Завдання для самоконтролю знань Контрольні питання:

1. У чому полягає необхідність оцінки вартості капіталу?

2. Дайте характеристику принципам оцінки вартості компанії.

3. Приведіть характеристику оцінки вартості компанії з використанням дохідного підходу.

4. У чому полягає сутність майнового підходу оцінки вартості корпорації?

5. Наведіть сутність ринкового підходу оцінки вартості корпорації.

6. У чому полягає зміст дивідендної політики? Приведіть завдання дивідендної політики.

7. У яких формах можуть виплачуватися дивіденди?

8. Дайте характеристику інструментам й методам дивідендної політики.

Тестові завдання:

1. Необхідність оцінки вартості корпорації виникає:

1. у разі банкрутства та ліквідації корпорації;

2. у ході реорганізації корпорації;

3. у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності;

4. усі відповіді вірні.

2. Оцінка вартості компанії здійснюється за принципами::

1. заміщення, корисності та альтернативності оцінок;

2. очікування та зміни вартості;

3. ефективного використання та розумної обережності оцінок;

4. усі відповіді вірні.

3. У зарубіжній практиці оцінки вартості майна застосовується:

1. підхід оцінки діяльності міжнародних компаній за справедливою вартістю;

2. підхід оцінки потенційних доходів;

3. майновий (витратний) та ринковий підходи;

4. відповіді б) і г) вірні.

4. Згідно з майновим підходом вартість корпорації розраховується:

1. переводом рівня доходів у вартість шляхом його поділу на ставку капіталізації;

2. як ставка дисконту в частині вартості залучення власного капіталу, що зменшує ставку доходності компанії;

3. як ставка капіталізації, яка використовується для переведення доходу у вартість;

4. як сума вартостей усіх активів, що складають цілісний майновий комплекс, за винятком зобов`язань.

5. Дивіденди – це

1. нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів компанії та її ринковою вартістю;

2. частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі;

3. активи, що в даний час не використовуються для отримання фінансового результату та застосування яких економічно неефективно;

4. виплати керівництвом компанії винагороди за результатом досягнутої роботи.

6. Дивіденди можуть виплачуватись в такий формі, як:

1. грошова;

2. негрошова;

3. стабільна;

4. усі відповіді вірні.

7. Який прийом використовують корпорації у процесі реалізації прихованого типу дивідендної політики?

1. продаж акціонерним товариством акцій власної емісії;

2. оплата фіктивних угод за невиконані послуги;

3. формування резервів виплати дивідендів;

4. одержання позичок за зниженими процентними ставками.

8. Досить відомим інструментом дивідендної політики, який використовують компанії європейських країн та США є:

1. викуп акціонерним товариством акцій власної емісії;

2. подрібнення акцій та викуп акціонерним товариством акцій власної емісії;

3. формування резервів виплати дивідендів;

4. збільшення статутного капіталу та виплата дивідендів акціями.

9. Метод нарахування та виплати дивідендів, що передбачає використання залишку прибутку має назву:

1. метод гнучкої дивідендної політики;

2. метод повільних дивідендів;

3. метод планової дивідендної політики;

4. метод довгострокових дивідендних виплат.

ТЕМА 9. ЗВИЧАЙНІ АКЦІЇ І ДОВГОСТРОКОВА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

1. Сутність і склад акціонерного капіталу

2. Фінансування корпорацій за рахунок довгострокової заборгованості

Література:

1. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К: Молодь, 1997. – 998 с.

2. Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика). – К: МАУП, 2002. – 232 с.

3. Ли Ч.Ф. Финансы корпораций: теория, методы и практика. – М: ИНФА-М, 2000. – 686 с.

1. Сутність і склад акціонерного капіталу

Показник балансового (розрахункового) курсу корпора­тивних прав характеризує структуру власного капіталу компанії. Він показує величину чистих активів, які припадають на одну акцію (частку, пай).

