1.3. Здоров’я особистості у вимірах фізичного виховання

Здоров’я – безцінне надбання не тільки кожної людини, але й усього суспільства. Виховання нової, всебічно розвиненої людини – одне з необхідних і вирішальних умов успішного розвитку сучасного суспільства.

Сьогодні в основі навчально-виховного процесу знаходиться комплексний, системний характер розвитку, виховання і професійної підготовки фахівців, у яких органічно зливаються формування світогляду, суспільно-політичне, трудове, моральне, фізичне, естетичне й інші види виховання. Причому, виховання залишається об’єктивною реальністю, найважливішою частиною людської культури, історії, цивілізації. Час довів, що виховання успішне тільки тоді, коли воно системне. Фізична культура становить важливу частину педагогічної системи, загальної культури суспільства, усю сукупність його досягнень у створенні й раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов спрямованого фізичного вдосконалення людини. У статті 1 Закону України “Про фізичну культуру й спорт” наголошується, що фізична культура – складова частина загальної культури людства, яка спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових й інтелектуальних здатностей людини з метою гармонійного формування особистості. Водночас у “Національній доктрині розвитку освіти” підкреслюється, що фізичне виховання, як невід’ємна складова освіти, забезпечує можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров’я й засоби його зміцнення, про шляхи й методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності. Таким чином у системі освіти держава значну увагу приділяє фізичному розвитку особистості, як важливій складовій виховання молоді.

Проблема зміцнення фізичного здоров’я підростаючого покоління існує як медична, психологічна, педагогічна, соціальна, оскільки здоров’я має специфіку проявлятися на кожному з цих рівнів.

Розглянемо сутність поняття “фізичне здоров’я”. Фізичне здоров’я є результатом фізичного розвитку людини, який являє собою біологічний процес дозрівання клітин, тканин органів і всього організму в цілому. Фізичний розвиток включає в себе ті якісні зміни, які відбуваються у зміцненні та вдосконаленні фізичних сил людини, а також її здоров’я під впливом середовища і спеціально організованого виховання. При цьому зовнішні фактори (харчування, умови життя, спосіб життя, ступінь фізичної активності та ін.) можуть як позитивно, так і негативно впливати на стан її фізичного здоров’я.

Сьогодні необхідно таким чином організувати навчання і ви­ховання , щоб вони сприяли збереженню і зміцненню здоров’я як тих, хто навчає, так і тих, хто навчається. Для цього необхідно визначити пріоритетні напрямки роботи. Серед них діагностичний, спортивно-оздоровчий, профілактичний, навчаючий, організаційний, корекційний.

Діагностичний напрямок роботи включає в себе комплекс дослідницьких процедур та заходів щодо виявлення стану здоров’я як шляхом самооцінки (через опитування, бесіди, анкетування), так і засобами медичних оглядів. Цей напрямок роботи дозволяє здійснювати моніторинг стану здоров’я, фіксувати зміни, що відбуваються в організмі людини.

Спортивно-оздоровчий напрямок роботи передбачає цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання, спрямованих на розвиток основних фізичних якостей людини (сили, спритності та ін.); удосконалення наявних фізичних умінь та навичок та формуванню нових; виховання вольових і моральних якостей та свідоме ставлення суб’єктів освітнього процесу до власного здоров’я через впровадження фізичної культури у повсякденне життя.

Профілактичний напрямок роботи включає здійснення пропаганди здорового способу життя, попередження ви­никнення шкідливих звичок, формування різного роду за­лежностей.

Навчаючий напрямок роботи передбачає формування валеологічних знань, що сприятимуть усвідомленню необхідності збереження та зміцнення власного здоров’я.

Організаційний напрямок роботи включає планування і розробку відповідних заходів (програм), спрямованих на збереження і зміцнення здоров’я як в рамках аудиторних занять, так і у позанавчальний час.

Корекційний напрямок роботи має за мету надання допомоги у розв’язанні конкретних проблем особистості шляхом використання різних видів психологічної допомоги.

