15.2. Оцінка кваліфікаційних ознак дисертації

15.2.1. Актуальність

Важко, та і навряд чи виправдано, заперечувати тому, хто стверджує, що будь-які відгуки і висновки на будь-які, зокрема на початкові матеріали дисертації, повинні починатися з характеристики актуальності дисертації. Враховуючи інтереси кваліфікаційної оцінки, оцінюванню підлягає актуальність загальної наукової задачі (проблеми), рішення якої міститься в дисертації, під кутом зору "те, чим розташовує наука, вже не може задовольнити".

15.2.2. Новизна, обгрунтованість, достовірність, значущість, особиста участь автора

В даному випадку йдеться про оцінку наукового рівня дисертації і особистого внеску претендента в науку. Розглянуте вище трактування понять загальна наукова задача і проблема, окрема наукова задача і проблема, постановка і рішення наукової задачі і проблеми - дає можливість таку оцінку перекласти на мову наступних кількісних і якісних показників:

1) ступінь новизни і значущості загальної наукової задачі (проблеми), рішення якого міститься в дисертації;

2) відповідність загальної наукової задачі (проблеми) темі, меті і змісту дисертації (окремим задачам дослідження);

3) наявність чіткої постановки загальної наукової задачі (проблеми) і постановок окремих задач дисертаційного дослідження - що дане, що вимагається одержати як наукові результати, які існують рамки дослідження, основні допущення і обмеження;

4) кількість і складність вирішених в дисертації (із з'ясуванням ступеня особистого внеску претендента) окремих наукових задач і проблем, які мають істотне наукове значення, зокрема:

- кількість і ступінь складності задач, вирішених в новій постановці;

- кількість і ступінь складності задач, вирішених у відомій постановці, але з використанням нового (або вдосконаленого) методу (науково-методичного апарату);

- кількість, ступінь новизни і коректності (правильності, обгрунтованості) результатів науково-методичного характеру - моделей, алгоритмів, методів, методик, покладених в основу методу рішення кожної окремої наукової задачі (проблеми);

6) кількість і міра достовірності основних наукових результатів фактографічного характеру - найбільш істотних нових висновків і практичних рекомендацій, які витікають з дисертаційного дослідження;

7) наукова і практична значущість нових наукових результатів науково-методичного і фактографічного характеру.

Дисертація (п.11 [5]) "містить висунуті автором для прилюдного захисту науково обгрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характерна єдністю змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку”. Запропоновані автором нові рішення повинні бути строго аргументовані і критично оцінені в порівнянні з іншими відомими рішеннями. У дисертації, що має прикладне значення, повинні приводитися зведення про практичне використання отриманих автором наукових результатів, а в дисертації, що має теоретичне значення, - рекомендації по використанню наукових висновків. З урахуванням роз'яснень, приведених в вище, неважко прийти до висновку: окремий науковий результат, який одержаний претендентом, задовольняє вимогам, що пред'являються до дисертацій, або, як виражаються, є "дисертабельним" лише при виконанні умов, вказаних в табл. 16.2.

Т а б л і ц а 16.2 - Умови "дисертабельності" наукового результату

Аналізовані вимоги	Окремі умови "дисертабельності" результату
	необхідні	достатні
Новизна	Результат новий	Новизна світова
Достовірність	Результат не суперечить даним науки і практики	Достовірність коректно оцінена або переконливо доведена
Значущість	Результат має практичну значущість	Результат має наукову значущість
Авторство	Претендент офіційно визнається одним з авторів результату	Істотна частина результату - підсумок особистої творчості претендента

Іншими словами, повна підстава для позитивної оцінки кваліфікаційної роботи може складати лише одночасне задоволення всіх чотирьох окремих достатніх умов відносно кожного з найбільш істотних результатів, одержаних претендентом (дотримання будь-якої з достатніх умов, вказаних в таблиці, гарантує виконання і відповідної йому необхідної умови), в той же час до негативної оцінки того або іншого результату приводить порушення будь-якої, хоч би однієї з необхідних умов.

