- •Методичні рекомендації до вивчення дисципліни «фінансовий менеджмент»
- •Регламент контролю засвоєння навчального матеріалу
- •Навчальні модулі зм 1. Сутність фінансового менеджменту
- •Поняття «фінансовий менеджмент»
- •1.2. Цілі фінансового менеджменту
- •Прибуток від звичайної діяльності
- •Чистий прибуток
- •Тезаврований (капіталізований) прибуток
- •Нерозподілений прибуток
- •Контрольні запитання
- •Вправи для самостійної роботи
- •Зм 2. Формування прибутку і грошових потоків підприємства
- •2.1. Формування доходів
- •2.2. Формування витрат
- •Фінансовий результат діяльності
- •2.4.Формування грошових потоків
- •Контрольні питання
- •Вправи для самостійної роботи
- •Зм 3. Фінансові ризики
- •3.1. Сутність та види фінансових ризиків
- •3.2. Методи оцінки фінансових ризиків
- •3.3. Механізми нейтралізації фінансових ризиків.
- •Контрольні питання
- •Зм 4. Визначення вартості грошей у часі
- •Нарощування та дисконтування за процентними ставками
- •4.2.Нарощування та дисконтування за обліковими ставками
- •4.3.Еквівалентні ставки
- •4.4.Фінансова рента
- •Контрольні питання
- •Вправи для самостійної роботи
- •Зм 5. Вартість капіталу підприємства
- •5.1. Складові капіталу підприємства та джерела його збільшення
- •5.2.Оцінка вартості складових капіталу підприємства
- •5.2.1. Оцінка вартості власного капіталу
- •Середня вартість капіталу підприємства
- •Контрольні питання
- •Вправи для самостійної роботи
- •Зм 6. Функції фінансового менеджменту
- •6.1. Функції фінансового менеджменту в умовах прибуткової діяльності підприємства
- •Перша модель
- •Друга модель
- •6.2. Функції фінансового менеджменту в умовах збиткової діяльності підприємства
- •Перша модель
- •Друга модель
- •Функції фінансового менеджменту
- •Контрольні питання
- •Зм 7. Моніторинг платоспроможності підприємства
- •Аналіз поточної платоспроможностi
- •7.2.1. Оцінка рівня фінансової стійкості
- •7.2.2. Аналіз ділової активності
- •7.2.3. Показники ефективності роботи підприємства
- •Контрольні питання
- •Зм 8. Управління інвестиціями
- •8.1. Порядок розробки інвестиційної програми підприємства
- •8.2. Показники економічної ефективності реальних інвестиційних проектів
- •8.3. Методи оцінки ризику реальних інвестиційних проектів
- •8.4. Порядок розробки бюджету інвестиційної програми
- •2. Зовнішні
- •8.5. Управління структурою капіталу підприємства
- •8.6. Дивідендна політика
- •8.7. Управління фінансовими інвестиціями
- •Контрольні питання
- •Зм 9. Управління виробничими запасами
- •9.1. Планування та контроль запасів
- •9.2. Фінансування запасів
- •Контрольні питання
- •Зм 10. Управління дебіторською заборгованістю
- •10.1. . Порядок розробки кредитної політики підприємства
- •10.2. Реалізація кредитної політики
- •Контрольні питання
- •Вправи для самостійної роботи
- •Зм 11. Управління грошовими коштами
- •11.1. Планування руху коштів від інвестиційної діяльності підприємства
- •11.2. Планування руху коштів від операційної діяльності
- •11.2.1. Планування грошових надходжень
- •11.2.2. Планування витрат для поповнення виробничих запасів
- •11.2.3. Розробка графіка виплати заробітної плати, сплати податку з доходів фізичних осіб, утримань та відрахувань на соціальні заходи
- •11.2.4. Розробка графіка сплати податків
- •11.3. Бюджет руху грошових коштів у резльтаті фінансової діяльності
- •11.4. Управління тимчасово вільними грошовими коштами
- •Контрольні питання
- •Зм 12. Антикризове фінансове управління підприємством
- •12.1. Фінансова криза та її стадії
- •12.2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
- •12.3. Реструктуризація підприємства та фінансова його санація
- •Контрольні питання
- •Література
12.3. Реструктуризація підприємства та фінансова його санація
Якщо на підприємстві має місце криза прибутковості, то на ранніх її стадіях доцільно проводити реструктуризацію підприємства. Реструктуризація передбачає проведення організаційно-правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства. В залежності від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:
- Реструктуризація управління підприємством: зміна керівництва підприємством, упровадження нових, прогресивних форму та методів управління, скорочення чисельності адмінперсоналу, заміна типу організаційної структури управління та інше.
