3. Види та форми монополій.

Виникнення монополії є історично неминучий процес. Сприяли виникненню монополії процеси концентрації та централізації виробництва та капіталу.

Монополія – це ринкова структура, при якій одне підприємство є єдиним виробником товару.

Виділяють наступні види монополії:

Закрита монополія – це монополія, яка захищена від конкуренції на законодавчому рівні, при цьому підприємство має виключні права на ведення певного виду діяльності.

Відкрита монополія – це монополія, яка виникла внаслідок виходу на ринок з новою продукцією.

Природна монополія являє собою ринкову ситуацію, при якій мінімізація витрат виробництва одиниці продукції досягається при наявності однієї єдиної фірми.

Існують такі форми монополії:

Чиста монополія – це ситуація на ринку коли в галузі існує одне підприємство. При чистій монополії слід говорити про унікальність продукту. Крім цього існують великі перепони доступу на ринок. Процес ціноутворення залежить від монополіста. Як правило така ситуація на ринку пов’язана з природною монополією, закритою монополією або з економією на масштабах виробництва.

Олігополія - це ситуація на ринку, коли в галузі існує декілька виробників. При цьому доступ на ринок обмежений перепонами. Характерною рисою олігополії є взаємна залежність виробників друг від друга при вирішені питань ціноутворення. В процесі ціноутворення при олігополії домінує домовленість про ціну або про поділ ринку збуту товару.

Монопсонія – існування на ринку одного покупця.

Дуопролія – коли в галузі функціонують лише два виробника.

Двостороння монополія – коли в галузі є єдиний продавець та єдиний покупець товару.

4. Монополістична конкуренція та її ознаки.

Ринок монополістичної конкуренції поєднує риси, як монопольного ринку, так і конкурентного. При цьому даній моделі більш притаманна конкуренція ніж монополія.

Відміною характеристикою монополістичної конкреції є диференціація продукту, як реальна, так й мнима, котра створюється за допомогою реклами, використання торговельних марок та ін.

На ринку монополістичної конкуренції виробництвом продукту займається велика кількість продавців. Але в зв’язку з тим, що продукція кожного підприємства в очах споживачів є унікальної цьому ринку притаманні риси монополії. Контроль над цінами з боку конкретного підприємства незначний. Перепони доступу на ринок продукту незначні або взагалі відсутні.

Для ринку монополістичної конкуренції характерна економічна боротьба на підставі цінової та нецінової конкуренції.

Цінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари та послуги без суттєвого зміни якості та асортименту товару.

Нецінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу в виробництво, що спричиняє покрашення якості продукту та його асортименту.

5. Економічні наслідки монополії. Антимонопольна політика України.

Економічні наслідки монополії в економіці будь-якої країни можуть бути як позитивні так и негативні. К позитивним слід віднести значні можливості для впровадження в виробництво досягнень НТП, можливість економити на масштабах виробництва при природній монополії, наявність в економіці держави економічно міцних та стабільних підприємств. Негативними наслідками монополії є встановлення монопольних цін; обмеження конкуренції; вкладання капіталу в прибуткові галузі, що призводить до зменшення інвестицій в суспільно-необхідні галузі; витрати значних ресурсів на підтримання монопольної влади.

З розвитком в Україні виробничих відносин, які притаманні ринковій економіці, з’явилась необхідність не тільки регулювати якість конкуренції, але й гарантувати існування конкурентного механізму в ринкових відносинах. Ця потреба почала задовольнятися з появою особливої правової форми державного регулювання економіки – антимонопольного законодавства, націленого на те, щоб не допустити обмеження конкуренції та максимально використати принцип ефективності економіки в законодавчому регулюванні. В 2001 році був прийнятий Закон України “Про захист економічної конкуренції», який набув чинність з 2 березня 2002 року. Цій закон став єдиним систематизованим нормативним актом, що регулює відносини монополізму в Україні. В Законі України “Про захист економічної конкуренції» були враховані недоліки практичного застосування Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” (1992р.) та Закону України “Про природні монополії” (2002р.), які утратили чинність з прийняттям нового закону.

Органом, покликаним забезпечувати контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, в Україні є Антимонопольний Комітет України (АМКУ).

Згідно з українським антимонопольним законодавством заборонено зловживання монопольним становищем, дискримінація підприємців органами влади, встановлення дискримінаційних цін і нав'язування умов, що ставлять контрагентів у нерівне становище на товарному ринку, антиконкурентні узгоджені дії і процеси концентрації, що можуть призвести до утворення монополій. Відмітними рисами антимонопольного законодавства України є ведення Переліків монопольних утворень і регулювання дій, кваліфікованих як дискримінація підприємців органами влади і самоврядування. Доля ринку при якій підприємство вважається монополістом складає 35 %.

При реалізації антимонопольної політики через відсутність власного досвіду український законодавець орієнтується на досвід закордонних антимонопольних правових актів. Але ймовірно й інше: принципи та практика застосування антимонопольного права інших країн у повному обсязі не відображають сучасне становище української економіки. Тому проблема формування, застосування та удосконалення українського антимонопольного законодавства, особливо в галузі державного регулювання діяльності природних монополій, потребує комплексного наукового дослідження. Недостатня правова та економічна розробленість цієї проблеми перешкоджає ефективному регулюванню економічних відносин в Україні.