1.2. Шляхи подолання стресів у педагогічній діяльності

В ієрархії чинників активної життєдіяльності, творчого потенціалу та самореалізації інженера-педагога важливе місце належить його професійному здоров’ю. Здоров’я викладача позначається на результатах його професійної діяльності, тому питання його збереження і зміцнення вважається одними із пріоритетних у сфері його життєвих та фахових інтересів.

Під професійним здоров’ям у психолого-педагогічній науці розуміють здатність організму зберігати й активізувати компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що забезпечують працездатність, ефективність і розвиток особистості викладача в умовах педагогічної діяльності.

Діяльність інженера-педагога відноситься до розряду складних, стресогенних, найбільш напружених у психологічному плані, таких, що вимагає від людини значних резервів щодо саморегуляції. На це є певні об’єктивні причини: комунікативні перевантаження, велике емоційне напруження, поява певних професійних деформацій, соціальна незахищеність тощо. Крім того, професія викладача належить до так званих хелперських (від англ. “hеlр” – допомагати), оскільки пов’язана з роботою у системі “людина-людина”. Саме у викладачів існує високий ризик психічних і соматичних реакцій на напружені ситуації в роботі. На сьогодні у Міжнародній класифікації хвороб навіть виявлено окремий стан – “професійний стрес”. Одним із наслідків тривалого професійного стресу є синдром емоційного вигоряння, тобто стан фізичного, емоційного і розумового виснаження фахівця. Розглянемо його більш детально.

Поняття стресу було уведено відомим канадським лікарем і біологом Гансом Сел’є і визначено як “стан неспецифічної напруги, що виникає під впливом суб’єктивно значущих впливів”. Слід розрізняти поняття стресу (неспецифічні, біохімічні зміни в організмі) та стресора (фактори, що викликають стрес), які є суб’єктивно значимими.

Стрес має три стадії:

1. Тривога як реакція на стресор.

2. Стабілізація, або пристосування до нових умов.

3. Стадія виснаження (має місце за умови тривалої дії стресорів).

Стрес – досить розповсюджене явище в сучасній освіті. Тому не слід нехтувати його шкідливим впливом на загальний стан здоров’я викладача, а краще уникати та попереджати його. Основою виникнення стресу в сучасних умовах життя є синдром розумово-емоційного напруження. Короткочасні емоції переважно є не шкідливими, лише тривалі впливи мають суттєве значення для виникнення нервового напруження.

Довготривалий стрес негативно впливає на організм, особливо на функцію серцево-судинної системи. Підвищена концентрація так званих “гормонів стресу” – адреналіну та норадреналіну, прямим шляхом діє на серце, кровоносні судини та спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії, збільшення рівня холестерину та глюкози в крові.

Водночас стрес є однією з систем захисту організму. Коли ми відчуваємо небезпеку, в організмі відбувається викид адреналіну та інших хімічних речовин, які роблять нас більш готовими до несподіванок, піднімають наш тиск, збільшують сили, швидкість і час реагування. У разі, коли небезпека вимагає фізичних дій – це має позитивні наслідки. На жаль, наш організм не відрізняє фізичної небезпеки від розумової напруги. Коли ми нервуємо з приводу того, наприклад, що наближається термін закінчення роботи, викид певних хімічних речовин в організмі можна порівняти з ситуацією, коли людина бачить автомобіль, що насувається на неї. У разі, якщо ми не зможемо “спалити” ці хімічні речовини, розвинувши фізичну діяльність, вони проникнуть в кровотік і почнуть створювати проблеми у здоров’ї.

Поряд зі стресогенними факторами, загальними для всіх людей, у діяльності інженера-педагога присутній і ряд професійних стрес-факторів: відповідальність, знаходження у стані об’єкта спостереження й оцінювання, необхідність постійного підтвердження своєї компетентності. До стресогенних факторів відносяться й непорозуміння з учнями, колегами по роботі, несправедливе ставлення з боку керівництва, домашні негаразди та багато інших. До цього ж можна додати й невисоку заробітну платню, некомфортні житлові умови, матеріальні нестатки і таке інше. У комплексі все це може призвести до невротичних розладів, різноманітних порушень у психічній сфері. На цьому фоні розвивається цілий спектр захворювань: гіпертонія, інфаркт міокарда, гастрит, виразкова хвороба шлунка, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, інші порушення ендокринної системи, судинні захворювання мозку тощо. Беззаперечно, професія інженера-педагога вимагає значного інтелектуального напруження у процесі викладання навчального матеріалу, що у свою чергу, теж може спровокувати стресову ситуацію. Тому формування навичок щодо стресостійкості допоможе інженеру-педагогу подолати негативні наслідки стресових ситуацій, дезінтеграції та різноманітних розладів, створити основу для внутрішньої гармонії, високої працездатності, і таким чином зберігти власне здоров’я. Для цього він повинен навчитись переводити свою енергію в іншу площину з тим, щоб зняти емоційну напругу.

