Тема 3. Українська держава — Київська Русь (2 год.)

Мета заняття: дати загальну характеристику Княжої доби в історії України з її племенами, союзами племен і князівствами, що існували до і після Київської Русі. Проаналізувати джерела з історії княжого періоду, точки зору на утворення Київської Русі та на походження і значення назв "Русь", "Київ". Охарактеризувати Київську Русь як державу. Дати оцінку зовнішній і внутрішній політиці Київських князів. Визначити причини і сутність політичної роздробленості Київської Русі, значення Київської Русі в історії українського народу та в загальноєвропейській історії.

План:

1. Писемні джерела про перші кроки державності.

2. Історики-дослідники історії Київської Русі

3. Політична періодизація держави Київська Русь;

4. Початки державності у східних слов’ян (VІІІ-ІХст.):

• походження слова "слов’яни";

• теорії походження слов’ян: Карпатсько-Дунайська, Вісло-Одерська та Вісло-Дніпровська, Дніпро-Одерська, Скіфо-сарматська (азіатська);

• 9 великих слов’янських племінних об’єднань на території України: поляни, дуліби, бужани, волиняни, деревляни, сіверяни, уличі, тиверці, білі хорвати.;

• полянські князі Кий, Аскольд і Дір;

• суспільний лад – територіально-політичні об’єднання, віче-ради;

• землеробство (перелогова система, дво- і трипілля), залізоробне ремесло, гончарство, деревообробка, торгівля;

• дажбожівська віра (Рунвіра);

• нерівномірність формування державностей;

• три великі політичні об’єднання (середина ІХ ст.): Куявія (Куябія, Куяба), Славія, та Артанія (Арсанія);

5. Утворення і становлення Київської Русі:

• поняття "Княжа доба";

• "Київська Русь – українська держава" (В.Антонович);

• нова концепція (автохтонна) щодо утворення Київської Русі;

• неспроможність теорії “колиски трьох народів”;

• безпідставність твердження про існування єдиної спільної давньоруської народності та мови;

• норманська теорія виникнення Київської Русі;

• хозарське походження Київської Русі;

• значення міста Києва в державотворчому процесі;

• походження назви Києва;

• нова дата його заснування;

• антинауковість дати "Києву - 15000";

• державотворча діяльність князів Олега, Ігоря, Ольги, Святослава;

• Тмутараканське князівство.

6. Розквіт Київської держави в кінці Х - першій половині ХІ ст.:

• розширення і зміцнення держави за князювання Володимира Святославовича (980-1015);

• завершення об’єднання етнографічної території південного відгалуження східних слов’ян в єдиній державі;

• офіційне хрещення Київської Русі;

• карбування перших золотих і срібних монет за часів Володимира Великого;

• військова реформа;

• "Устав земельний" Володимира Великого;

• відносини з Візантією;

• читирьохрічні міжусобиці;

• Київська Русь у зеніті могутності за князювання Ярослава Мудрого (1019-1054);

• "Руська правда" — перший писаний збірник законів на Русі;

• проблема престолонаслідування;

• дальше територіальне розширення держави;

• боротьба з печенігами;

• зміцнення міжнародного авторитету Київської Русі;

7. Ознаки держави "Київська Русь":

• територія, кордони, система адміністративно-територіального устрою Київської Русі;

• форма державного устрою;

• населення;

• форма правління;

• князь, рада бояр, віче;

• селяни: "смерди", "закупи", "рядовичі", "холопи", "челядь", "ізгої";

• міське населення;

• дві системи управління: десяткова і двірцево-вотчинна;

• судова система, "Руська правда";

• військо;

• грошова одиниця в Київській Русі;

• мова Київської Русі;

• характер державного життя;

• утвердження державного статусу християнства.

8. Політичне роздроблення і занепад Київської Русі в другій половині ХІ- на початку ХІІ ст.:

• причини роздроблення єдиної держави;

• ознаки її політичного роздроблення;

• князівські міжусобиці і чвари;

• намагання утримати єдність держави і її могутність при князюванні Володимира Мономаха (1113-1125);

• процес виділення окремих земель із єдиної спільної держави;

• вторгнення половців, татар, монголів;

• остаточний розпад Київської держави.

9. Князівства на території України у ХІІ-ХІІІ ст.:

• нове тлумачення поняття "розпаду" Київської Русі;

• поділ Київської Русі на князівства та причини її занепаду;

• утворення Київського, Галицького, Чернігівського, Сіверського, Переяславського та Волинського князівств та їх загальна характеристика і значення для долі України;

• зруйнування Києва суздальськими князями Юрієм Долгоруковим та Андрієм Боголюбським.

10. Господарство і соціальні відносини Київської держави:

• хліборобство;

• ремесло;

• торгівля;

• медицина в Київській Русі;

• шлюб і подружнє життя у Київській Русі.