Відомо, що зниження рухової активності згубно відбивається на стані здоров’я особистості. В органах, м’язах і в кістковій тканині спостерігається процес руйнування білкових структур. У кровоносній системі відбувається зменшення кількості формових елементів, в результаті чого, знижується активність обмінних процесів і спроможність протистояти хвороботворним чинникам. У сучасних умовах заповнення рухової недостатності забезпечується за рахунок цілеспрямованих занять фізичними вправами.

Важливе значення при їх виконанні мають дихальна та серцево-судинна система. Так, дихальна система складається із тканин і органів, які забезпечують легеневу вентиляцію і легеневий подих, а серцево-судинна забезпечує доставку до тканин необхідних для життєдіяльності живильних речовин. Таким чином, певна норма рухової активності сприяє стимуляції життєдіяльності організму. Вплив фізичних вправ на організм людини характеризується наступними ефектами: компенсаторним заповненням недостатності функцій організму і ефектом зростання функціональних можливостей.

Останнім часом в Україні став помітним інтерес до здоров’язберігаючих технологій. Звичайно, в навчальному закладі проводяться уроки фізичного виховання, є секції і гуртки спортивного напряму. Усі форми фізичного виховання об’єднуються спільною метою і завданнями. Кожна з них, сприяючи розв’язанню загальних завдань, вирішує і специфічні. Водночас сьогодні необхідно переглянути підходи до активного введення в структуру навчальних занять активних фізичних вправ. Серед них найбільшу увагу слід сконцентрувати на проведенні фіз­культурних хвилинок та фізкультурних пауз. Завдання цих двох форм однакові:

– повернути працездатність, увагу;

зняти м’язове і розумове напруження;

– попередити порушення постави.

Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість учнів із різними захворюваннями не зменшується, а навпаки, збільшується у 4 – 5 разів порівняно з початком навчання.

Розглянемо ці форми більш детально.

Фізкультурні хвилинки проводяться на кожному занятті за перших ознак втоми (порушення уваги, зниження активності), яка наступає переважно після 20–30 хвилин роботи (залежно від віку та інтенсивності розумової діяльності). Час початку фізкультхвилинок визначається викладачем, який спирається на свої спостереження за станом групи і кожного окремого учня.

Фізкультурні хвилинки на заняттях позитивно впливають на відновлення розумової працездатності, перешкоджають зростанню втоми, підвищують емоційний рівень учнів, знімають статичні навантаження, попереджують порушення постави. Вони проводяться в режимі навчального процесу в аудиторіях, лабораторіях, навчальних майстернях та інших місцях. Важливо дотримуватись певних методичних умов, а саме: тривалість проведення комплексу становить 3 – 5 хвилин у середині навчальних занять, кожний комплекс включає 6 – 8 нескладних загально розвиваючих вправ з 4 – 6 разовим повторенням кожної.

Вправи на фізкультурних хвилинках можуть виконуватись як сидячи, так і стоячи. При цьому амплітуда рухів повинна бути невеликою, з тим, щоб вправи, які виконує учень, не заважали сусіду.

По команді педагога відкривається вікно, закінчується виконання завдань і починється виконуватись фізичних вправ. Комплекси фізкультурних хвилинок рекомендується підбирати залежно від змісту навчальної роботи на даному занятті. До комплексу підбираються прості, доступні вправи, які не потребують складної координації рухів. Вони повинні включати в роботу великі групи м’язів – безпосередньо ті, які беруть участь у підтриманні пози сидіння під час заняття (вправи на протягування, прогинання, нахили і напівнахили, напівприсіди і присіди з різноманітними рухами рук). Викладачеві слід рекомендувати учням використовувати вивчені на заняттях комплекси розвиваючих вправ і під час виконання домашньої роботи.

Фізкультурні хвилинки можуть бути скорочені і повні. Скорочені фізкультхвилинки складаються з однієї вправи (ритмічне стискування і розслаблення пальців) і використовуються під час письмових робіт.

