- •Змістовий модуль 1. Загальні аспекти функціонування фінансів корпорацій
- •Тема 1. Огляд управління фінансами, фінансові ринки і фінансові інструменти
- •1. Сутність, основні ознаки і склад фінансів корпорацій
- •2. Теоретичні основи формування фінансів корпорацій
- •3. Фінансові ринки і фінансові інструменти
- •Завдання для самоконтролю знань
- •2. Вплив ризику на ставку доходу
- •Завдання для самоконтролю знань Контрольні питання:
- •1. Як економічна категорія ризик виник з появою:
- •2. Визначення теперішньої вартості грошей (дисконтування)
- •3. Майбутня вартість. Компаундирування
- •Завдання для самоконтролю знань
- •1. Призначення і види фінансових звітів
- •2. Зміст, завдання і методи аналізу фінансових звітів
- •3. Система показників оцінки фінансового стану корпорацій
- •До першої групи відносяться наступні коефіцієнти:
- •1. Коефіцієнт залежності.
- •Завдання для самоконтролю знань
- •2. Методи прогнозування
- •3. Контролінг в системі фінансового прогнозування
- •Завдання для самоконтролю знань
- •2. Короткостроковий кредит як форма фінансування оборотного капіталу
- •Завдання для самоконтролю знань
- •2. Управління дебіторською заборгованістю
- •3. Оптимізація запасів
- •Завдання для самоконтролю знань Контрольні питання:
- •1. Мета менеджера з готівки є мiнiмiзувати суму коштів, яку корпорація повинна тримати для проведення нормальної виробничої діяльності I мати при цьому достатньо готівки, щоб:
- •1. Необхідність, завдання і принципи оцінки вартості капіталу
- •2. Методика оцінки вартості капіталу
- •3. Дивідендна політика корпорацій
- •Завдання для самоконтролю знань Контрольні питання:
- •1. Необхідність оцінки вартості корпорації виникає:
- •2. Фінансування корпорацій за рахунок довгострокової заборгованості
- •Завдання для самоконтролю знань
- •1. Сутність і форми гібридного фінансування
- •2. Переваги та недоліки привілейованих акцій
- •3. Сутність і форми лізингу
- •4. Опціон як тип похідного цінного паперу
- •Завдання для самоконтролю знань
- •2. Система аналізу капіталовкладень корпорацій
- •Завдання для самоконтролю знань
- •1. Сутність і методи визначення ризику капіталовкладень
- •2. Ринковий ризик (бета-ризик)
- •3. Оптимізація бюджету капіталовкладень
- •Завдання для самоконтролю знань
- •Нормативні матеріали мон і ДонДует ім.М. Туган-Барановського
- •Фінанси корпорацій
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (0622) 97-60-50
3. Фінансові ринки і фінансові інструменти
Здорова економіка залежить від інтенсивного руху фінансових коштів від тих, хто має заощадження, до тих фірм і приватних осіб, яким потрібний капітал. Без ефективного переливу капіталів економіка просто не змогла б функціонувати. Отже, фінансові ринки повинні функціонувати ефективно і не тільки швидко, але також і з низькими збитками.
Особи та установи, що бажають позичити грошові кошти, вступають у відносини на фінансових ринках з тими, хто має їх надлишок. Існує багато видів фінансових ринків. Кожний ринок має справу з якимось зазначеним типом послуг у залежності від строків погашення боргових зобов'язань і засобів їх гарантування. Також різні ринки займаються обслуговуванням відповідних клієнтів і (або) діють в різних регіонах країни.
Розглянемо основні типи фінансових ринків:
Ринки короткострокового капіталу - фінансові ринки, на яких кошти (капітал) позичають на короткий період часу (менше року).
Ринки довгострокового позикового капіталу - фінансові ринки операцій з довгостроковими акціями та довгостроковими кредитами (на один рік та більше). Найкращим прикладом діяльності ринку довгострокового позикового капіталу є Нью-Йоркська фондова біржа, яка здійснює операції з акціями величезних корпорацій США.
Іпотечні ринки (ринки заставних позик). Займаються операціями з позиками під житлову, комерційну та промислову нерухомість, а також під земельну власність фермерів.
Первісні ринки - це ринки, де корпорації здобувають новий капітал. Корпорації, чиї цінні папери розміщуються для продажу, не беруть участі в угодах на вторинних ринках і, отже, не отримують доходу з них.
Вторинні ринки — ринки, на яких наявні, діючі, вже випущені в обіг акції продаються інвесторам. Наприклад, Нью-Йоркська фондова біржа є вторинним ринком цінних паперів, бо вона має справу з тими з них, що знаходяться в обігу, в протилежність новим випускам цінних паперів. На вторинних ринках також здійснюються операції з заставними, різними видами позик та іншими фінансовими активами.
Також існують світові, національні, регіональні та місцеві ринки. Отже, в залежності від розміру організаційної структури і масштабу операцій, можна позичати гроші по всьому світу, або обмежуватися використанням тільки місцевого, навіть сусіднього ринку.
Фінансові інструменти – різноманітні види ринкового фінансового продукту, зокрема: цінні папери, грошові зобов’язання, валюта, ф’ючерси, опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси.
Усі фінансові інструменти можна поділити на інструменти грошового ринку та інструменти фондового ринку.
Інструменти грошового ринку- інструменти, за допомогою яких здійснюються операції з грошовими активами підприємств. До основних інструментів грошового ринку належать платіжні документи, депозитні вклади, кредити та інші.