11. Історичне значення Київської Русі:

• Київська Русь – могутня держава в системі європейських політичних і економічних відносин;

• її значення для майбутнього України;

• міжнародне значення;

• історична пам’ять про Київську Русь;

• святкування тисячоліття хрещення Русі;

• заснування відзнак Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого" 1-5-го ступенів та "Орден княгині Ольги" 1-3-го ступенів.

Ключові терміни:

Автохтон — місцевий, корінний.

Бояри (мужі, кращі мужі) – (від давньотюркського "бояр", "боіла" – благородний, знатний) — панівний (поряд із князями) прошарок людності Київської Русі і середньовічної України.

"Векша" (вивериця) — найдрібніша грошово-лічильна одиниця Київської Русі. Назва її сягає тих часів, коли шкурки хутрових звірів, у т.ч. білки (вивериці), використовувались як товаро-роші.

Великий князь — у ІХ-Х ст. – керівник військових походів, організатор охорони кордонів, дипломатична діяльність, збирач данини та здійснення судочинства. Згодом став розглядатись як верховний володар і розпорядник усієї землі держави, а до його функцій увійшли будівництво та охорона шляхів, забезпечення спокою в державі, наділення землею і призначення на вищі посади, поширення християнства.

Віче — народні збори в Давній Русі. Беруть початок з племінних зборів у слов'ян. Вперше згадується в літописах у Новгороді (1016), Києві (1068), Володимирі- Волинському (1097). Вирішувало питання війни та миру, закликало та виганяло князів, приймало закони, укладало угоди з іншими землями. Використовувалось феодальною верхівкою для обмеження князівської влади. У другій половині XI-XII ст. внаслідок послаблення князівської влади і розпаду Київської Русі як єдиної держави роль віче у громадському житті набула особливого значення. Із втратою українськими землями незалежності віче, як орган державної влади, занепадає.

"Гривна" — походить від назви прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, яка носилася на шиї (загривку) і була ознакою соціального статусу її власника (так звана шийна гривна); гривною називали голову худоби (гриву), що була еквівалентом вартості.

Дружина великого князя — збройні загони в Київській державі, які були постійною військовою силою князя. Брала участь в управлінні князівством і особистим господарством князя. Очолювалась князем. Складалась із двох частин - старшої дружини - бояр і молодшої дружини - ядра княжого війська.

Закупи — категорія напіввільних селян у Київській Русі в XI-XII ст. Закупами називали людей, які брали у землевласників позику - "купу" і за це повинні були виконувати феодальні повинності.

Ізгої — в Київській Русі XI—XII ст. особи, які за різних обставин вийшли зі свого звичайного соціального середовища (селяни, які вийшли з общини, холопи, що викупились, але не мали засобів для життя, купці, що заборгували, тощо).

Князь — вождь племені, з розвитком феодальних відносин - керівник держави або державного утворення. На Русі старший з князів називався Великим князем, інші - удільними. До XVIII ст. князівський титул був виключно спадковим, а з XVIII ст. дарувався царем дворянам за особливі заслуги як почесний дворянський титул.

Князівські з’їзди — центральні органи влади, на яких ухвалювалися найважливіші акти, вирішувалися питання війни та миру, державного ладу тощо.

Князі намісники (племенні князі) — вони були синами або іншими близькими родичами великого князя і здійснювали управління на місцях.

Княжа рада (боярська дума) — дорадчий орган з числа княжих мужів (верхівки дружинників, великих бояр, вищих церковних ієрархів тощо).

"Куна" — горошова одиниця Київської Русі, назва, можливо, походить від назви замінника грошей – шкурки куниці.

Куявія (Куябія, Куяба) — державне утворення у східно-слов'янських племен VIII-IX ст. поряд з Артавією і Славією. Існувало у Придніпров'ї навколо Києва. Сучасні науковці визнають Куявію як одну з назв полянського племінного союзу (полян).

"Рєзана" — обрізана довкола дирхема.

"Руська правда" — звіт норм ранньофеодального права ХІ-ХІІ ст. в Київській Русі.

Рядовичі — категорія залежних людей у Київській державі. Входили до складу челяді. За соціальним і юридичним становищем були близькі до закупів.

Смерди (назва запозичена з перської мови) — до ХІІ ст. вільні селяни, які сплачували князям данину (спочатку хутром, а потім грішми). Наприкінці ХІ-ХІІ ст. перетворена на феодально залежних людей. Смерди мали своє приватне господарство і житло. Його майнові права були обмежені. Коли феодально обмежений смерд помирав, не залишавши синів, його майно переходило до феодалів, навіть, якщо у смерда була дочка.

Уділ — складова частина великих князівств на Русі XII-XVI ст. Управлялась членом великокнязівської землі.

Удільні князівства — княжі володіння, що утворилися внаслідок розпаду Київської держави і перетворились на окремі державні утворення.

Холопи — в Київській Русі категорія залежного населення, яке за своїм правовим становищем було близьким до рабів.

Челядь — назва залежного населення в Київській Русі. До IX ст. вживалась для означення рабів у стані патріархального рабства.