Підвищити стресостійкість, зберегти позитивний психологічний стан і зміцнити власне здоров’я можливо за допомогою релаксації (аутотренінг, медитація, сміхотерапія, кольоротерапія, ароматерапія, йога, творчі спроби самовираження), рекреації (фізкультура, дихальні вправи); катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами, захоплення мистецтвом). Це три основні шляхи щодо психічного, фізичного та духовного здоров’я особистості. Окрім цього сучасна наука пропонує підвищувати стресостійкість викладача за рахунок:

• соціально-психологічного ресурсу (позитивне соціальне оточення);

• психологічної освіченості і психологічної культури;

• особистісних ресурсів (активна мотивація подолання стресу, сила Я-концепції, самоповага, емоційно-вольові якості, позитивність і раціональність мислення, ставлення до здоров’я як до самоцінності тощо);

• інформаційних та інструментальних ресурси (здатність контролювати ситуацію, здатність до адаптації, інтерактивні техніки змінювання себе та навколишню ситуацію тощо);

• матеріальних ресурсів (стабільність оплати праці, рівень матеріального доходу, безпека життя);

• формування способів подолання стрес-ситуацій.

Надамо деякі поради педагогу для запобігання стресу.

Насамперед треба сформувати установку на діяльність, причому не тільки у себе, але і у аудиторії. З давніх часів кращими способами формування установки були певні ритуали. Ритуал – це умовний рефлекс, пов’язаний з майбутньою діяльністю. Воїни, що дружно викрикують вітання своєму вождю, або учні, що встають при вході педагога в аудиторію, мають настройку на майбутню діяльність. Викладачеві корисно розробити свою систему “ритуалів”. При цьому варто пам’ятати, що якщо викладач має потребу в однократній настройці перед роботою, то аудиторії часто необхідне повторення “ритуалу”. Таким “ритуалом” може бути вітання, перекличка, якщо вона не займає багато часу, періодичне давання коротких усних завдань, анекдот. Отже, активний “ритуал” створює установку на діяльність.

Далі варто провести “розминку” мислення, орієнтовану на вид майбутньої інтелектуальної діяльності. Так, якщо має бути робота з абстрактним матеріалом, то розминку можна провести в усній формі. Якщо має бути діяльність, пов’зана із проектуванням, то краще вирішити яке-небудь наочне завдання. Але оскільки у всіх випадках має бути виклад, розповідь матеріалу, для чого потрібна активізація мовної функції, вербального мислення, необхідно провести настройку на цю функцію. Для цього, наприклад, можна запропонувати проговорити декілька скоромовок. Вони активізують мовну функцію, знімуть емоційну напругу, а також певною мірою виконають роль ритуалу готовності до діяльності. Вважається, що успішний не той, хто знає, що він буде робити у випадку успіху, а той, хто знає, що робити при невдачі. Тому варто заздалегідь “програти” різні варіанти поводження залежно від того, як поведеться аудиторія. Вона може не включитися в проблему, не захотіти вирішувати завдання, не засміятися у відповідь на жарт. Якою поведінкою на це відреагувати? Все це варто продумати заздалегідь. Підводячи підсумки, підкреслимо, що рівень стресу залежить від людини й оточення: ніщо не є стресом доти, поки ми не оцінюємо це як стрес. Саме наше особисте відношення визначає, як ми реагуємо на стресогенні ситуації. Більше того, негативні впливи стресу можуть бути зменшені здоровим способом життя й комфортом, допомогою родини й друзів.

Пропонуємо кілька рекомендацій по профілактиці стресів у діяльності інженера-педагога:

1. Вчиться планувати. Дезорганізація може привести до стресу. Наявність одночасно великої кількості планів приведе до плутанини. Приділіть виконанню планів якийсь час і працюйте над ними доти, поки не закінчите. Варто не намагатися робити багато справ одночасно: розплануйте свій день та виконуйте намічені завдання залежно від їх важливості, не робіть усе в останню хвилину.

2. Признавайте й приймайте обмеження. Багато хто з нас ставлять перед собою недосяжні цілі. Це призводить до появи почуття неспроможності, неповноцінності.

3. Розважайтеся. Іноді необхідно втекти від життєвих проблем і розважитися. Знайдіть заняття, що було б захоплюючим і приємним для Вас. Слід знайти час для занять, які приносять задоволення: спілкування з друзями, прогулянки на свіжому повітрі, відпочинок на природі.

4. Будьте позитивною особистістю. Уникайте критиканства інших. Вчиться хвалити інших за ті речі, які Вам у них подобаються.

5. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих. Вчиться терпіти й прощати. Нетерпимість до інших приводить до фрустрації й гніву. Спробуйте дійсно зрозуміти, що почувають інші люди – це допоможе Вам прийняти їх позицію.

6. Уникайте непотрібної конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо її уникнути. Але занадто велике прагнення до вигравання в багатьох областях життя створює напругу й тривогу, робить людину агресивною.

7. Регулярно робіть фізичні вправи. Психічне та фізичне здоров’я людини нероздільні, а регулярне виконання фізичних вправ урівноважує нервову діяльність. Дозована ходьба, оздоровчий біг, плавання, велоспорт – ідеальні засоби для зняття напруги. Вони покращують сон і не мають вікових обмежень.

8. Вчиться систематичному, безмедикаментозному методу розслаблення. Медитація, йога, аутогенне тренування й прогресивна релаксація можуть бути вивчені за допомогою акредитованих компетентних педагогів і професійних психотерапевтів. Слід планувати короткі програми релаксації за будь-якими методиками. Допоможе здорове харчування – обмеження вживання кухонної солі, насичених жирів та холестерину, достатнє споживання калію, кальцію, магнію. Варто використовувати засоби ароматерапії (м’ята, розмарин, сосна) та фітотерапії (валеріана, глід, м’ята, меліса, звіробій). Вони діють заспокійливо та нормалізують сон. Лікувальний ефект мають теплі ванни з хвойним екстрактом та морською сіллю.

9. Розповідайте про свої неприємності. Знайдіть людину, з якою Ви можете бути відверті.

Отже, здоров’я може бути збережене та зміцнене тільки наполегливою працею над собою, звичкою до самодисципліни та самообмежень. Корисно побудувати власну програму збереження професійного здоров’я та захисту від професійного стресу. Викладачу варто замислитись над тим, яким чином можна зняти напругу, отримати більше задоволення від професійної діяльності.

Для цього рекомендуємо Вам скористатись наступними порадами для профілактики стресу:

– формуйте позитивне мислення;

– використовуйте глибоке дихання;

– виконуйте м’язове розслаблення.

Деталізуємо їх.

Формування позитивного мислення.

Слід пам’ятати, що думка – матеріальна. Тому необхідно контролювати наші думки, які знаходять пряме відображення у нашій мові. Чим позитивніше проходитимуть ці процеси, тим менше виникатиме стресових ситуацій. Відомі два золотих правила позитивного мислення:

– Якщо вийшло один раз, вийде й другий.

– Вийшло небагато, вийде й більше.

Використання глибокого дихання.

Важливою складовою всіх видів розслаблюючих процедур є вправи з глибоким диханням. Глибоке природне дихання здатне принести користь практично всім. Воно особливо полегшує життя людям, схильним до паніки, тривоги, апатії, головних болів. Глибоке дихання є виключно виправданою стратегією для швидкого зниження стресу різних рівнів. Глибоке дихання є технікою, якою можна скористатися в будь-якій ситуації, у будь-який час для того, щоб зняти емоційну і фізіологічну напругу, пов’язану зі стресом. Для цього визначте тип Вашого дихання.

Перевірити, який тип дихання властивий Вам у звичайних умовах, можна наступним способом: прикладіть долоню однієї руки на грудей, іншу покладіть на живіт. Зробіть глибокий вдих. Якщо першою піднімається рука, що знаходиться на грудях, – Ви маєте грудний (торакальний) тип дихання. Якщо першою піднімається рука, що знаходиться на животі, – у Вас діафрагмальний (абдомінальний) тип дихання.

Пам’ятайте, що грудне дихання – це поверхневий тип дихання, властивий більшості дорослих людей, який не сприяє подоланню стресу. Тому необхідно тренувати глибоке дихання, яке допомагає контролювати фізіологічні реакції, що виникають у відповідь на стресор. Рекомендуємо Вам скористатись наступними правилами тренування глибокого дихання:

– дихайте носом;

– прийміть зручну позу (сидячи або стоячи), закрийте очі; покладіть одну долоню на груди, іншу – на живіт; дихаєте як завжди, відзначаючи, в якій послідовності рухаються руки на вдиху; спробуйте зробити вдих так, щоб першою піднялася рука, яка лежить на животі, а потім рука, що знаходиться на грудях.

– зробіть повільний вдих через ніс;

– зробіть вдих із заповненням повітрям нижніх відділів легенів, потім з поступовим заповненням середніх, а потім – верхніх відділів легенів (вдих слід проводити плавно, як один рух);

– на декілька секунд затримайте дихання;

– поступово видихайте через рот, злегка втягніть живіт і поволі підтискайте його у міру спустошення легенів; розслабте плечі;

– в кінці вдиху злегка підніміть плечі і ключиці так, щоб легені можна було знов до самих верхівок наповнити повітрям.

