13.3. Автореферат

Відповідно вимогам основних керівних документів [17], може бути рекомендована структура автореферату, що містить чотири розділи:

I. Загальна характеристика дисертаційного дослідження

II. Зміст дослідження

III. Значення для теорії і практики, рекомендації про використання наукових результатів

IV. Перелік робіт, опублікованих по темі дисертації

При підготовці автореферату доцільно там, де це можливо, прагнути до формулювань, які, на думку претендента і його наукового керівника, могли б бути безпосередньо включені в пункти висновку дисертаційної ради (подібна рекомендація вже приводилася відносно вступу і висновку по дисертації).

У розділі Загальна характеристика дисертаційного дослідження доцільно передбачити наступні підрозділи (не обов'язково у вказаному порядку):

Актуальність дослідження (наукова)

Предмет (може бути охарактеризований і об'єкт) дослідження

Мета дослідження

Наукова (загальна) задача (або проблема)

Рамки дослідження (при необхідності)

Найбільш істотні положення, що висуваються до захисту

Інші найбільш істотні нові наукові результати, які висуваються до захисту

Достовірність (чим забезпечується або підтверджується)

Реалізація

Апробація і публікації

У підрозділі Актуальність слід орієнтуватися на обгрунтування актуальності не теми дисертації, а даного загального наукової задачі (проблеми).

Цілком природним є збіг матеріалів розділу автореферату Загальна характеристика з відповідних питань з матеріалами вступу і висновку дисертації (при неспівпаданнях і невідповідностях зазвичай у експертів виникають питання).

Розділ Зміст дослідження зазвичай будується в оглядовому порядку:

У вступі до дисертації...

У першому розділі дисертації...

У другому розділі дисертації...

Саме у даному розділі автореферату повинні бути викладені основні ідеї і висновки дисертації (постановки окремих задач дисертаційного дослідження, відомості про методи і результати їх рішення), при цьому в ході викладу слід приділити належну увагу ілюстрації новизни, наукового рівня дисертаційного дослідження і достовірності його результатів.

Відсутність постановки загальної наукової задачі (проблеми) дисертаційного дослідження або хоч би її короткого змістовного опису свідчить про нерозуміння претендентом і науковим керівником кваліфікаційного характеру роботи: не характеризується саме те, за що згідно вимогам основних керівних документів [5] присуджується вчений ступінь - рішенням якої саме конкретної задачі (проблеми) є дисертація. Навіть докладний опис окремих задач не може замінити те, ради чого вони знаходять сенс і вирішуються.

Переконливість ілюстрації новизни в авторефераті, наукового рівня дослідження і достовірності його результатів забезпечується:

- викладом конкретної постановки загальної наукової задачі (проблеми) і приватних задач дослідження, які витікають з неї;

- чітким формулюванням постановок для кожної окремої задачі дослідження і вказівкою науково-методичного апарату, використовуваного для її вирішення (з необхідними коментарями);

- приведенням в тексті автореферату тих окремих елементів науково-методичного апарату (формульні| співвідношення, логічні правила і т.д.), в які автором внесена новизна;

- поясненням одержаних в процесі дослідження кількісних даних (що представляються, наприклад, у вигляді таблиць, діаграм і графіків), підтверджуючих найбільш істотні положення, які висуваються до захисту.

У розділі Значення для теорії і практики, рекомендації про використання наукових результатів доцільно привести формулювання, які, на думку претендента і його наукового керівника, могли б бути включені до висновків дисертаційної в частині, що відображає для "найбільш істотних наукових результатів, одержаних особисто претендентом", їх “значення для теорії і практики” і "рекомендації про використання результатів дисертаційного дослідження". Ці формулювання при рекомендованому змісті дисертації (див. підрозділ 11.2) можуть бути узяті з відповідної частини висновку (або вступу).