nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

Отже, концепт ‘Я’ має такі змістовні компоненти:

1.Образний зміст: представлений зоровими образами предметних та природних явищ.

2.Інформаційний зміст: активним складником концепту ‘Я’ є компонент „Я-бути”, який виражає різноманітні ознаки усвідомлення мовцями самих себе; пізнання себе відбувається за допомогою основних органів чуття, а також психічно-мисленнєвих процесів.

3.Інтерпретаційний зміст: зона оцінки – однорідно позитивно-співчутлива; енциклопедична зона – мовці постійно перебувають у стані самооцінки, вони зважують на свої вчинки і внутрішній душевний стан задля досягнення згоди з самими собою, кореляції себе з навколишнім світом; також характерне сприйняття себе як мовця і співрозмовника одночасно; регулятивна зона – концепт характерний концентрацією максимальної уваги на собі, ретельним психологічним дослідженням; соціально-культурна зона – концепт зображено у національній, християнській та античній традиціях, що свідчить про язичницький світогляд мовців (русалочка, Саваоф, чорт, Одісей); серед рольових характеристик наявні професійні, відсутні соціально-побутові; пареміологічна зона не представлена.

4.Когнітивні класифікаційні ознаки, що концептуалізують денотат концепту ‘Я’, організовані і узагальнені такими параметрами (наводимо в порядку зменшення яскравості останніх): 1. Предметність. 2. Зооморфність. 3. Антропологічність. 4. Природність / Міфічність. 5. Суб’єктність / Об’єктність дії.

5.Польова структура: ядро – концепт ‘Я’ виявляє перманентну активність чи то у реальній дії, чи у внутрішньому аналізі мотивів цих дій, ближня периферія – концепт ‘Я’ репрезентує емоційну, чуттєву, психологічно невільну особистість, дальню периферію складає антична та християнська специфіка концепту, представлена образами-об’єктами порівнянь Одіссей, Парнас, Саваоф, чорт.

Отже, концепт ‘Я’, який займає чільне місце у концептуальному полі українського порівняльного звороту, репрезентує складне ментальне уявлення, у створенні якого задіяний весь спектр почуттєво-інтелектуальних ресурсів мовців.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Болдирев Н. Н. Концепт и значение слова / Н. Н. Болдирев // Метологические проблемы когнитивной лингвистики : Научное издание / [под редакцией И. А. Стернина]. – Воронежский государственный университет, 2001. − С. 25−36.

2.Кубрякова Е. С. Об установках когнитивной науки и актуальных проблемах когнитивной лингвистики / Елена Самойловна Кубрякова // Вопросы когнитивной лингвистики. – 2004. − № 1. – С. 6−17.

3.Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов / Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. – М. : Прогресс, 1988. − С. 12−51.

4.Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин. – М. : АСТ : Восток – Запад, 2007. – 314 с. [6] с.

–(Лингвистика и межкультурная коммуникация. Золотая серия).

5.Серебренников Б. А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира / Борис Александрович Серебренников. [Б. А. Серебренников, Е. С. Кубрякова, В. И. Постовалова [и др.]; Отв. ред. Б. А. Серебренников. – М. : Наука, 1988. – 215 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Тетяна Павлюк – кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української філології та методики викладання

Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет». Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика, лінгвістична семантика, зіставна лексикологія.

ПОНЯТИЯ ГРАДАЦИИ И ГРАДУАЛЬНОСТИ В ЛИНГВОКОГНИТИВНОМ АСПЕКТЕ

ТатьянаПОДУФАЛОВА (Харьков, Украина)

У статті встановлюється когнітивний статус градації як концепту і домену та градуальності – як категорії. Визначаються основні концептуальні ознаки градації. Виявляється компонентний склад домену ГРАДАЦІЯ / GRADATION.

Ключові слова: градація, градуальність, градуальна шкала, концепт, когнітивний домен, когнітивна категорія.

The paper interprets gradation as a concept as well as a cognitive domain and considers gradability as a category. It defines the essential conceptual properties of gradation and establishes concepts embedded in the GRADATION domain.

Key words: gradation, gradability, grading scale, concept, domain, category.

151

Градация и градуальность исследовались учеными преимущественно в русле семантики [1; 3; 5]. На современном этапе развития лингвистики назрела необходимость когнитивной интерпретации этих явлений, выявления структур знаний, которые обусловливают градуальную семантику языковых единиц, что свидетельствует об актуальности поставленной проблемы. В связи с этим целью статьи является определение статуса феноменов градации и градуальности с точки зрения когнитивной лингвистики.

Как в зарубежной, так и в отечественной науке категориально-терминологический аппарат когнитивной лингвистики представлен такими основными конструктами, как концепт, концептуальная (когнитивная) сфера / домен, категория, хотя и отмечаются разногласия в интерпретации учеными указанных понятий. Концепт является базовым, центральным термином, что признается всеми когнитивными лингвистами. Объем и содержание данного понятия варьируется у разных исследователей в рамках его лингвистического описания в зависимости от конкретных задач анализа, от аспектов рассмотрения определенного концепта и многих других факторов. Вместе с тем большинство ученых признают, что концепт – сущность ментальная, аккумулирующая в человеческом сознании сведения, полученные в результате разнообразных познавательных (когнитивных) процессов, как осознанных, так и неосознаваемых, несущая этнокультурную информацию и находящая свое (частичное) выражение в языке. Центральное положение концепта в когнитивной научной парадигме объясняется тем фактом, что другие конструкты – домены и категории – определяются посредством этого понятия. Так, по мнению когнитивистов, концепты не возникают как изолированные атомарные единицы сознания, они являются частью пресуппозиционных, фоновых структур знания – доменов, когнитивных сфер (cognitive domains), которые образуются на базе определенного концепта [6]. Таким образом, концепт, хотя и не всякий, может приобрести статус домена, представленного рядом концептов. Формирование категорий также происходит на базе определенных концептов, поскольку процессы категоризации и концептуализации взаимосвязаны и переплетены друг с другом [2]. Таким образом, любой домен или категорию можно «свернуть» в концепт, однако не каждый концепт «разворачивается» в домен или категорию.

