7.2.1. Оцінка рівня фінансової стійкості
Перспективну платоспроможність, в першу чергу, визначає фiнансова стiйкiсть пiдприємства, яка характеризує рівень залежності його від зовнішніх джерел фінансування. Чим бiльша частка активiв є власнiстю пiдприємства, тим кращi можливостi погашення поточних зобов'язань. I навпаки, збiльшення частки запозиченого капiталу пiдвищує ризик втрати платоспроможності у майбутньому.
Для оцiнки фiнансової стiйкостi доцільно скористатися коефіцієнтами автономії (незалежності) і фінансового лівериджу.
Коефiцiєнт автономiї (Ка) визначає частку активiв, що покриваються власними джерелами:
де ВК – власний капітал підприємства (баланс, ряд. 380);
ЦФ – цільове фінансування (баланс, ряд.420);
ВБ – валюта балансу (баланс, ряд. 640).
З урахуванням систематичних ризиків, що мають місце в економіці України, нормативне значення коефіцієнта Ка=0,5, тобто половина ресурсів повинна формуватися за рахунок власних джерел.
Коефiцiєнт фінансового лівериджу (Кфл) дозволяє встановити, скільки гривень коштів запозичає підприємство на кожну гривню власного капіталу:
де ЗНВП – забезпечення наступних витрат і платежів (баланс, ряд. 400+410);
ДЗ - довгострокові зобов’язання (баланс, ряд. 480);
ДМП – доходи майбутніх періодів (баланс, ряд. 630).
При значенні Ка=0,5 нормативне значення коефіцієнта Кфл=1,0, тобто на кожну гривню власного капіталу підприємство повинно запозичати одну гривню коштів.
Фінансову стабільність підприємства визначає також політика фінансування запасів, в першу чергу виробничих. Якщо використовуються ґарантовані джерела (власні й запозичені у вигляді кредитів), то фінансових проблем із поповненням запасів підприємство не матиме. Якщо ж використовується безкоштовне спонтанне фінансування (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками), то виникає ризик неотримання запасів на умовах наступної оплати або термін відстрочки платежу буде меншим за термін оплати продукції, робіт, послуг. В обох випадках можлива фінансова нестабільність у покритті потреб основної діяльності.
Оцінити характер політики фінансування запасів можна за допомогою коефіцієнтів покриття:
необоротних активів
;запасів
.
В якості джерел покриття виступають:
власний капітал і цільове фінансування;
забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання як джерела, прирівняні до власних, оскільки використовуються підприємством протягом декількох років;
короткострокові кредити, в т.ч. поточна заборгованість за довгостроковим зобов’язаннями, як гарантоване запозичене джерело.
Коефіцієнти покриття необоротних активів визначаються так:
коефіцієнт покриття необоротних активів власними коштами:
де НА необоротні активи (баланс, ряд. 080).
коефіцієнт покриття необоротних активів власними й прирівняними до них коштами:
де КК - короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковим зобов’язаннями (баланс, ряд. 500+ряд. 510+ряд. 520).
Коефіцієнти покриття запасів визначаються за формулами:
коефіцієнт покриття запасів власними коштами:
де З - запаси (баланс, ряд. 100+ряд. 120+ряд. 130+ряд. 140).
коефіцієнт покриття запасів власними й прирівняними до них коштами:
коефіцієнт покриття запасів власними, прирівняними до них коштами, короткостроковими кредитами:
