2. Зміст, завдання і методи аналізу фінансових звітів

Основною метою аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи корпорації, прийняття рішення про визначення компанію плато­спроможною (неплатоспроможною) та подання пропозиції щодо зміцнення фінансового стану.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

1. На підставі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану корпорації.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позичкових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, які спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану корпорації.

До основних методів аналізу звітності належать наступні.

1. Читання звітності — це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають май­новий стан, короткострокові і довгострокові інвестиції, дже­рела фінансування власного капіталу, оцінюються зв'язки між по­стачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

2. Горизонтальний аналіз надає можливість зіставлення даних фінансової звітності за ряд звітних періодів. Даний вид аналізу відомий також як порівняння тимчасового ряду. При його здійсненні необхідно враховувати вплив інфляції і зміни цін на показники фінансової звітності.

3. Вертикальний аналіз поділяється на два типи.

Перший тип передбачає визначення питомої ваги відповідного показника фінансового звіту в його підсумковому значенні, що дозволяє оцінити ступінь впливу різних факторів на кінцевий результат.

Другий тип вертикального аналізу має також назву взаємосекційний аналіз і дозволяє зробити зіставлення фінансових показників компанії з результатами роботи її конкурентів і средньогалузевими значеннями.

Перший і другий типи вертикального аналізу знаходяться у взаємній залежності, тому що визначення процентного змісту відповідних статей фінансового звіту в його підсумковому показнику є зручним способом порівняння даних фінансової звітності різних компаній.

Однак, у процесі проведення взаємосекційного аналізу підприємств різної державної приналежності можуть виникнути певні труднощі, які викликані:

• відмінностями в обліковій політиці;

• розбіжністю звітних періодів.

Тому для здійснення взаємосекційного аналізу передбачається проведення ряду підготовчих заходів:

• визначення регіону, у межах якого буде здійснюватися порівняльний аналіз;

• формування бази даних компаній, показники роботи яких будуть використані в ході аналізу;

• корегування сформованої бази даних з урахуванням відповідності критеріїв порівнянності інформації.

4. Коефіцієнтний аналіз — за допомогою якого вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розрахо­вуються як відношення величин балансових статей чи інших аб­солютних показників, які можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими даними.

5. Факторний аналіз — застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну відповідного фінансового показника.