"Християнство" — одна з трьох світових релігій (поряд з буддизмом та ісламом). Має три основні напрями: католицтво, православ'я та протестантство, а також багато сект. Спільним для всіх напрямів християнства є віра в Ісуса Христа як боголюдину, рятівника світу. Християнство виникло в І ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії.

Язичництво — політеїзм, віра в багатьох богів. Боги язичництва уособлювали сили природи, поряд з ними вшановувались духи, демони тощо.

Теми рефератів:

1. Державницькі формування слов’ян.

2. Політичний устрій і суспільна організація Київської Русі.

3. Медицина Київської Русі.

4. Джерела вивчення історії слов’ян.

5. Писемні пам’ятки візантійських та західно-європейських авторів про Русь VI-XI ст.

6. Арабські автори про Русь.

7. Система влади Київської Русі.

8. Битва на річці Калка та її значення для Київської Русі.

9. Русько-Візантійські стосунки часів Олега та Ігоря.

10. Проблема етногенезу українського народу (IX-XIII ст.)

11. Київська Русь — суб'єкт міжнародних відносин у ІХ-ХІ стт.

Проблемні питання:

1. Київська Русь — "колиска трьох народів". Чи це хибна точка зору? Відповідь обґрунтуйте.

2. Чи відповідає історичній дійсності легенда про заснування Києва князем Києм?

Самостійна робота:

1. Опрацювати джерела: Повість минулих літ, договір київського князя Ігоря з візантійським імператором (945 р.), розповідь літописця про похід руської дружини під проводом князя Володимира на Корсунь; запровадження християнства (988-989 рр.), Руська Правда (Коротка редакція), Руська правда (Просторова редакція), устав Святого князя Володимира, крестившаго Русьскую землю, о церковных судах, статут князя Ярослава про церковні Суди (Просторова редакція), "Слово о Полку Ігоревім", Іларіон. Слово о законі і благодаті, Київський літопис.

2. Заповніть таблицю: внутрішня і зовнішня політика київських князів.

Ім'я князя	Роки правління	Зовнішня політика	Внутрішня політика

Рекомендована література:

1. Висоцький С.О. Княжні Ольга і Анна Ярославна — славні жінки Київської Русі.– К.: Наук. думка, 1991.– 1100 с.

2. Головатенко В. Здійснення функцій глави держави в Київській Русі // Вісник Академії правових наук України.– 2008.– № 1.– С.120-128.

3. Грабовецький В. Виникнення Києва. Визначні пам’ятки історії та культури Київської Русі X–XI ст. / 2-е вид.доп.– Івано- Франківськ, 2005.– 40с.

4. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України.– К.: Радуга, 1990.– С.49-110.

5. Духопельников В. Крещение Руси / В.Духопельников.– Х.: Фоліо, 2009.– 122с.

6. Духопельников В. Владимир Великий / В.Духопельников.– Х.: Фоліо, 2009.– 125с.

7. Єрмолаєв В. Віче в Київській Русі – важлива складова державного механізму // Право України.– 2003.– № 3.– С.136-141.

8. Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько–Волинської Русі (кінець ХІІІ – початок ХIV стт.): Навч. посіб. // В.М. Заруба .– К.: Істина, 2007.– 123с.

9. Захарченко П. До питання зародження кріпосного права на Русі: історико-правовий аспект // Право України.– 2006.– № 3.– С. 128-131.

10. Іванченко Р. Державницька ідея давньої Руси – України: моногр.– К.: Смолоскип, 2007.– 374с.

11. Котляр. М.Ф. Історія давньоруської державності / К.: КСУ, 2002.– 234с.

12. Котляр М.Ф. Полководці давньої Русі.– К.: "Україна".– 1991.– 151с.

13. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1992.– С.33-74.

14. Пелих Н. Конституційний акт часів Ярослава Мудрого / Підприємництво, господарство і право.– 2005.– №11.– С.79-82.

15. Ричка В. Княгиня Ольга.– К.: ВД "Альтернативи", 2004.– 335с.

16. Сліпушко О. Код Святої Софії (князі-фундатори Софіївського собору: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах).– К.: Аконіт, 2007.– 256с.

17. Сокуренко О. Київська Русь як суб’єкт міжнародних відносин у IX-XI ст. // Підприємництво, господарство і право.– 2007.– №7.– С.19-22.

18. Субтельний О. Україна: Історія.– К.: Либідь, 1991.– С.29-60.

19. Сушинський Б. Князі та полководці Стародавньої України.– О.: ПВТ, 2006.– 512с.

20. Тимощук Б.О. Східні слов'яни VII-Xстт.: полюддя, язичництво, початки держави.– Чернівці: Прут, 1999.– 174с.

21. Толочко П. Володимир Святий. Ярослав Мудрий.– К.: "Артек", 1996.– 216с.

22. Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь– Україна крізь віки – К.: Видавничий Дім "Альтернативи".– 1998.– Т.4– 352с.

23. Грицак В.М. Формування державного устрою Київської Русі. // Бюл. Мініст. Юстиц. Укр.– 2003.– №12.– С.14-20.