4.5 Особливі способи та прийоми психологічної війни

Психологічна війна неможлива без широкого використання осо­бливих способів та прийомів впливу, до яких відноситься дезінфор­мування (обман), маніпулювання, розповсюдження чуток і міфів.

4.5.1 Дезінформування

Дезінформування [deception message] — це спосіб психологічно­го впливу, що полягає в намірі подання противникові такої інфор­мації, яка вводить його в оману відносно справжнього положення справ. Дезінформування включає в себе використання явно фаль­шивих даних і відомостей. У цьому випадку воно стає обманом.

Заходи з дезінформування повинні здійснюватися за єдиним за­мислом; з ретельним погодженням пропорцій правди й брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації); з обов'яз­ковим приховуванням справжніх намірів, цілей та завдань, які вирі­шують війська.

Дезінформування широко застосовується в усіх видах психологі­чних операцій.

Дезінформування в стратегічних психологічних операці­ях — це сукупність основних напрямків дезінформування, прида­тних для використання в стратегічних психологічних операціях:

• уведення в оману майбутнього противника відносно справжнього початку бойових дій та їхнього характеру;

• створення ілюзії підготовки великомасштабних операцій на фаль­шивих напрямках; широке висвітлення "важкопереборюваних" проблем у формуванні та бойовій підготовці штабів і підрозділів військ;

• "витік" заздалегідь завищених (занижених) даних про перекине­ння своїх військ на різноманітні операційні напрямки;

164

Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека

• перебільшення негативного впливу кліматичних і побутових умовна морально-психологічний стан військ;

• критика "низької якості" озброєння й техніки своїх військ, їхньої боєздатності;

• значне перебільшення бойових можливостей військ і озброєння противника (для формування невиправданої самовпевненості йо­го командування й особового складу);

• демонстрація по телебаченню відеоматеріалів про хід бойового навчання на "необхідних" операційних напрямках.

Основним інструментом такого дезінформування є засоби масової інформації — преса, радіо, телебачення.

В оперативно-тактичних психологічних операціях основ­ними напрямками дезінформування звичайно є:

• розповсюдження фальшивої інформації про місця дислокації та характер дій своїх військ, їхню професійну виучку, морально-психологічний стан;

• розповсюдження фальшивої інформації про деморалізацію вій­ськових частин противника;

• розповсюдження фальшивих наказів, фальшивих розпоряджень, команд і т.ін.

У цьому випадку інструментом дезінформування є переважно ра­діо й друковані засоби.

4.5.2 Маніпулювання свідомістю

Маніпулювання свідомістю спрямоване на встановлення во­лодарювання над духовним станом людей, керування ними шля­хом нав'язування ідей, установок, мотивів, стереотипів поведін­ки, вигідних суб'єкту впливу. Маніпулювання здійснюється настіль­ки уміло, що його застосування не помічається об'єктом впливу [19,35,46,36].

Виділяють три рівні маніпулювання:

• рівень підсилення існуючих у свідомості людей необхідних мані­пуляторові ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

• рівень часткових, малих змін поглядів на цю чи іншу подію, про­цес, факт, що також здійснює вплив на емоційне й практичне відношення до конкретного вища;

• рівень корінної, кардинальної зміни життєвих установок шляхом повідомлення об'єктові сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для нього відомостей.

165

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Фахівці психологічної війни вважають, що за допомогою мані­пулювання можна досягнути швидкої зміни життєвих установок в основному на перших двох рівнях впливу. Кардинальні зміни погля­дів однієї людини, групи людей або соціальної спільноти потребують, за їхньою думкою, комплексного впливу на свідомість протягом три­валого часу.

Установлено також, що більш обізнаними людьми важче мані­пулювати. Тому об'єкту маніпулювання подають сурогат — урізану, скорочену інформацію, і тільки таку, що відповідає меті психологі­чного впливу. Маніпулювання включає ряд способів, деякими з яких є:

• спосіб інформаційного перевантаження;

• спосіб дозування інформації;

• спосіб великої брехні;

• спосіб своєчасної брехні;

• спосіб змішування правдивих фактів із найрізноманітнішими припущеннями, гіпотезами, слухами;

• спосіб зволікання;

• спосіб зворотного удару і т.ін.

При застосуванні способу інформаційного перевантаження повідомляється дуже велика кількість інформації, основну частину якої складають абстрактні розмірковування, непотрібні подробиці, різноманітні дурниці і т.ін. "сміття". В результаті об'єкт не може ро­зібратися у справжній суті проблеми.

При застосуванні способу дозування інформації повідомляє­ться тільки частина відомостей, а решта ретельно приховується. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в цю чи іншу сторону, або взагалі стає незрозумілою.

Спосіб великої брехні ґрунтується на твердженні, що чим на­гліша й неправдоподібніша брехня, тим скоріше в неї повірять, го­ловне — подавати її максимально серйозно.

Спосіб своєчасної брехні полягає в повідомленні цілком фаль­шивої, але надзвичайно очікуваної у даний момент інформації. Чим більше зміст повідомлення відповідає настрою об'єкта, тим ефектив­ніший її результат. Потім обман розкривається, але за цей час гостро­та ситуації спадає, або певний процес приймає необоротний характер.

Спосіб зволікання передбачає зволікання з оголошенням по-справжньому важливих фактів до того моменту, коли буде вже пізно будь-що змінити.

Спосіб зворотного удару полягає в тому, що вигадану (вигідну

166

Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека

для себе) версію цих або інших подій через підставних осіб розповсю­джують у засобах масової інформації, нейтральних по відношенню до обох конфліктуючих сторін. Преса противника за звичай повто­рює цю версію, тому що вона вважається більш "об'єктивною", ніж думки прямих учасників конфлікту.