Градация и градуальность – взаимосвязанные, смежные, но не тождественные явления. В качестве рабочей гипотезы мы квалифицируем в рамках когнитивной лингвистики градацию как домен, а градуальность – как категорию. Для доказательства выдвинутой гипотезы обратимся к анализу определений указанных явлений в научной и лексикографической литературе.

В лингвистических исследованиях вопрос о разграничении градации и градуальности не поднимался. Оба явления (как онтологические, так и лингвистические понятия) определяются через их взаимосвязь с категориями оценки, качества, количества, меры, интенсивности. Э. Сэпир, которые впервые обратил внимание на градацию как лингвистическую проблему и определил аспекты ее изучения, оперирует термином grading в значении упорядочения в соответствии с некоторой шкалой по отношению к определенной норме [12]. Он выделяет такие основные градуирующие единицы, как «больше, чем» (more than), «меньше, чем» (less than), «норма» (norm), «нарастание», «убывание». Очень важно, что Э. Сэпир разграничил логическое, психологическое и лингвистическое градуирование, обратив внимание на взаимосвязь последних двух. В логическом градуировании, которое очень близко к математическому, ученый усматривает связь градации с количеством, в частности с измерением и счетом. Однако он полагает, что градуирование как психологический процесс предшествует измерению и счету, что, на наш взгляд, предвосхищает интерпретацию градации как когнитивного феномена: в человеке заложена способность «градуировать» различные явления, определять нечто как большее или меньшее, проявляющееся в большей или меньшей степени, без осуществления математических операций. Более того, согласно Э. Сэпиру, точное количественное градуирование в терминах чисел приобретает значение и, соответственно понимание, когда оно упорядочено по отношению «больше – меньше» (например, слово четыре обозначает число, которое «меньше, чем» пять, шесть и т.д. и «больше, чем» один, два и т.д.). В то время как логическое градуирование характеризуется открытым диапазоном, психологическое и

152

лингвистическое – закрытым, то есть число градуируемых объектов в рамках одной категории, группы, класса и т.п. и их языковых наименований ограничено; именно при психологическом и лингвистическом градуировании могут возникать трудности, это объясняется его относительностью (релятивностью), а не абсолютностью [12]. Закрытый характер психологического градуирования, на наш взгляд, можно объяснить с точки зрения когнитивистики ограниченными возможностями человеческого восприятия, которое проявляется в языке в виде принципа концептуального воплощения, или воплощения значения (embodiment) [7]. В соответствии с данным принципом ментальные и лингвистические категории не являются абстрактными, независимыми от человека и его телесного восприятия; они создаются на основе нашего конкретного опыта и физического восприятия и ограничиваются нашими физическими возможностями (возможностями нашего тела). Очевидно, что восприятие человеком градуируемых явлений ограничено, хотя сами градуальные возможности этих явлений во внеязыковой действительности, по-видимому, бесконечны. Язык, как следствие, фиксирует то, что доступно нашему восприятию, поэтому и диапазон лингвистического градуирования в этом смысле является ограниченным. Таким образом, можно сделать вывод о том, что уже Э. Сэпир в рамках традиционной лингвистической парадигмы предвосхитил некоторые когнитивные особенности градации.

Теория градуирования Э. Сэпира получила развитие в аспекте семантики на материале разных языков [1; 3; 5]. Е. И. Шейгал определяет онтологический статус градации во взаимосвязи с логическими категориями качества, количества, меры и движения (как изменения, перехода) и рассматривает это явление на материале английского языка как особый тип семантических отношений, выделяемый наряду с такими системными отношениями, как синонимия, антонимия, гипонимия, конверсивность и др. [5]. Е. И. Шейгал разграничивает 1) градульные семантические признаки, которые поддаются приближенной (а в некоторых случаях и точной) количественной оценке и допускают варьирование по шкале нарастания / убывания количества признака, и 2) средства градуирования, относящиеся к разным языковым уровням, объединяются в функционально-семантическую категорию интенсивности. С. М. Колесникова, исследуя проблему градуальности в русском языке, отмечает, что «семантика градуальности заключается в языковом значении мерительного отношения субъекта к градуируемому объекту» [1: 156]. Таким образом, явление градуальности рассматривается с помощью ввода понятий градуирующего субъекта и градуируемого объекта, что существенно для когнитивного анализа. Характер градуирования определяется как (самая) высокая / (самая) низкая степень; выявляется его зависимость от градуального «стандарта» субъекта (нулевой ступени измерения), качественноколичественных свойств объекта и их граней, отраженных на шкале градации в градуальном фрагменте языковой картины мира. Л. Н. Марчук исследует градацию на материале украинского языка как функционально-семантическую категорию и определяет ее через призму категорий оценки, интенсивности, меры [3].

