Завдання для самоконтролю знань

Контрольні питання:

1. Яке значення має політика фінансування оборотного капіталу?

2. Дайте характеристику типам політики фінансування.

3. Назвіть основні переваги короткострокового кредиту над довгостроковим.

4. Які існують джерела короткострокового фінансування?

5. Наведіть основні риси банківських позик.

Тестові завдання:

1. Політика фінансування оборотного капіталу включає таке питання, як:

1. який рівень поточних активів необхідно дотримувати;

2. які нормативи поточних активів мають забезпечити безперервний процес виробництва;

3. як повинні фінансуватися поточні активи;

4. відповіді а) і г) вірні.

2. З обмеженою політикою фінансування поточних активів корпорація має змогу:

1. утримати мінімально надійні рівні фондів для готівки і оборотних фондів;

2. мати жорстку (ризикову) кредитну політику;

3. забезпечити найвищий дохід з інвестицій;

4. усі відповіді вірні.

3. Які підходи застосовуються при фінансуванні поточних активів?

1. агресивний, стандартний, альтернативний;

2. повільний, миттєвий, консервативний;

3. альтернативний, агресивний, повільний;

4. альтернативний, агресивний, консервативний.

4. При циклічному коливанні компанія повинна:

1. підвищити поточні активи;

2. розпродати оборотні фонди;

3. визначити строки платежів;

4. фінансувати оборотні фонди.

5. Агресивний підхід передбачає:

1. фінансування усіх постійних активів за рахунок довгострокового капіталу;

2. фінансування фіксованих активів за рахунок довгострокового капіталу і частини постійних поточних активів за рахунок короткострокових кредитів;

3. фінансування усіх постійних активів за рахунок короткострокових кредитів;

4. немає вірного варіанта.

6. Перевага короткострокового зобов`язання порівняно з довгостроковим проявляється у тому, що:

1. за певних умов короткострокове боргове зобов`язання більш ризикове ніж довгострокове фінансування;

2. короткострокова позика може бути одержана у певних випадках;

3. короткострокова позика може бути одержана набагато швидше ніж довгострокова;

4. короткострокове боргове зобов`язання надається із обмеженим кредитом.

7. Перевага довгострокового зобов`язання порівняно з короткостроковим проявляється у тому, що:

1. короткострокове боргове зобов`язання надається із обмеженим кредитом;

2. короткострокова позика може бути одержана набагато швидше ніж довгострокова;

3. короткострокове боргове зобов`язання більш ризикове ніж довгострокове фінансування;

4. усі відповіді вірні.

ТЕМА 7. КОШТИ І ЛЕГКОРЕАЛІЗОВАНІ ЦІННІ ПАПЕРИ. ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ. УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

1. Кошти і легкореалізовані цінні папери

2. Управління дебіторською заборгованістю

3. Оптимізація запасів

Література:

1. Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика). – К: МАУП, 2002. – 232 с.

2. Ли Ч.Ф. Финансы корпораций: теория, методы и практика. – М: ИНФА-М, 2000. – 686 с.

3. Перар Ж. Управление финансами: Пер. с фр. – М: Финансы и статистика, 1999. – 360 с.

1. Кошти і легкореалізовані цінні папери

Готівку часто називають «активом, який не заробляє прибутку» Вона необхідна, щоб заплатити за використану робочу силу та інші ресурси, придбати основні активи, сплатити податки, нараховані дивіденди та інше. Однак, сама готівка та поточні рахунки є безвідсотковими. Таким чином, мета менеджера з готівки - мінімізувати суму готівки, яку корпорація повинна тримати для проведення нормальної виробничої діяльності і мати при цьому достатньо готівки, щоб:

• застосовувати торгові знижки;

• підтримувати свій кредитний рейтинг;

• задовольнити непередбачені потреби у готівкових коштах.

Корпорації тримають грошові кошти через дві головні причини:

• Проведення операцій. Гроші необхідні під час проведення виробничої діяльності. Необхідно здійснювати платежі та розміщати надходження у банку на поточних рахунках. Грошові кошти пов'язані із плановими платежами та збором сум за дебіторською заборгованістю, визначаються як операційний баланс.

• Компенсації банкам за надання позик і послуг. Банк створює гроші за рахунок надання коштів, які були розміщені у ньому, тому чим більше його депозити, тим краще банківська прибуткова позиція. Також, якщо банк надає послуги клієнту, він може вимагати від клієнта залишати мінімальний баланс на депозиті, щоб компенсувати витрати, пов’язані із наданням послуг. Цей тип балансу визначається як компенсаційний баланс.

У фінансовій та економічній літературі розглядаються ще причини, які обумовлюють утримання компанією грошових коштів — це обачність і спекуляція. Грошові находження та витрати деякою мірою непередбачувані. Тому корпораціям доцільно тримати деякий грошовий резерв у разі випадкових, непередбачуваних коливань у надходженнях та витратах. Ці "безпечні резерви" іноді визначаються як обачні баланси, а чим менш передбачувані грошові потоки корпорацій, тим більше такі баланси слід тримати.

