі Підлісне Козелецького району і помер 31 травня 2001 року. Фото зліва.

В 1975 році наш колгосп «Вільне Життя» було об’єднано з колгоспом «Новий мир», що був у Розльотах, і названо колгосп «Іскра». На загальних зборах головою було обрано Івана Макаровича.

- 126-

На момент об’єднання колгоспів наш колгосп «Вільне Життя» був економічно сильним господарством. На початок 1975 року на розрахунковому рахунку колгоспу було біля півмільйона карбован- ців власних коштів, за рахунок яких колгосп мав можливість видавати своєчасно зарплату і вести інші виробничі витрати. Крім того на рахунку капіталовкладень і на лімітних книжках було більше ста тисяч крб. Ми мали заборгова- ність перед банком за кредити, взяті на капітальне будівництво на 20 років під 0,75 % річних. Сума кредиту була 148425 крб. Короткострокових кредитів не було. Довгострокові кредити були нав’язані всім колгоспам: на виплату за трактори, передані з МТС, а також на електрифікацію села, яку тоді виконували за рахунок колгоспів.

В приєднаному колгоспі «Новий мир» фінансове становище було погане. На розрахунковому рахунку в банку грошей фактично не було. Заборгованість перед банком по довгострокових і короткострокових кредитах сягала до півмільйона крб. При об’єднанні рахунків у банку, нашими грошима був погашений розлітський короткостростроковий кредит біля триста тисяч крб. Нам було боляче віддавати гроші, зароблені мозолями наших людей, але банк нашої згоди не питав, тому що було рішення загальних зборів про об’єднання колгоспів. І, не зважаючи на таку велику втрату, в колгоспі «Іскра» завжди були свої гроші для нормальної роботи.

Під час керівництва Михієнка, застуником і завгоспом у нього був Карасюк Федір Аникійович. Він одночасно був і секретарем партійної організації в селі. До того він працював головою колгоспу «Новий Мир» в селі Розльоти. За досягнення в роботі був нагороджений орденом «Знак пошани». Народився Федір Аникійович в 1912 році. Після смерті дружини виїхав до дочки в 1996 році і згодом помер. Його фото справа. В 1974 році заступником і завгоспом був призначений Сикальчук Михайло

- 127 –

Аврамович. Раніше він тривалий час працював бригадиром рільничої бригади. Після об’єднання колгоспу «Вільне Життя» з колгоспом «Новий Мир» заступником голови колгоспу став колишній голова колгоспу «Новий Мир» Кочубей Микола Кузьмич, а завгоспом залишився Михайло Аврамович. За досягнення у вирощуванні високих врожаїв с/г культур у рільничій бригаді під керівниц– твом Михайла Аврамовича його нагороджено орденом «Трудового Червоного прапора» і медаллю «За трудову відзнаку». Народився Михайло Аврамович у 1931 році. Його фото на попередній сторінці зліва внизу.

При керівництві Івана Макаровича багато колгоспників отримали державні нагороди. Крім керівників різних рівнів були нагороджені колгоспники, які працювали на полях і своєю сумлінною працею піднімали врожайність сільськогос- подарських культур.

Серед них була ланкова Дудка Параска Яківна. Фото зліва вгорі. За високі показники при вирощуванні льону-волокна, кормових буряків і інших культур вона була нагород- жена орденом «Знак пошани». Параска Яківна народилася 6 серпня 1921 року і померла 11 квітня 2008 року.

За високі показники на вирощуванні сільськогосподарських культур: льону-волокна, кормових буряків та інших с/г культур ланкова колгоспу Прокопенко Ольга Василівна нагороджена медаллю «За трудову відзнаку». Вона народилася в 1930 році. Її фотографія справа.

Багато років своєї сумлінної праці віддав тваринницькій галузі нашого колгоспу брат Михайла Аврамовича Микола Аврамович. Його фото зліва. Він народився 24 січня 1947 року. Весь час працював на фермі. Після закінчення технікуму працював ветфельдшером,

- 128-

очолював ферму по виробництву м’яса великої рогатої худоби і свинини. Потім очолював ферму по виробництву молока. При Миколі Аврамовичу в колгоспі було подолано тритисячний рубіж по надою молока на фуражну корову. За досягнуті успіхи Микола Аврамович нагороджений урядовою нагородою – орденом «Трудової Слави» ІІІ -го ступеня.

При керівництві Івана Макаровича за високі досягнення у виробництві с/г проду- кції 19 наших передовиків отримали держа- вні нагороди. Найвищої нагороди країни – ордена Леніна був удостоєний Новицький Андрій Григорович. Він тривалий час працював завфермою і досягав найвищих показників на відгодівлі ВРХ та свиней, а також в отриманні гарних приплодів поросят та їх вирощуванні. Його фото зліва. Потім Новицького було обрано головою сільської ради, де він працював з початку 1974–го до кінця 1980 року. Він народився 19 грудня 1923 року в селі Кочерово Радомишльського району Житомирської області і помер в Радичеві 4 грудня 2000 року.

За високі показники у виробництві тваринницької продукції була нагороджена медаллю «За трудову відзнаку» свинарка Ященко Поліна Антонівна. Вона досягала великих привісів свиней, а також одержувала багато поросят від кожної свиноматки. Народилася Поліна Антонівна в 1936 році і померла 3 березня 2002 року. Її фото справа.

Тоді старанно працювали завідувачами молочно-товарної ферми (МТФ) Мельник Микола Артемович та Супрун Андрій Єли- сейович. Вони не мали спеціальної освіти, але намагалися все робити по-господарсь- кому, не шкодуючи свого здоров’я.