Конечно, исследования градации в семантическом аспекте далеко не исчерпываются приведенными выше работами. Их более подробный анализ осуществлен нами в [4]. В связи с этим во избежание повторения суммируем лишь общее в интерпретации градации и градуальности разными учеными и представим наше понимание исследуемых явлений. Градация – это и ментальное, и языковое явление. Градация как ментальный феномен (когнитивное явление) представляет собой процесс эксплицитного выражения, упорядочения объекта по какому-либо признаку, процесс фиксации изменения признака объекта, которое может осуществляться в двух направлениях по шкале: нарастание и убывание, а также результат этого процесса. Языковая градация интерпретируется как языковое отражение ментальных операций, то есть наличие определенных языковых единиц или их сочетаний. Градуальность – свойство признака объекта, его способность изменяться (проявляться в той или иной мере, степени) и быть зафиксированным в определенный момент изменения. Иными словами, градуальность – способность объекта поддаваться градуированию. Градуальность проявляется в возможности градации и оказывается более широким понятием, охватывающим гораздо большее количество единиц. Как и градация, градуальность имеет языковую реализацию. Смежность градации и градуальности

153

проявляется в том, что только те явления, которые характеризуются градуальностью, могут градуироваться, упорядочиваться по степени того или иного признака. Градуальность обнаруживает связь с другими категориями, в частности, с категорией интенсивности, которая используется многими лингвистами при определении градации и градуальности. Мы признаем указанную связь, но разграничиваем эти явления. Под интенсивностью в данном исследовании понимается один из градуальных признаков. Кроме интенсивности выделяются и другие градуальные признаки, такие как количество, размер, оценка и др. Таким образом, понятие градуальности является более широким, чем понятие интенсивности и, в сущности, выступает родовым в таком понимании по отношению к видовым – интенсивности, количества и т.д. Перейдем к интерпретации градации и градуальности как когнитивных явлений, используя изложенные лингвистические данные.

Градация может квалифицироваться и более узко – как концепт, и более широко – как домен. Домен, по мнению когнитивных лингвистов [6], находится в мерономичных отношениях с концептами, которые он включает, то есть как целое (домен) – часть (концепт). Какие же концепты являются частью домена ГРАДАЦИЯ/GRADATION? Поскольку лингвисты оперируют такими понятиями градации, как «норма», «нарастание», «убывание», «более»/«в большей степени», «менее»/«в меньшей степени», «большая степень», «малая степень», «наибольшая степень», «наименьшая степень», рискнем интерпретировать их как концепты, «встроенные» в исследуемый домен. Необходимым является выявить их содержание по отношению к градации и определить, есть ли указание на эти компоненты градации в дефинициях лексем, объективирующих градацию, с одной стороны, и указание на градацию как целостный процесс в дефинициях лексем, вербализирующих названные концепты.

В качестве номинаций градации/градуирования используются такие языковые единицы,

как grade, grading, gradate, gradation, graduate, graduation. Следует отметить, что указанные слова практически не употребляются в «бытовом» дискурсе для обозначения градуальных явлений, они в основном функционируют в научном дискурсе, приобретая терминологическое значение. Очевидно, для обыденного сознания психологически более важны и понятны (осознаваемы, доступны) более частные проявления градации. Градация же в целом представляет высокий уровень абстракции. Анализ словарных дефиниций указанных единиц [9; 10; 11] позволяет выявить кроме домена градации и другие когнитивные сферы – цвет (указание на который представлено в дефинициях слов gradate, gradation), образование (на что указывают такие слова, как grade, graduate, graduation), лингвистика (аблаут, чередование гласных как фонетическое явление, обозначенное термином gradation). В рассматриваемых дефинициях выявляются такие семантические компоненты: 1) упорядочение (arrange); 2) расчленение, разделение (separate, divide); 3) степень, мера,

уровень (level, grade, measure, degree); 4) изменение, развитие (changes, development, transition); 5) этап (в изменении, развитии) (step, stage); 6) постепенность (gradual); 7) отметка на шкале (a mark on a scale). Кроме того, в них есть указание на градуируемый объект – качество (quality), размер (size), оценка (value), цвет (colour), вещь (thing), состояние (state).

Выявленные семы согласуются с приведенными выше лингвистическими определениями градации. Однако следует обратить внимание две когнитивные особенности градации: с одной стороны, градация воспринимается как целостный непрерывный процесс (континуальность), а с другой стороны, как «расчлененный» на определенные этапы процесс (дискретность). Причем это «расчленение», на наш взгляд, обеспечивается когнитивными способностями человеческого разума, поскольку объективной действительности свойственны непрерывные изменения. Отмеченные две когнитивные интерпретации градации обусловливают выделение соответствующих признаков, или аспектов, данного явления: 1) континуальность, непрерывность и 2) дискретность. Континуальностью характеризуется такой компонент градации, как изменение (развитие, движение, динамика). Это подтверждает квалификацию градации как процесса фиксации изменения признака. Дискретность, которая выявляется практически во всех анализируемых дефинициях, позволяет выделить такой компонент градации, как «ступень / этап / степень» в изменении или развитии объекта и рассматривать данный компонент как часть градации,

154

квалифицировать его как отдельный концепт домена ГРАДАЦИЯ/GRADATION. Дискретность согласуется с еще одной особенностью градации, зафиксированной в рассматриваемых дефинициях – возможностью графической репрезентации градации на шкале (указано в толкованиях graduate, graduation) с помощью разметок, указывающих на определенный этап, степень градуируемого объекта. В теории градуальных шкал эти разметки, деления получили название градационных кванторов. Таким образом, выделяются следующие основные компоненты градации: изменение /движение и степени изменения / движения. Изменение, как известно, имеет направленность (нарастание, убывание), хотя это свойство градации не эксплицировано в ее толкованиях.