Деякий розмір коштів може триматися на випадок придбання активів за низькою ціною; ці фонди визначаються як спекулятивні баланси. Однак, як і зобачними балансами, корпорації сьогодні більше покладаються на резервну здатність одержувати позики й на портфелі ліквідних цінних портфелів, ніж на готівку для спекулятивних цілей.

Хоча грошові рахунки більшості корпорацій можуть розглядатися як такі, що складаються із операційних, компенсаційних, обачних та спекулятивних балансів, можна розрахувати їх та визначити їх бажаний розмір, тому що одні і ті ж гроші часто обслуговують більше ніж одну ціль. Наприклад, обачні та спекулятивні баланси можуть також використовуватися для виконання вимог за компенсаційним балансом. Корпорації, однак, розглядають всі чотири фактори, коли встановлюють свої цільові грошові позиції.

Специфічними причинами для підтримування достатньої пропорції коштів є наступні:

1. Дуже важливо, щоб корпорація мала достатньо коштів, щоб здійснювати платежі своєчасно і скористатися дисконтною ціною.

2. Адекватне тримання грошових коштів може допомогти корпорації підтримувати свій кредитний рейтинг. Високий кредитний рейтинг дає можливість компанії як купувати товар у постачальників на вигідних умовах, так і підтримувати достатню кредитну лінію із своїм банком.

3. Кошти корисні тим, що дають можливість скористатися вигідними діловими можливостями, такими як спеціальні пропозиції від постачальників.

4. Корпорації слід мати достатньо коштів на випадок форс-мажорних обставин, таких як пожежа, страйк та інше.

У реальному житті управління та контроль за грошовими операціями та ліквідними цінними паперами неможливо проводити окремо. Управління однією операцією означає й управління іншою.

Причинами утримання ліквідних цінних паперів є наступні:

1. Ці активи виконують функцію еквівалентів грошових коштів.

2. Ліквідні цінні папери використовуються як тимчасова інвестиція.

Деякі компанії тримають портфелі ліквідних цінних паперів замість великих розмірів грошових коштів, ліквідуючи частину портфелю для збільшення грошового рахунку, коли витрати коштів перевищують надходження. У таких ситуаціях ліквідні цінні папери можуть використовуватися як замінники для операційних балансів, обачних балансів, спекулятивних балансів, або для всіх трьох. У більшості випадків цінні папери тримаються, головним чином, для обережності - велика кількість корпорацій для здійснення тимчасових операцій або задоволення спекулятивної потреби надають перевагу банківським кредитам, але вони все ж таки тримають ліквідні цінні папери на випадок можливої нестачі банківського кредиту.

Тимчасові інвестиції у ліквідні папери мають місце у разі настання однієї з наступних двох ситуацій:

1. Фінансування сезонної чи циклічної діяльності. Якщо компанія проводить консервативну політику фінансування, тоді її довгостроковий капітал перевищуватиме її постійні активи, і компанія триматиме портфель з ліквідних цінних паперів, коли в неї буде низький рівень товарно-матеріальних запасів та дебіторських рахунків. З іншого боку, проводячи високо агресивну політику, вона ніколи не матиме ніякого портфелю цінних паперів і братиме великі позики, щоб задовольнити потреби при досягненні піку

2. Задоволення певних фінансових потреб. Ліквідні цінні папери часто негайно нагромаджуються до настання строків сплати щоквартальних платежів з податку на прибуток корпорацій. Далі, якщо основна програма капіталовкладень запланована на близьке майбутнє, коли заплановане придбання іншої компанії або якщо закінчується строк дії облігацій, то компанія у таких випадках може збільшити портфель ліквідних цінних паперів для забезпечення необхідними фондами.

Для корпорацій, які вирішили сформувати портфель ліквідних цінних паперів, доступна велика різноманітність цінних паперів, що варіюють за рівнями ризику відсоткових ставок, ризику ліквідності, ризику несплати зобов'язань та очікуваної норми прибутку. Ризик того, що позичальник буде нездатний здійснити відсоткові платежі та виплатити основний борг (номінальну вартість), визначається як ризик несплати зобов'язань.

Нижче наведені ризики, які характерні для утримання портфелю цінних паперів

• Ризик зміни відсоткової ставки. Ціна облігацій варіює разом із змінами відсоткових ставок. Ціни на довгострокові облігації також більш чутливі до змін відсоткових ставок порівняно з цінами на короткострокові цінні папери - довгострокові облігації мають більший ризик відсоткової ставки.

• Інфляційний ризик. Інший тип ризику - це інфляційний ризик або ризик того, що інфляція зменшить купівельну спроможність інвестованої суми грошей.

• Ризик ліквідності. Активи визнаються високоліквідними, якщо вони можуть бути продані за короткий період часу за ціною, що приблизно дорівнює ринковій ціні, яка на даний момент котується. Без сумніву, довгостроковим облігаціям притаманний більш високий ризик росту відсоткових ставок, ніж короткостроковим.

• Доходи від цінних паперів Чим вищий ризик цінного паперу, тим більший його необхідний доход. Таким чином, фінансові менеджери корпорацій, як й інші інвестори, повинні здійснити компроміс між ризиком та доходом, коли вони вибирають ліквідні цінні папери.