Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pase4ko-pii

.pdf
Скачиваний:
217
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
3.63 Mб
Скачать

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО Проводять на основі клінічних та лабораторних даних. Формулюють

наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1.Лікування починають негайно. Терапію починають там, де у хворого виник шок.

2.Припинити введення медикамента.

3.Покласти хворого, повернувши голову на бік, щоб не було асфіксії

блювотними масами, язик зафіксувати.

4.Накласти джгут на 25 хвилин, проксимальніше від місця введення препарату. Якщо шок спричинило ужалення, треба видалити жало. На місці ін’єкції (укусу) накладають лід.

5.Місце ін’єкції (укусу) обколюють 0,1% розчином адреналіну гідрох-

лориду в кількості 0,2-0,3 мл.

6. Якщо хворий в тяжкому стані, ввести 0,5 мл адреналіну внутрішньосерцево (в 4 міжребер’я на 2 сантиметри назовні від лівого краю груднини в порожнину лівого шлуночка). Через 5-15 хвилин під контролем артеріального тиску, дихання і пульсу роблять повторні внутрішньовенні введення адреналіну в дозі 0,25-0,5 мл.

7.Відсмоктують секрет з дихальних шляхів. У разі розвитку набряку гортані роблять трахеостомію.

8.Оксигенація для поліпшення загального стану.

9.Глюкокортикоїди, антигістамінні препарати, регідратаційна терапія.

10.При бронхоспазмі – еуфілін (внутрішньовенно).

11.Якщо шок спричинений препаратами пеніциліну, вводять фермент,

що руйнує його – пеніциліназа.

12. Після стабільного відновлення порушених функцій хворий повинен перебувати в стаціонарі не менше 1 місяця, протягом якого він отримує гіпоалергенну дієту, антигістамінні препарати, вітаміни. Виписують його із стаціонару тільки при повній нормалізації всіх функціональних показників.

ПРОФІЛАКТИКА Значною мірою залежить від того, наскільки детально зібраний алерго-

логічний анамнез. Ніколи шок не розвивається, якщо хворий не контактував досі з даним алергеном (не отримував цей препарат або близький до нього за хімічною будовою, не був ужалений комахами), оскільки для розвитку алергічної реакції потрібна попередня сенсибілізація. Необхідно пам’ятати, що розвитку анафілактичного шоку у хворого часто передують прояви алергічної реакції, що виникали у нього раніше при контакті з даним алергеном. Медична сестра повинна пам’ятати, що у хворих з медикаментозною алергією можуть виникати перехресні алергічні реакції в межах однієї групи препаратів. У схильних до алергічних реакцій хворих після введення будь-якого препарату медична сестра повинна спостерігати за загальним станом хво-

4 9 1

рого протягом 30 хвилин. Особи, які перенесли анафілактичний шок, повинні бути поінформовані про смертельну небезпеку від повторного введення алергену, що викликав цей стан. Хворі, які перенесли шок, повинні мати біля себе карточку, де вказаний алерген, а також протишоковий набір препаратів, щоб скористатись ним при потребі. В амбулаторній карті, а при лікуванні в стаціонірі – в історії хвороби повинна бути відповідна відмітка про наявність гіперчутливості із зазначенням алергену. Для надання невідкладної медичної допомоги при анафілактичному шоці в кожній медичній установі повинен бути набір необхідних препаратів та інструментарію.

3.8.4. Сироваткова хвороба

Сироваткова хвороба – алергічне захворювання, яке зумовлене введенням сироваток чи препаратів із них і характеризується запальним пошкодженням судин і сполучної тканини.

Сироваткова хвороба нерідко супроводжує введення нативних антитоксичних сироваток (наприклад, під час лікування дифтерії сироваткова хвороба спостерігається в 20-85% випадків). Після введення сироваток, очищених шляхом ферментативного гідролізу, частота сироваткової хвороби знизилась до 1-10%. Смертність від сироваткової хвороби – 1 випадок на 50 000 введень сироватки. Причиною смерті є анафілактичний шок.

