14.2. Термінологічний словник

Соціальне партнерство– це особлива система відносин, що виникають між найманими робітниками і роботодавцями при посередницькій ролі держави щодо узгодження економічних інтересів у соціально-трудовій сфері та врегулюванню соціально-трудових конфліктів.

Найманий робітник – громадянин, що уклав трудовий договір (контракт) з роботодавцем, керівником організації або окремою особою на проведення визначеної роботи відповідно до своїх здібностей, професійних знань, кваліфікації та ін. На практиці у якості найманого працівника як суб'єкта соціально-трудових відносин можуть виступати й індивідуум, і групи працівників, що розрізняються за своїм соціальним, професійним, територіальним й іншим положенням, за спрямованістю інтересів, мотивацією праці та багатьма іншими ознаками.

Роботодавець – це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одного або багатьох осіб. Роботодавець може бути власником засобів виробництва або його представником, наприклад: керівник організацій, що не є його власником, виступає як роботодавець.

Колективний договір– це локальний нормативно - правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства, незалежно від форми власності та господарювання.

14.3. Навчальні завдання

Студент повинен знати:

• сутність соціального партнерства, його зміст та форми, спільність і розбіжність інтересів роботодавців та найманих працівників;

• сучасні механізми запобігання трудовим конфліктам та роль профспілок як представника інтересів найманих працівників;

• зміст колективного договору та порядок його укладання;

• визначення термінів „соціальне партнерство”, „найманий працівник”, „роботодавець”, „колективний договір”.

Студент повинен уміти:

• характеризувати основні інтереси роботодавців і працівників та визначати статті відповідних законів України, які забезпечують захист цих інтересів;

• визначати об’єктивну необхідність зміцнення соціального партнерства;

• наводити практичні приклади колективних переговорів щодо погашення конфліктів, які виникають між роботодавцями і найманими працівниками.

Питання для поглибленого вивчення

1. Система соціально – трудових відносин та її нормативно – правове регулювання.

2. Механізм соціального партнерства і трипартизм у країнах з розвиненою ринковою економікою.

3. Регулювання соціально – трудових відносин за допомогою вирішення трудових суперечок і конфліктів в Україні.

Теми рефератів

5. Договірне регулювання соціально – трудових відносин.

6. Проблеми становлення виробничої демократії в Україні.

7. Міжнародний профспілковий рух та його роль у розвитку соціально – трудових відносин.

8. Вирішення колективних трудових суперечок і конфліктів в Україні.

Індивідуальне завдання

Тип завдання: бібліографічний огляд навчально-методичної, наукової, монографічної та періодичної літератури з проблем теми.

Мета завдання: перевірка знань студентів, які були набуті у процесі вивчення дисципліни “Управління персоналом” з акцентом на проблематику ефективності регулювання соціально – трудових відносин.

Самостійна робота: проаналізувати за літературними джерелами світову практику нормативно-правового та договірного регулювання соціально – трудових відносин і визначити проблематику цих відносин на підприємствах і в організаціях України.

Форма подання звіту: структурований в табличній формі (1-й стовпчик – перелік найбільш значущих і гострих проблем на підприємствах і в організаціях України, 2-й стовпчик – методи і засоби їх вирішення відповідно до світового досвіду).