37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Лавандова олія

Розчин порівняння (Ь). 5 мг З-октанону Ррозчиняють у

гексані Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин­ никомдо 1О мл.

Колонка:

-матеріал: кварц,

-розмір: 60 м Х 0.25 мм,

-нерухома фаза: макрогол 20000 Р (0.25 мкм).

Газ-носій: гелій для хроматографії" Р. Лінійна швидкість газу-носія: 1 .5 мл/хв. Поділ потоку: 1:100.

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 0.2 мкл.

Порядок виходу піків: має відповідати порядку зазна­ чення речовин у складі розчину порівняння (а). Відмічають часи утримування цих субстанцій.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (а):

-коефіцієнтрозділення: не менше 1.4для піківтерпі-

нен-4-0ЛУталавандололу ацетату.

Використовуючи часи утримування, визначені із хро­ матограми розчину порівняння (а), визначають поло­ ження компонентів розчину порівняння (а) на хрома­ тограмі випробовуваного розчину.

Вміст компонентів, увідсотках, маєзнаходитисяута­ кихмежах:

-лімонен: менше 1.0 %,

-цинеол: менше 2.5 %,

-З-октанон: від 0. 1 % до 2.5 %,

-камфора: менше 1.2 %,

-ліналол: від 20.0 % до 45.0 %,

-ліналілу ацетат: від 25.0 % до 46.0 %,

-терnінен-4-0Л: від 0. 1 % до 6.0 %,

-лавандололу ацетат: більше 0.2 %,

-лавандолол: більше 0. 1 %,

-а-терnінеол: менше 2.0 %,

-не враховують: компоненти із площею піка, що відповідає площі піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (Ь) (0.05 %).

Домішки оптичних ізомерів. Газова хроматографія

(2.2.28).

Випробовуванийрозчин. 0.02 г субстанції розчиняють у пентані Рі доводять об'єм розчинутим самим розчин­

ником до 10 мл.

Розчин порівняння. І О мклліналолу Ррозчиняють у nен­ тані Р, додають 1О мклліналілуацетату Р, 5 мгборне­

олу Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни­ комдо 10 мл.

Колонка:

-матеріал: кварц,

-розмір: 25 м х 0.25 мм,

-нерухома фаза: f3-циклодекстрин модифікований для хіральноїхроматографії" Р (товщина шару0.25 мкм).

Газ-носій: гелій для хроматографії"Р. Лінійна швидкість газу-носія: 1 .3 мл/хв. Поділ потоку: 1 :30.

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 1 мкл.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння:

-коефіцієнт розділення: не менше 5.5 для піків (R)­

ліналолу (ІИЙ пік) і (S)-ліналолу (2ИЙ пік), не менше 2.9 для піків (S)-ліналолу та борнеолу (ЗіЙ пік), не менше 2.7 для піків (R)-ліналілу ацетату (4ИЙ пік) і

(S)-ліналілу ацетату (5 ИЙ пік).

Вміст (S)-енантіомерів, у відсотках, обчислюють за формулою:

де:

Asплоща піка (S)-енантіомера, ARплоща піка (R)-енантіомера.

Нормування:

-(S)-ліналол: не більше 12 %,

-(S)-ліналілу ацетат: не більше 1 %.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному максимально наповненому контейнері, у захищеному від світла місці, при темпе­ ратурі не вище 25 ос.

ЛАКТОЗА БЕЗВОДНА

Lactosum anhydricum

LACTOSE, ANHYDROUS

Пластинка: ТШХпластинка із шаром сuлікагелю G Р.

Рухома фаза: вода Р - метанол Р - кислота оцтовальо­ дяна Р - етиленхлорид Р ( І О: 15:25:50). Точно відмірю­

ють об'єми компонентів зазначеної суміші, тому шо невеликий надлишок води призводить до помутнін­ ня.

Проби, що наносяться: 2 мкл (\ мкг) випробовуваного розчину, 2 мкл ( І мкг) розчину порівняння (а) і 2 мкл ( І мкг лактози, І мкг фруктози, І мкг глюкози, І мкг сахарози) розчину порівняння (Ь); ретельно висушу­ ють плями налінії старту.

