3. Фінансові ринки і фінансові інструменти

Здорова економіка залежить від інтенсивного руху фінансових коштів від тих, хто має заощадження, до тих фірм і приватних осіб, яким потрібний капітал. Без ефективного переливу капіталів економіка просто не змогла б фун­кціонувати. Отже, фінансові ринки повинні функціонувати ефективно і не тільки швидко, але також і з низькими збитками.

Особи та установи, що бажають позичити грошові кошти, вступають у відносини на фінансових ринках з тими, хто має їх надлишок. Існує багато видів фінансових ринків. Кожний ринок має справу з якимось зазначеним типом послуг у залежності від строків погашення боргових зобов'язань і засобів їх гарантування. Також різні ринки займаються обслуговуванням відповідних клієнтів і (або) діють в різних регіонах країни.

Розглянемо основні типи фінансових ринків:

1. Ринки короткострокового ка­піталу - фінансові ринки, на яких кошти (капітал) позичають на короткий пе­ріод часу (менше року).

2. Ринки довгострокового позикового капіталу - фінансові ринки операцій з довго­строковими акціями та довгостроковими кредитами (на один рік та більше). Найкращим прикладом діяльності ринку довгострокового позикового капіталу є Нью-Йоркська фондова біржа, яка здійснює операції з акціями ве­личезних корпорацій США.

3. Іпотечні ринки (ринки заставних позик). Займаються операціями з позиками під житлову, комерційну та промислову нерухомість, а також під земе­льну власність фермерів.

4. Первісні ринки - це ринки, де корпорації здобувають новий капітал. Корпорації, чиї цінні папери розміщуються для продажу, не беруть уча­сті в угодах на вторинних ринках і, отже, не отримують доходу з них.

5. Вторинні ринки — ринки, на яких наявні, діючі, вже випущені в обіг акції про­даються інвесторам. Наприклад, Нью-Йоркська фондова біржа є вторинним ринком цінних паперів, бо вона має справу з тими з них, що знаходяться в обігу, в протилежність новим випускам цінних паперів. На вторинних ринках також здійснюються операції з заставними, різними видами по­зик та іншими фінансовими активами.

Також існують світові, національні, регіональні та місцеві ринки. Отже, в залежності від розміру організаційної структури і масштабу операцій, можна позичати гроші по всьому світу, або обмежуватися використан­ням тільки місцевого, навіть сусіднього ринку.

Фінансові інструменти – різноманітні види ринкового фінансового продукту, зокрема: цінні папери, грошові зобов’язання, валюта, ф’ючерси, опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси.

Усі фінансові інструменти можна поділити на інструменти грошового ринку та інструменти фондового ринку.

Інструменти грошового ринку- інструменти, за допомогою яких здійснюються операції з грошовими активами підприємств. До основних інструментів грошового ринку належать платіжні документи, депозитні вклади, кредити та інші.

Інструменти фондового ринку– інструменти, за допомогою яких здійснюють операції на фондовому ринку. До основних інструментів фондового ринку належать: акції, облігації, ощадні сертифікати (первинні фінансові інструменти), а також опціони, ф’ючерсні контракти, форвардні контракти, свопи та інші деривативи (похідні фінансові інструменти).

Розглянемо деякі з цих інструментів детальніше.

Цінні папери — це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики. Вони передбачають зобов'язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або відсотків. В юридичному розумінні, цінні папери — це майнові права, які засвідчуються документом певної форми і реалізуються в порядку, що вказується у цьому документі.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте, капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються та купуються на ринку; їх ціни мають ірраціональний характер.

В обіг випускається (емітується) велика кількість різно­манітних видів цінних паперів. Їх можна поділити на три види: акції, облігації та похідні від них (вторинні) цінні папери. Широкий діапазон цінних паперів, що емітуються, пояснюється тим, що причини, які спонукають випускати цінні папери і купувати їх, також дуже різноманітні.

Фінансовий ф'ючерс — це стандартний строковий контракт, який заключається між емітентом (продавцем) та покупцем (інве­стором) в цілях купівлі та продажу в майбутньому цінних паперів або фінансових інструментів по зафіксованій раніше ціні.