Тим часом в практиці обговорення дисертацій досить широко поширена аргументація позитивних висновків при неповній для цього підставі.. Наприклад, затверджується, що оцінюваний результат повинен бути визнаний підставою для присудження вченого ступеня з огляду на те, що він: є поза сумнівом науковим, явно новим, одержаним особисто автором; достовірними даними, що не суперечать науці і практиці, що переконливо доведене в роботі; корисним з погляду можливих практичних додатків, що не викликає сумнівів, оскільки підтверджено експериментально. Здавалося б, що ще треба? Але, якщо говорити строго, повної підстави для висновку, що відстоюється, у всій цій мотивації, не дивлячись на істотну її переконливість, не міститься. В даному випадку залишилися поза увагою дві дуже важливих окремих умови, без урахування яких весь ланцюг міркувань можна розцінити як підбірку емоцій, відповідну лише для тосту: не відмічено, має або не має даний результат, по-перше, світову новизну (адже новизна може бути і місцевою) і, по-друге, дійсно науковою значущістю (значущість може бути вельми істотною, але чисто практичною), а без встановлення цього, в принципі, остаточний кваліфікаційний висновок по даному результату не може бути позитивним.

З приведеного прикладу видно ширина простіру для позитивних виступів демагогічного толку навіть у разі "недисертабельних" результатів. Більш того, будь-який виступ, який не містить повної підстави для позитивного висновку (коли, “кажучи правду, тільки правду, але не всю правду”, оцінюють не все чотири окремі достатні умови), якщо це не доповнене достатньою мірою (або не спростовано) іншими виступаючими, може сприяти формуванню помилкового враження про результати дисертаційного дослідження. З урахуванням цього своєрідна пильність претендентів (при самооцінці одержуваних результатів), їх наукових керівників і, зрозуміло, тих, хто має повноваження ухвалювати остаточне рішення є необхідною. Від них потрібне постійне прагнення переконатися, що результати, які висуваються до захисту, задовольняють всім чотирьом достатнім окремим умовам, тільки сукупне виконання яких приводить до констатації внеску в науку, що і відповідає рівню дисертації. З іншого боку, не слід керуватися суб'єктивною (не підтриманою ніякими нормативними документами) думкою про те, що дисертація у обов'язковому порядку повинна містити внесок у розвиток прикладної математики. Внесок в прикладну науку від рішення наукових задач в нових і вдосконалених постановках у разі застосування відомого математичного методу, який раніше не застосовувався в тих або інших областях, може з погляду позитивного ефекту виявитися набагато більшим. Крім того необхідно враховувати, що самі по собі недоліки (якщо вони в сукупності не відкидають всі знов отримані результати дисертаційного дослідження в повному об'ємі) можуть лише внести поправку до загальної оцінки дисертації, яка в основному визначається не недоліками, а “критичною” (достатньою в експертному сенсі) масою достоїнств дисертації на рівні внеску претендента в науку. Коротше кажучи, позитивне рішення при захисті дисертації ухвалюється не тому, що мало недоліків, а тому, що багато достоїнств.

Слід окремо підкреслити, що будь-який фахівець, який свідомо бере участь в експертизі дисертації, при оцінці внеску дисертанта в науку прагне вийти на рівень чіткого розуміння щодо кожного нового наукового результату, який висувається до захисту, по-перше, про ступінь участі автора в термінах “одноосібний автор” або “співавтор в частині (конкретних елементів наукового результату)”, а по-друге, - в ступені новизни результату в термінах “вперше одержаний” (пропонований, розроблений і т.п.), “новий” (при щодо великого ступеня новизни в порівнянні з відомим), “вдосконалений” (при не дуже великому, але істотному ступені новизни, що приводить до помітного ефекту), або “такий, що просто має наукову новизну” (за наявності елементу або окремих елементів новизни). Правильне розуміння ступеня новизни виражається в здатності сформулювати:

- для вперше отриманого наукового результату - конкретні ознаки новизни, що приводить до ефекту, що досягається;

- для нового, вдосконаленого і такого, що має наукову новизну результату – конкретні відмітні ознаки від відомого.

Остаточна думка про те, чи є або не є той або інший науковий результат, одержаний в процесі дисертаційного дослідження, внеском в науку, формується всіма фахівцями, які беруть участь в експертизі дисертації, при цьому виконання вимоги світової новизни і авторства перевіряється достатньо об'єктивно по відомих публікаціях, а виконання вимог достовірності і наукової значущості встановлюється головним чином на основі суб'єктивних висновків фахівців, які беруть участь в експертизі демократичним методом експертного опиту (відкритого або таємного голосування).