М.М. 342.3

O- -o-Галактопіранозил-( І 4)- -D-глюкопіраноза абосуміш О- -D-галактопіранозил-( І 4)-а-D-ГЛЮКО­ піранози та o- -о-галактопіранозил- ( 1 4)- -D-ГЛЮ­ копіранози.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Легко, але повільно розчинна у воді Р, практично не розчинна у 96 % сnирті Р.

Відстань, щомає пройтирухома фаза, А: 15 см відлінії старту.

Висушування А: у струмені теплого повітря.

Негайно повторно хроматографують зі свіжою рухо­ мою фазою.

Відстань, щомаєпройтирухома фаза, В: 15 см відлінії старту.

Висушування В: у струмені теплого повітря.

Виявлення: пластинкуобприскуютьрозчином 0.5 г ти­ молу Р у суміші 5 мл кислоти сірчаної Р і 95 мл

96 % спирту Рінагріваютьпритемпературі 130 ОС про­ тягом 10 хв.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-на хроматограмі мають виявлятися чотири чітко розділені плями.

Результати: нахроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчинупорівняння (а), відпо­ відна їй за розміром і забарвленням.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, D. Друга ідентифікація: В, С, D.

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФеЗлактози безводної.

В. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Сумішрозчинників: вода Р -метанол Р (2:3).

Випробовуваний розчин. 10 мг субстанції розчиняють у суміші розчинників і доводять об'єм розчинутією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Розчин порівняння (а). 10 мгФеЗлактози безводноїроз­

чиняютьусуміші розчинників і доводятьоб'єм розчи­ нутієюсамоюсумішшю розчинниківдо 20 мл.

Розчин порівняння (Ь). І О мгФСЗлактозибезводної, І О мг ФеЗфруктози, 1 О мг ФеЗглюкозита ІО мг ФСЗсахаро­

зи розчиняють у суміші розчинників і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинниківдо 20 мл.

С. 0.25 г субстанції розчиняють у 5 мл води Р, додають 5 млрозчину аміаку Р і нагрівають у водяній бані при

температурі 80 ОСпротягом ІО хв; з'являється червоне забарвлення.

D. Субстанція має відповідати вимогам щодо вмісту води, зазначеним у розділі «Випробування на чисто­ ту».

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 1 .0 гсубстанціїрозчиняють у киплячій воді Р і доводять об'єм розчину тим самим

.розчинником до ІО мл . Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод І/). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування « Прозорість розчину», має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ7. .

Кислотність або лужність. 6.0 г субстанції розчиняють при нагріванні у 25 мл води, вільноївід вуглецю діокси­ ду, Р, охолоджують, додають0.3 млрозчинуфенолфта-

-коефіцієнтрозділення: не менше 3.0для піків а-лак­ тозита Р-лактози.

Вміст а-лактози, у відсотках, обчислюють за форму­ лою:

Вміст Р-лактози, у відсотках, обчислюють за форму­ лою:

де:

Saплоща піка а-лактози, Sbплоща піка Р-лактози.

Втрата вмасі при висушуванні (2.2.32). 1 .ООО гсубстанції сушать при температурі 80 аС протягом 2 год.

ЛАКТОЗА МОНОГЩРАТ

Lactosum monohydricum

LACTOSEMONOHYDRATE

НО

он

М.м. ЗБО.З

О-Р-D-Галактопіранозил-(1 4)-а-D-глюкопіраноза моногідрат.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Легко, але повільно розчинна у воді Р, практично не розчинна у 96 % спирті Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, D. Друга ідентифікація: В, С, D.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇН И 1 .2

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФСЗлактози.

В. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Сумішрозчинників: вода Р -метанол Р (2:3).

Випробовуванийрозчин. 1О мг субстанції розчиняють у суміші розчинників і доводять об'єм розчину тією са­ мою сумішшю розчинників до 20 МЛ.