В пізніший період можливості для урядових нагород наш колгосп не мав. Тому на загальних зборах колгоспників була прийнята постанова про присвоєння звання «заслужений колгосп- ник». За свою чесну працю в колгоспі звання «Заслужений

- 129 -

колгоспник» були удостоєні: ланкова Терещук Надія Романівна, працівник по наряду Коструб Іван Семенович та інші колгоспники.

Серед фахівців по тваринництву був ветеран війни і праці Никипоець Тимофій Трохимович. Його фото зліва. Народився він 19 лютого 1914 року. Після закінчення школи працював у колгоспі «Вільне Життя». В 1934 році навчався в Новгород-Сіверській школі колгоспних ветфельдшерів. З 1935 року працював за фахом (за спеціаль- ністю). В 1937 році закінчив ветеринарну школу в місті Путивль і до самої війни працював за цим фахом. Після повернення з війни знову працював ветфельдшером у колгоспі. З 1965 року і до пенсії працював завідувачем молочно-товарної ферми (МТФ), де був гарним органі- затором колективу. Коли він розмовляв, його приємний голос вселяв упевненість у його правоті. Помер 1 липня 1997 року.

Найбільш помітною людиною в селі був Петренко Микола Лукич. Він народився в 1931 році і помер 24 червня 2010 року. Його фото справа. Своєю сумлінною і чесною працею він здобув повагу всіх жителів села і навколишніх сіл. З молодих років він почав працювати в колгоспній кузні і до кінця свого життя не покидав цієї професії. Він працював багато і не шкодував свого здоров’я, працював старанно і дуже майстерно. Всі його вироби мали гарний вигляд і були дуже зручні для користування. А того всього, що він зробив, навіть наймену- вань, не можна перелічити. Ось, напри- лад, свердла, які він робив, були найкращі на всю округу. Від Миколи Лукича ніхто кращого плуга зробити не зміг. А скільки різних дрібних виробів. За фахом він був найкращий коваль і найкращий електрозварювач. А робив і гарні погреби у людей. Нема в селі ні одного жителя села, щоб не звертався до Лукича з проханням зробити що-небудь. Багато він зробив металевої огорожі для центра села, а також для огорожі цвинтарів. Микола Лукич, перебуваючи на пенсії, намагався багато працювати

- 130 -

для людей. Він нікому не відмовляв, хто звертався до нього.

А тепер розповімо про бригади. У колгоспі «Вільне Життя» після приєднання до нього колгоспу «17 партз’їзду», було чотири бригади і п’ята «Зелена бригада». Вона так звалась тому, що її головним завданням було забезпечення тваринництва зеленою підкормкою. Ця бригада була в кінці села в сторону Нового Мосту. Там знаходилось і декілька ферм. В Новому Мості була свинофе- рма. Навпроти, за річкою, на Браку був овечник. Друга свиноферма була розташо- вана в лісі, на схилі яру в Астринишній. Там була і пасіка. Пасічником працював Сикальчук Василь Тимофійович (Бусель). А в селі теж були ферми. Нижче Лукичового двору через дорогу аж до магазину була чимала ферма. Там стояли корови, телиці і телята. Був там і овечник. В Бистрину, де зараз Кордин парк, був раніше бригадний двір, а далі понад річкою був телятник, в сторону Михієнка знаходилась кормокухня. Навпроти сільради, де зараз медпункт, в п’ятдесятих роках був побудований гараж для вантажних автомобілів. Потім гараж побудували на тракторному стані, а там складали міндобрива і яди. До війни і після там був розташований двір 2-ї бригади.

Далі треба розповісти за працівників нашого колгоспу, які безпосередньо керували людьми на виробництві с/г продукції рослинництва. Це бригадири рільничих бригад.

Найдовше працював бригадиром Скорий Петро Юхимович. Відразу після війни він працював бригади- ром у колгоспі «17 партз’їзд», а потім ще довго працював у колгоспі «Вільне Життя». Народився Петро Юхимович 16 жовтня 1910 року і помер 21 грудня 1982 року. Його фото зліва.

В 1959 році бригадиром став Терещук Федір Кирилович. Його фото справа. Він вміло керував і добре поводився з людьми. Потім Федір Кирилович працював завфер- мою, а далі – головою ревкомісії

- 131 -

Працював також по підвозу кормів для худоби. Він народився 10 червня 1930 року і помер 2 грудня 1998 року. Пізніше, в 4-й бригаді працювали бригадирами: Ющик Андрій Микитович, потім Коструб Данило Михайлович.

В колгоспі «Вільне-Життя» після війни працювали бригадирами: Никипорець Леонтій Трохимович, Коляда Трохим Євдокимович та Федір Євдокимович, Сурай Василь Матвійович (Гапчук), Коструб Андрій Костюкович, Кривець Семен Степанович (Земськи), Дудченко Ілля Олексійович та інші. Довго працював бригадиром Сикальчук Михайло Аврамович. Спочатку очолював бригаду, яка була розташована у Бистрику, а потім – бригаду, що заходилась біля тракторного стану. Він уміло керував і його поважали люди. Михайло Аврамович нагороджений урядовими нагородами. В останні роки працював бригадиром його син Віктор Михайлович, який має агрономічну освіту.

На звітних зборах колгоспу «Іскра» в 1985 році головою колгоспу обрали молодого фахівця Корду Петра Михайловича. Він був дуже здібним керівником. За три з половиною роки керівництва Корди П.М. були побудовані: асфальтова дорога до Розльот, міст