Заняття 6

Тема: Порушення мікроциркуляції.

Актуальність теми:

Сукупність периферичних судин - від артеріол до венул - являє собою мікроциркуляторне русло. Мікроциркуляторним крово­носним руслом забезпечується доставка кисню і поживних речовин до тканин і клітин, виділення із них вуглекислоти і шлаків. Зав­дяки мікроциркуляції підтримується оптимальний рівень тиску кро­ві у периферичних судинах і тканинах, в тому числі лімфи, рівно­вага притікаючої і відтікаючої рідини. Порушення цих функцій мікроциркуляторного русла супроводжується вираженими змінами ме­таболізму і функцій органів і тканин і є суттєвою ланкою у пато­генезі багатьох захворювань і патологічних процесів (запалення, перегрівання, гіпотермії, серцево-судинної недос­татності, шоку, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету тощо).

Навчальні цілі:

Сформувати у студентів поняття про розлади мікроциркуляції, уміти обгрунтувати механізми різних видів порушень мікроцирку­ляторного русла, розпізнавати їх і оцінювати вираженість зов­нішніх проявів.

Знати:

- компоненти мікроциркуляторного русла;

- основні форми порушень мікроциркуляції;

- причини та механізми порушень адгезивних властивостей судинної стін­ки і їх роль у розладах мікроциркуляції;

Вміти:

- охарактеризувати причини і механізми порушення транскапілярної проникності;

- пояснити механізми розвитку капіляротрофічної недостат­ності;

- проаналізувати наслідки розладів мікроциркуляції.

Завдання до самостійної позааудиторної роботи:

1. Загальне поняття про систему мікроциркуляції. Основні відділи і функ­ції мікроциркуляторного русла.

2. Нервова та гуморальна регуляція мікроциркуляторного русла.

3. Шляхи переходу речовин через судинну стінку.

4. Поняття про мікроциркуляторне русло.

5. Склад лімфи і джерела її утворення.

6. Роль лімфатичних вузлів в організмі.

7. Методи вивчення мікроциркуляторного русла.

Контрольні питання теми:

1. Типові порушення мікроциркуляції.

2. Внутрішньосудинні порушення мікроциркуляції.

3. Причини та механізм агрегації тромбоцитів.

4. Механізм та наслідки агрегації еритроцитів.

5. Сладж: визначення поняття, його типи .

6. Причини і механізми порушень транскапілярної проникності.

7. Позасудинні порушення, їх типи.

8. Етіологія і патогенез змін у периваскулярній сполучній тканині.

9. Недостатність лімфатичної системи. Її види і характеристи­ка.

10. Роль порушень мікроциркуляції у виникненні патологічних процесів.

Самостійна аудиторна робота студента:

Дослід 1. Вивчити розвиток сладж-феномена.

За допомогою зонда руйнують спинний мозок жаби, поміщають її на дощечку черевцем догори. Оголюють серце та обережно знімають з нього перикард. Потім жабу перевертають спинкою догори та розмі­щують на дощечці так, щоб нижній край її щелепи знаходився біля прямокутного отвору. Відкривають жабі ротову порожнину, фіксують кути нижньої щелепи до дощечки двома похило вколотими шпильками, головкою третьої шпильки підпирають верхню щелепу. Очним пінце­том обережно, захопивши спочатку один, а потім другий сосочок, розправляють язик жаби, трохи розтягуючи над прямокутним отвором дощечки. Шпильки, які фіксують язик до дощечки (звичайно достат­ньо 6 шт), вколюють похило головками назовні, щоб не заважали рухові об’єктиву мікроскопа. При виготовленні препарату постійно стежать, щоб язик жаби не був надмірно розтягнутий та знаходився в одній площині з нижньою щелепою. При недотриманні цих умов мож­ливе порушення кровопостачання язика. Препарат кладуть під мікро­скоп і при малому збільшенні спостерігають картину нормального кровообігу в судинах язика. Для подальшого проведення експерименту слід вибрати дистальну ділянку препарату, в якому роз­міщені дрібні кровоносні судини та достатньо добре виражений кровообіг.

Одночасно необхідно визначити тип кровоносних судин: арте­рії, вени - орієнтуючись на напрям течії крові в місцях розга­луження судин; артеріоли чи капіляри - за просторовим розташуван­ням формених елементів крові під час їх руху (в два-три ряди чи ланцюжком один за одним). При цьому звертають увагу на структуру кровотоку - наявність плазматичного шару вздовж стінок артерій, рівномірний розподіл еритроцитів у центрі артерій та в кровотоці вен, безперервна течія еритроцитів у мікросудинах.

Далі відтворюють сладж-феномен. Жабу піднімають за задні кінцівки, повільно вводять у порожнину шлуночка серця 0,25-0,3 мл 15% розчину етилового спирту. При малому збільшенні протягом 20-30 хв. спостерігають за формуванням еритроцитарних агрегатів та порушенням внаслідок цього кровотоку в судинах язика. Зама­лювати та коротко описати зміни течії крові.

Дослід 2. Вивчити порушення проникності мікросудин язика жаби під впливом гістаміну.

Жабу готують як в попередньому досліді, вивчають вихідний стан кровообігу.

На дистальну поверхню язика, ближче до краю, наносять крап­лю 0,1% розчину гістаміну. Через 2-3 хв. жабу піднімають за задні лапки і вводять у порожнину шлуночка серця 0,25 мл 1% водного розчину трипанового синього. Під малим збільшенням мікроскопа та візуально спостерігають появу фарби в ділянці нанесення гістаміну, інтенсивність забарвлення тканин. Замалювати та описати картину, що спостерігається. Вказати, на які судини діє гістамін, поясни­ти механізм його дії.