Розчин порівняння (а). 1О мг ФСЗ лактози розчиняють у суміші розчинників і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 О мг ФСЗ фруктози, 1 О мг ФСЗ глюкози, 10 мг ФСЗлактози та 10 мг ФСЗсахарозu

розчиняютьусуміші розчинників ідоводятьоб'єм роз­ чину тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Пластинка: ТШХпластинка із шаром силікагелю G Р.

Рухома фаза: вода Р - метанол Р - кислота оцтовальо­ дяна Р - етиленхлорид Р (1О: 15:25:50). Точно відмірю­ ють об'єми компонентів зазначеної суміші, тому що невеликий надлишок води призводить до помутнін­ ня.

Проби, що наносяться: 2 мкл (1 мкг) випробовуваного розчину, 2 мкл (1 мкг) розчину порівняння (а) і 2 мкл (1 мкг фруктози, 1 мкг глюкози, 1 мкг лактози, 1 мкг сахарози) розчину порівняння (Ь); ретельно висушу­ ють плями на лінії старту.

Відстань, що має пройтирухома фаза, А: 15 см від лінії старту.

Висушування А: у струмені теплого повітря.

Негайно повторно хроматографують зі свіжою рухо­ мою фазою.

Відстань, щомає пройтирухома фаза, В: 15 см відлінії старту.

Висушування В: у струмені теплого повітря.

Виявлення: пластинку обприскують розчином 0.5 г

тимолу Р у суміші 5 мл кислоти сірчаної Р і 95 мл

96 % спирту Рі нагрівають при температурі 130 аС про­ тягом 10 хв.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-на хроматограмі мають виявлятися чотири чітко розділені плями.

Результати: нахроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями нахроматограмі розчину порівняння (а), відпо­ відна їй за розміром і забарвленням.

с. 0.25 гсубстанціїрозчиняютьу 5 млводи Р, додають- 5 мл розчину аміаку Р і нагрівають у водяній бані при температурі 80 аС протягом 1О хв; з'являється червоне забарвлення.

485

D. Субстанція має відповідати вимогам щодо вмісту води, зазначеним у розділі «Випробування на чисто­

ту».

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 1 .0 г субстанціїрозчиняють у киплячій воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування « Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ7'

Кислотність або лужність. 6.0 г субстанції розчиняють при нагріванні у 25 мл води, вільноївідвуглецю діокси­ ду, Р, охолоджують, додають0.3 млрозчинуфенолфта­ леїну Р; розчин безбарвний. Рожеве забарвлення роз­ чину має з'явитися при додаванні не більше 0.4 мл

о. 1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Питомеоптичне обертання (2.2. 7). Від +54.40до +55.90,

у перерахунку на безводну речовину. 10.0 г субстанції

розчиняють у 80 мл води Р, нагрітої до температури 50 ОС, охолоджують,додають0.2 млрозчинуаміакуроз­ веденого РІ, витримують протягом 30 хв і доводять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл.

Оптична густина (2.2.25).

Випробовуванийрозчин (а). 1 .0 г субстанціїрозчиняють

у киплячій воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10.0 мл.

Випробовуванийрозчин (Ь). 1 .0 мл випробовуваногороз­ чину (а) доводять водою Рдо об'єму 10.0 мл.

Довжина хвилі: 400 нм для випробовуваного розчи­ ну (а), від 210 нм до 300 нм для випробовуваного роз­ чину (Ь).

Результати:

-задовжини хвилі 400 нм: не більше 0.04для випробовуваного розчину (а);

-в області від 21О нм до 220 нм: не більше 0.25 для випробовуваного розчину (Ь);

-в області від 270 нм до 300 нм: не більше 0.07 для випробовуваного розчину (Ь).

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0005 %

(5 ррт). 4.0 г субстанції розчиняють при нагріванні у

воді Р, додають І мл 0. 1 М розчину кислоти хлористо­ водневої та доводять об'єм розчину водою Р до 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випро­ бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням еталонногорозчину свинцю (1 ррт РЬ) Р.

Вода (2.5. 12). Від 4.5 % до 5.5 %. Визначення прово­ дять із 0.50 г субстанції, використовуючи як розчин­ ник суміш формамід Р - метанол Р (1:2).

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

Мікробіологічначистота. Загальне числожиттєздатних аеробних мікроорганізмів (2.6. 12): не більше 1 02 (аеробних бактерій і грибів сумарно) у грамі. Визна­ чення проводять методом висівання на чашки. Суб­ станція має витримувати випробування на Escherichia

соІі (2.6. 13).

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері.

ХАРАКТЕРИСТИКИ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ

З ФУНКUIOНАЛЬН ИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ

Розділ містить інформацію про'показники, які вважа­ ються суттєвими при контролісубстанції, що викорис­ товуєтьсяяк допоміжнаречовина.Данийрозділ неєобо­ в'язковою частиною монографії та не є необхідним для перевірки субстанціїна відповідністьмонографії. Конт­ рольнаведенихнижче показників, однак, може сприяти підвищенню якості за рахунок покращення відтворюва­ ності процесу виробництва. Зазначені нижче методи контролю є nідхожими, але можуть бути застосовні інші методи. Якщо наводяться значення певних показ­ ників, має бути наданийметод контролю.

Наведенінижчепоказникиможуть бути суттєвими для лактози моногідрату, що використовується як напов­ нювач/розріджувач твердихдозованихформ (одержаних методом пресування та nорошків).

Розподіл частинок за розміром (2. 9.31 або 2.9.38).

Насипна густина та густина після усадки (2.9. 15). Ви­ значають насипну густинута густину після усадки. Ко­ ефіцієнт Гауснера обчислюють за формулою:

Vo

де:

Vr) - насипний об'єм субстанції, J!j-об'єм субстанції після усадки.

ЛЕВОДОПА

Levodopum

LEJIODOPA

(2S)-2-Аміно-3-(3,4-дигідроксифеніл)пропановакис- лота.

Вміст: не менше 99.0 % і не більше 101 .0 %, у перера­ хунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого абомайже біло­ го кольору.

Розчинність. Малорозчиннауводі Р, практичноне роз­ чинна у 96 % сnирті Р.

(Легкорозчинна в І Мрозчині кислотихлористоводне­ воїта помірно розчинна в о. І Мрозчинікислотихлори­ стоводневої.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній об­ ласті (2.2.24).

Відповідність: спектруФеЗлевод0пи.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11) . 1 .0 г субстанції розчиняють в розчині 103 г/л кислоти хлористоводне­ воїР і доводять об'єм розчину тим самим розчином до 25 мл. Забарвлення розчину має бути не інтенсивні­ шим за еталон ВУ6.

рИ (2.2.3). Від4.5 до 7.0. 0. 10 гсубстанціїструшують із

10 мл води, вільноївідвуглецюдіоксиду, Рпротягом 15 хв.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Розчини використовують свіжоnриготованими. Розчин А. Розчин 10.3 г/л кислоти хлористоводневоїР.

Випробовуваний розчин. 0. 1ОО г субстанції розчиняють у розчині А та доводять об'єм розчину розчином Адо

25 мл.

Розчин порівняння (а). 1 .0 мл випробовуваногорозчину доводятьрозчином Адо об'єму 50.0 мл. 5.0 мл одержа­ ного розчинудоводятьрозчином Адо об'єму І00.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 8 мг тирозину Р(домішка В) і 4 мг

3-метокси-L-тирозину Р (L-ізомер домішки С) розчи­ няють у 2 мл випробовуваного розчину і доводять об'єму розчину розчином Адо 50 мл. 5 мл одержаного розчинудоводять розчином Адо об'єму 1ОО мл.

Колонка:

-розмір: 0.25 м х 4.6 мм;

-нерухома фаза: сферичний силікагель діізобутилоктадецилсuлільнийдляхроматографіїР (5 мкм) із роз­ міром пор 8 нм.

Рухома фаза:

-рухома фаза А: о. І М фосфатний буферний розчин рН 3.0;

-рухома фаза В:метанол Р - о. J Мфосфатний буфернийрозчинрН3.0(18:85);

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 280 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 20 мкл.

Відноснічасиутримуваннядолеводопи (час утримуван-

ня леводопи близько 6 хв): домішки А - близько 0.7; домішки В - близько 2, домішки С - близько 3.5.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-коефіцієнт розділення: не менше 1О для піків лево­

допи та домішки В.

Нормування:

-поправковий коефіцієнт:для розрахунку вмісту мно­ жать площу пікадомішки В на 2.2;

-домішка А: площа піка не має перевищувати плошу основного піка нахроматограмірозчину порівнян­ ня (а) (0. 1 %);

-домішка В: плоша піка не має перевищувати 5 площ

основного піка нахроматограмі розчину порівнян­ ня (а) (0.5 %);

-домішка С: площапіка не має перевищувати 2 площі основного піка на хроматограмі розчину порівнян­ ня (а) (0.2 %);

-несnецифікованідомішки: площа піка кожноїдоміш­ ки не має перевищувати 0.5 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.05 %);

-сума домішок: сума плош піків немаєперевищувати 10 площ основного піка на хроматограмі розчину

порівняння (а) (1 .0 %);

-не враховують: піки, площа яких становить менше 0.3 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.03 %).

Енантіометрична чистота. Рідинна хроматографія

(2.2.29). Розчини використовують свіжоnриготованими.

Випробовуванийрозчин. 25 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину рухомою фа­ зою до 25 мл.

Розчин порівняння (а). 5.0 мл випробовуваного розчи­ нудоводять рухомою фазою до об'єму 20.0 мл. 1.0 мл

одержаногорозчинудоводять рухомою фазоюдооб'є­ му 50.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 5 мг D-aonu Р (домішка О) роз­ чиняють у 5 мл випробовуваного розчину. 1 мл одер­ жаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму

100 мл.

Колонка:

-розмір: 0. 15 м х 3.9 мм;

-рухома фаза: сферичний силікагель октадецилсилільний ендкеnований для хроматографії Р(5 мкм) із пи-

томою площею поверхні 350 м2/г і розміром пор

10 нм.

Рухома фаза: 200 мгміді ацетату Р і 387 мг N,N-аuме­ тил-L-фенілаланіну Р окремо розчиняють у воді Р; 2

розчини змішують і відразу доводять рН до 4.0 кисло­ тою оцтовою Р; додають 50 мл метанолу Р, доводять об'єм розчину водою Р до 1 ООО мл, перемішують і

фільтрують.

Швидкістьрухомоїфази: 1 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 280 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 20 мкл.

Час хроматографування: у два рази більше часу утри­ мування леводопи.

Відноснічасиутримуваннядолеводопи (часутримуван-

ня леводопи близько 7 хв): домішки D - близько 0.4.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-коефіцієнт розділення: не менше 5 для піків доміш­ ки D і леводопи.

Нормування:

-домішка D: площа піка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину порівнян­ ня (а) (0.5 %).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 % (10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випро­

бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням 2 мл еталонного розчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

Втратав масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1.0 %. 0.500 г субстанції сушать при температурі 105 °С

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0. 180 г субстанції розчиняють у 5 мл кислоти мураши­ ної безводної Р, якщо необхідно нагріваючи, додають

25 мл кислоти оцтової безводної Р, 25 мл діоксану Р і титрують 0. 1 Мрозчином кислоти хлорноїдо зеленого забарвлення, використовуючи як індикатор 0. 1 млроз­ чину кристалічного фіолетового Р.

1 мл 0. 1 Мрозчину кислоти хлорної відповідає 19.72 мг

C9HIIN04•

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

Сnецифіковані домішки:А, В, С, D.

R

Н

НО

R

А. R = ОН : (2S)-2-аміно-3-(2,4,5-тригідроксифе­ ніл)пропанова кислота,

В. R = Н : (2S)-2-аміно-3-(4-гідроксифеніл)пропано­ ва кислота (тирозин),

С. (2RS)-2-аміно-3-(4-гідрокси-3-метоксифеніл)про­ панова кислота (3-меТОКСИ-DL-ТИРОЗИН),

Н

НО

ОН

D. (2R)-2-аміно-3-(3,4-дигідроксифеніл)пропанова кислота (D-допа).

ЛИМОННА ОЛІЯ

Limonis aetheroleum

LEMONO/L

Ефірна олія, одержана зі свіжої цедри Citrus Іітоn (L.) Вurтап ш. підхожим механічним способом без на­

.. грівання.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора, рухома рідина від світло-жовтого до зеленувато-жовтого кольору із характерним запахом.

(Субстанція може каламутніти при зниженні темпе­ ратури.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: В. Друга ідентифікація: А.

А. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуванийрозчин. 1 мл субстанціїзмішуютьіз 1 мл

толуолу Р.

Розчин порівняння. 10 мгцитроnтенуР і 50 мкл цитра­ лю Ррозчиняють у толуолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинникомдо 10 мл.

Пластинка: ТШХпластинка із шаром сuлікагелю GF254 Р. Рухома фаза: етилацетат Р - толуол Р ( 15:85).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення А: в УФ-світлі задовжини хвилі 254 нм.

Результати А: нижче наведено послідовність зон на хроматограмахрозчинупорівняннятавипробовувано­ го розчину.

Верхня частина пластинки

Виявлення В: в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати В: нижче наведено послідовність зон на хроматограмахрозчинупорівняннятавипробовувано­ го розчину.

Верхня частина пл стинки

В. Переглядають хроматограму, одержану у випробу­ ванні на хроматографічний профіль.

Нормування: характеристичні піки на хроматограмі випробовуваного розчину повинні мати такий самий час утримування, що і на хроматограмі розчину по­ рівняння.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Відносна густина (2.2.5). Від 0.850 до 0.858.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .473 до 1 .476.

Оптичне обертання (2.2. 7). Від +570 до +700.

1 .00

С ,

260 280 300 320 340 360 380 400

Довжина хвилі (нм)

Рисунок 0620.-1. - Типовий спектр лимоноїоліїдля випробування «Оптична густина»

Оптична ryстина (2.2.25). 0.250 г субстанції розчиня­ ютьу96 %сnирті Р, перемішують ідоводять об'єм роз­ чинутим самим розчинникомдо 100.0 мл. Вимірюють оптичну густинуодержаного розчинув областідовжин хвиль від 260 нм до 400 нм. У разі використання при­ ладу, де довжина хвилі встановлюється вручну, вимі­ рюютьоптичну густину з інтервалом 5 нм віддовжини хвилі 260 нм до близько 12 нм перед очікуваним мак­ симумом, далі тричі з інтервалом 3 нм, а наступні 5 нм - з інтервалом 1 нм і вкінці - з інтервалом 10 нм до довжини хвилі 400 нм. Будують спектр поглинан­ ня, відкладаючи по осі ординат оптичну густину, по осі абсцис - довжину хвилі. Як базову лінію будують лінію, шо проходить через точки А та В (Рису­ нок 0620.-1). Максимум поглинанняСмає знаходити­ ся на довжині хвилі (315±3) нм. Від точки С будують лінію, шо перпендикулярна осі абсцис і перетинає лінію АВ уточці D. Віднімають значення оптичної гу­ стини уточці D від значення оптичної густини уточці С. Різниця D-C має становити від 0.20 до 0.96, а для лимонної олії італійського типу - не менше 0.45.

Жирні олії й осмолені ефірні олії (2.8. 7). Субстанція має витримувати випробування на жирні олії й осмолені ефірні олії.

Хроматографічний профіль. Газова хроматографія

(2.2.28): метод внутрішньої нормалізації. Випробовуванийрозчин. Випробовувана субстанція.

Розчин порівняння. 20 мкл fЗ-nінену Р, 10 мкл сабінену Р, 100 мкллімонену Р, 10 мкл у-терnінену Р, 5 мкл fЗ-карі­ офілену Р, 20 мкл цитралю Р, 5 мкл а-терnінеолу Р, 5 мкл нерuлацетату Рі 5 мкл геранілацетату Р розчиняють в 1 мл ацетону Р.

Колонка:

-матеріал: кварц,

-розмір: довжина від 30 м (при цьому товщина шару нерухомоїфазиможестановити 1 мкм) до 60 м (при цьому товщина шару нерухомої фази може стано­ вити 0.2 мкм); діаметр від 0.25 мм до 0.53 мм,

-нерухома фаза:макрогол 20000Р.