Обратимся к более детальному рассмотрению таких компонентов-концептов градации, как нарастание, убывание, степень. Концепт НАРАСТАНИЕ/INCREASE вербализуется с помощью языковых единиц increase, intensify, grow, rise, strengthen, etc. Анализ их дефиниций, позволил выделить два компонента рассматриваемого концепта: «становиться»

(become) и/или «делать» и «больше/более» (more, greater, stronger, etc.). Концепт УБЫВАНИЕ/DECREASE представлен единицами decrease, diminish, lessen, fall, drop, etc., в

семантике которых фиксируются компоненты «становиться» (become) и/или «делать» и «меньше/менее» (less, lower, smaller, etc.). Концепты степени MORE и LESS предполагают сравнение с некоей величиной, мерой (неслучайно в языке их репрезентанты more и less и суффикс –est образуют формы категории сравнительной степени). Следовательно, эти концепты определяются по отношению к установленной мере признака, которая в лингвистических исследованиях градации (еще со времен Э. Сэпира [12]) получила название «норма», или «точка отсчета» (концепт REFERENCE POINT): более = «больше, чем норма», менее = «меньше, чем норма». Сама норма, как известно, относительна, ее содержание «размыто и подвижно» [5].

Содержание концептов БОЛЬШАЯ СТЕПЕНЬ/LARGE DEGREE (языковые репрезентанты very, fairly, quite, etc.) и SMALL DEGREE (экспликаторы slightly, a little, a bit, etc.) также определятся относительно установленной нормы (как усредненной степени) признака и с помощью концептов MORE и LESS: большая степень = «степень больше, чем норма», малая степень = «степень меньше, чем норма». Таким образом, концепты

REFERENCE POINT/MEDIUM, MORE и LESS являются исходными по отношению к концептам LARGE DEGREE и SMALL DEGREE. Впервые мысль о том, что психологически все компаративы первичны по отношению к своим абсолютам («позитивам»), высказал Э. Сэпир [12].

Содержание концептов UTMOST DEGREE и MINIMAL DEGREE (предельных градуальных концептов) несколько осложняется и отличается от содержания концептов LARGE DEGREE и SMALL DEGREE тем, что в нем имплицитно присутствует отрицание: наибольшая степень = «степень больше, чем большая степень и, следовательно, больше, чем норма; степень, по отношению к которой нет другой большей степени», наименьшая степень = «степень меньше, чем малая степень и, соответственно, меньше, чем норма; степень, по отношению к которой нет меньшей степени». Таким образом, концепты предела могут рассматриваться как своеобразные точки отсчета. В общем, содержание концептов степени варьирует в зависимости от места, которое они занимают на шкале относительно точки отсчета. Домен GRADATION пресекается с доменом CHANGE, образуя матрицу доменов: концепты INCREASE и DECREASE являются частью обоих доменов.

Все рассмотренные концепты как часть домена GRADATION являются чисто градуальными, их содержание определяется внутри домена, хотя они могут входить в другие домены и влиять на содержание концептов. В этом смысле «мостиком» между доменами, образующими матрицу с доменом GRADATION выступает градуальность (gradability) как обязательное свойство концептов этих доменов – способность градуироваться. Градуальность мы определяем как категорию. Когнитивные категории описывают в терминах таксономических (родо-видовых) отношений между концептами, выделяя субординатный (видовой) и суперординатный (родовой) уровни. Причем уровневый статус концепта может варьировать. Так, градуальность выступает родовым понятием (суперординатный уровень) по отношению к видам градуальных признаков – количеству,

155

размеру, интенсивности, качества, оценки и т.д. (субординатный уровень). Однако по отношению к более общей категории «признак» (суперординатный уровень) градульность является видовой, представляя теперь субординатный уровень.

Перспективой исследования является анализ когнитивных моделей, структурирующих домен градации и категорию градуальности в целом и определяющих отношения между концептами в рамках домена и категории, а также выявление специфики разных градуальных концептов и особенностей их языковой репрезентации.

БИБЛИОГРАФИЯ

1. Колесникова С.М. Семантика градуальности и способы ее выражения в современном русском языке / С.М. Колесникова. – М.: Моск. пед. ун-т, 1998. – 178с.

2.Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е.С. Кубрякова – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 506 с.

3.Марчук Л.М. Функціонально-семантичний аспект градації в українській мові / Л.М. Марчук. – Кам’янецьПодільський: Аксіома, 2007. – 304с.

4.Пелепейченко Л.М., Подуфалова Т.В. Категорія градуальності в аспекті лінгвістичного аналізу / Л.М. Пелепейченко, Т.В. Подуфалова // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. – Харків: Вид-во ХНПУ, 2004. – Вип. 14. – С. 12-20.

5.Шейгал Е.И. Градация в лексической семантике: Учебное пособие к спецкурсу / Е.И. Шейгал – Куйбышев: Куйбыш. гос. пед. ин-т, 1990. – 96 с.

6.Clausner T.C., Croft W. Domains and image schemas // Cognitive Linguistics. – 1999. – Vol. 10, № 1. – P. 1-31.