ЧИННИКИ – гетерелогічні або гомологічні білкові препарати. Більшість сироваток виготовляють з крові гіперімунізованих коней. Білки

цих сироваток і є антигенами, які зумовлюють сироваткову хворобу. Із застосуванням різних способів очищення їх алергічні властивості значно знизились. При внутрішньовенному введенні сироваткова хвороба розвивається частіше.

КЛІНІКА При первинному введенні сироватки розвитку гострої реакції передує

інкубаційний період (7-10 діб). Далі у продромальному періоді спостерігається гіперемія і гіперестезія шкіри, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, невеликі висипання навколо місця ін’єкції. Температура піднімається до 39-40 оС, з’являється висипання, яка супроводжується вираженим свербіжем і має еритематозний, папульозний, зрідка геморагічний характер. Після появи висипки температура тіла знижується. Досить часто захворювання супроводжується поліартларгією, скутістю у суглобах. Найчастіше уражаються колінні, ліктьові, гомілковостопні і променезап’ясткові суглоби. У хворих виявляють регіонарний лімфаденіт, іноді збільшується селезінка. Хворі скаржаться на серцебиття, задишку, біль в ділянці серця, слабість. Об’єктивно – артеріальний тиск знижений, тони серця ослаблені.

При тяжкому перебігу захворювання в патологічний процес втягуються органи травлення (нудота, блювання, діарея), нирки (гломерулонефрит), легені (емфізема), печінка (гепатит). Ураження з боку нервової системи проявляються у вигляді невриту і поліневриту та дуже рідко – у вигляді менінгоенцефаліту.

Діагностику сироваткової хвороби проводять на основі анамнезу, скарг, об’єктивного обстеження та лабораторних даних. У крові в продромальний період спостерігаються незначний лейкоз, низька ШОЕ. На висоті захворю-

4 9 2

вання – лейкопенія з відносним лімфоцитозом, значно збільшена ШОЕ, тромбоцитопенія, зниження рівня еозинофільних гранулоцитів, гемаглютинуючі антитіла до вказаної сироватки у високих титрах.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО Проводять на основі клінічних та лабораторних даних. Формулюють

наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.

ПРОГНОЗ При легкому та середньому ступенях захворювання гострий період

триває 5-7 діб і зміни зворотні. При тяжкому перебігу процес триває 2-3 тижні. Хронічний рецидивуючий перебіг, як правило, зумовлений безперервним надходженням алергену в організм.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1.При тяжкій формі захворювання лікування проводять як при шокові.

2.При легкій формі призначають препарати кальцію, аскорутину, антигістамінних засобів.

3.Для зменшення свербіжу рекомендують теплі ванни і обтирання 5% ментоловим спиртом, або розведеним столовим оцтом.

4.При ураженні суглобів призначають нестероїдні протизапальні препарати (вольтарен, ібупрофен).

5.При ураженні серця і нервової системи – кортикостероїди.

6. Симптоматична терапія за показаннями. ПРОГНОЗ

Прогноз хвороби сприятливий. У людей з обтяженою алергічною спадковістю або тих, хто страждає на алергічні захворювання, може спостерігатись хронічний перебіг.

ПРОФІЛАКТИКА Полягає у визначенні чутливості до антигенів перед введенням сиро-

ватки. Для цього внутрішньошкірно вводять 0,1 мл сироватки в розведенні 1:100. Позитивна реакція свідчить про протипоказання до введення сироватки. Профілактичне значення має введення сироватки за схемою Безрєдка: спочатку 0,1-0,2 мл і тільки потім за відсутності місцевої і загальної реакції всю дозу.