Газ-носій: гелій дляхроматографіїР. Лінійна швидкість газу-носія: 1 .0 мл/хв. Поділ потоку: 1:1ОО.

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 0.5 мкл розчину порівнян­ ня, 0.2 мкл випробовуваного розчину.

Порядок виходу піків: має відповідати порядку зазна­ чення речовин ускладі розчину порівняння. Відміча­ ють часи утримування цих субстанцій.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння:

-коефіцієнт розділення: не менше 1 .5 для піків

-пінену та сабінену, не менше 1 .5 для піків герані­ олута геранілацетату.

Використовуючи часи утримування, визначені із хро­ матограмирозчину порівняння, визначають положен­ ня компонентів розчину порівняння на хроматограмі випробовуваного розчину.

Визначають вміст кожного компонента, у відсотках.

Вміст компонентів, увідсотках, маєзнаходитисяу та­ кихмежах:

-fЗ-nінен : від 7.0 % до 17.0 %,

-сабінен: від 1 .0 % до3.0 %,

-лімонен: від 56.0 % до 78.0 %,

-у-терnінен: від 6.0 % до 12.0 %,

-f3-каріофілен : не більше 0.5 %,

-нераль: від 0.3 % до 1.5 %,

-а-терnінеол: не більше 0.6 %,

-нерилацетат: від 0.2 % до 0.9 %,

-гераніол: від 0.5 % до 2.3 %,

-геранілацетат: від 0. 1 % до 0.8 %.

Залишок після випарювання (2.8.9). Від 1 .8 % до 3.6 %.

Визначення проводять після випарювання на водяній бані протягом 4 год.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному максимально наповненому контейнері, у захищеному від світла місці, при темпе­ ратурі не вище 25 ос.

МАРКУВАННЯ

Якщо необхідно, зазначають, що вміст контейнера є лимонною олією італійського типу.

ЛИПИ КВІТКИ

Тіlіае f10s

LIMEFWWER

Цілі, висушені суцвіття Тiliа cordata Millier, Тiliа p/atyphyllos Scop., ТіІіа xvu/garis Неупе або Їх суміш.

ВЛАСТИВОСТІ

Сировина має слабкийароматний запах. Сировинасо­ лодката слизувата на смак.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Суцвіття жовтаво-зелене. Головнавісьсуцвіття зрос­ лася із центральною жилкою приквітка майже до по­ ловини його довжини, приквіток язикоподібний, плівчастий, жовтаво-зелений, майже голий. Суцвіття звичайно складається із від 2 до 7 квіток, іноді - із Іб. Чашолистки легко відокремлюються від оцвітини, до б мм завдовжки, їх абаксіальна поверхня звичайно гола, адаксіальнаповерхнятакраїгусто опушені. П'ять лопатоподібних тонких пелюсток жовтаво-білого ко­ льору, до 8 мм завдовжки. Вони мають дрібне жилку­ вання, лишеїхкраїзрідка вкриті поодинокими волос­ ками. Численні тичинки вільні тазвичайно згруповані у п'ять пучків. Верхня зав'язь має маточку з іноді п'я­ тилопатевою приЙмочкою.

В. Розділяютьсуцвіття наокремі частини. Перегляда­ ють під мікроскопом, використовуючирозчинхлораль­ гідрату Р. Виявляються: клітини адаксіальної епідер­ ми приквітка із прямими або дещо звивистими антиклінальними оболонками; клітини абаксіальної епідерми зі звивистими антиклінальними оболонка­

ми та продиховими апаратами аномоцитного типу (2.8.3). Окремі клітини мезофілу містять дрібні друзи

кальцію оксалату. У паренхімі чашолистків, особливо біля жилок, виявляються численні слизовмісні кліти­ ни та клітини із дрібними друзами кальцію оксалату. В адаксіальній епідермі чашолистків виявляються зігнуті,товстостінні одноклітинніабозірчасті іздоп'я­ ти клітин покривні волоски. Клітини епідерми пелю­ сток мають прямі антиклінальні оболонки зі складча­ стою кутикулою, без продихів. У паренхімі пелюсток виявляються дрібні друзи кальцію оксалату та особ­ ливо в Їх загостреній частині - слизовмісні клітини. Пилкові зерна близько від 30 мкмдо40мкмУдіаметрі, овальні або майже трикутні із трьома проростковими порамитадрібно зернистоюекзиною. Зав'язь гола або густо вкрита волосками, часто дуже закрученими, од­ ноклітинними або зірчастими із від 2 до 4 променів.