- Реструктуризація виробництва та активів: модернізація, оновлення виробничих засобів, диверсифікація асортименту послуг та покращення їх якості, скорочення чисельності виробничого персоналу, продаж частини активів, закриття нерентабельних виробництв, лізинг або зворотний лізинг та інше.
- Реструктуризація пасивів: ліквідація дебіторської заборгованості, реструктуризація кредиторської заборгованості; одержання додаткових кредитів, збільшення статутного капіталу, обмін боргових зобов’язань на корпоративні права та інше.
На подальших стадіях кризи прибутковості в досудовому порядку з ініціативи менеджменту та власників підприємства проводиться фінансова санація. Окрім організаційно-правових, виробничо-технічних заходів вона включає сукупність фінансово-економічних та соціальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. У складі санаційних заходів може проводитися і реструктуризація підприємства. Окрім того, санація може передбачати реорганізацію підприємства – повну або часткову заміну власників корпоративних прав підприємства, зміну організаційно-правової форми бізнесу, ліквідацію окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства декількох, наслідком чого є передання майна підприємства, його прав та обов’язків правонаступникам.
Для проведенні санації підприємства розробляється її план. Він включає такі основні розділи:
1. Аналіз вихідних даних.
1.1. Оцінюються зовнішні умови, в яких функціонує підприємство, та можливості адаптації підприємства до змін в соціально-політичному житті країни.
1.2. Аналізується виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства, у результаті чого виявляються внутрішні симптоми кризи.
1.3. Оцінюється наявний потенціал підприємства: фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу, наявність кваліфікованого персоналу, наявність ринків збуту, матеріально-технічна база та інше.
На основі аналізу вихідних даних робиться висновок про доцільність і можливість санації чи про необхідність ліквідації підприємства.
2. Стратегія санації.
2.1. Визначаються стратегічні цілі санації та будується дерево цілей.
2.2. За результатами аналізу фінансового-господарської діяльності підприємства розробляється каталог оперативних заходів щодо досягнення цілей санації.
3. Складається бюджет санації.
3.1. Розраховується сума необхідних коштів для реалізації запланованих заходів.
3.2. Визначаються джерела фінансування витрат на санацію.
4. Розраховується ефективність фінансової санації.
5. Визначаються заходи щодо організації та контролю виконання плану санації.
Внутрішні джерела санації пов’язані із скороченням витрат і збільшенням грошових надходжень. Скороченню витрат сприяють такі заходи як економія витрат на персонал, згортання збиткових неперспективних виробництв, встановлення прямих зв’язків з посередниками, згортання капітальних вкладень, впровадження нормування витрат, стимулювання за економію ресурсів та інше.
Збільшення надходжень грошових коштів пов’язано з реалізацією надлишків активів, удосконалення роботи з дебіторами, впровадження системи знижок, удосконалення каналів збуту, надання в оренду активів та інше.
Зовнішніми джерелами санації є реструктуризація боргів (переведення боргу у власність, переведення короткострокових боргів у довгострокові, пролонгація строків сплати), зменшення або списання заборгованостей, надання санаційних кредитів, безповоротна фінансова допомога. Державні підприємства можуть розраховувати на дотації, субсидії, державне пільгове кредитування.
У фінансовому забезпеченні санації підприємства можуть прийняти участь його власники і персонал. Власники здійснюють цільові внески на безповоротній основні; персонал надає позички підприємству, погоджується на відстрочку виплати заробітної плати або відмовляється від її отримання, погоджується на конвертацію заробітної плати в акції.
На останній стадії кризи кредиторами чи самим боржником порушується справа про банкрутство. Умовами порушення такої справи є:
наявність у боржника заборгованості в обсязі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати;
непогашення боргів протягом трьох місяців після настання строку їх погашення.
якщо є рішення суму, в якому вже розглядалися вимоги кредитора до боржника.
Порушення справи про банкрутство з боку боржника здійснюється в тому випадку, коли підприємство має можливості для фінансового оздоровлення, але в нього недостатньо часу для реалізації плану санації. У цьому випадку боржник одночасно з заявою подає до суду план санації. Таким чином боржник може отримати від кредитора відстрочку щодо сплати заборгованості.
При порушенні справи про банкрутство спочатку випробуються всі можливі заходи щодо оздоровлення фінансового стану підприємства: проводиться санація підприємства в судовому порядку. На будь-якому етапі провадження справи про банкрутство може бути укладена мирова угода між боржником і кредиторами стосовно вимог, забезпечених заставою.
Ліквідація боржника передбачає завершення підприємницької діяльності. Призначений судом ліквідатор здійснює комплекс заходів з виявлення та оцінки майна боржника, його реалізації і задоволення вимог кредиторів.
Література: 3, 4, 13, 15, 18, 20, 22, 25.