МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Кафедра економічної теорії

Ю.М. Карасьова

Мікроекономіка

Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань

для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання

Затверджено на засіданні

кафедри економічної теорії

(протокол № 17 від 3.04.2006 р.)

Схвалено навчально-методичною

радою університету

(протокол № __ від _______ 2006 р.)

Донецьк – 2006

ББК 65.012.1я73

К 21

УДК 330.101.542 (076.5)

Рецензенти:

канд. екон. наук, доцент Фоміна М.В.

канд. екон. наук, доцент Усачова Г.М.

Карасьова Ю.М.

К 21 Мікроекономіка: методичні вказівки щодо виконання практичних завдань для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання / Карасьова Ю.М. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006 - 129 с.

Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань з курсу „Мікроекономіка” для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання розроблено у відповідності із програмою курсу „Мікроекономіка”. Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань містить у собі теоретичні відомості з кожної теми, формули, що необхідні для розв’язання завдань, приклади вирішення типових завдань з кожної теми курсу та завдання для самостійної роботи студентів. Методичні рекомендації покликані допомогти студентам краще засвоїти матеріал у процесі самопідготовки.

ББК 65.012.1я73

© Карасьова Ю.М., 2006

© Донецький державний університет

економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського, 2005

Зміст

Вступ……………………………………………………………………...4

Тема 1. Вступ до мікроекономіки……………………………….5

1.1. Теоретичні відомості………………………………………………..5

1.2. Приклади розв’язання задач………………………………………..7

1.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………..9

Тема 2. Теорія попиту та пропозиції…………………………..13

2.1. Теоретичні відомості………………………………………………13

2.2. Приклади розв’язання задач………………………………………18

2.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………....21

Тема 3. Еластичність попиту та пропозиції………………….27

3.1. Теоретичні відомості………………………………………………27

3.2. Приклади розв’язання задач………………………………………31

3.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………....34

Тема 4. Теорія споживчої поведінки…………………………..41

4.1. Теоретичні відомості………………………………………………41

4.2. Приклади розв’язання задач………………………………………45

4.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………50

Тема 5. Витрати виробництва…………………………………62

5.1. Теоретичні відомості……………………………………………....62

5.2. Приклади розв’язання задач………………………………………68

5.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………71

Тема 6. Підприємство в умовах досконалої конкуренції…...81

6.1. Теоретичні відомості………………………………………………81

6.2. Приклади розв’язання задач………………………………………84

6.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………88

Тема 7. Підприємство в умовах недосконалої конкуренції...94

7.1. Теоретичні відомості………………………………………………94

7.2. Приклади розв’язання задач……………………………………...101

7.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………...105

Тема 8. Ринки чинників виробництва…………………….....114

8.1. Теоретичні відомості……………………………………………...114

8.2. Приклади розв’язання задач……………………………………...119

8.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………...121

Список рекомендованої літератури…………………………………..127

Вступ

Мікроекономіка – це наука, без знань якої неможливо уявити спеціаліста в галузі економіки. Вона замінює майбутньому спеціалісту мікроскоп при вивченні економічних процесів та явищ.

Особливістю курсу „Мікроекономіка” і його відмінністю від прикладних економічних дисциплін, що вивчають низову ланку економіки – підприємство – є те, що в ньому виробнича діяльність розглядається з урахуванням попиту споживача, його доходів, уподобань, корисності, теорії виробництва та теорії споживчого вибору, які віддзеркалюють та доповнюють одна одну. Мікроекономіка вивчає, як змінюється попит залежно від цін, доходів та цін товарів-замінників; вона визначає теоретичні підвалини ціноутворення в цілому і регулювання цін зокрема. Вивчаючи мікроекономіку студенти порівнюють поведінку фірм в умовах вільної конкуренції та різних монополістичних станів ринку.

Через увесь курс мікроекономіки проходить ідея зв’язку попиту і пропозиції з сторони споживача та з сторони виробника. Вивчивши основні положення курсу, можна зробити висновки про реальні зв’язки витрат і доходів на всіх рівнях, виходячи з того, що витрати однієї з сторін економічного процесу є доходами іншої. Особливий інтерес викликає мікроекономічне трактування впливу податків на виробництво та споживання, дослідження розподілу податкового тягаря між покупцем та продавцем.

Мікроекономіка тісно пов’язана з такими науками як макроекономіка та економічна політика. Вивчення цієї дисципліни дозволяє краще засвоїти такі курси як економіка галузі та економіка підприємства, фінанси, статистика та визначити практичні процеси в оподаткуванні і ціноутворенні. Без знань мікроекономіки сьогодні неможливо проводити маркетингові дослідження, приймати управлінські рішення та розробляти конкурентну стратегію фірми.

Специфіка курсу полягає в тому, що це одночасно є і теоретична, і прикладна дисципліна, тому її вивчення неможливе без практичних завдань, методичні вказівки до розв’язання яких й представлені у цьому виданні.

