2.2. Функції і задачі управління персоналом

Викладене призводить до об’єктивного висновку щодо потреби у застосуванні відповідного механізму, за допомогою якого можна досягти цілей кадрової політики. Отже, механізм реалізації кадрової політики – це система планів, норм і нормативів, організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та інших заходів, націлених на вирішення кадрових проблем і задоволення потреб організації у персоналі.

Дуже важливо відслідкувати зв’язок цілей, функцій і завдань управління персоналом, які дозволяють чітко визначити системний підхід до управління персоналом організації.

З теорії менеджменту відомо, що функції і завдання управління взагалі та персоналу особисто визначаються його цілями. У сучасній теорії управління персоналом виділяють дві групи цілей: організаційні й особисті. Для характеристики цілей управління персоналом часто використовуються поняття “економічна ефективність” і “соціальна (персональна) ефективність”. При цьому економічна ефективність управління персоналом розуміється як досягнення з мінімальними витратами на персонал цілей організації — економічних результатів, стабільності, високої гнучкості й адаптивності до безупинно мінливого середовища; соціальна ефективність — як задоволення інтересів і потреб співробітників (оплата праці, її зміст, можливість особистісної самореалізації, задоволеність спілкуванням з товаришами тощо).

Функції управління персоналом – це основні напрямки даного виду діяльності, орієнтовані на задоволення визначених потреб організації.

Перелік основних функцій і відповідних їм завдань, за допомогою яких відбувається реалізація вказаних функцій в узагальненому виді, може бути наданий у такий спосіб:

1. Функція „визначення потреби організації в персоналі”:

• планування якісної потреби у персоналі;

• вибір методів розрахунку і планування кількісної потреби в персоналі.

2. Функція „забезпечення персоналом”:

• одержання й аналіз маркетингової (в області персоналу) інформації;

• розробка і використання інструментарію забезпечення потреби в персоналі;

• добір персоналу, його ділова оцінка.

3. Функція „використання персоналу”:

• визначення змісту і результатів праці на робочих місцях;

• виробнича соціалізація;

• уведення персоналу, його адаптація в трудовій діяльності;

• упорядкування робочих місць;

• забезпечення безпеки праці;

• вивільнення персоналу.

4. Функція „розвиток персоналу”:

• планування і реалізація кар'єри та службові переміщення;

• організація і проведення навчання.

5. Функція „мотивація результатів праці та поведінки персоналу”:

• управління змістом і процесом мотивації трудової поведінки;

• управління конфліктами;

• використання монетарних спонукальних систем: оплата праці, участь персоналу в прибутках і в капіталі підприємства;

• використання нематеріальних спонукальних систем: групова організація і соціальні комунікації, стиль і методи керівництва, регулювання робочого часу.

6. Функція „правове й інформаційне забезпечення процесу управління персоналом”:

• правове регулювання трудових взаємин;

• облік і статистика персоналу;

• інформування колективу і зовнішніх організацій по кадрових питаннях; розробка кадрової політики.

Треба зауважити, що складність і багатогранність завдань управління персоналом відповідно припускає множинність аспектів у підході до цієї важливої проблеми. Тобто можна стверджувати, що управління персоналом носить комплексний характер, який визначається такими аспектами:

• техніко-технологічним, що відбиває рівень розвитку конкретного виробництва, особливості використання в ньому техніки і технології, виробничі умови тощо;

• організаційно-економічним, який містить питання, зв'язані з плануванням чисельності, складу працюючих, моральним і матеріальним стимулюванням, використанням робочого часу і т.ін.;

• правовим, що включає питання дотримання діючого трудового законодавства в роботі з персоналом;

• соціально-психологічним, що містить питання соціально-психологічного забезпечення управління персоналом, упровадження різних соціальних і психологічних процедур у практичну роботу;

• педагогічним, що припускає вирішення питань, зв'язаних з вихованням персоналу, наставництвом.