2. Система аналізу капіталовкладень корпорацій

Для прийняття правильного рішення щодо доцільності капіталовкладень необхідна умова — це акуратні прогнози грошових потоків.

Грошовий потік – фактичні чисті готівкові гроші, які надходять у компанію (чи витрачаються нею) протягом деякого визначеного періоду.

Найважливіший і водночас найважчий крок в аналізі ефективності планових витрат на основний капітал, застосовуваний у виробництві, є оцінка потоків грошових коштів від цього проекту. Це і необхідні інвестиції, які слід буде здійснити, і річні чисті грошові прибутки, які будуть отримані після того, як проект почне працювати. Дуже багато змінних величин застосовується в прогнозі грошового потоку і дуже багато відділів та окремих фахівців приймають участь в цьому процесі. Наприклад, прогнози стосовно ціни продажу і обсягу продажу здійснюються відділом маркетингу, базуючись на знаннях цінової еластичності, результатів рекламних компаній, економічної кон'юнктури, реакції конкурентів, а також трендів у споживчих інтересах.

Дуже важко здійснити правильні прогнози відносно витрат і прибутків від великих комплексних проектів, і тому помилка в прогнозі також буде значною. Наприклад, коли декілька основних нафтових компаній вирішили збудувати нафтопровід "Аляска", первинні прогнози стосовно затрат були близько $700 млн., але заключні витрати наблизились до $7 млрд. Далі при здійсненні прогнозів одним із найбільш невизначених моментів виступають прибутки з продажу та операційні витрати протягом всього життя проекту. Наприклад, декілька років тому "FederalExpress"розробила електронну систему доставки (ZapMail).Вона застосувала вірну техніку оцінки доцільності капіталовкладень, але вона невірно оцінила грошові потоки проекту. Проектовані прибутки були надто високі, а проектовані витрати — надто низькі, та практично ніхто не бажав сплачувати необхідну ціну для відшкодування витрат. Внаслідок чого грошові потоки не досягли прогнозованих рівнів і "Federal Express" отримала збиток близько $200 мільйонів. Цей приклад показує просту істину — якщо оцінки грошового потоку неточні, то будь-який аналітичний метод, неважливо, як він удосконалений, може призвести до негативних результатів. За рахунок своєї фінансової стійкості "FederalExpress"змогла вистояти, але цей проект міг би привести до банкрутства невелику фірму.

Роль фінансового персоналу в процесі прогнозування включає:

1) координацію зусиль інших відділів, таких як інженерний і маркетингових досліджень;

2) гарантування, що кожний, хто займається прогнозуванням, використовує погоджений набір економічних передумов;

3) максимальне забезпечення умов для того, щоб прогноз був позбавлений відхилень від норм.

Остання функція надзвичайно важлива, тому що менеджери дуже часто стають емоційно зануреними в проекти і навіть це може призвести до помилок у прогнозуванні грошового потоку, що робить проект раціональним лише на папері.

Одним з важливих елементів в оцінці грошового потоку виступає ідентифікація належних грошових потоків, які визначаються як певний набір грошових потоків, що слід розглядати в поточному рішенні. При цьому часто трапляються помилки, але два кардинальних правила допомагають аналітикам запобігти цьому:

1) рішення щодо доцільності капітальних вкладень мають базуватись на грошових потоках, а не на балансовому прибутку;

2) тільки додаткові грошові потоки розглядаються в рішенні щодо його прийняття (відмови).

Оцінюючи капітальні вкладення, дуже важливо базувати свої рішення на фактичних сумах в грошових одиницях, які компанія отримує і витрачає протягом кожного періоду часу.

При оцінці капіталовкладень можуть мати важливе значення наступні аспекти:

• Беззворотні витрати (грошові витрати, які вже були понесені і які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту), що не є додатковими витратами. Тому їх і не слід включати в аналіз бюджетування капіталу. Ці витрати відносяться до витрат, які вже мали місце. Припустимо, наприклад, що у 2004 році Північно-Західна Банківська корпорація (Northwest BankCorp) розглядала питання про заснування відділення в новій розвинутій частині міста. Як частина аналізу корпорація ще у 2003 доручила консалтинговій фірмі здійснити аналіз місцезнаходження майбутнього відділення та оплатила її послуги у розмірі $100000. Ці $100000 були враховані при обчисленні податків у 2003 році. Чи враховуються ці витрати, понесені у 2003 році, при прийнятті рішення про доцільність капіталовкладень у 2004 році? Відповідь — ні. $100000 — це беззворотні витрати. "Northwest"не в змозі покрити їх, незважаючи на те, збудоване чи не збудоване нове відділення. Часто трапляється, що обумовлений проект виглядає негативно, коли всі витрати, включаючи беззворотні, приймаються до уваги. Однак, якщо базисом виступають додаткові витрати, проект може бути і привабливим, тому що додаткові грошові потоки можуть бути достатніми, щоб проект мав позитивну оцінку.