Тема 1. Вступ до мікроекономіки

1.1. Теоретичні відомості

Мікроекономіка - складова частина економічної теорії, яка досліджує діяльність окремих економічних одиниць (споживачів, фірм), їх взаємодію на ринках, результатом якої є формування цін на товари і послуги, а також фактори виробництва. Вона розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючими суб’єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

Мета дисципліни полягає у формуванні знань щодо поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, наданні універсального інструментарію для обґрунтування і прийняття оптимальних господарчих рішень за наявних обмежених ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

Мікроекономіка вирішує як позитивні, так і нормативні проблеми. Позитивні проблеми пов’язані з аналізом і прогнозуванням, нормативні - з плануванням діяльності підприємств чи галузей.

Позитивний аналіз посідає чинне місце в мікроекономіці. Його завжди використовують, коли бажають знати, які будуть наслідки в економічній системі, якщо будуть прийняті ті чи інші рішення (наприклад, встановлення квоти на імпорт товару, зміни в системі оподаткування тощо). Тобто позитивний аналіз дає можливість відповісти на запитання: „Що буде, якщо...?” або ж, іншими словами, позитивний аналіз дає можливість прогнозувати, виходячи з тих умов, що існували в минулому періоді.

Нормативний аналіз використовують тоді, коли бажають оптимізувати рішення, тобто, коли бажають вибрати найкращий варіант із можливих. Тобто, нормативний аналіз дає можливість відповісти на запитання: „Що потрібно, щоб...?” або ж, іншими словами, нормативний аналіз дає можливість розробляти програми, складати плани дій для досягнення поставленої мети.

Мікроекономічні дослідження спираються на ряд фундаментальних передумов, які визначають своєрідність методу мікроекономічного аналізу: граничний аналіз, функціональний аналіз, економічний атомізм, рівноважний підхід, економічне моделювання, аналогія, графічне зображення.

Економічні або виробничі ресурси - це всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів та послуг. Виділяють чотири категорії ресурсів, які називаються чинниками виробництва:

1. Природні ресурси (земля) - так називають всі природні ресурси, які застосовуються людиною у процесі виробництва, тобто все те, що може бути використано у виробництві в первісному вигляді.

2. Капітал (інвестиційні ресурси) - це всі засоби виробництва, створені людиною. До нього належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, інструменти, транспортні засоби, фінансові кошти, як акції, облігації, банківські депозити і т. ін. Процес виробництва та акумулювання капіталу називається інвестуванням.

3. Праця - це сукупність знань, умінь, навичок, фізичних та інтелектуальних здібностей людини, тобто робоча сила, яку вона пускає в хід при виробництві продукту.

4. Підприємницька здатність - це особливий чинник виробництва, який об’єднує у процесі виробництва всі інші чинники в єдину систему. Підприємницька здатність - це здатність прийняття рішення і здатність ризикувати. Вона характеризується ініціативністю, рішучістю, новаторством, ризикованістю.

Всі виробничі ресурси, або чинники виробництва, мають одну спільну корінну властивість: вони рідкісні або вони є в обмеженій кількості.

Основу мікроекономіки утворюють два фундаментальних факти:

1. Матеріальні потреби суспільства, тобто матеріальні потреби індивідуумів та інститутів, які його становлять, буквально безмежні.

2. Економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів та послуг, обмежені або рідкісні.

Обмеженість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже, обумовлює вибір оптимального варіанту їх застосування.

Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімальних витрат.

Вибір здійснюється серед обмежених ресурсів, які можуть альтернативно використовуватись для виробництва різних товарів та послуг і розподілятися потім для споживання тепер і в майбутньому.

Альтернативна вартість - це вартість виробництва товару або послуги, виміряна з точки зору втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, який вимагає того ж часу або тих же ресурсів.

В економічній літературі є чимало синонімів терміна „альтернативна вартість”, наприклад, альтернативні витрати.

Альтернативні витрати визначають поведінку у процесі вибору. Чим вищі альтернативні витрати на виробництво товару А, тим менша ймовірність, що товар А вироблятиметься; а чим менші альтернативні витрати виробництва товару А, тим вища ймовірність, що товар А вироблятиметься.

В реальній дійсності люди завжди стикаються з альтернативними витратами. Виробництво одного продукту означає відмову від іншого.

Раціональна людина повинна підраховувати не тільки майбутні затрати, а й витрати невикористаних виробничих можливостей, щоб зробити оптимальний економічний вибір.

При з’ясуванні суті альтернативних витрат необхідно звернути увагу на дві їх властивості:

1. Не всі затрати, яких зазнає виробник, є альтернативними. При будь-якому способі використання ресурсів не є альтернативними витрати, яких зазнає виробник в безумовному порядку (від яких він не може відмовитися).

2. Не всі альтернативні витрати набувають форми грошових витрат. Недоодержаний або неодержаний дохід теж включається в альтернативні витрати, хоч безпосередніми грошовими витратами не є (це не те, що ви витратили з своєї кишені, а те, що ви недоодержали у свою кишеню).

Таким чином, альтернативні витрати - це сума альтернативних грошових витрат і недоодержаних грошових доходів.