7.Ibarretxe-Antunano I. What’s Cognitive Linguistics? A New Framework for the Study of Basque – P. 1-16. http: // languages. londonmet. ac. uk / ciltrans / coglin. pdf.

8.Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Reason and Imagination. – Chicago, L.: The Univ. of Chicago Press, 1987. – 233p.

9.Longman Dictionary of Contemporary English. – Harlow; London: Longman, 1995. – 1690 p.

10.Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English. – A.S. Hornby, 7th edition, Oxford University Press, 2006. –

1715 p.

11.New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language. – Lexicon Publications, Inc., 1993. – 1149 p.

12.Sapir E. Grading. A study in semantics // Philosophy of Science. – 1944. – Vol. II, № 2.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Тетяна Подуфалова – кандидат філологічних наук, доцент кафедри практики англійського усного та писемного мовлення

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Наукові інтереси: лексична семантика, когнітивна лінгвістика, прагмалінгвістика.

КОГНІТИВНО-СЕМАНТИЧНАСТРУКТУРА КОНЦЕПТУ

ТетянаСЕМЕГИН (Кременець, Україна)

У статті розглянуто структуру концепту з позиції структурних компонентів та рівневої організації, а також проаналізовано особливості співвідношення термінів “когнітивна” і “семантична структура” концепту в сучасній лінгвістиці.

Ключові слова: концепт, когнітивно-семантична структура концепту, структурні компоненти, рівнева організація, радіальна модель зчеплення значення, концептуальні та семантичні ознаки

The article focuses on the structure of the concept from the point of view of its structural components and level organization and analyses the peculiarities of interrelation of the terms “cognitive” and “semantic structure” of the concept in modern linguistics.

Key words: concept, cognitive-semantic structure of the concept, structural components, level organization, the radial mechanism for coupling of meaning, conceptual and semantic features

Постановка проблеми у загальному вигляді, її актуальність та зв’язок із науковими завданнями. Питання структури концепту в сучасній лінгвістичній науці є доволі дискусійним і розглядається із двох діаметрально протилежних напрямів. З одного боку, у працях М. Ф. Алефіренко зазначається, що концепт нагадує парен – річ без структури [1: 91]. Подібні сумніви про можливість моделювання структури концепту виголошуються і у ранніх роботах З. Д. Попової та Й. А. Стерніна з когнітивної лінгвістики [12: 61]. Однак, більш переконливою є сьогодні позиція науковців [13: 21; 15: 417], які трактують структурованість концепту як необхідну передумову існування ментальної одиниці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вузькому значенні структура концепту

― “сукупність ознак, необхідних і достатніх для ідентифікації предмета чи явища як фрагмента картини світу” [11: 82]. У більш широкому розумінні під структурою концепту передбачають “базові структурні елементи різної когнітивної природи, що описуються як когнітивні ознаки” [13: 115]. Структуру концепту визначають як логічну [18: 73],

156

стохастичну (ймовірну) [10: 53], нежорстку [5: 29]. Метафорично її зображують у вигляді

хмари [12: 61], снігової грудки [5: 30], плоду [17: 58].

Мета пропонованої статті – проаналізувати характер співвідношення понять “когнітивна” і “семантична” структура концепту.

Завдання статті передбачають 1) систематизацію наявних підходів до розуміння структури концепту; 2) порівняння закономірностей побудови і реалізації когнітивносемантичної структури концепту; 3) аналіз основних особливостей семантичної структури концепту в аспекті її вербального втілення та внутрішньої організації.

Наукові результати. У сучасній лінгвістиці структуру концепту розглядають передусім із позицій її 1) структурних компонентів та 2) рівневої організації.

1.Виокремлення структурних компонентів концепту варіюється у представників лінгвокультурологічного та лінгвокогнітивного напрямів. Дослідники пропонують численні методики для виявлення компонентів/шарів/складників структури концепту. Якщо лінгвокультурологи диференціюють понятійну, образну, значущу [7: 79-80] або фактуальну, образну, ціннісну [9: 98] складові у структурі концепту, то когнітивісти розрізняють

інтенсіонал й імплікаціонал [10: 54], фрейм і слоти [20: 75; 24: 133], когнітивні моделі [23: XV].

2.Рівнева організація структури концепту випливає із розмежування двох картин світу: концептуальної та мовної. Відповідно, і структура концепту реалізується на когнітивному (включає всю інформацію соціуму, пов’язану з досліджуваним концептом) і лексико-семантичному (містить фрагмент інформації про концепт, яка є вербалізованою) рівнях. Взаємовідношення між когнітивною і семантичною структурами віддзеркалює зв’язок між концептуальною і мовною картинами світу, основні закономірності якого детально сформульовані З. Д. Поповою та Й. А. Стерніном [13: 56]. Таким чином, когнітивна

ісемантична структури концепту співвідносяться як 1) первинне і вторинне, 2) ментальне явище і його вербалізація, 3) зміст свідомості та засіб доступу до цього змісту. Ось чому “концептуальні структури є універсальними, а різниця між мовами зумовлюється способами вираження цих концептуальних структур” [21: 54; 22: 90], тобто їх лексико-семантичним втіленням, адже семантична структура – це “форма, яку набуває концептуальна, щоб бути вираженою у мові” [19: 348]. Відмінність між когнітивним і лексико-семантичним рівнями аналізу концепту полягає і в способі представлення знань: ментальні репрезентації у першому випадку та мовні одиниці у другому. Типологія ментальних репрезентацій розроблена представником Воренезької школи концептологів А. П. Бабушкіном і включає мисленнєві картинки, схеми, фрейми, сценарії тощо [3: 54].

