Завдання для самоконтролю знань

Контрольні питання:

1. Назвіть фактори, які впливають на зміну вартості грошей у часі.

2. У чому полягає сутність дисконтування?

3. Надайте характеристику компаундируванню.

4. Що являє собою звичайна та вексельна рента?

Тестові завдання:

1. Концепція майбутньої та теперішньої вартості грошей ґрунтується на базі:

1. розрахунку вартості використання грошей протягом певного періоду часу;

2. розрахунку ліквідності грошей протягом певного періоду часу;

3. визначення ризику неодержання очікуваної суми грошей;

4. передбачення економічної кризи.

2. Теперішня вартість майбутнього потоку готівки або групи потоків готівки – це:

1. річна вартість;

2. прогнозована вартість;

3. теперішня вартість ануїтету;

4. відносна вартість.

3. Процес визначення поточної вартості потоку готівки або групи потоків готівки – це:

1. планування;

2. дисконтування;

3. анкетування;

4. відносна вартість.

4. Компаундирування – це:

1. визначення майбутньої вартості грошей;

2. визначення поточної вартості грошей;

3. процентна ставка, яку банк вкладає за 1 рік;

4. початкова сума вкладених грошей.

5. Серія вкладів або виплат рівних сум, що здійснюється через певні інтервали або певну кількість періодів зветься:

1. рента;

2. вексель;

3. процентна ставка;

4. дисконтна ставка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ЕЛЕМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ КОРПОРАЦІЙ

ТЕМА 4. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

1. Призначення і види фінансових звітів

2. Зміст, завдання і методи аналізу фінансових звітів

3. Система показників оцінки фінансового стану корпорацій

Література:

1. Бланк І.О. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. – К.: Ніка-центр, Ельга, 2001. – 528 с.

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К: Молодь, 1997. – 998 с.

3. Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика). – К: МАУП, 2002. – 232 с.

4. Sandra Dawson. Analyzing organizations. – London: Macmillan Business, 2000. – 296 p.

1. Призначення і види фінансових звітів

Для того, щоб оцінити поточний і прогнозований стан корпорації, необхідно провести фінансовий аналіз. Він є методом оцінки й прогнозування фінансового стану на основі даних бухгалтерського обліку й звітності. Його завдання - оцінити фінансовий стан, з'ясувати можливості підвищення ефективності роботи компанії за допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрямку розвитку, виходячи з потреб у фінансових ресурсах.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових коштів корпорації за звітний період.

Головне значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу діяльності корпорації. Фінансовий аналіз, у свою чергу, проводиться з метою одержання відповіді на питання, наскільки ефективно працює компанія, для чого виявляється ступень збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів; оцінюються потоки власного й позикового капіталу в процесі економічного кругообігу, націленого на одержання прибутку, підвищення фінансової стійкості корпорації; оцінюється правильність використання коштів для підтримки ефективної структури капіталу; контролюється оптимальність складання фінансових потоків організації, доцільність здійснення тих або інших витрат і т. п.

Призначення фінансової звітності складається насамперед у тім, щоб допомогти її користувачам виробити кваліфіковані судження й прийняти відповідні рішення, спрямовані на поліпшення фінансового стану.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які можуть вимагати звіти, складені з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансовий Звіт про прибуток і збиткизабезпечує можливість визначення фінансового результату діяльності компанії. Даний звіт дозволяє його користувачам одержати відповіді на два основних питання:

1. Який фінансовий результат був досягнутий корпорацією на певну дату?

2. Яка фінансова позиція корпорації у певний період часу?

Звіт про прибуток і збитки дозволяє досліджувати результат діяльності корпорації по закінченню певного періоду часу. Даний проміжок часу називається звітним періодом. Більшість компаній використовує дванадцятимісячний звітний період.

Зазначений Звіт відображає доходи, які були отримані, а також витрати, що були зроблені. Компанія отримує прибуток, коли її доходи перевищують витрати протягом звітного періоду, а також збиток – коли величина доходу недостатня для покриття витрат.

Звіт про прибуток і збитки визначає сім найменувань видів прибутку:

1. Валовий прибуток

2. Операційний прибуток.

3. Прибуток від звичайної діяльності до сплати відсотків.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподатковування.

5. Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків.

6. Прибуток, що cлід розподілити між акціонерами.

7. Прибуток за звітний період.