Профілактика включає такі загальні заходи: поліпшення якості сироваток і людського γ -глобуліну; застосування сироваток за суворими показаннями та максимальна заміна їх γ -глобуліном людини; перед введенням сироватки проводити попереднє тестування; для запобігання перехресних реакцій людям, які перехворіли на сироваткову хворобу, не рекомендується вживати кінське м’ясо, кумис, мати контакт з тваринами, кров яких використовувалась для виготовлення лікувальних сироваток. Важливе значення для профілактики має чітко зібраний алергологічний анамнез.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ІЗ АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ Особливості догляду за хворими на алергози як у стаціонарі, так і вдома, перш за все, полягають у якнайретельнішому обмеженні контакту їх з

4 9 3

алергенами. В приміщенні не рекомендується тримати багато рослин, особливо тих, що цвітуть, м’які меблі, акваріуми, килимові доріжки, тяжкі портьєри, в яких скупчується пил, небажані подушки і перини з пір’я, пуху. Краще користуватись ватними або поролоновими подушками, 2-3 рази на день здійснюють вологе прибирання палат. Провітрюють приміщення тільки за умови відсутності в повітрі пилку рослин.

Слід пам’ятати, що багато сильних запахів можуть викликати загострення у хворих на поліноз та атопічну бронхіальну астму. Тому медичному персоналу відділення, де лікуються такі хворі, не тільки самим не можна користуватись парфумами, одеколоном, кремами, дезодорантами і лаками для волосся, але й стежити, щоб сусіди по палаті, відвідувачі, а вдома родичі хворого не застосовували ароматичних речовин. Медичний персонал перед початком роботи повинен приймати душ і вдягати робочий одяг.

У домашніх умовах хворі з алергією вимагають особливо суворих гігієнічних умов: небажані тютюновий дим, кухонні запахи, квіти, одеколон, парфуми. Приміщення, де перебуває хворий, потрібно добре провітрювати, у кімнаті слід проводити вологе прибирання, часто міняти постільну білизну.

Для хворих на полінози (гострі запальні зміни слизових оболонок – головним чином дихальних шляхів та очей, які викликаються пилком рослин) важливим моментом у лікуванні є ізоляція їх під час цвітіння рослин. Палату, де перебувають хворі, захищають від проникнення пилку рослин. Віконні рами заклеють папером, вікна і двері доцільно завішувати вологими простирадлами. Хворим в цей час рекомендують носити окуляри. Поза стаціонаром у сонячні дні їм забороняють виходити на вулицю, де в повітрі є велика концентрація пилку.

У харчування хворих не рекомендують вводити продукти, які можуть спричинити алергічні захворювання (яйця, шоколад, цитрусові, рибу, краби, горіхи, перець, гірчицю тощо). Гірчицю слід вилучити з буфету роздавальні та приміщень для миття посуду відділень, де перебувають хворі з алергією. У загальній дієті хворих з алергічними недугами обмежують вуглеводи, кухонну сіль і рідину з урахуванням індивідуальної непереносимості того чи іншого продукту.

Догляд за хворими в стані анафілактичного шоку. Хворого необхідно тепло вкрити, обкласти грілками і постійно давати кисень. Після надання невідкладної допомоги хворий підлягає терміновій госпіталізації. Треба пам’ятати, що транспортування хворого можливе тільки після зняття основних проявів шоку і нормалізації артеріального тиску. Під час транспортування у хворого може знову виникнути гіпотензія, різке збудження, тому всі необхідні препарати й інструменти повинні бути напоготові.

Проби на чутливість до медикаментозних препаратів. З діагностичною метою застосовують внутрішньошкірне введення ліків (алергічні проби). Ін’єкції зазвичай проводять на внутрішній поверхні передпліччя. Шкіру на місці ін’єкції протирають спиртом, а потім ефіром. Шприц беруть у праву руку, фіксуючи пальцями циліндр, поршень і муфту голки, зріз якої повернутий догори. Лівою

4 9 4

рукою шкіру в місці ін’єкції дещо натягують, охопивши передпліччя з тильної поверхні його. Тонку голку з малим просвітом довжиною 2-3 см вколюють майже паралельно у товщу шкіри на невелику глибину (до зникнення просвіту зрізу її). Спрямовуючи голку паралельно поверхні шкіри, вводять 1-2 краплі рідини, при цьому в шкірі утворюються білуваті горбики у вигляді “лимонної шкірки”. Поступово просуваючи голку і витискаючи зі шприца рідину краплинами, вводять необхідну її кількість. До місця ін’єкції прикладають стерильну ватну кульку зі спиртом і швидко витягують голку.