Незважаючи на вторинність семантичної структури з позиції її формування, вона виступає першоосновою аналізу і розуміння концепту як ментального явища і виявлення його параметричних концептуальних властивостей. Відомо, що структура і зміст різних концептів виявляється через значення мовних одиниць, які їх репрезентують, адже “дістатися думки ми можемо тільки через слова, ніхто не винайшов поки що іншого способу” [25: 23]. Якщо сукупність мовних одиниць, що вербалізують концепт, утворює його номінативне

поле [13: 66], то їхні значення – семантичну структуру концепту. У працях О. Л. Бєссонової [4: 53], М. М. Болдирьова [5: 31], С. Г. Воркачова [6: 20] наголошується, що лінгвістична природа концепту зумовлює його закріпленість за певними вербальними засобами реалізації, сукупність яких утворює лексико-семантичну парадигму концепту, а повний семантичний опис концепту можливий через тлумачення синтагматичних і парадигматичних зв’язків його слова-імені. Про семантичну природу концепту свідчать і такі ознаки, як семіотична щільність, орієнтація на план вираження та розсіяність серед мовних знаків, що були виокремленні С. Г. Воркачовим [7: 79-95; 8: 13-22].

Семантична структура концепту характеризується певними особливостями, зокрема 1) лінгвокультурною маркованістю та 2) радіальною моделлю зчеплення значення у розрізі її внутрішньої організації.

Семантична структура концепту як вторинне культурно-марковане вербальне втілення когнітивної структури демонструє лінгвокультурну специфіку інтеріоризації дійсності носіями споріднених чи неспоріднених мов, яка виявляється:

157

1)у різній номінативній активності слова-імені концепту;

2)в етноунікальних первісних ознаках номінації лексем-вербалізаторів концепту;

3)у відмінному семантичному наповненні змісту концепту на сучасному етапі;

4)у різній системі цінностей, що експлікуються при паремійній вербалізації концепту;

5)у національно-специфічних образах-еталонах, які є складовими компаративних фразеологічних одиниць.

Радіальна модель (термін Ю. Д. Апресяна) зчеплення значення передбачає організацію семантичної структури навколо слова-імені концепту, що є центральним елементом, який виконує функцію семантичного стрижня. Радіальна модель семантичної структури концепту побудована в такий спосіб: вихідне значення (значення імені концепту) є центром, від якого йдуть радіуси похідних значень (значення одиниць номінативного поля). При цьому семантика імені концепту не тільки виражає ядерні ознаки семантичної структури, а й встановлює семантичний зв’язок з одиницями номінативного поля, виконуючи функцію своєрідного семантичного інваріанта.

Таким чином, семантична структура концепту включає наступні компоненти, що пов’язані між собою радіальним зв’язком:

1)ядерні семантичні ознаки вираженні у значенні слова-імені концепту;

2)навколоядерні семантичні ознаки експліковані у значеннях лексем-вербалізаторів;

3)периферійні семантичні ознаки актуалізовані у фразеологічних одиницях. Елементами когнітивно-семантичної структури концепту виступають концептуальні та

семантичні ознаки. Диференціація концептуальних (когнітивних) і семантичних ознак (компонентів, сем) простежується також у роботах С. С. Потапчук, В. Ф. Старко [14; 16]. Ми погоджуємося з методологією Й. А. Стерніна та З. Д. Попової про те, що семантичні ознаки виокремлюються в семантиці мовних одиниць, які вербалізують концепти, а концептуальні ознаки узагальнюють на більш високому рівні абстракції результати опису значення мовних одиниць, що номінують концепт, об’єднуючи співпадаючі чи близькі за змістом семантичні ознаки в єдину концептуальну ознаку [13: 199-200]. Таким чином, концептуальні ознаки складаються із семантичних ознак або перебувають із ними у родо-видових відношеннях і забезпечують перехід від змісту значення мовних одиниць до змісту концепту, що є основною семантико-когнітивного методу. При цьому концептуальні ознаки можуть збігатися серед носіїв різних мов, адже є результатом абстрагування, а відмінності реєструються, як правило, на рівні семантичних ознак.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Отже, семантична структура концепту

євторинним, культурно-маркованим вербальним втіленням когнітивної структури, що дозволяє виявити параметричні властивості концепту через семантику мовних одиниць, що його вербалізують. Внутрішня організація семантичної структури відзначається радіальною моделлю зчеплення значень, що забезпечує взаємопов’язаність елементів номінативного поля концепту з його ядерною, інваріантною частиною за спільною семантичною ознакою. Перспективним видається дослідження когнітивно-семантичної структури аксіологічномаркованих концептів у зіставному аспекті, адже вони відображають ціннісні орієнтири лінгвокультурної спільноти.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики : [монография] / Николай Федорович Алефиренко. – М. : Гнозис, 2005. – 326 с.

2.Апресян Ю. Д. Избранные труды : у 2-х т. / Юрий Дереникович Апресян. – Т. 1. – Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М. : Языки русской, культуры, 1995. – 364 с. – (Язык, семиотика, культура).

3.Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка, их личностная и национальная специфика : дис. ... доктора филол. наук : 10.02.19 / Анатолий Павлович Бабушкин. – Воронеж, 1997. – 330 с.

4.Бєссонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови : когнітивний і гендерний аспекти / Ольга Леонідівна Бєссонова. – Донецьк : Дон НУ, 2002. – 362 с.