Звіт про прибуток і збитки починається з визначення показника товарообігу. Товарообіг – це сума, яку компанія одержує від продажу товарів і надання послуг. Витрати, пов'язані з продажем товарів і наданням послуг формують собівартість продажу. Вираховуючи собівартість продажу з величини товарообігу, можна отримати валовий прибуток.

Операційний прибуток формується шляхом вирахування собівартості продажу і накладних витрат із суми товарообігу та додання іншого доходу. При цьому, накладні витрати включають витрати, пов'язані з реалізацією продукції, проведенням маркетингових досліджень, а також адміністративні витрати. Інші доходи включають доходи від операційної діяльності, які не можуть бути віднесені до зазначених вище статей.

Корегуючи операційний прибуток на величину надзвичайних доходів і витрат, можна отримати прибуток від звичайної діяльності до сплати відсотків. До надзвичайних доходів і витрат відносяться, відповідно, доходи та витрати, які не пов'язані зі здійсненням звичайної діяльності.

Далі визначається прибуток від звичайної діяльності до оподатковування, який розраховується шляхом вирахування з попереднього фінансового результату суми витрат на сплату відсотків.

У даному Звіті відбивається сума податкових платежів, причому загальна сума. Більш детальний аналіз податків, сплачених компанією, подається в додатках до фінансової звітності.

Після того як компанія сплатила податки, вважається, що сума прибутку, який залишився, має бути достатньою для розподілу між акціонерами або для використання в подальшій господарській діяльності. Даний прибуток має назву прибуток від звичайної діяльності після сплати податків.

Далі отриманий фінансовий результат корегується з урахуванням особливих платежів, що виникають у випадку, якщо компанія має філії, працівники яких володіють певною кількістю акцій даного підприємства і також мають право брати участь у розподілі прибутку. Після проведення відповідного корегування визначається величина прибутку, який підлягає розподілу між акціонерами.

Підсумковим показником Звіту про прибуток і збитки є прибуток за звітний період, який залишається в розпорядженні корпорації після сплати дивідендів акціонерам.

Необхідно також відмітити, що аналітикам при оцінки прибутковості компанії рекомендується враховувати, який з видів діяльності, здійснюваної корпорацією, є найбільш прибутковим, а також, якщо компанія веде бізнес у декількох географічних регіонах, то величину прибутку, одержуваного від виконання операцій у відповідному регіоні.

Другим основним фінансовим звітом компанії є Баланс. Він містить детальну характеристику активів і зобов'язань корпорації на кінець звітного періоду. Цей документ характеризує фінансову позицію компанії на конкретну дату. В основі складання Балансу лежить принцип подвійного запису, відповідно до якого будь-якому зобов'язанню має бути визначений відповідний актив. Активи можуть бути визначені як ресурси компанії та включати в себе необоротні активи, такі як будинки та машини, і поточні активи, такі як запаси та гроші. Зобов'язання являють собою заборгованість корпорації перед особами, що придбали її акції, а також перед тими, у кого компанія брала в борг кошти.

Одне з найважливіших питань, що виникає при складанні Балансу полягає в тому, яку основу використовувати при визначенні вартості активів. Взагалі активи відбивають по історичній собівартості, тобто по вартості витрачених на їхнє придбання або виробництво коштів. Однак, керівництво компанії може використовувати й інший метод оцінки активів, відповідно до якого активи відображаються по поточній вартості, тобто можливій ціні продажу.

Складання Балансу починається з визначення вартості необоротних активів. Необоротні активи – це активи, що підприємство очікує використати протягом тривалого періоду часу. Дані активи включають у себе три складові: нематеріальні активи, матеріальні активи, інвестиції. До нематеріальних активів відносяться патенти, товарні знаки, торговельні марки. Будинки, машини й обладнання відносяться до матеріальних необоротних активів. Останньою складовою необоротних активів є інвестиції в інші компанії на довгостроковий період.

Крім необоротних активів, у Балансі відображаються також поточні активи. До поточних активів відносяться активи, які використовуються протягом короткого проміжку часу. Вони включають у себе запаси, які складаються з сировини та матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції; дебіторську заборгованість, у тому числі в частині податкових платежів; короткострокові депозити та позики, грошові кошти на рахунку в банку й у касі.

Підсумувавши вартість необоротних і поточних активів, можна одержати загальну вартість активів корпорації.

Відображення в Балансі зобов'язань компанії починають з визначення вартості кредиторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом одного року. До даного виду зобов'язань відносяться:

1. Торговельні й інші кредити, тобто заборгованість компанії за отримані товари.