С. Визначенняпроводятьметодомтонкошаровоїхро­ матографїі, використовуючи ТШХпластинки із шаром сuлікагелю Р.

Випробовуваний розчин. 1.0 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) струшують із 10 млметанолу Р у водяній бані при температурі б5 ОС протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 2.0 мг кислоти кофейноїР, 5 мг гіnе­ розидуР, 5 мгрутину Ррозчиняютьу 1О млметанолу Р.

На лінію старту хроматографічної пластинки окремо смугами наносять 10 мкл випробовуваного розчину, 1О мкл (2 мкг кислоти кофейної, 5 мкггіперозиду, 5 мкг рутину) розчину порівняння. Пластинку поміщаютьу

камеру із сумішшю розчинників кислота мурашина безводна Р - вода Р - метилетилкетон Р - етилаце­ тат Р (1О: 10:30:50). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать при температурі від 1ОО ас до 105 ОС і теплу пла­ стинку обприскують розчином 10 г/л аміноетилового ефіру дифенілборноїкислоти Руметанолі Р. Потім пла­ cTиHKy обприскують розчином 50 г/л макроголу 400 Р уметанолі Р, сушать на повітрі протягом 30 хв і пере­ глядають в УФ-світлі за довжини хвилі 3б5 нм.

На хроматограмі розчину порівняння, за зростанням R/, мають виявлятися: зони, відповідні рутинута гіпе­ розидувіджовтаво-оранжевоїдо коричнювато-оран­ жевої флуоресценції; зона, відповідна кислоті ко­ фейній зеленувато-синьоїфлуоресценції.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв- · лятися основна зона від коричнювато-жовтоїдо оран­ жeBoї флуоресценції. Ця зона має бути розташована точно вище зони гіперозиду на хроматограмі розчину порівняння. При перегляді приденномусвітлі ця зона виявляється окремо від іншихзон як основна зона. На рівні зони рутину також виявляється зона коричню­ вато-жовтої флуоресценції. Нижче цієї зони мають виявлятися дві зони жовтої флуоресценції. Між зона­ ми рутину та гіперозиду виявляються зони оранжевої та жовтої флуоресценції. Між зонами гіперозиду та кислоти кофейної має виявлятисядо п'яти зон жовтої або оранжевої флуоресценції. Безпосередньо нижче зони кислоти кофейної має виявлятися зона синьої флуоресценції.

Стороні домішки (2.8.2). Не більше 2 %. Сировина не має містити суцвіть із приквітком, що має на нижній поверхні 5-8 променеві зірчасті волоски, і квіток, що маютьявний подвійний віночок завдяки перетворен­ ню п'яти тичинок у пелюсткоподібні стаміноїди, із маточкою, що нелопатева, а також незубчаста. б-членні квітки мають траплятися тільки зрідка ( Тiliа

атегісаnа L., Тiliа tomentosa Moench). Визначення про­ водять із 30 г сировини.

Втрата вмасі при висушуванні (2.2.32). Не більше 12.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) сушать при температурі 105 ОС протягом 2 год.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 8.0 %.

__N

Допускається використання цілих або фрагментова­ них висушених суцвіть Тiliа cordata Millier, ТШа platyphyllos Scop., ТШа х vu/garis Неупе або Їх суміші.

Зазначена сировинамає витримувати наведенівище ви­ моги із такими змінами.

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 4 % побурілих і потемнілих частин суцвіть; не більше 1 % інших органівлипи (листків і пагонів); не більше 2 % суцвіть, що повністю відцвіли, із плодами; не більше 15 % оси­ пуокремих квітокабо суцвітьбезприквітків; небільше