5.Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика (Курс лекций по английской филологии) / Николай Николаевич Болдырев. – Тамбов : Изд-во Тамбовского ун-та, 2000. − 123 с.

6.Воркачев С. Г. Концепт счастье в русском языковом сознание : опыт лингвокультурологического анализа : [монография] / Сергей Григорьевич Воркачев. – Краснодар, 2002. – 142 с.

7.Воркачев С. Г. Методологические основание лингвоконцептологии / С.Г. Воркачев // Теоретическая и прикладная лингвистика. Аспекты метакоммуникативной деятельности. – Воронеж, 2002. – Вып. 3. – С. 79–95.

8.Воркачев С. Г. Лингвокультурная концептология : становление и перспективы / С. Г. Воркачев // Изв. РАН. Сер. Л-ры языка. – 2007. – Т. 66. – № 2. – С. 13–22.

158

9.Карасик В. И. Языковой круг : личность, концепты, дискурс : [монография] / Владимир Ильич Карасик. – Волгоград : Перемена, 2002. – 477 с.

10.Никитин М. В. Развернутые тезисы о концептах / М. В. Никитин // Вопросы когнитивной лингвистики. – № 1 (001). – 2004. – С. 53–64.

11.Пименова М. В. Типология структурных элементов концептов внутреннего мира (на примере эмоциональных концептов) / М. В. Пименова // Вопросы когнитивной лингвистики. – № 1 (001). – 2004. – С. 82–90.

12.Попова З. Д. Очерки по когнитивной лингвистике : [монография] / Зинаида Даниловна Попова, Иосиф Абрамович Стернин. – Воронеж : Истоки, 2001. – 191 с.

13.Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / Зинаида Даниловна Попова, Иосиф Абрамович Стернин. – М. : АСТ: Восток – Запад, 2007. – 314, [6] с. – (Лингвистика и межкультурная коммуникация. Золотая серия).

14.Потапчук С. С. Семантико-когнітивна структура концепту чистий в англійській та українській мовах : дис. ...

кандидата філол. наук : 10.02.17 / Світлана Сергіївна Потапчук. – Рівне, 2008. – 215 с.

15.Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : [підручник] / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с.

16.Старко В.Ф. Концепт ГРА в контексті слов’янських і германських культур (на матеріалі української, російської, англійської та німецької мов) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15 “Загальне мовознавство” / В.Ф. Старко. – К., 2004. – 16 с.

17.Стернин И. А. Методика исследования структуры концепта / И. А. Стернин // Методологические проблемы когнитивной лингвистики : науч. изд. – Воронеж: Воронежский государственный университет, 2001. – С. 58–65.

18.Рябцева Н. К. “Вопрос” : прототипическое значение концепта / Н. К. Рябцева // Логический анализ языка. Культурные концепты. – М. : Наука, 1991. – С. 72–77.

19.Evans V. Evolution of semantics / V. Evans // Elsevier Encyclopedia of Language and Linguistics. – [2-nd ed.]. – Kidlington, Oxford : Elsevier, 2005. – P. 345–353.

20.Fillmore Ch. J. Toward a Frame-Based Lexicon : The semantics of RISK and Its Neighbours / Ch. J. Fillmore // Frames, Fields, and Contrasts : New Essays in Semantics and Lexical Organization. – Hillsdale, N. Y. : Lawrence Erlbaum Assoc., 1992. – P. 75– 102.

21.Immler M. Is semantics universal, or isn’t ? On the relation of language, thought and semantic structure / M. Immler // Semantic universals and universal semantics. − Berlin, New-York : Mouton de Gruyter, 1991. − P. 37–59. − (Groningen-Amsterdam studies in semantics ; 12).

22.Jackendoff R. S. Semantic structures / Ray S. Jackendoff. − Cambridge, MA : MIT Press, 1990. – 322 p. − (Current studies in linguistics ; 18).

23.Lakoff G. Metaphors we live by / George Lakoff, Mark Johnson. – Chicago: University of Chicago Press, 1980. – 276 p.

24.Markman A. B. Knowledge representation / Arthur B. Markman. –Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 1999. – 329 p.

25.Wierzbicka A. Understanding cultures through their key words : English, Russian, Polish, German, and Japanese / Anna Wierzbicka. – New York, Oxford : Oxford University Press, 1997. – 317 p. – (Oxford studies in anthropological linguistics ; V. 8).

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Тетяна Семегин – старший викладач кафедри англійської філології Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного

інституту імені Тараса Шевченка.

Наукові інтереси: зіставне мовознавство, лінгвокультурологія.

АНГЛОМОВНА АКТУАЛІЗАЦІЯ ПІДСЛОТУ АРЕАЛ ФРЕЙМОВОЇСТРУКТУРИ КОНЦЕПТУ ТЕРОРИЗМ

Алла СЕМЕНЧУК (Запоріжжя, Україна)

Статтю присвячено дослідженню особливостей англомовної актуалізації підслоту ареал фреймової структури концепту ТЕРОРИЗМ. Ілюстративний матеріал дібрано із новітніх періодичних видань англомовних країн.

Ключові слова: інновація, лексема, концепт, підслот, слот, топонім, фреймова структура.

The author’s attention is concentrated on the peculiarities of actualization of the subslot areal of the concept TERRORISM in modern English. The illustrative material is taken from modern mass media of English speaking countries.

Key words: innovation, lexeme, concept, slot, subslot, toponym, frame structure.