Основними чинниками, які впливають на величину балансо­вого курсу є величина капітальних резервів, резервів сформованих за рахунок прибутку, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) і статутний капітал. Якщо балансовий курс вище за номінальний, тобто перевищує 100 %, то це означає, що власний капітал перевищує статутний капітал, отже, у корпорації сформований додатковий капітал, резерви та (або) є нерозподілений прибуток.

У разі, якщо номінальний курс перевищує балансовий, тобто останній є меншим за 100 %, то це означає, що власний капітал є меншим за статутний капітал. Це можна спостерігати лише тоді, коли корпорація має непокриті резервним капіталом та іншими джерелами збитки. Якщо за даними фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше за статутний, то слід вжити заходів щодо санації, в т. ч. на основі зменшення статутно­го капіталу, залучення додаткових коштів, реорганізації тощо.

Недоліком показника балансового курсу є те, що він характеризує не реальну вартість корпоративних прав, а бухгалтерську. Для надання цьому показнику більшої об’єктивності розраховують скоригований балансовий курс, який, окрім іншого, враховує приховані резерви (чи збитки) компанії.

Балансовий курс є одним із чинників, який визначає інвестиційну привабливість корпоративних прав. За певних обставин він може стати відправною точкою для встановлення ринкового курсу. Балансовий курс може братися також за основу при визначенні курсу емісії корпоративних прав.

Ринковий курс акцій — це вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку. У країнах з розвинутим фондовим ринком ринковий курс акцій здебільшого встановлюється на фондової біржі.

Механізм визначення ринкової ціни цінного папера називається котируванням.

Ринковий курс залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери.

Існує кілька методів встановлення ринкової ціни акцій. Розглянемо найпоширеніший з них. За цим методом на першому етапі встановлення курсу біржовий маклер (збирач замовлень) збирає всі біржові замовлення. Біржове замовлення — визначений правилами біржі письмовий (на спеціальному бланку) або усний спосіб оголошення брокером/дилером відкритої пропозиції на купівлю чи продаж цінних паперів, який є остатньою підставою для котирування та/або прийняття біржової угоди до виконання. Біржовий курс встановлюється на основі зіставлення біржових замовлень на купівлю та продаж акцій на такому рівні, за якого можна досягти максимального обсягу угод щодо купівлі-продажу цінних паперів.

Компанії, як правило, прагнуть максимізувати ринковий курс корпоративних прав. Чим цей курс вищий, тим більше можливостей залучити капітал на основі додаткової емісії. За високого ринкового курсу емітент може розмістити акції за достатньо високим курсом емісії та отримати значний емісійний дохід (ажіо). Навпаки, за низького ринкового курсу у корпорації можуть виникнути проблеми із залученням капіталу.

Ринковий курс корпоративних прав майже ніколи не збігається з балансовим курсом. Окрім іншого, це зумовлено тим, що сума власного капіталу майже ніколи не збігається із загальною ринковою вартістю акцій корпорації чи із вартістю, яку можна отримати в результаті продажу чистих активів або компанії в цілому. Позитивну різницю між біржовим та балансовим курсом акції можна інтерпретувати як ринковий індикатор потенціалу прибутковості. 3 іншого боку, ця різниця може трактуватися як оцінка прихованих резервів, у т. ч. гудвілу, які є в розпорядженні корпорації, однак недостатньо повно відображені в балансі.

Окрім балансового та ринкового курсу акцій у науково-практичній літературі досить часто можна зустріти показник кур­су акцій, визначений на основі розрахунку їх капіталізованої вартості. Зазначений курс розраховується як виражене у процентах відношення між капіталізованою вартістю корпорації до її статутного капіталу.

Цей підхід побудований на концепції теперішньої вартості очікуваних майбутніх доходів від володіння корпоративними правами. Капіталізована вартість компанії — це приведена до теперішньої вартості величина майбутніх доходів на основі їх дисконтування.