10.4. Структура і зміст основної частини

Основна частина наукової публікації зазвичай має декілька розділів (1,2 і т.д.). Розділи в об'ємній публікації (наприклад, у вигляді книги) можуть містити підрозділи (1.1, 1,2 і т.д.), пункти (1.1.1, 1.1.2 і т д.) і навіть підпункти. В той же час в малій публікації (наприклад, стаття в журналі або доповідь на науковій конференції) може бути всього один розділ, який часто не розділяється на підрозділи і спеціально не виділяється окремим заголовком від вступу і висновку.

Перший розділ об'ємної наукової публікації або початок малої публікації (за наявності можливостей) зазвичай присвячується аналізу предмету дослідження в формалізованій або строгій формальній (наприклад, математичній) постановці загальної наукової задачі дослідження.

Приклад строгої постановки наукового завдання вже наводилося. Пригадаємо його: “Потрібно розрахувати кількість, супроводжуваних станцією (РЛС) радіолокації літальних апаратів (ЛА|) в заданий момент часу, якщо відомі прямокутні координати місця розташування РЛС, радіус її зони виявлення і кількість каналів супроводу, кожний з яких здатний супроводжувати одну мету, а також загальну кількість ЛА|, що здійснюють польоти, швидкість, час початок руху і прямокутні координати точок початку і кінця прямолінійного руху кожного з них з відомою постійною швидкістю. Дальня межа зони виявлення РЛС апроксимується колом заданого радіусу”.

Приклад постановки складнішого загального наукового завдання, узятий з кандидатської дисертації:

“Дано:

n - кількість вузлів інформаційно-обчислювальної системи (ІОС|);

c_qi - вартість q-го варіанту комплектуючих i-го вузла (q=1...k, i=1...n);

_ji - інтенсивність надходження j-го завдання зовнішнього потоку на обслуговування i-м вузлом (j=1...m)

Fji - закон розподілу інтервалів надходження j-го завдання зовнішнього потоку на обслуговування i-м вузлом ІОС|

fji - закон розподілу тривалості обслуговування j-го завдання у разі його призначення для обслуговування i-му вузлу, визначуваний топологією ІОС| і протоколами інформаційного обміну.

Потрібно вибрати варіант комплектуючих для кожного з вузлів ІОС|, що характеризується набором ознак вибору

aiq =

1, якщо для i-го вузла призначений q-й варіант комплектуючих, 0 - в іншому випадку

що забезпечують оптимально необхідну середньостатистичну сумарну продуктивність ІОС|, яка визначається

aiq ji (ji, Fji, fji )

і мінімізує вартість

C =

min max aiq cqi ji (ji, Fji, fji ) cqi j

обслуговування зовнішнього потоку завдань, що поступають.

Тут _ji (_ji, Fji, fji ) - необхідна інтенсивність обслуговування j-го завдання i-м вузлом.”

Якщо основна частина наукової публікації містить строгу або, принаймні, формалізовану постановку загальної наукової задачі (проблеми) дослідження, то краще всього, коротке змістовне формулювання наукового завдання (проблеми), що поміщається у вступі, одержати скороченням тексту згаданої постановки головним чином за рахунок коротшого викладу і виключення (за наявності) формульних| співвідношень і символів, які вводяться на користь формалізованого опису змінних для даних показників і критеріїв.

Так для першого приведеного прикладу постановки завдання коротке змістовне формулювання задачі може мати наступний вигляд:

“При відомих даних про повітряну обстановку розрахувати завантаження станції (РЛС) радіолокації, яка контролює польоти літальних апаратів”.

Найчастіше другий і подальші розділи об'ємної наукової публікації і середня частина малої публікації присвячуються розробці, обгрунтуванню і оцінці методики дослідження в цілому і методів рішення окремих наукових задач (проблем). При цьому розробки можуть лежати в широких межах, починаючи від підбору відомих методів рішення задач і аж до творчого пошуку нових, раніше не відомих методів рішення задач і проблем.

Останній розділ публікації об'ємної публікації і кінцева частина| малої публікації зазвичай відводяться розробці з використанням методів рішення окремих задач і проблем практичній рекомендації і оцінці їх ефективності.

Приклад змісту (плану) наукової публікації (потрібна конкретизація відповідно до об'єкту і предмету дослідження):

1. Предмет і наукове завдання (проблема) дослідження

1.1. Предмет і мета дослідження

1.2. Аналіз відомого науково-методичного апарату і необхідності його вдосконалення

1.3. Постановка загального наукового завдання (проблеми) і приватні завдання дослідження

2. Обгрунтування і оцінка методики дослідження

2.1 Вибір (наукова розробка) і обгрунтування методики дослідження і її елементів

2.1.1. Склад показників і критеріїв, використовуваних для вирішення даного загального наукової задачі або проблеми (тут зазвичай розглядаються окремі показники і критерії, оскільки основний інтегральний показник або критерій буває логічнішим обгрунтувати в першому розділі публікації на користь формулювання конкретної постановки загальної наукової задачі або проблеми)

2.1.2. Методи і рішення окремих задач набуття значень даних показників і перевірки критеріїв (саме тут вибираються ті або інші засоби відомого науково-методичного апарату або розробляються нові необхідні засоби, наприклад, математичні моделі, розрахункові співвідношення і т.п.);

2.1.3. Методи і рішення окремих задач отримання початкових даних для дослідження, технічної реалізації моделювання і розрахунків, обробки і представлення результатів, що одержують в процесі дослідження;

2.1.4. Методи і рішення окремих задач теоретичного обгрунтування достовірності і оцінки точності або експериментальної перевірки результатів дослідження.

2.2. Критична оцінка використовуваної методики дослідження і її елементів порівняно з відомими

3. Обгрунтування і оцінка практичних рекомендацій

3.1. Обгрунтування рекомендацій по...

3.2. Порівняльний аналіз рекомендацій...

3.3. Економічна оцінка рекомендацій...

3.4. Експериментальна перевірка рекомендацій по...

У наукових публікаціях, на відміну від художньої літератури, використання синонімів і інших понять, що є близькими по сенсу, демонструють словарний запас автора і нібито які прикрашають мову, абсолютно недоречні, це істотно затрудняє сприйняття матеріалу.