Тема 6. Підприємство в умовах досконалої конкуренції
6.1. Теоретичні відомості
Досконала конкуренція належить до такого типу ринкової організації, де:
1) існує багато покупців та продавців продукції. Обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покупців і продавців дуже малі в порівнянні з масштабами ринку, тому кожен з них не може впливати на ціну продукції, яка встановлюється у відповідності з попитом та пропозицією на ринку;
2) продукція є однорідною або досконало стандартизованою. Взаємозамінність однорідної продукції різних підприємств означає, що перехресна еластичність попиту на неї по ціні для будь-якої пари підприємств виробників наближається до нескінченності:
де і, j - підприємства (фірми), які випускають однорідну продукцію. Це означає, що незначне підвищення ціни одним підприємством вище її ринкового рівня веде до повної зміни попиту на дану продукцію на інші підприємства.
3) відсутні бар’єри входження в галузь. Всі продавці і покупці мають вільний вхід і вихід на ринок. Свобода входу і виходу передбачає досконалу мобільність покупців і продавців в середині ринку та мобільність виробничих ресурсів, тобто їх вільне переміщення з одної галузі в іншу, туди, де їх альтернативна цінність вища. Це означає, ідо працівники можуть вільно мігрувати як між галузями, так і професіями, їх облаштування на новому місці проживання або перенавчання не потребують значних витрат. Пропозиція сировини, інших ресурсів не монополізована;
4) суб’єкти ринку (продавці, покупці, власники чинників виробництва) володіють досконалим знанням усіх параметрів ринку. Інформація розповсюджується серед них миттєво і нічого їм не коштує.
Абсолютно всі зазначені умови на певному ринку виконуються дуже рідко. Незважаючи на це, модель досконалої конкуренції дуже корисна для аналізу ринкових ситуацій, які наближаються до досконалої конкуренції та є відправним пунктом стандарту, щодо якого вимірюються економічні витрати або визначається неефективність відходу від досконалої конкуренції.
Крива попиту на продукцію фірми у короткостроковому періоді, яка функціонує на умовах досконалої конкуренції паралельна вісі ОХ. Фірма приймає ринкову ціну, яка для неї є заданою ринком величиною. Обсяги виробництва фірми ніяк не впливають на ринок, адже частка на ринку дуже мала і тому заданий рівень цін не буде змінюватися із зміною обсягів випуску продукції. Лінія ціни співпадає з лінією попиту і означає абсолютну еластичність попиту.
Крива пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді представляє собою дільницю кривої її граничних витрат, яка розташована вище кривої її середніх змінних витрат.
Головна проблема абсолютно конкурентної фірми - знаходження обсягу випуску, за якого максимізується прибуток в умовах, коли попит на продукцію фірми є абсолютно еластичним.
Прибуток - це різниця між сукупним доходом і сукупними витратами:
.
Сукупний дохід (ТR) - це сума, що отримана від реалізації всіх вироблених одиниць товару за ринковою ціною і визначається шляхом множення ціни проданого товару (Р) на кількість продукції (Q), яку фірма може продати:
.
Середній дохід (AR) – це величина, яку одержують в середньому від реалізації однієї одиниці продукції. Він визначається шляхом ділення сукупного доходу на кількість проданого товару:
.
Дохід, що отримуватиметься від кожної одиниці продукції, буде постійним і дорівнюватиме ціні одиниці продукції, тому що ціна в умовах досконалої конкуренції не залежить від обсягу продукції:
.
Граничний дохід (MR) - додатковий дохід від продажу ще одної одиниці продукції. Він визначається шляхом ділення сукупного доходу на кількість проданого товару:
.
Особливістю граничного доходу абсолютно конкурентної фірми є те, що він є сталим і дорівнює ціні товару й середньому доходу, оскільки ціна товару для абсолютно конкурентної фірми поза її впливом. Тобто, для абсолютно конкурентної фірми:
.
Графік граничного і середнього доходу співпадає з лінією ціни, а, значить, і з лінією попиту фірми.
Поведінка фірми в короткостроковому періоді.
Фірма максимізує виручку, вибираючи такий обсяг виробництва, за якого:
.
а) вибір обсягу виробництва (Qmax) здійснюється порівнянням загальної виручки (ТR) і загальних затрат (ТС).
б) вибір обсягу виробництва (Qmax) здійснюється порівнянням граничної виручки (МR) і граничних затрат (МС).
Якщо фірма отримує збитки, але є можливість покращити ринкову ситуацію (зростання ринкової ціни (P) або підвищення ефективності використання ресурсів) зниження середніх загальних витрат (АТС) при Р > АVС, то фірма повинна працювати, це мінімізує збитки.
Якщо фірма отримує збитки і Р < АVСmin, то потрібно зупинити виробництво.
У довгостроковому періоді на відміну від короткострокового всі фактори виробництва змінні. Тому й окреме підприємство, і галузь у цілому можуть з метою максимізації прибутку змінювати обсяги ресурсів. Підприємство у довгостроковому періоді може обрати виробничу потужність і, відповідно, обсяг випуску продукції, що максимізує його прибуток. Найкращим (або максимізуючим прибуток) рівнем випуску для фірми в довгостроковому періоді є такий рівень, коли:
.
Нормальний прибуток – це економічний прибуток, що дорівнює 0. У довгостроковому періоді конкурентна фірма отримує нормальний прибуток, тобто компенсує усі свої витрати, у тому числі й внутрішні.
Крива пропозиції підприємства у довгостроковому періоді відповідає зростаючій ділянці кривої граничних витрат вище точки мінімуму довгострокової кривої середніх витрат. Однак крива пропозиції галузі не може бути отримана горизонтальним підсумовуванням кривих пропозиції підприємств галузі, оскільки кількість цих підприємств змінюється у довгостроковому періоді. Конфігурація кривої пропозиції у довгостроковому періоді змінюється залежно від того, як змінюються витрати в результаті зміни галузевого випуску. Тому розрізняють три типи галузей: з постійними, зростаючими та спадними витратами.
Галузь з постійними витратами – галузь, у якій всі фірми однакові та використовують ресурси, які є неспеціалізованими. Крива довгострокової пропозиції у такій галузі абсолютно еластична (розташована горизонтально).
Галузь із зростаючими витратами – галузь, у якій збільшення обсягу виробництва можливо тільки за умов зростання ціни. Крива довгострокової пропозиції у такій галузі має додатний нахил.
Галузь із спадними витратами – галузь, у якій поява нових фірм дозволяє забезпечити більш ефективну структуру. Крива довгострокової пропозиції у такій галузі має від’ємний нахил.