Фізкультурні паузи мають тривалість до 10 – 15 хвилин. Проводити їх слід через 45 – 60 хвилин від початку навчальної роботи.

У зміст комплексу фізкультпаузи включаються загально розвиваючі вправи, біг, стрибки, рухливі ігри. Підбір і послідовність виконання вправ комплексу базуються на тих же принципах, що і фізкультхвилинки, але кількість вправ зростає і повторюються вони по 6 – 8 разів у повільному і середньому темпі.

Складаючи комплекси фізкультпауз потрібно врахувати, що перші вправи даються, в основному, для м’язів спини і плечового пояса, потім для м’язів ніг і тулуба. На завершення повинні бути заспокоюючі вправи, ходьба. Під час їх проведення необхідно звернути увагу на правильне виконання вправ, дотримання послідовності й кількості повторень кожної вправи.

Навчання – це напружена, цілеспрямована праця. Дослідження науковців показали, що після чотирьох годин аудиторних занять швидкість мислівних процесів, і в цілому розумова дієздатність, починають швидко падати. Погіршується оперативна і зорова пам’ять, порушується тривалість уваги, збільшується кількість помилок. Все це відбивається на засвоєнні навчального матеріалу. Напружена розумова праця відкладає свої відбитки і на стан здоров’я. Відзначаються порушення з боку стану серцево-судинної системи, в динаміці артеріального тиску відзначається відхилення від оптимальних величин, стомлення зорового аналізатору (зору). У результаті цього потрібно витрачати додаткові вольові зусилля, що ще більше посилює процеси стомлення. Крім того, одноманітність пози під час навчальних занять викликає застійні явища. Тому необхідно чергувати розумову працю з паузами активних занять фізичними вправами. Це дозволить уникнути перевтомлення і розвитку можливих хронічних захворювань.

Впровадження фізичної культури в навчальний процес є життєвою необхідністю. Наукова організація праці, яка ґрунтується на постійному застосуванні досягнень науки і передовому досвіді, передбачає оптимальну взаємодію людини і здоров’язберігаючих технологій в єдиному педагогічному процесі з метою підвищення продуктивності праці.

Фізична культура в режимі освітнього процесу – це раціонально обрана та методично здійснювана система фізичних вправ, професійно-прикладних, оздоровчих, фізкультурних та спортивних заходів, які застосовуються з метою підвищення та збереження працездатності людини і забезпечення її готовності до успішної професійної діяльності.

Рекомендуємо Вам втілити у педагогічну діяльність запропоновані нижче комплекси фізкультурних хвилинок для викладачів та учнів. Проведіть спостереження за діяльністю учнів та самоспостереження за власною діяльністю з метою вивчення наслідків цієї роботи. Скористайтесь нашими порадами!

Однією з форм фізичної культури у навчальній діяльності є фізкультурні хвилинки, що застосовуються з метою підвищення працездатності, а також з профілактичною, відновлювальною і компенсаторно-коригуючою метою.

Фізкультурна хвилинка – це індивідуальна форма, яка застосовується для локального впливу на втомлені групи м’язів. Фізкультурна хвилинка проводиться в тому ви­падку, коли немає можливості перервати роботу для вико­нання фізкультурної паузи, а при цьому відчувається втома окре­мих частин тіла або групи м'язів і потребується короткочасний відпочинок. Час початку фізкультурної хвилини визначається самим педагогом Першими виконуються потягування, прогинання, потім вправи на розслаблення або напруження в залежності від характеру і місця стомлення. До змісту включаються нескладні, доступні комплекси фізичних вправ, які виконуються сидячи і стоячи біля свого робочого місця, це вправи на координацію, дихальні вправи та останніми виконуються вправи для нормалізації периферичного кро­вообігу і завершують вправами на релаксацію рухів. Усі вправи виконуються у середньому темпі з невеликою амплітудою рухів. Кожний варіант комплексу фізичних вправ складається з 6 – 8 спеціально підібраних загально розвиваючих вправ з урахуванням умов робочих місць (табл. 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7).

Таблиця 1.3