Навчальні цілі:
Засвоїти основні причини та механізми порушень функцій нирок, які ведуть до кількісних та якісних змін складу сечі та вміти використовувати їх при діагностиці захворювань на клінічних кафедрах.
Знати:
- причини і механізми порушень процесів фільтрації, реабсорбції та секреції;
- кількісні та якісні зміни сечі;
Вміти:
- визначати у сечі глюкозу, білок, ацетон;
- пояснити кількісні та якісні зміни складу сечі з метою обгрунтування суті патологічних процесів у нирках і обумовлених ними порушень гомеостазу;
- розраховувати різні види кліренсу.
Завдання до самостійної позааудиторної роботи:
Продумати наступні питання:
1. Будова та кровопостачання основної структурної одиниці нирки - нефрону.
2. Від яких факторів залежить ефективний фільтраційний тиск?
3. Процес утворення та складові компоненти первинної та вторинної сечі.
4. Нейрогуморальна регуляція фільтрації, реабсорбції і секреції.
5. Роль нирок у підтриманні гомеостазу організму. Позаниркові функції нирок.
Контрольні питання теми:
1. Розлади секреторної та інкреторної функції нирок.
2. Недостатність нирок: визначення, класифікація, причини.
3. Причини зменшення інтенсивності ниркового кровотоку.
4. Порушення клубочкової фільтрації: причини та механізми.
5. Кліренс: визначення поняття, види.
6. Зміни облігатного діурезу: види, причини та наслідки оліго- та анурії.
7. Поліурія: види, причини, наслідки.
8. Ніктурія: види, механізми розвитку.
9. Порушення процесів реабсорбції в канальцях.
10. Порушення канальцевої секреції.
11. Патологічні компоненти сечі: перерахувати, назвати.
12. Функціональні проби нирок, їх використання в клініці.
Самостійна аудиторна робота студента:
Дослід 1. Визначення кількості цукру в сечі у тварини з флоридзиновою глюкозурією.
Для напівкількісного визначення цукру у сечі використовують набори “глюкотест”. При цьому смужку фільтрувального паперу, просоченого індикатором, опускають у досліджувану сечу і забарвлення індикатора порівнюють зі шкалою.
Визначення кількості цукру в сечі за допомогою діагностичного набору “Діаглюк”.
Принцип методу. Глюкоза під дією глюкозооксидази окислюється киснем повітря до глюконової кислоти і перекису водню. Остання в спряженій пероксидазній реакції окислює хромогенну систему з утворенням барвника синього кольору, який визначають фотометрично (довжина хвилі 640 нм, кювета 1 см, температура кімнатна).
Для кожного зразка сечі ставлять три паралельні проби: 1) без розведення; 2) при 10 кратному розведенні; 3) при розведенні у 50 разів водою.
Проведення аналізу
|
Інгрідієнти |
Калібровочна проба |
Дослідна проба |
Холоста проба |
|
1. Калібровочний р-н |
0,02 |
- |
- |
|
2. Сеча |
- |
0,02 |
- |
|
3. Фізіологічний р-н |
- |
- |
0,02 |
|
4. Реагент |
2,0 |
2,0 |
2,0 |
Розрахунок
концентрації:
(ммоль/л),
де
Едосл – екстинція дослідної проби;
Екалібр – екстинція калібровочної проби;
К – коєфіцієн розведення.
Дослід 2. Визначити кількість білка та ацетону в сечі.
1. Кількісне визначення білка. На 1 мл 20% розчину сульфосаліцилової кислоти нашаровують сечу. Якщо кільце з’являється через 3 хвилини - білка 0,033‰, якщо раніше - білка більше, тоді сечу слід розвести настільки, щоб кільце з’явилося через 3 хвилини. Потім 0,033‰ помножити на розведення.
2. Визначення ацетону в сечі за допомогою набору для експрес-аналізу.
На смужку фільтрувального паперу поміщають таблетку і на неї наносять піпеткою 2 краплі досліджуваної сечі. Через 2 хвилини забарвлення таблетки порівнюють з кольоровою шкалою. При відсутності ацетону колір таблетки не змінюється. Наявність ацетону приводить до фіолетового забарвлення таблетки.
3. Кількісне визначення ацетону в сечі за методом Рудого. До 1 мл сечі додають 1-2 краплі 10% розчину сірчанокислого амонію та по 2-3 краплі 10% розчину нітропрусиду натрію. Вміст пробірки ретельно перемішують та обережно нашаровують 1 мл концентрованого нашатирного спирту. При наявності ацетону в кількості 0,85мг% на межі рідин утворюється фіолетове кільце через 3-5 хвилин. Якщо воно утворюється раніше, сечу необхідно розвести, а потім 0,85мг% помножити на розведення.
Дослід 3. Визначення кліренсу за інуліном та сечовиною. Зробити висновок про характер порушення функції нирок.
За інуліном:
№1 К - 95 мг% №2 К - 97мг%
С - 2762 мг% С - 2503 мг%
Д - 4,2 мл/хв Д - 3,1 мл/хв
За сечовиною:
№3 К - 16,7 мг% №4 К - 16,2 мг%
Д - 4,2 мл/хв Д - 2,7 мл/хв
С - 257 мг% С - 230,3 мг%