3.3.4 Необхідні умови для досягнення інформаційної переваги

Інформаційна перевага є одним із центральних понять у сфе­рі інформаційного протиборства. Воно представляє собою здатність складної саморегулюючої системи управління та інформаційного за­безпечення держави або воєнного відомства забезпечити стійкий без­перервний процес своєчасного одержання достовірної інформації та доведення її до відповідних споживачів, при одночасному отриманні можливості використання у своїх інтересах такої ж системи ймовір­ного противника або пониження ефективності роботи (виведення з ладу) останньої. При цьому під саморегулюючою системою розумі­ють особовий склад та компоненти збирання, оброблення, аналізу, кореляції, зберігання в пам'яті ЕОМ, відображення на дисплеях, за-

64

Розділ 3 Основи інформаційного протиборства

писи на магнітних та інших носіях інформації, систематичного своє­часного оновлення та уточнення, розподілу за мірою пріоритетності, передавання інформації споживачам та здійснення іншого впливу на інформацію.

На думку командування збройних сил США, щоб створити необ­хідні умови для досягнення інформаційної переваги над противни­ком необхідно вирішити п'ять взаємозалежних завдань.

По-перше, створити та ефективно використовувати інтегровану автоматизовану систему управління, зв'язку, розвідки та спостере­ження (C4ISR), що повинно значно підвищити фундаментальні мо­жливості вирішення наступних завдань.

Друге завдання — це забезпечення примусового циркулярного до­ведення до виконавців важливої інформації в реальному масштабі часу та видобування конкретної інформації за запитами виконав­ців із баз даних вищестоящих командних інстанцій (завдання User Pull/Producer Push).

Третє завдання спрямоване на вирішення питань адекватного співробітництва у розподілі інформації (Distributed Collaboration), тобто на забезпечення командного складу штабів і військ (сил) за погодженою домовленістю необхідними засобами сполучення, при­ймання та розподілу інформації, що охоплює широкий діапазон до­кументів.

Після вирішення четвертого завдання збройні сили одержать мо­жливість спільного та взаємно узгодженого, єдиного сприйняття та відображення різноманітними командними інстанціями реальної оперативної (бойової) та радіоелектронної обстановки (Consistent Si­tuation Perception), що дозволить полегшити своєчасне прийняття оперативних рішень, адекватних реальній обстановці, організацію та підтримання взаємодії у ході операції.

Вирішення п'ятого завдання, що полягає у можливості повномас-штабного використання системи C4ISR в інтересах радіоелектронної війни, зокрема, та усіх сил і засобів боротьби з системами бойового управління противника, в цілому, повинне дати можливість досягне­ння інформаційної переваги при проведенні інформаційних операцій за рахунок побудови та функціонування автоматизованих складних саморегулюючих систем (C4IEW, С4І2 та ін.).

65

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

3.4 Інформаційна зброя в інформаційній війні

3.4.1 Визначення, особливості та сфера застосування інформаційної зброї

До інформаційної зброї відноситься широкий клас засобів і способів інформаційного впливу на противника від дезінформації і пропаганди до засобів радіоелектронної боротьби (рис. 3.4) [20,79].

Рис. 3.4- Застосування інформаційної зброї

Інформаційну зброю від звичайних засобів ураження відрізняє:

• скритність — можливість досягнення мети без видимої підготовки та оголошення війни;

• масштабність — можливість наносити непоправні збитки не ви­знаючи державних кордонів і суверенітетів, без звичного обмеже-

66

Розділ 3 Основи інформаційного протиборства

ння простору в усіх середовищах життєдіяльності людини;

• універсальність — можливість багатоваріантного використання як воєнними, так і цивільними структурами країни, що нападає, як проти воєнних, так і цивільних об'єктів країни ураження.

Сфера застосування інформаційної зброї включає як во­єнну галузь, так і економічну, банківську, соціальну та інші галузі потенційного використання з метою:

• дезорганізації діяльності управлінських структур, транспортних потоків та засобів комунікації;

• блокування діяльності окремих підприємств та банків, а також цільових галузей промисловості шляхом порушення багатоланкових технологічних зв'язків та системи взаєморозрахунків, про­ведення валютно-фінансових махінацій і т.ін.;

• ініціювання великих техногенних катастроф на території против­ника в результаті порушення штатного управління технологічни­ми процесами та об'єктами, які мають справу із значними кілько­стями небезпечних речовин та високими концентраціями енергії;

• масового розповсюдження та впровадження у свідомість людей певних уявлень, звичок та поведінкових стереотипів;

• виклику невдоволення або паніки серед населення, а також про­вокування деструктивних дій різноманітних соціальних груп. Слід відзначити, що основними об'єктами застосування ін­формаційної зброї як к у мирний, так і у воєнний періоди можуть виступати:

• комп'ютерні та телекомунікаційні системи, які використовуються державними організаціями при виконанні своїх управлінських функцій;

• воєнна інформаційна інфраструктура, яка виконує завдання управління військами та бойовими засобами збирання та обро­блення інформації в інтересах збройних сил;

• інформаційні та управлінські структури банків, транспортних та промислових підприємств;

• засоби масової інформації, і у першу чергу електронні (радіо, те­лебачення і т.ін.).