Виконання м’язового розслаблення

М’язове розслаблення знімає фізичну напругу і приносить відчуття комфорту. Щоб добитися розслаблення, потрібно навчитися розпізнавати ознаки фізичної напруги і контролювати її.

У стресовій ситуації, коли Ви відчуваєте, як м’язи мимоволі напружуються, зробіть свідоме зусилля, щоб відразу ж розслабитися наступним чином:

– глибоко вдихніть, поволі видихніть і сконцентруйте думки на своєму тілі;

– напружте пальці ніг та ступні, потримайте їх у такому стані декілька секунд і повністю розслабте;

– перемістіть свою увагу на литки ніг і повторіть процедуру напруги/розслаблення.

– те ж саме виконайте із стегнами;

– далі переходьте до м’язів спини.

У подальшому по черзі напружуйте і розслабляйте пальці рук, потім кисті, передпліччя, поступово піднімаючись вище до плечей. Зосередьте увагу на шиї, голові, щелепах і лобі. Не забудьте про очі і м’язи. Нарешті, охопіть внутрішнім поглядом все своє тіло відразу. Хай уява допоможе Вам визначити, як залишки напруги йдуть з Вашого тіла через ноги в підлогу.

У разі, якщо неприємностей неможливо уникнути, то доцільно спробувати одержати, наскільки можливо, користь за рахунок зміни точки зору:

1. Спробуйте сприйняти негативну подію як позитивну (втрату роботи як можливість знайти кращу).

2. Поставтесь до стресу як до джерела енергії. У спокійному стані Ви не змогли б стільки зробити. Сприймайте проблему, як виклик.

3. Не думайте про минулі події, як про поразку.

4. Ви не можете відповідати за вчинки інших людей, а можете тільки контролювати свою реакцію на них. Головне – перемога над емоціями.

5. Не прагніть догодити всім, це – нереально. Час від часу догоджайте власне собі.

Однією з ефективних технологій подолання стресу є самомасаж. Прийоми самомасажу застосовувалися дуже давно. У Стародавній Греції і в Стародавньому Римі самомасаж широко застосовувався серед атлетів і гладіаторів. Старогрецькі лікарі радили своїм пацієнтам використовувати самомасаж при лікуванні різних захворювань. Самомасаж зручний тим, що його можна застосовувати у відсутність професійного масажиста: удома після уранішньої гімнастики, в сауні, в поїздках і турпоходах, при заняттях спортом. Зазвичай гігієнічний самомасаж проводиться вранці (після сну або гімнастики) і увечері (перед сном) в цілях тонізації організму, зняття стомлення і напруги, поліпшення настрою. У ранкові години краще використовувати такі прийоми, як погладжування, розтирання, розминання, поплескування, биття, а увечері – погладжування і розтирання. Якщо увечері використовується розминання, воно повинне бути неглибоким, ударні прийоми у вечірні години застосовувати не рекомендується. Перед масажем необхідно прийняти таке положення, при якому б досягалося максимальне розслаблення м’язів області, яку Ви масажуєте.

Велике поле діяльності у напрямку збереження і зміцнення професійного здоров’я викладачів існує у психологічній службі навчального закладу. Сюди відноситься просвітницька, діагностична і психокорекційна робота. Її проведенню сприяє комплекс різноманітних методів і засобів, які гармонізують внутрішній світ викладача, послаблюють психічну напругу. Серед них варто відзначити індивідуальні та групові бесіди, консультації, круглі столи, присвячені проблемі здоров’язбереження, психотренінги, психотехнічні ігри і вправи тощо.

Здоров’я і довголіття викладача великою мірою залежить від діяльності, яку проводить у цьому плані адміністрація навчального закладу. Від неї, у першу чергу, залежить психологічний клімат у закладі і те, наскільки здоровими є взаємостосунки у колективі. Важливою ланкою її діяльності повинна бути робота з молодими викладачами. У науковій літературі встановлено, що ризик виникнення синдрому емоційного вигоряння підвищується на третьому – четвертому році професійної діяльності. Слід звернути увагу і на роботу з викладачами, стаж роботи яких складає понад 10 – 15 років (так званий період “педагогічної кризи”). У зоні особливої уваги повинні бути й 40-річні викладачами, у яких часто спостерігається синдром емоційного вигоряння, пов’язаний із настанням піку біологічного стану здоров’я людини.

Тільки спільні зусилля, насамперед, самих викладачів, цілеспрямована робота всього колективу навчального закладу, увага до професійного здоров’я викладачів з боку адміністрації, сприятимуть їх професійному довголіттю, творчому розквіту, кар’єрному росту та професійному саморозвитку.