3.2. Новий науковий результат

Новий науковий результат - це результат, який має ту або іншу наукову новизну.

Найбільш загальними характеристиками новизни наукового результату є рівень і ступінь наукової новизни.

Рівень новизни наукового результату характеризується тими, для кого він є новим.

По рівню дійсна наукова новизна може бути відносною, коли науковий результат є новим лише для даного колективу, для тієї або іншої організації, для якого-небудь відомства і т.д., або абсолютною, коли науковий результат є отриманим (опублікованим) вперше і має рівень так званої світової новизни.

Вимоги до рівня наукової новизни результатів досліджень, які проводяться, задаються Замовниками і нормативними документами. Так наприклад, для дисертацій пред'являються вимоги світової новизни.

Ступінь новизни наукового результату характеризує те, в якій частині він є новим.

По ступеню новизни науковий результат може лежати в широкому діапазоні від повної новизни, що характеризується поняттями: “вперше пропонований (розглянутий, обгрунтований і т.п.)”, “такий що не має аналогів” , “такий, щ раніше не застосовувався” і т.п., до явно підкреслюваної часткової новизни, що виражається в поняттях “вдосконалений”, “модернізований”. Проміжним є поняття “новий”. Тут мають на увазі істотну наукову новизну.

Серед наукових результатів, що мають повну новизну, можуть бути виділені результати піонерських наукових рішень, які не мають аналогів і такі, що характеризуються найбільш істотними ознаками, що виражають те, на чому засновано або базується пропоноване. Всі інші нові наукові результати мають аналоги і характеризуються не тільки найбільш істотними ознаками, але і основними відмітними ознаками наукової новизни, зазвичай словами типу, що навмисно виділяються, що “відрізняється (від відомого)”.

Науковий результат стає відомим після його публікації (юридичну силу має лише офіційна, зареєстрована публікація, а визнання публікації, проведеної неофіційно, вважається справою етики), при цьому у автора нового наукового результату (особи, що брала творчу участь в отриманні результату) зберігається пріоритет: даний науковий результат для нього визнається новим назавжди; він може представлятися і захищатися автором якщо володіє колишнім ступенем новизни в будь-який подальший час після публікації. Ознакою, яка підтверджує новизну, є відсутність відповідного наукового результату в більш ранніх за часом публікаціях інших авторів.

Для двох або більш за співавторів науковий результат визнається новим в тому розділенні авторських прав, яке вказане в публікації. Якщо вперше виконана декількома співавторами публікація не містить відомостей про розділення авторських прав, то новий науковий результат вважається таким, що належить всім співавторам однаковою мірою, і в цьому випадку можна говорити тільки про спільно отриманий результат.

Новий науковий результат може визнаватися фахівцями однаково належним незалежно працюючим авторам, якщо він опублікований ними приблизно в один і той же час, а також якщо новий результат одного автора включає результат іншого автора, будучи його узагальненням або розвитком (наприклад, закон Бойля-Маріотта, формула Остроградського-Гауса і т.д.).

Одним з основних способів отримання нових наукових результатів є наукове узагальнення.

Наукове (у більш вузькому сенсі - теоретичне) узагальнення - це отримання наукових результатів, які є більш загальними по відношенню до раніше відомим.

Теоретичне узагальнення не зводиться до огляду, до простого реферативного підсумовування наявних знань, а є виходом на якісно новий рівень знань, коли відомі наукові результати і наукові положення (наприклад, раніше одержані моделі, формульні| співвідношення, висновки і рекомендації) виявляються окремими випадками знов пропонованих більш загальних.

Теоретичні узагальнення ведуть до розвитку існуючих теорій: "...На основі пізнання нових фактів в теорії виникають нові узагальнення, які, накопичуючись, призводять до того, що стара теорія замінюється новою теорією. При цьому нова теорія зберігає в собі все позитивне, яке було в старій теорії" [9].

Досить поширений недолік, який допускають при розкритті новизни наукових результатів в публікаціях, полягає в тому, що новизна характеризується не тим, що саме її складає, а тим, яким чином вона виявляється, до чого приводить (наприклад, коли затверджується, що новизна методики полягає в тому, що вона дозволяє ...). При цьому відбувається підміна понять: коли прагнуть говорити про новизну, насправді мову ведуть про значущість, що зовсім не одне і те ж.

Слід виходити з того, що новизна і значущість є цілком незалежними характеристиками будь-якого наукового результату. Кожна з таких характеристик підлягає самостійній оцінці по сукупності специфічних ознак і показників. Зокрема, наукова новизна характеризується такими ознаками і показниками, які відрізняються від відомих, і які виражають склад, взаємозв'язки і властивості складових елементів даного наукового результату (відповідними показниками, наприклад, при оцінці новизни методики є склад і точність представлення вхідних і вихідних даних, перелік чинників, що враховуються, послідовність і зміст основних етапів, процедур, елементарних операцій). На відміну від цього, наукова значущість характеризується ознаками і показниками, які виражають область застосовності наукового результату, масштаби практичної реалізації, техніко-економічний ефект і т.п. Цілком можливо сумісно викладати новизну і значущість, але, природно, без взаємної підміни понять.