Інструменти фондового ринку– інструменти, за допомогою яких здійснюють операції на фондовому ринку. До основних інструментів фондового ринку належать: акції, облігації, ощадні сертифікати (первинні фінансові інструменти), а також опціони, ф’ючерсні контракти, форвардні контракти, свопи та інші деривативи (похідні фінансові інструменти).
Розглянемо деякі з цих інструментів детальніше.
Цінні папери — це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики. Вони передбачають зобов'язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або відсотків. В юридичному розумінні, цінні папери — це майнові права, які засвідчуються документом певної форми і реалізуються в порядку, що вказується у цьому документі.
Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте, капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються та купуються на ринку; їх ціни мають ірраціональний характер.
В обіг випускається (емітується) велика кількість різноманітних видів цінних паперів. Їх можна поділити на три види: акції, облігації та похідні від них (вторинні) цінні папери. Широкий діапазон цінних паперів, що емітуються, пояснюється тим, що причини, які спонукають випускати цінні папери і купувати їх, також дуже різноманітні.
Фінансовий ф'ючерс — це стандартний строковий контракт, який заключається між емітентом (продавцем) та покупцем (інвестором) в цілях купівлі та продажу в майбутньому цінних паперів або фінансових інструментів по зафіксованій раніше ціні.
Як правило, такі угоди здійснюються на фондовій біржі. Угода передбачає внесення певного страхового депозиту в залежності від руху на ринку тих паперів та інструментів, право на здійснення операцій з якими має покупець контракту. Особливість ф’ючерсу полягає в тому, що продавець не розпоряджається цінними паперами або фінансовими інструментами в момент узгодження контракту. Тому угода базується на різниці між фіксованою ціною та ціною на дату виконання угоди. При цьому ф'ючерсні контракти можуть багатократно перепродаватися так, як це відбувається на валютних біржах. За останній час широке поширення отримали ф'ючерсні контракти на індекси біржових курсів, коли обидві сторони, які беруть участь, встановлюють домовленість про переказ певної суми у відповідності з рівнем зареєстрованого індексу на момент закінчення строку контракту.
Ф'ючерсними угодами активно користуються корпорації, банки, а також інші кредитно-фінансові установи для регулювання своїх активів та пасивів з метою підтримки прибутковості під тиском ринкової кон'юнктури.
Опціон також представляє собою строковий контракт на цінні папери та фінансовий інструмент, який отримує покупець опціону з умовою продажу права на проведення тієї або іншої операції. Сутність опціону полягає в тому, щоб обмежувати негативний тиск ринкової кон'юнктури на пасиви і активи покупця сумою, сплаченою за контракт. У разі сприятливої ситуації на ринку покупець здобуває при цьому додатковий прибуток. Ці операції також проводяться в основному на фондових біржах. Опціони, як правило, укладаються на акції, індекси їх курсів, на відсоткові ставки, що включать в себе цінні папери з фіксованим прибутком або термінові депозити. В західних країнах існує багато різноманітних як ф'ючерсних, так і опціонних контрактів. Крім цього, зустрічаються комбінації угод цих двох видів.
Варант — вид опціону, який дає утримувачу право на купівлю реальних цінних паперів. В багатьох випадках варанти випускаються разом з облігаціями з метою привернення до них як індивідуальних, так і колективних інвесторів. Нові види цінних паперів — варанти — похідні від реальних акцій та облігацій в цілому складають новий механізм ринку цінних паперів, який в більшості випадків сприяє перерозподілу діючих капіталів, а не мобілізації їх для масового фінансування економіки.
Після Другої світової війни ринок цінних паперів в багатьох країнах значно розширився за рахунок квазіцінних паперів. Вони носять вторинний характер по відношенню до акцій та облігацій. Особливість цього виду цінних паперів полягає в тому, що вони представляють собою кредитні знаряддя обігу. Однак їх вихід на ринок цінних паперів, продаж та перепродаж означають отримання і мобілізацію певних сум грошових коштів, які можуть бути використані для подальшого розміщення в реальні інвестиції.
Серед таких квазіцінних паперів або фінансових інструментів широко розповсюджені ощадні, інвестиційні сертифікати, векселі. Найбільший розвиток останнім часом отримав ощадний сертифікат. Він представляє собою письмове свідоцтво комерційного ощадного банку про депонування певної суми грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання по закінченні встановлюваного строку депозиту та відсотків по ньому. Банк видає ощадний сертифікат під певний відсоток або на певний строк, або до запитання. Як правило, ощадні сертифікати бувають іменними і на пред'явника. Особливість цього фінансового інструменту полягає в тому, що утримувачу сертифікату, який потребує повернення депонованих коштів по терміновому сертифікату раніше встановленого строку, виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірній основі при внесенні депозиту. Сертифікати купуються як юридичними, так і фізичними особами.
Іншим розповсюдженим інструментом для продажу та перепродажу є вексель, який буває двох видів: комерційний та банківський. Комерційний вексель забезпечений товарним покриттям і враховується комерційними банками. Банківський вексель — це дружній (бронзовий) вексель, який не має товарного покриття, та фінансовий вексель, який купується банками. Ці векселі почали широко використовуватися на ринку цінних паперів для продажу та перепродажу і таким чином отримали статус фінансових інструментів, створюючи тим самим можливість для накопичення та мобілізації грошового капіталу.
Інвестиційний сертифікат — фінансовий інструмент, який використовується для цільового інвестування безпосередньо в підприємство чи компанію, або через реальні цінні папери (акції та облігації).
Але в цілому фінансові інструменти у більшій мірі представляють собою скоріше кон'юнктурний та спекулятивний механізм, що сприяє перерозподілу як грошових, так і фіктивних капіталів на національних ринках позикового капіталу.