Тема 4. Теорія споживчої поведінки

4.1. Теоретичні відомості

Корисність – абстрактна категорія, яка використовується в економічній теорії для визначення задоволення або насолоди, яку отримують люди від споживання товарів або послуг.

Сукупна корисність (TU) - загальна корисність, що отримується у результаті споживання товарів або користування послугами.

Гранична корисність (MU) - додаткова корисність, що отримується від споживання кожної наступної одиниці блага за інших рівних умов. Її можна розрахувати наступним чином:

Закон спадної граничної корисності: чим більше кількість благ, що споживаються, тим менше гранична корисність, яку отримує індивід від споживання кожної наступної одиниці блага.

Споживання більшої кількості одиниць блага збільшує загальну корисність, але зменшує граничну корисність. Точка насичення досягається, коли TU максимальна, a MU дорівнює нулю. Коли TU спадає, MU має від’ємне значення. Від’ємний нахил кривої MU відображає закон спадної граничної корисності.

Споживча рівновага – це такий стан, при якому відношення граничної корисності до ціни однакове для всіх благ, тобто споживачу байдуже на що йому витратити свою останню грошову одиницю, будь-яке благо принесе йому однакову граничну корисність:

.

Основні аксіоми споживчого вибору:

1. Здатність споживача ранжувати, тобто із двох благ або їх наборів (X та Y) споживач завжди може віддати перевагу одному із них або вважати їх рівними між собою.

2. Транзитивність - одне з положень формальної логіки, яке говорить про те, що коли для споживача товар А більш привабливий, ніж Б, а товар Б більш привабливий, ніж товар В, то і товар А є більш привабливий ніж товар В. Відповідно, якщо товар А рівнозначний для споживача товару Б, і товар Б рівнозначний товару В, тоді товари А і В для нього також рівноважні. Це припущення дає можливість однозначно вистроїти всі товари у послідовності зростання або спадання задоволення від їх споживання.

3. Монотонність витікає з природи людини, її бажань мати як можна більше благ, тобто споживач віддає перевагу більшій, аніж меншій кількості благ.

4. Рефлективність, тобто коли споживач має два однакових блага, то він вважає що будь-яке з них не гірше іншого.

5. Споживач завжди максимізує свою корисність, тобто витрачає свій бюджет (доход) таким чином, щоб отримати максимальне задоволення від суми придбаних благ.

Крива байдужості – геометричне місце точок, кожна з яких показує різні комбінації двох товарів, які приносять споживачу однакову корисність.

Повна множина кривих байдужості на двовимірній площині називається картою байдужості і відображає повну множину смаків та уподобань споживача.

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості завжди мають від’ємний нахил.

2. Криві байдужості ніколи не перетинаються.

3. Криві байдужості опуклі до початку координат.

4. Крива байдужості, що міститься вище і праворуч від іншої, зображає бажаніші для даного споживача набори благ.

Граничною нормою заміни блага Y на благо X (MRS_XY) називають величину, що показує, якою кількістю одного блага (Y) людина згодна пожертвувати заради додаткової одиниці іншого блага (X), тримаючи незмінним рівень задоволення:

.

MRS_XY має від’ємний знак, оскільки ∆Y < 0. Ми множимо вираз на (-1), щоб MRS_XY мало позитивне значення.

Усі комбінації благ X та Y на даній кривій байдужості належать до однакового рівня загальної корисності для індивіда. Тому, якщо рухатися вниз по кривій байдужості, виграш в корисності від більшого споживання блага X має дорівнювати втратам у корисності від меншого споживання блага Y, тобто:

.

Звідси:

.

Бюджетна лінія - геометричне місце точок, кожна з яких показує різні комбінації двох товарів, які споживач може собі придбати на увесь свій дохід:

, або ,

де: - вертикальний перетин бюджетної лінії з віссю Y, - її нахил. Нахил бюджетної лінії показує норму, за якою два блага можна обміняти на ринку.

Конкретна бюджетна лінія стосується певного рівня доходу та цін двох благ. Якщо дохід споживача і/або ціна на товари X та Y зміняться, то бюджетна лінія також зміниться. Коли змінюється лише дохід споживача, бюджетна лінія зміщується вгору, якщо дохід зростає, і вниз, якщо дохід зменшується, але при цьому нахил бюджетної лінії не змінюється.

Якщо зміниться тільки ціна на товар X, то точка перетину з віссю Y не зміниться, і бюджетна лінія повернеться вгору (або проти годинникової стрілки), якщо Р_х зменшиться, та вниз (або за годинниковою стрілкою), якщо Р_х збільшиться. З іншого боку, якщо змінюється тільки ціна на Y, то точка перетину з віссю X залишиться незмінною, а бюджетна лінія повернеться вгору, якщо Р_Y падає, і вниз, якщо Р_Y зростає. При пропорційному зменшенні обох цін бюджетна лінія зміщуватиметься паралельно вгору, а при пропорційному збільшенні цін - паралельно вниз.

Споживча рівновага. З усіх доступних наборів споживач обере той, що належить найбільш віддаленій від початку координат кривій байдужості, але який він зможе придбати, виходячи з власного бюджету та цін на товари. Саме цій набір забезпечить йому максимум задоволення. Це має місце, коли крива байдужості торкається бюджетну лінію. У цьому випадку нахил бюджетної лінії ( ) дорівнює нахилу кривої байдужості (-MRS_XY).

Умова рівноваги може бути записана так:

, або

Завдання на находження оптимуму споживача у загальному вигляді зводиться до вирішення системи рівнянь:

Крива Енгеля вказує співвідношення між грошовим доходом споживача та обсягом споживання певного товару при незмінності інших чинників, що впливають на попит. Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару X. Це пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності ввійшли в мікроекономіку як закон Енгеля: 1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім’ї. 2. Споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг, пов’язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

Крива „дохід-споживання” поєднує усі точки рівноваги на карті кривих байдужості, які відповідають різноманітним обсягам доходу. Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня доходу (і лише доходу) споживача. Характер кривої "дохід -споживання" буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари - це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Неякісні товари (товари низької споживчої цінності) - це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Належність товару до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей,

скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як неякісний. Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу користування міським транспортом буде сприйматися як нормальний товар. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач віддаватиме перевагу таксі або власному автомобілю, а тому поїздка на автобусі чи трамваї перетвориться у неякісний товар. Тому для нормальних товарів крива „дохід - споживання” матиме зростаючий характер, а для неякісних - спадний. Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива „дохід – споживання” для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної прямої лінії.

Крива „ціна - споживання” показує, як змінюється обсяг закупок певного товару при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших чинників попиту.