Навчальні цілі:

Вивчити причини, форми і механізми розвитку серцевої недостат­ності, Ознайомити студентів з особливостями обміну речовин та гемодинаміки за умов недостатності кровообігу. Засвоїти поняття і суть гіпертрофії міокарда, особливості метаболізму гіпертрофованого серця, механізми компенсації і декомпенсації.

Знати:

• види недостатності кровообігу та основні причини їх розвитку;

• гетерометричний та гомеометричний механізми компенсації недостатності серця;

• гіпертрофію міокарда, її стадії, особливості гіпертрофова­ного серця;

Вміти:

• пояснити зміни в організмі за умов недостатності кровообігу;

• на експериментальній моделі гострої недостатності серця визначати характер компенсаторних реакцій міокарда (в залежності від виду навантаження на серце), виявляти і пояснювати зміни, які проходять при цьому.

Завдання до самостійної позааудиторної роботи:

1. Будова серця, клапанного апарату, кіл кровообігу.

2. Особливості іннервації, метаболізму і кровопостачання серця.

3. Фази серцевого циклу, їх характеристика.

4. Фізіологічний закон Франка-Старлінга.

5. Систолічний та хвилинний об’єми серця, методи їх визначення.

6. Процеси енергозабезпечення серцевого м’яза.

Контрольні питання теми:

1. Недостатність кровообігу: визначення, класифікація.

2. Найбільш поширені вроджені вади серця. Механізми компенса­ції.

3. Причини та прояви гострої серцевої недостатності.

4. Патогенез серцевої недостатності при перевантаженні серця об’ємом притікаючої крові: причини, суть гетерометричного механіз­му компенсації.

5. Патогенез серцевої недостатності при перевантаженні серця опором відтоку крові: причини, суть гомеометричного механізму ком­сенсації.

6. Причини та прояви хронічної серцевої недостатності.

7. Міокардіальна форма серцевої недостатності. Молекулярні механізми порушень скоротливої функції міокарда.

8. Компенсаторна гіпертрофія міокарда: визначення, види, ста­дії за Ф.З.Меєрсоном.

9. Особливості гіпертрофованого серця, механізми розвитку кардіосклерозу.

10. Порушення гемо- та кардіодинаміки при недостатності крово­обігу.

11. Судинна недостатність. Непритомність, колапс: визначення, причини виникнення.

Самостійна аудиторна робота студента:

Дослід 1. Відтворити експериментальну модель гострої недостат­ності серця та пояснити механізми компенсаторно-пристосувальних реакцій.

1. Визначити роботу серця при адекватному притоці рідини по веноз­ній системі.

Хід роботи. Жабу знерухомити руйнуванням спинного мозку. Роз­тинають грудну клітку, оголюють серце, під нижню порожнисту вену біля самої печінки підводять лігатуру і роблять ножицями надріз, у який вставляють канюлю. Останню закріпляють у судині. Канюлю про­мивають розчином Рінгера за допомогою шприца та, з’єднуючи її з резервуаром, встановлюють дуже повільне поступлення рідини до сер­ця. Далі підводять лігатури під обидві аорти. Ліву аорту надріза­ють, вставляють канюлю в аорту в центральному напрямку й закріпля­ють. З канюлею з’єднують скляну трубку з боковими відводами. В цих умовах досліду венозна частина кровоносної системи являє собою резервуар з розчином Рінгера, що з’єднаний з канюлею, вставленою у-ниж­ню порожнисту вену. Регуляція поступлення рідини по цій системі здійснюється за допомогою крана. Артеріальна частина кровоносної системи - це скляна трубка з перпендикулярними до неї декількома відводами.

Встановити адекватне притікання рідини по венозній системі та розрахувати роботу серця. За допомогою крана встановлюють адекват­ну величину притоку розчину Рінгера до серця (при цьому серце не повинно бути збільшене в об’ємі). Закривають усі відводи скляної трубки, крім нижнього, з якого рідина витікає у градуйовану пробірку.

Далі визначають:

1. Об’єм рідини, що витікає з трубки протягом 1 хв. (V).

2. Число серцевих скорочень за 1 хв. (n).

3. Висоту трубки, до якої піднімається рівень рідини (Р).

4. Систолічний об’єм рідини:

5. Роботу серця за 1 хв по формулі:

6. Роботу серця за час однієї систоли:

Одержані дані занести у таблицю.

2. Вивчити вплив на роботу серця збільшення притоку рідини по венозній системі.

Встановлюють максимальне поступлення розчину Рінгера до серця. Визначають V, n, V₁ та розраховують W і W₁. Результати записують до таблиці.

3. Вивчити вплив збільшення артеріального опору на роботу серця.

Встановлюють середню величину венозного притоку. Закривають нижній відвід “артеріальної” скляної трубки. Відкривають послідовно 2-й, 3-й та інші відводи “артеріальної” трубки. Визначають з кож­ного відводу V, n та визначають W, W₁. Результати дослідів за­носять в таблицю.

Вплив	P	V	n	V1=V/n	W	W1
Норма
Збільшення венозного притоку
Збільшення артеріального притоку

Дослід 2. Відтворенн гострої правошлуночкової недостатності у щура.

Хід роботи: Під легким ефірним наркозом у щура роблять розтин шкіри по середній лінії шиї і відпрепаровують справа зовнішню яремну вену. До передніх і задніх кінцівок під’єднують електроди електро­кардіографа. Для відтворення гострої правошлуночкової недостатності у яремну вену тромбопластин. Фіксують секундоміром час настання задишки, зупинки дихання, судом. Одночасно реєструють зміни на ЕКГ: глибокі зубці QS і SТ, підйом сегменту RS-Т у відве­деннях III, aVF, V₁ , V₂ і дискордантне зниження сегмента RS-Т у від­веденнях І, аVL, V₅, V₆, поява від’ємних зубців Т у відведеннях III, aVF, V₁ і V₂.