Початок ХХІ століть позначився глобальними змінами на світовій арені, що зумовили зростання темпів збагачення словникового складу багатьох мов, в тому числі й англійської мови. Загострення проблеми тероризму у світі сприяло "неологізації" словникового складу сучасної англійської мови, спричинивши його інтенсивне поповнення як за рахунок внутрішніх ресурсів, так і іншомовних надходжень, що зумовлює актуальність дослідження шляхів і способів утворення інновацій в англійській мові.

Значну увагу аналізу процесів та шляхів збагачення словникового складу англійської мови приділяли такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як Р. Барнхарт, Ю.О. Жлуктенко, Д. Ейто, С.М. Єнікєєва, В.І. Заботкіна, Ю.А. Зацний, А.Е. Левицький, С. Морт, Н.Г. Олексенко, М.М. Полюжин.

Метою цієї статті є простежити особливості актуалізації підслоту ареал фреймової структури концепту ТЕРОРИЗМ в сучасній англійській мові. Мета роботи зумовлює

159

виконання таких завдань: а) простежити семантичну еволюцію топонімів в англійській мові; б) дослідити участь цих одиниць у словотворчих процесах.

У структурі слоту Суб’єкт терористичної діяльності фреймової структури концепту ТЕРОРИЗМ ми виділяємо три підслоти: 1) особа; 2) організація; 3) ареал. Зауважимо, що підлоти особа, організація ми розглядали у наших попередніх публікаціях [1; 2].

Топонімічні номінації регіонів, що актуалізують в англійській мові підслот ареал, вважаємо доцільним об’єднати у такі групи: а) назви окремих країн, що стали символами тероризму (Iraq, Iran, Gaza, Lebanon); б) коаліції держав, які підтримують терористичну діяльність (axis of evil, axis of terror, arc of extremism, outposts of tyranny); в) території, де сконцентровано найбільш активні терористичні осередки (Jihadistan, Extremistan, Terroristan, sandbox, Shiite Crescent). Слід звернути увагу на той факт, що підслот, який репрезентує локативні десигнації зазначених територіальних об’єднань, у переважній більшості актуалізується одиницями, що віддзеркалюють позицію атлантичного світу. На нашу думку, вибір мовних одиниць обумовлений не прагненням створити топонімічні інновації, а радше передати при цьому своє емоційне ставлення до супротивника. Протилежна сторона переважно використовує офіційні назви країн і територій, а подекуди й більш абстрактні найменування, створені за аналогією до "американських", але з антонімічним значенням і, відповідно, позитивною аксіологію, до прикладу, вираз axis of good.

Назви окремих країн так званої "вісі зла" і деяких інших територій Близького Сходу відіграють особливу роль у сучасній англійській мові, оскільки функціонують не лише у своєму прямому значенні, тобто як власні назви. Вони зазнали семантичної еволюції і набули ознак символу. Одним із прикладів подібної топонімічної антономазії виступає Іран, що почав символізувати держави, де панує закон шаріату, а реальна влада належить духовним лідерам. У англійській мові для позначення подібного устрою почала функціонувати одиниця mullocracy.

Негативне сприйняття цього устрою характерне не лише для західних держав, але й для таких азійських країн, як Турція, де більша частина населення сповідує іслам. Президент цієї держави висловив переконання, що Турція є і залишається світською країною і наголосив на необхідності суворого розмежування між державою і мечеттю, щоб не допустити

"трансформацію" Турції на Іран [3: 24]: "Turkey is secular and will remain secular”, they chanted. “Turkey will not become an Iran". (Newsweek, June 5, 2006).

Війна в Іраку перетворила цю країну на своєрідний полігон, де "тренуються" військові підрозділи США і їх союзників, армія іракського уряду в боротьбі з екстремістськими угрупованнями. Приводом уведення військ на цю територію, як відомо, послужили ствердження про наявність в американського уряду доказів про володіння зазначеною державою зброєю масового знищення, що становило загрозу для світового порядку. На сучасному етапі аналітики вказують на вірогідність перетворення Ірану на Ірак, тобто на театр бойових дій, через бажання першої країни розробляти власну ядерну зброю, що протирічить інтересам Сполучених Штатів: As the saying in Washington goes, “Iran is the new

Iraq”. (The Sunday Times, Oct. 28, 2007).

Дуже цікавим у цьому зв’язку видається наступний приклад, де Ірак, що вже перетворився на символ країни-полігону, порівнюють з Ліваном, який у 80-х роках ХХ століття став уособленням насильства, етнічної ворожнечі і численних мафіозних угруповань, що насаджували свої закони: It [Iraq] will be Lebanon in the 1980-s, except that 130.000 will be in the middle of it all. (Newsweek, June 5, 2006). У даному випадку відбувається своєрідна вторинна символізація, під якою ми розуміємо "симбіоз якостей" – набуття цими "територіями-емблемами" додаткових ознак завдяки одна одній. Наведена вище цитата про перетворення Іраку на Ліван стосується діяльності на іракській території радикального шиїтського лідера Муктади аль-Садра. Якщо прем’єр-міністру Іраку Маліку не вдасться впоратись з ним, то останній перетвориться на найвпливовішу людину країни, а це матиме вкрай негативні наслідки [4: 19].

Перетворення Лівану на символ сприяло виникненню інновацій на основі назви цієї країни. Так, дієслово to Lebanize позначає "перетворюватися на Ліван", тобто державу, де панує насильство, а влада належить воєнізованим угрупованням. Згодом на основі

160