Протипоказання: захворювання шкіри, гострі інфекційні хвороби, загострення хронічних захворювань, алергічні стани, епілепсія.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ Проблема. Свербіж шкіри, кропив’янка. Причина. Вживання полуниць.

Мета. Зменшення свербежу, зникнення кропив’янки.

Втручання.

1.Провести бесіду з пацієнтом, виявити рівень його знань про алергічні захворювання.

2.Пояснити хворому причину виникнення проблеми.

3.Пояснити хворому необхідність в обмеженні вживання ягід.

4.Дати хворому антигістамінні препарати за призначенням лікаря.

Реалізація плану догляду. Провести заплановані заходи.

Оцінка результатів. Критерієм ефективності проведених заходів є зменшення свербежу та зникнення кропив’янки.

Контрольніпитання

1.Уявлення про алергію та алергічні реакції миттєвого і сповільненого типу.

2.Причини алергічних реакцій і механізм їх виникнення.

3.Методи діагностики алергічних реакцій.

4.Кропив’янка, чинники виникнення, основні клінічні симптоми і синдроми.

5.Перебіг та ускладнення кропив’янки, її прогноз.

6.Набряк Квінке, чинники виникнення, основні клінічні симптоми, перебіг і ускладнення.

7.Анафілактичний шок, чинники виникнення, основні клінічні симптоми.

8.Надання долікарської невідкладної допомоги при анафілактичному шоку.

9.Сироваткова хвороба, чинники виникнення, основні клінічні симптоми, перебіг і ускладнення.

10.Техніка виконання скарифікаційної та внутрішньошкірної проби на чутливість організму до препарату.

11.Складання плану догляду хворого із гострими алергічними захворюваннями та реалізація його в стаціонарних і домашніх умовах.

4 9 5

3.9. ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

3.9.1. Загальнівідомостіпропиловіхворобилегень(пневмоконіоз)

Виробничий пил є одним з найбільш поширених і несприятливих факторів, які впливають на здоров’я людини. В різних галузях промисловості і сільського господарства багато виробничих процесів пов’язані з утворенням пилу.

Виробничий пил є аеродисперсною системою (аерозоль), в якій дисперсним середовищем є повітря, а дисперсною фазою – тверді пилові частинки. За походженням виробничий пил поділяється на органічний (рослинний, тваринний), неорганічний (мінеральний, металевий) та змішаний. Фізико-хімічні властивості пилу визначають характер впливу його на організм людини, який може проявлятись фіброгенною, подразнюючою, алергічною та токсичною діями. У виробничих умовах пил проникає в організм людини через дихальні шляхи і накопичується в легенях. Залежно від виду пилу, що викликає патологічні зміни в легенях, розрізняють і відповідні види пневмоконіозів.

Пневмоконіози – досить поширені захворювання легень, в основі яких лежить розвиток фіброзу легеневої тканини, викликаний тривалим попаданням в легені виробничого пилу. Вони виникають у робітників гірничовидобувної, металургійної, вугільної промисловостей, на виробництві будівельних матеріалів у керамічному, фарфоро-фаянсовому, металообробному виробництвах, у текстильній промисловості, сільському господарстві та ін.

В класифікації пневмоконіозів виділено два розділи – види пневмоконіозів і клініко-рентгенологічна їх характеристика. Залежно від причини виникнення захворювань розпізнають шість груп пневмоконіозів:

-силікози – пневмоконіози, зумовлені вдиханням пилу, який містить вільний діоксид кремнію;

-силікокатози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу міне-

ралів, які містять діоксид кремнію у зв’язаному стані з різними елементами: магнієм, алюмінієм, залізом, кальцієм (азбестом, талькоз, каоліноз, цементний пневмоконіоз);

-металоконіози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу металів: заліза (сідероз), алюмінію (алюміноз), барію (баретоз);

-карбоконіози – пневмоконіози, які виникають під впливом дії вуглецевмісного пилу: кам’яного вугілля, коксу, графіту, сажі (антракоз, графітом, сажовий пневмоконіоз);

-пневмоконіози від змішаного пилу (антракосилікоз, сідеросилікоз);

-пневмоконіози від органічного пилу (зерновий пневмоконіоз).

