26

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО–ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ

ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА

Методична розробка

Харків – 2011

Здоров’язберігаючі технології у діяльності інженера-педагога: методична розробка / [Штефан Л. В., Чепурко І. П., Фоменко О. В., Бровко К. Ю.]. – Харків: УІПА, 2011. – 26 с.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ 1. ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ: СУТНІСТЬ ТА ВИДИ
1.1. Здоров’я суб’єктів педагогічного процесу як одна з актуальних проблем сучасної освіти
1.2. Шляхи подолання стресів у педагогічній діяльності
1.3. Здоров’я особистості у вимірах фізичного виховання
ГЛОСАРІЙ
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

РОЗДІЛ 1. ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ: СУТНІСТЬ ТА ВИДИ

1.1. Здоров’я суб’єктів педагогічного процесу як одна з актуальних проблем сучасної освіти

Вступаючи у нове тисячоліття, сучасна освіта почала свій розвиток на якісно новому рівні. Розглядаючи особистість як найвищу цінність, вона сконцентрувала увагу на головній вітальній цінності – здоров’ї як того, хто навчає, так і того, хто навчається. Приводом до цього став комплекс причин, серед яких, у першу чергу, виступає різке зниження здоров’я суб’єктів освітнього процесу.

Аналіз даних вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо причин хвороб людини та їх питомої ваги свідчить, що, якщо всі причини хвороб і порушень гармонійного розвитку особистості прийняти за 100%, то розклад виглядає таким чином: спосіб життя і поведінка людини визначає 50% усіх хвороб, стан навколишнього середовища – 20%, спадкові чинники – 20%, стан охорони здоров’я, його організація, медикаментозні та технологічні засоби – 8%, інші впливи – 2%. Безумовно, що у означені 50%, що визначаються способом існування особистості, входять і освітянські впливи. З розуміння того, що сьогодні освіта стала однією з причин суцільного погіршення здоров’я, було розпочато активний пошук підходів щодо вирішення проблеми у педагогічній науці та практиці.

Здоров’я належить до числа тих категорій, над якими здорова людина, нажаль, найменш замислюється. Хоча свого часу великий Сократ сказав: “Здоров’я – не все, але без нього все інше – ніщо! Резонуючи із цією думкою, Ф. Енгельс пізніше надав таке визначення здоров’ю: “Здоров’я – це те, про що ми згадуємо, коли його немає”. Зараз існує більше 300 визначень поняття “здоров’я”. Візьмемо за основу те, яке наведено у Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я, де воно розуміється як стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і фізичних дефектів.

У цьому контексті у науці прийнято виділяти декілька видів здоров’я:

1. Соматичне здоров’я (поточний стан органів і систем організму людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку).

2. Фізичне здоров’я (рівень зростання та розвитку органів і систем організму).

3. Психічне здоров’я (стан психічної сфери, основу якого складає духовний комфорт, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію).

4. Моральне здоров’я (комплекс характеристик мотиваційної та інформаційної сфер життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда у суспільстві).

Критеріальною базою наведених видів здоров’я слугують:

• для соматичного і фізичного здоров’я – “я можу”;

• для психічного – “я хочу”;

• для етичного – “я повинен”.

Ці підходи стали основою нової наукової галузі – валеології, яка поставила у центр уваги питання формування здоров’я особистості. Сам термін “валеологія” у 80–х роках ХХ століття увів у наукову літературу І. Брехман, започаткувавши її розвиток як науки. Сучасна валеологія розвивається в двох напрямах: медична валеологія, що має своїм предметом дослідження людини зі всіма її проблемами і педагогічна валеологія, яка досліджує процеси включення особистості (на різних етапах її становлення) у валеологічну індивідуальну програму. Сьогодні у педагогічній валеології чітко означились два напрямки розвитку, а саме: вивчення питань, пов’язаних зі здоров’язбереженням тих, хто навчається та тих, хто навчає.

Особлива увага до здоров’я педагога не випадкова, адже відомо, що за даними соціально–демографічних досліджень праця педагога належить до найбільш напружених в емоційному плані видів діяльності: по ступеню напруженості навантаження цих фахівців у середньому більше, ніж у менеджерів і банкірів, генеральних директорів і президентів асоціацій, тобто тих, хто безпосередньо працює з людьми.

На сучасному етапі розвитку освіти проблеми здоров’язбереження суб’єктів освітньої діяльності набувають особливої актуальності і вимагають відповідної уваги з боку держави, оскільки потребують відповідного законодавчого та фінансового забезпечення. У свою чергу й педагогічна наука повинна переглянути підходи до організації навчально–виховного процесу, виходячи з засад збереження здоров’я як головної вітальної цінності особистості.