• Неявні (чи оптимально можливі) витрати- прибуток від найкращого альтернативного використання активу, найвищий прибуток якого не буде отримано, якщо фонди інвестовані у певний проект. Неявні витрати визначаються як грошові потоки, що можна було б отримати від активів, якими вже володіє компанія. Приймається до уваги, що вони не використовуються у проекті, який розглядається. Наприклад, припустимо, що вже згадана корпорація володіє ділянкою землі, яка підходить до місцеположення відділення. Коли оцінюється майбутнє відділення, чи слід ігнорувати вартість землі, тому що ніяких додаткових грошових витрат не буде потрібно? Відповідь — ні, тому що ми маємо неявні витрати, притаманні користуванню власністю. Наприклад, припустимо, що земля могла б бути продана, і після комісійних та податків компанія отримала б чистими $150000. Користування місцем для відділення потребує вищезгаданий доход, тому $150000 слід розглядати як неявні витрати до проекту.

• Транспортні витрати та витрати на обладнання. Коли корпоарція купує основні активи, то часто вона зіштовхується із значними витратами на транспортування та встановлення обладнання. Ці витрати додаються до ціни у рахунку-фактурі, коли визначається вартість проекту. Також повна вартість обладнання, включаючи вищезгадані витрати, використовується як амортизаційна основа, коли розраховуються амортизаційні витрати. Таким чином, якщо "Northwest Bank Corp" придбала комп'ютер за $100000 і заплатила б додатково $10000 за перевезення та його встановлення, тоді повна вартість комп'ютера і його амортизаційна основа дорівнювали б $110000.

Концептуально процес оцінки доцільності капіталовкладень включає шість етапів.

1. Треба визначити вартість проекту.

2. Менеджер оцінює можливі грошові потоки від проекту, включаючи собівартість активу на визначену кінцеву дату.

3. Необхідно оцінити рівень ризику проектованих грошових потоків. Для цього менеджеру потрібно мати інформацію про ймовірний розподіл грошових потоків.

4. Потім, при даному рівні ризику проектованих грошових потоків, відділу менеджменту необхідно визначити відповідну вартість капіталу, на яку треба дисконтувати грошові потоки проекту.

5. Далі знаходиться теперішня вартість очікуваних грошових потоків для отримання величини вартості активу фірми.

6 Теперішня вартість очікуваних грошових прибутків порівнюється з необхідними витратами проекту. Якщо вартість активу перевищує його витрати, доцільно ввести проект у виробництво (прийняти його). У протилежному випадку від нього доцільно відмовитись.

Для вирішення питання про ефективність капітальних вкладень застосовуються чотири основні методи:

1. Визначення періоду окупності.

2. Чистої теперішньої вартості (ЧТВ).

3. Внутрішньої норми прибутку (рентабельності) (ВНП).

4. Індекса прибутковості.

Практично всі рішення щодо доцільності капіталовкладень аналізуються за допомогою комп’ютерного забезпечення. При прийнятті рішень в більшості великих, досвідчених фірм, як IBM, GE, Royal Dutch Petrolium розраховують та розглядають результати усіх методів, тому що кожен з них забезпечують того, хто приймає рішення необхідною інформацією.

Метод періоду окупності пропонує інформацію щодо ризику та ліквідності проекту. Триваліший проект окупності означає, що:

1) доступ до інвестиційних грошей (фондів) буде закритий декілька років, а звідси проект – неліквідний;

2) надходження грошових потоків очікується протягом тривалого часу, а тому проект досить ризикований.

Метод ЧТВ важливий, тому що він дає прямий вимір грошового прибутку (вигоди) акціонерів на основі теперішньої вартості проекту. Тому ЧТВ розглядається як найкращий засіб виміру прибутковості.

ВНП також вимірює прибутковість, але вона виражена у процентному відношенні. ВНП містить інформацію щодо «граничної норми безпеки» проекту, яку не розраховують у методі ЧТВ.

Наприклад, розглянемо наступні два проекти: Проект S(невеликий) коштує $10000 і має очікуваний доход $16500, в кінці 1 року і проект L(великий) коштує $100000, очікуваний доход якого має бути $ 115500 після 1 року. Якщо вартість капіталу проекту становить 10%, ЧТВ обох проектів дорівнює $5000. Тому, базуючись на ЧТВ, ми байдужі до цих проектів. Однак, якщо фактичні грошові прибутки проекту Sбули на 39% нижче прогнозованих, тобто $16500, корпорація все ще зможе відшкодувати свої первинні інвестиції, $10000. З іншого боку, якщо прибутки проекту Lзнизяться на 13% - 14% від прогнозованих, тобто, $155500, компанія не зможе відшкодувати свої первинні інвестиції. Далі, якщо ми зовсім не отримуємо ніяких прибутків, то фірма зазнає збитків тільки у $10000, реалізуючи проект S, та $100000, реалізуючи проект L.

ЧТВ не містить інформацію щодо граничної норми безпеки, що притаманне прогнозам грошового потоку проекту. Але така інформація міститься у методі ВНП. ВНП проекту Sдорівнює 65%, в той час як ВНП проекту Lстановить тільки 15,5%.

Різні методи пропонують різні типи інформації. Для кожного окремого рішення найкраще застосовувати якийсь один метод, більш притаманний йому. Але було б нерозумно ігнорувати інформацію, що несе кожний з вищезгаданих методів.