За клініко-рентгенологічною характеристикою розрізняють вузликовий, інтерстеціальний (дифузно-склеротичний) і вузловий пневмоконіоз.

4 9 6

Силікоз

Серед усіх пневмоконіозів силікоз є найбільш поширеною формою, яка виникає від вдихання пилу кремнозему, що містить діоксид кремнію у вільному стані. Найчастіше виникає у робітників гірничорудної промисловості при добуванні вугілля, різних руд та інших корисних копалин; в машинобудівній промисловості серед робітників ливарних цехів; при виробництві вогнестійких і керамічних матеріалів, при тунелебудуванні, обробці граніту та інших порід, які містять двоокис кремнію, при розмолі піску.

Стаж роботи до розвитку силікозу в умовах запиленості на сучасних підприємствах в середньому становить 15-20 років.

Пил, попадаючи з повітрям в дихальні шляхи, частково осідає на слизових оболонках, частина його накопичується в альвеолах, а потім вже проникає в лімфатичні судини між альвеолярних перегородок, плевру та лімфатичні вузли коренів легень.

Клінічна картина і прогноз при силікозі можуть бути різними залежно від стажу і характеру роботи на виробництві, від ступеня дисперсності пилових частинок, від концентрації пилу в робочих приміщеннях, від стану здоров’я робітників та перенесених захворювань. Тривалий час хвороба може перебігати латентно з незначними клінічними проявами. Для силікозу характерна тріада скарг: задишка, біль в грудній клітці, кашель. Основним симптомом силікозу є задишка, проте в ранніх стадіях вона може зовсім не зустрічатись або виникає при значному фізичному навантаженні і швидко проходить після відпочинку. Пізніше при прогресуванні силікозу задишка поступово підсилюється і виникає вже при невеликому фізичному навантаженні.

Досить часто хворі скаржаться на колючий біль в грудній клітці без чіткої локалізації. Біль турбує у всіх стадіях захворювання, спочатку він непостійний, короткочасний, потім стає тиснучим, з’являється відчуття скутості в ділянці грудної клітки. Біль пов’язаний з розвитком масивних склеротичних плевральних нашарувань.

Кашель з’являється в пізніх стадіях захворювання, він поступово наростає і стає вологим. Крім перерахованих скарг, хворих турбує загальна слабість, швидка втомлюваність, пітливість.

Об’єктивні прояви хвороби тривалий час залишаються незначними, але вже на ранніх стадіях хвороби над нижніми відділами легень вислуховується коробковий звук, який вказує на розвиток базальної емфіземи. В пізніх стадіях хвороби вислуховується жорстке дихання над ділянками притуплення і різко ослаблене – над ділянками коробкового звуку. Появу сухих або вологих хрипів, крепітації і шуму тертя плеври частіше можна пояснити приєднанням ускладнень: бронхіту, пневмонії, туберкульозу, ураження плеври.

При лабораторних дослідженнях визначають помірне підвищення ШОЕ, зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну. Важливе значення для діагностики і встановлення ступеня тяжкості силікозу має дослідження функції зовнішнього дихання, яке визначається показниками життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху, частотою дихання та інше.

4 9 7

Лікування силікозу повинно бути комплексним і спрямованим на відновлення порушених функцій, попередження приєднання туберкульозу та припинення прогресування силікотичного процесу. Харчування повинно бути повноцінним, вітамінізованим. Для попередження розвитку хвороби і прогресування фіброзного процесу в легенях при початкових стадіях силікозу застосовують фізіотерапевтичні методи: ультрафіолетове випромінювання, УВЧ, ультразвук на грудну клітку.