Як правило, такі угоди здійснюються на фондовій біржі. Уго­да передбачає внесення певного страхового депозиту в залеж­ності від руху на ринку тих паперів та інструментів, право на здійснення операцій з якими має покупець контракту. Особ­ливість ф’ючерсу полягає в тому, що продавець не розпоряджається цінними паперами або фінансовими інструментами в мо­мент узгодження контракту. Тому угода базується на різниці між фіксованою ціною та ціною на дату виконання угоди. При цьому ф'ючерсні контракти можуть багатократно перепродаватися так, як це відбувається на валютних біржах. За останній час широке поширення отримали ф'ючерсні контракти на індекси біржових курсів, коли обидві сторони, які беруть участь, встановлюють до­мовленість про переказ певної суми у відповідності з рівнем за­реєстрованого індексу на момент закінчення строку контракту.

Ф'ючерсними угодами активно користуються корпорації, банки, а також інші кредитно-фінансові установи для регулюван­ня своїх активів та пасивів з метою підтримки прибутковості під тиском ринкової кон'юнктури.

Опціон також представляє собою строковий контракт на цін­ні папери та фінансовий інструмент, який отримує покупець опціону з умовою продажу права на проведення тієї або іншої опе­рації. Сутність опціону полягає в тому, щоб обмежувати негатив­ний тиск ринкової кон'юнктури на пасиви і активи покупця сумою, сплаченою за контракт. У разі сприятливої ситуації на ринку поку­пець здобуває при цьому додатковий прибуток. Ці операції також проводяться в основному на фондових біржах. Опціони, як прави­ло, укладаються на акції, індекси їх курсів, на відсоткові ставки, що включать в себе цінні папери з фіксованим прибутком або термінові депозити. В західних країнах існує багато різно­манітних як ф'ючерсних, так і опціонних контрактів. Крім цього, зустрічаються комбінації угод цих двох видів.

Варант — вид опціону, який дає утримувачу право на купів­лю реальних цінних паперів. В багатьох випадках варанти випу­скаються разом з облігаціями з метою привернення до них як індивідуальних, так і колективних інвесторів. Нові види цінних паперів — варанти — похідні від реальних акцій та облігацій в цілому складають новий механізм ринку цінних паперів, який в більшості випадків сприяє перерозподілу діючих капіталів, а не мобілізації їх для масового фінансування економіки.

Після Другої світової війни ринок цінних паперів в багатьох країнах значно розширився за рахунок квазіцінних паперів. Вони носять вторинний характер по відношенню до акцій та облігацій. Особ­ливість цього виду цінних паперів полягає в тому, що вони пред­ставляють собою кредитні знаряддя обігу. Однак їх вихід на ри­нок цінних паперів, продаж та перепродаж означають отримання і мобілізацію певних сум грошових коштів, які можуть бути ви­користані для подальшого розміщення в реальні інвестиції.

Серед таких квазіцінних паперів або фінансових інструментів широко розповсюджені ощадні, інвестиційні сертифікати, век­селі. Найбільший розвиток останнім часом отримав ощад­ний сертифікат. Він представляє собою письмове свідоцтво ко­мерційного ощадного банку про депонування певної суми гро­шових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання по закінченні встановлюваного строку депозиту та відсотків по ньо­му. Банк видає ощадний сертифікат під певний відсоток або на певний строк, або до запитання. Як правило, ощадні сертифіка­ти бувають іменними і на пред'явника. Особливість цього фінан­сового інструменту полягає в тому, що утримувачу сертифікату, який потребує повернення депонованих коштів по терміновому сертифікату раніше встановленого строку, виплачується зниже­ний відсоток, рівень якого визначається на договірній основі при внесенні депозиту. Сертифікати купуються як юридичними, так і фізичними особами.

Іншим розповсюдженим інструментом для продажу та пере­продажу є вексель, який буває двох видів: комерційний та банківський. Комерційний вексель забезпечений товарним по­криттям і враховується комерційними банками. Банківський век­сель — це дружній (бронзовий) вексель, який не має товарного покриття, та фінансовий вексель, який купується банками. Ці векселі почали широко використовуватися на ринку цінних па­перів для продажу та перепродажу і таким чином отримали ста­тус фінансових інструментів, створюючи тим самим можливість для накопичення та мобілізації грошового капіталу.

Інвестиційний сертифікат — фінансовий інструмент, який використовується для цільового інвестування безпосередньо в підприємство чи компанію, або через реальні цінні папери (акції та облігації).

Але в цілому фінансові інструменти у більшій мірі представ­ляють собою скоріше кон'юнктурний та спекулятивний механізм, що сприяє перерозподілу як грошових, так і фіктивних капіталів на національних ринках позикового капіталу.