2. Позики, овердрафти та зобов'язання щодо фінансової оренди. До даної категорії відносяться також довгострокові позики, що підлягають погашенню протягом найближчого звітного періоду.

3. Заборгованість по сплаті податків.

4. Дивіденди, які слід сплатити акціонерам.

Наступна група зобов'язань представлена кредиторською заборгованістю, що підлягає погашенню протягом періоду часу більш ніж один рік. Даний вид зобов'язань складається з позик і зобов'язань по фінансовій оренді, заборгованості по сплаті податків і іншої кредиторської заборгованості. Причому, погашення компанією відзначених зобов'язань не очікується протягом одного року.

Далі в Балансі відображається величина забезпечення майбутніх зобов'язань і платежів, яка являє собою суму резервів, створених для здійснення майбутніх витрат.

Остання група зобов'язань являє собою капітал і резерви та включає в себе:

1. Акціонерний капітал, тобто номінальну вартість випущених акцій.

2. Премію на акції – суму перевищення ціни продажу акцій над номінальною вартістю.

3. Резерв, отриманий у результаті дооцінки необоротних активів.

4. Гудвіл – перевищення ціни, по якій компанія була придбана, над номінальною вартістю її активів. Якщо компанія була придбана за ціною меншою, ніж номінальна вартість її активів, дана різниця вважається негативним гудвілом.

5. Нерозподілений прибуток – прибуток, що залишився після здійснення усіх витрат і платежів. Даний показник формується на підставі Звіту про прибуток і збитки.

Далі в Балансі вказується вартість акцій, випущених дочірніми підприємствами, а також заборгованість по сплаті дивідендів акціонерам даних підприємств.

Таким чином, зобов'язання компанії включають у себе:

1. Кредиторську заборгованість, що підлягає погашенню протягом року.

2. Кредиторську заборгованість, що підлягає погашенню протягом періоду часу більш ніж один рік.

3. Забезпечення майбутніх зобов'язань і платежів.

4. Капітал і резерви.

Визначив суму значень кожного з зазначених вище елементів, можна отримати загальну суму зобов'язань компанії, яка повинна відповідати загальній вартості активів.

Звіт про рух грошових коштівнадає інформацію, яка групується по наступних розділах:

1. Операційний грошовий потік.

2. Надходження від інвестицій і фінансові витрати.

3. Оподатковування.

4. Інвестиційні операції.

5. Фінансування.

Складання Звіту починається з визначення показника чистого грошового потоку від операційної діяльності, що являє собою різницю між сумою отриманих і використаних коштів у результаті здійснення корпорацією даного виду діяльності.

У наступній частині Звіту відображається сума коштів, яка надійшла компанія від її інвестицій у вигляді отриманих відсотків. Тут також вказується величина коштів, витрачених на обслуговування акціонерного капіталу (виплачені дивіденди, у тому числі по привілейованих акціях) і позикового капіталу (сплачені відсотки)

Далі у Звіті вказується сума сплачених податків, у тому числі за межами даної держави.

Грошовий потік від інвестиційних операцій включає в себе надходження коштів від продажу необоротних активів і доходи від спільної діяльності, а також грошові платежі на придбання інвестицій, необоротних активів і дочірніх підприємств.

Підсумувавши показники чотирьох охарактеризованих вище розділів Звіту про рух грошових коштів можна одержати проміжний результат — чистий грошовий потік до фінансування.

Останній розділ Звіту характеризує рух грошових коштів у результаті здійснення фінансової діяльності та включає в себе:

1. Надходження у вигляді нових позик.

2. Погашення позик.

3. Надходження від випуску акцій.

Наприкінці Звіту відображається підсумковий результат руху грошових коштів компанії.

Крім того, слід зазначити, що показники Звіту про рух грошових коштів взаємопов’язані з показниками Звіту про прибуток і збитки та Балансом.

При цьому, для визначення грошового потоку від операційної діяльності, як основа, використовується сума операційного прибутку. До даної суми додається величина нарахованої амортизації та враховуються зміни в складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості. Величина зменшення вартості запасів, дебіторської заборгованості та збільшення кредиторської заборгованості відноситься до позитивного операційного грошового потоку. І навпаки, величина збільшення запасів, дебіторської заборгованості та зменшення кредиторської заборгованості розглядається як негативний операційний грошовий потік.

При цьому, для визначення грошового потоку від операційної діяльності, значення операційного прибутку та нарахованої амортизації беруться зі Звіту про прибуток і збитки, а величини зміни вартості запасів, операційної дебіторської і кредиторської заборгованості — з Балансу.