Для покращення дихальної функції та газообміну застосовують дихальну гімнастику і оксигенотерапію. При легенево-серцевій недостатності призначають серцеві глікозиди та сечогінні препарати. В останні роки для лікування силікозу застосовують протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопсин), а також гіалуронідазу, лідазу, ронідазу. Ферменти призначають у вигляді інгаляцій. При швидко прогресуючому силікозі призначають курс гормональної терапії (кортизон, преднізолон) в комбінації з протитуберкульозними препаратами з профілактичною метою. Хворі на силікотуберкульоз лікуються в протитуберкульозних диспансерах. За показаннями застосовують відхаркуючі мікстури, заспокійливі засоби. При ускладненні силікозу неспецифічною пневмонією призначаються антибіотики і сульфаніламідні препарати.

Санаторно-курортне лікування показано хворим на початкових стадіях захворювання і проводиться в санаторіях південного берега Криму.

3.9.1.1. Силікатози

Силікатози – пневмоконіози, які виникають від вдихання пилу силікатів – мінералів, що містять оксид кремнію у зв’язаному стані з іншими елементами. Силікати широко розповсюджені в природі і застосовуються в різних галузях промисловості; найбільш розповсюдженими з них є азбест, тальк, цемент.

Азбестоз – виникає внаслідок дії азбест-силікату і характеризується розвитком дифузного хронічного інтерстиціального фіброзу легень.

Захворювання характеризується повільним перебігом і відсутністю гострих форм, частіше виникає через 5 років роботи з азбестом. Спочатку розвивається хронічний бронхіт і емфізема. Першими скаргами є задишка, нападоподібний кашель, спочатку сухий, потім із в’язким мокротинням, яке тяжко виділяється, біль в грудній клітці, особливо при кашлі, виражена слабість, швидка втомлюваність, головний біль. Змінюється вигляд хворих: вони худнуть, відмічається сіро-землисте забарвлення шкірних покривів з ціанотичним відтінком обличчя і губ.

Перкуторно і аускультативно в легенях визначаються ознаки хронічного бронхіту і дифузної емфіземи легень. Діагностичною ознакою є наявність в мокротинні азбестових волокон і тілець, а також утворення на шкірі хворих азбестових бородавок. Появу азбестових волокон в мокротинні слід вважати як самоочищення легень і дихальних шляхів від пилу азбесту. Так звані азбестові бородавки виникають внаслідок проникнення

4 9 8

волокон азбесту в епітеліальний покрив шкіри. На місці їх проникнення відмічається виражене ороговіння епітелію та інтенсивна проліферація клітинних елементів з появою гігантських клітин. Азбестові бородавки появляються на пальцях рук і ніг, кистях і стопах. Діагноз підтверджується рентгенологічно наявністю у нижніх відділах легень ситових сітчастих утворень з малою кількістю або повною відсутністю вузликових елементів. Частими ускладненнями азбестозу є туберкульоз, гострі пневмонії, бронхоектатична хвороба, рак легень.

3.9.1.2. Пневмоконіози від органічного пилу

Бісиноз – професійне захворювання, яке виникає при тривалому вдиханні рослинного волокнистого пилу (бавовна, льон, рідше конопля). Термін „бісиноз” походить від грецького слова, що в перекладі означає тонкий льон. Основним шкідливим фактором на бавовноочисних і бавовнопрядильних підприємствах, льонокомбінатах, шпагатопрядильних фабриках є пил змішаного складу, включаючи органічну і мінеральну фракції. Пил досить часто буває забруднений бактеріями і грибами, переважно плісневими. В основі розвитку захворювання лежить порушення бронхіальної провідності.

Перші клінічні ознаки захворювання з’являються через декілька років роботи в умовах значної запиленості. Пацієнти скаржаться на стиснення і біль в грудній клітці, утруднене дихання, сухий кашель, загальну слабкість. Спочатку перераховані симптоми виникають лише після вихідних („симптом понеділка”), а надалі вони можуть ставати постійними. Іноді з бісинозом зв’язують гостре захворювання, що виникає в частини осіб в початковому періоді їх роботи на текстильному підприємстві, так звана „фабрична лихоманка”. Характер клінічних проявів і їх вираженість значно варіюють. Захворювання починається в кінці першого дня роботи, або ввечері: підвищується температура, появляється мерзлякуватість, головний біль, симптоми подразнення слизових (різкий сухий кашель, сухість і першіння в горлі, нежить, чхання, біль в очах, сльозотеча), появляється нудота, блювання, уртикарна висипка. Часто всі симптоми зникають на наступний день, іноді тривають кілька днів, переважно вечорами. Вважається, що у тих, хто переніс „фабричну лихоманку”, надалі після тривалої роботи бісиноз виникає частіше, ніж у тих, хто на неї не хворів.

