4. Економічні закони і економічні категорії.

Розвиток економічного життя зумовлений існуванням причинно-наслідкових зв'язків між певними економічними процесами і явищами, які прийнято називати економічними законами. Вони діють як більш-менш стійкі тенденції, що виражають загальну спрямованість руху виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг. Отже, визначення сутності та механізму дії економічних законів є важливою складовою предмету дослідження політичної економії.

За своїм характером економічні закони підрозділяються на два типи: об'єктивні економічні і суб'єктивно-психологічні. Класичний напрям політичної економії основну увага приділяв об'єктивним економічним законам, тоді як неокласичний напрям – суб'єктивно-психологічним економічним законам.

Економічні закони виражають необхідні, суттєві, масові, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки між певними економічними явищами і процесами.

Отже, економічним законам властиві такі основні риси:

• об’єктивність;

• пізнаваність;

• повторюваність;

• стійкість;

• передбаченість;

• можливість використання їх в практичній діяльності.

Але разом з тим вони історично не вічні, змінюються, разом зі змінами умов економічного життя і не діють без втручання людини. Причому, слід зазначити, що економічні закони люди не створюють і не відміняють. Тільки змінивши економічні умови, можна вплинути на певні економічні закони. Економічні закони типові і різноманітні, тому вони формують певну систему, відповідну тому або іншому суспільному способу виробництва.

Таким чином, економічні закони класифікують:

• загальні економічні закони;

• особливі економічні закони;

• специфічні економічні закони;

• стадійні економічні закони.

Загальні економічні закони – це закони, які властиві і діють у різних історичних епохах і суспільних способах виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон підвищення продуктивності праці, закон економії часу, закон усуспільнення виробництва і праці, закон зростання потреб).

Особливі економічні закони – це закони, які властиві і діють в однотипних суспільних способах виробництва з подібними умовами господарювання (закон вартості, закон попиту й пропозиції, закони грошового обігу).

Специфічні економічні закони – це закони, які властиві і діють в окремих, конкретних суспільних способах виробництва з певними умовами господарювання (основний економічний закон, який виражає глибинні взаємозв'язки конкретного суспільного способу виробництва, його мету та способи її досягнення – зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії із розвитком продуктивних сил суспільства).

Стадійні економічні закони – це закони, які властиві і діють тільки на одній із стадій (висхідної або низхідної) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва – на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки – соціалізм).

На сучасному етапі розвитку економічної системи суспільства стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізми державного і наднаціонального регулювання економіки. У зв'язку з цим розрізняють сутність економічного закону, механізм його дії і механізм використання.

Механізм дії економічних законів означає послідовність розвитку внутрішніх протиріч різних груп і типів економічних законів.

Механізмом використання економічних законів є комплекс заходів, спрямованих на розв’язання антагоністичних форм розвитку протиріч (які пронизують закони), а також на формування науково обґрунтованої системи управління народним господарством за допомогою відповідних регуляторів.

Об'єктивний характер економічних законів передбачає не лише необхідність, але і можливість врахування їх вимог у реальній практиці господарювання. Це дозволяє розробляти науковий механізм управління суспільним виробництвом, а також використовувати пізнання економічних законів в прийнятті управлінських рішень.

Окрім об'єктивних законів в економічній сфері діють суб'єктивно-психологічні закони, в яких виявляється свідомість, воля, потреби та інші риси економічно активної поведінки людини. У виборі господарських рішень люди керуються своїми економічними інтересами і економічною свідомістю. В результаті у їх господарській поведінці виявляються певні психологічні закони (закон граничної схильності до заощадження, закон граничної схильності до споживання, закон спадної граничної корисності).

Сутність економічних законів відбивається у взаємодії певних економічних категорій.

Економічні категорії – це загальні логічні поняття, теоретичні вираження, уявні узагальнення реально існуючих економічних явищ і процесів.

Економічні категорії є абстрактними формами вираження окремих сторін економічних відносин. Для кожного економічного закону властива певна група економічних категорій. Наприклад, закон підвищення продуктивності праці вимагає дослідження таких економічних категорій, як праця, НТП, трудові ресурси, робочий час, технологія і т.д.

Економічні категорії виражають економічні явища і процеси у статиці, тоді як економічні закони виражають їх в динаміці – у взаємозв'язку і взаємодії різних економічних явищ і процесів. Отже, економічний закон – це ціле, а економічні категорії – це його складові.