3 Джерела вивчення історичної географії.

Історична географія грунтується на різноманітних джерелах.

1.Актові матеріали – до них відносяться різного виду грамоти, а саме: купівлі-продажу, обміну, дарувальні, духовні – в них містяться досить точні описи земельних ділянок, будівель та ін.

2. Літописи (хроніки) – в них містяться дані про розселення певних народів, описи місцевостей, де відбувались знаменні події, записи про природні та кліматичні умови та ін.

3. Писцові книги – в цьому виді джерел присутні відомості про кількість населення в певній місцевості, про співвідношення народжуваності та смертності тощо.

4. Військово-топографічні описи – це один з найточніших видів джерел, що містить дуже грунтовні матеріали щодо регіонів військових дій з детальним описом рельєфу, ландшафту.

5. Матеріали мандрівників – цей вид джерел уміщує в собі описи місцевостей, які були відвідані. Працюючи з даним видом джерел необхідно обов’яз-ково враховувати рівень знань та уявлень відповідного часу. Особливу цікавість являє собою паломницька література, в якій описувалися регіони, на шляху до „святих місць”.

6. Географічні словники та описи – в них присутня детальна всебічна характеристика об’єктів, а також загальний опис термінології, притаманої географії в цілому.

7. Матеріальні джерела – вони мають велике значення особливо для вивчення економічної географії, оскільки дають уяву про рівень розвитку економіки, асортимент товарів, напрямки торгівлі, спеціалізацію окремих районів.

8. Етнографічні джерела – мають велике значення для вивчення етнічної географії, а саме історію народів у зв’язку з особливостями географічного середовища.

9. Лінгвістичні джерела – в них віддзеркалюються взаємовпливи різних народів.

10. Дані топоніміки.

11. Дані антропології.

12. Особливим джерелом історичної географії є історико-географічна карта.

4 Роль географічного фактора в історії.

Географічний фактор робить величезний вплив на історію, на розвиток окремих народів і країн, особливо таких, які володіють значною територією і великою різноманітністю природних умов. Роль географічного чинника розглядається через природу, навколишнє середовище, екологію, географічне середовище. При цьому природа визначається як навколишнє людей середу у всьому її різноманітті, екологія - як вчення про зв'язок усіх об'єктів і організмів з навколишнім середовищем; географічна середа - як сукупність зв'язків з підтримання життя на Землі. Географічне середовище умовно поділяється на її природні і суспільні елементи, що знаходяться в тісному взаємозв'язку. Природні елементи - це земні надра, грунти, рослинний покрив, клімат, атмосфера, річки, моря, океани і т. д. Вони розвиваються за законами природи. Людина теж виступає як продукт природного розвитку, як «вінець природи». Людина порушує складну структуру взаємодії природних природних зв'язків, змінюючи їх на свою користь, що часом завдає незворотної шкоди природному середовищу. Під впливом людини виникають суспільні елементи географічного середовища: системи розселення людей (села, селища, міста), оборонні споруди, шляхи сполучення, виробничі комплекси і т.д. Постійне ускладнення і переплетення природних зв'язків та існування сучасної цивілізації підтримуються всім попереднім досвідом історичного розвитку людства . З точки зору взаємодії природи і суспільства в історії розрізняються три етапи. Перший - повне підпорядкування людини природним силам; другий - пристосування до них; третій - активне втручання людини в природу. Перехід від одного етапу до іншого пов'язаний з технологічними революціями. На певному етапі розвитку суспільства виникає відчуження людини від природи, яку він починає розглядати лише як об'єкт експлуатації і використання. Величезну роль в утвердженні цього погляду зіграли промисловий переворот, становлення «машинної цивілізації». В даний час все частіше говорять про наближення нового, четвертого етапу, пов'язаного із створенням якісно нового середовища існування людини, заснованої на розумінні ним природних законів світобудови, так званої ноосфери. У цьому полягає суть екологічного руху в різних країнах. Від того, наскільки правильно люди розуміють різні аспекти взаємодії природи і суспільства в історії, залежать і перспективи суспільного розвитку. Якщо держава ігнорує або недооцінює значення географічних чинників, то це може призвести до екологічної кризи. І навпаки, правильне розуміння географічних особливостей країни і сформованих в історичному процесі природних зв'язків сприяє розвитку народного господарства, вдосконалення соціальних відносин, виділенню пріоритетів у внутрішній та зовнішній політиці. Разом природа і суспільство утворюють матеріальну основу людського існування, а вже через неї впливають на культуру, духовне життя суспільства, його свідомість і психологію. Жоден елемент географічного середовища в історії не може виступати сам по собі. Необхідно враховувати всі його зв'язки і опосередкування. Взаємодія природи і суспільства в історії мало позитивні і негативні сторони. Якщо позитивні сприймалися як природний нормальний порядок речей, то негативні - як відхилення, які залучали особливу увагу сучасників. Саме тому історичні хроніки, літописи, інші джерела повні свідоцтв про не урожаях, голод, епідемії, землетруси, виверження вулканів і т. д. З вторгненням в систему природних зв'язків людина опинявся перед обличчям нових небезпек, викликаних наслідками його діяльності. До їх числа відносяться забруднення навколишнього середовища, бездумне розбазарювання природних та енергетичних ресурсів, руйнування екологічних зв'язків і багато іншого, що змушує сьогодні говорити про екологічну кризу, що створює екологічну загрозу існуванню прийдешніх поколінь.