За перебігом бісинозу виділяють три стадії. Перша стадія характеризується появою симптомів захворювання після вихідних днів і відпустки. На другій стадії напади задишки і кашлю стають більш вираженими і зустрічаються протягом всього часу роботи, але понеділок залишається „тяжким” днем. Світлі періоди зникають на третій стадії бісинозу, суб’єктивні розлади спостерігаються протягом всього тижня і поза виробництвом, об’єктивно – виражена симптоматика хронічного бронхіту, емфіземи легень, іноді приєднується пневмонія. Діагноз підтверджується рентгенологічними дослідженнями: ознаки емфіземи, ущільнення коренів легень, підсилення леге-

4 9 9

невого малюнка, гіллястий пневмосклероз з переважною локалізацією в прикореневій зоні.

Лікування проводять симптоматичне і призначають бронхолітики (теофедрин, еуфілін), аскорбінову кислоту, теплі вологі інгаляції.

„Фермерська легеня” – своєрідне алергічне захворювання легень у сільськогосподарських робітників, яке виникає при обмолочуванні ячменю, вівса та інших злаків, при переробці сільськогосподарської продукції. Патологія обумовлена вдиханням рослинного пилу сіна, зерна, що гниє. Термофільні мікроорганізми мають антигенні властивості і викликають гострий, рідше підгострий або хронічний алергічний альвеоліт, що супроводжується ураженням дрібних бронхів і васкулітами.

Розрізняють гостру, підгостру і хронічні форми захворювання. В гострому періоді через 4-12 годин після роботи із заплідненим зерном появляється гарячка, кашель сухий або з мокротинням, нездужання. В легенях вислуховуються вологі хрипи і крепітація переважно в нижніх відділах. Клінічна картина нагадує пневмонію, функція дихання знижена, рентгенологічно в легенях – множинні плямисті тіні. Клінічна картина може зникнути через декілька днів, але при продовженні контакту із зерном захворювання може перейти в хронічну форму з розвитком дифузного фіброзу. В крові відмічається лейкоцитоз, може бути еозинофілія.

Перебіг захворювання залежить від його форми. Гостра форма через 3- 4 тижні закінчується повним видужанням. При хронічній формі можливий розвиток легеневої і серцевої декомпенсацій. Лікування проводимо симптоматичне.

Роль медичної сестри у профілактиці захворювання

Медична сестра, працюючи на виробництві, повинна контролювати дотримання встановлених санітарним законодавством норм гранично допустимих концентрацій окремих видів пилу, вимагати від адміністрації засобів знепилювання (зрошування, відсмоктуюча вентиляція, гасіння пилу піною, застосування поверхнево-активних змотувачів пилу тощо), а також індивідуальних засобів захисту дихальних шляхів (респіратори). Для профілактики пилових захворювань легень після роботи проводять інгаляції 2-3% розчином натрію гідрокарбонату, лужною мінеральною водою. Виведенню пилу з легень сприяють ультрафіолетове опромінення шкіри, відвідування парної і сауни.

Особи схильні до захворювання на пневмоконіоз (наявність захворювань органів дихання, ЛОР – органів), не повинні допускатися до роботи, де є контакт з пилом. Тому важливе значення має детальний збір анамнезу життя хворого, а також медичного огляду при влаштуванні на роботу і наступних медичних оглядах працюючого. Профілактичні огляди проводять раз на два роки, або щороку залежно від виду пилу та характеру роботи. Усім робітникам проводиться флюороабо рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, а також показники функцій легень, включаючи життєву ємність легень та об’єм форсованого видиху за першу секунду.

5 0 0

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]